Рішення

від 30.07.2020 по справі 910/7618/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.07.2020Справа № 910/7618/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Чинчин О.В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РОМАКС БУД ЛТД (04107, м.Київ, ВУЛ. ПІДГІРНА/ТАТАРСЬКА, будинок 3/7, Ідентифікаційний код юридичної особи 41135115) до проТовариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА РЕНАЛ (03124, м.Київ, БУЛЬВАР ВАЦЛАВА ГАВЕЛА, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи 19133293) стягнення 152033,55 грн. Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю РОМАКС БУД ЛТД (далі-Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА РЕНАЛ (далі-Відповідач) про стягнення 152033,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язання за Договором поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № ПФД18/07/2019 від 18.07.2018 в частині повного та своєчасного повернення грошових коштів у зв`язку з чим у Відповідача виникла заборгованість у розмірі 120 000,00 грн. З огляду на наявність вказаної заборгованості Позивачем нараховано Відповідачу 3511,90 грн. інфляційних втрат, 3366,47 грн. 3 % річних та 25155.18 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю РОМАКС БУД ЛТД прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №910/7618/20, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.06.2020 направлена на адреси Сторін, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 11.06.2020, 12.06.2020 та 16.06.2020 уповноваженим особам Сторін ухвали суду від 26.05.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 11.06.2020 виправлено описку в описовій частині ухвали Господарського суду міста Києва від 05.06.2020 по справі № 910/7618/20.

25.06.2020 до Господарського суду міста Києва від Відповідача надійшла заява із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА РЕНАЛ проти розгляду справи №910/7618/20 в порядку спрощеного позовного провадження залишено без задоволення.

22.06.2020 до Господарського суду міста Києва від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

18.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю РОМАКС БУД ЛТД (Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма РЕНАЛ (Позичальник) укладено Договір № ПФД1807/2019 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (далі- Договір від 18.07.2019), відповідно до умов якого Позикодавець надає Позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а Позичальник зобов`язується повернути її у порядку та на умовах, передбачених цим Договором. (а.с. 8-9)

У п.2.1 Договору від 18.07.2019 зазначено, що поворотна фінансова допомога надається у національній валюті України у сумі 300000,00 грн.

Згідно з п. 2.2 Договору від 18.07.2019 поворотна фінансова допомога надається Позичальнику на безоплатній основі (плата за користування грошовими коштами не стягується).

Умовами п. 2.4. Договору від 18.07.2019 сторони погодили, що повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позикодавця до 16.09.2019.

У випадку несвоєчасного повернення поворотної фінансової допомоги Позичальник сплачує Позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пені, за кожний день прострочення. (3.2. Договору від 18.07.2019)

Відповідно до п. 5.1. Договору від 18.07.2019 він набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання Позичальником своїх зобов`язань за цим Договором.

Пунктом 5.2 Договору від 18.07.2019 сторони встановили, що строк повернення допомоги, зазначений у п. 2.4. Договору, може бути продовжений за угодою Сторін, оформленою додатковою угодою, яка невід`ємною частиною цього Договору.

На виконання умов вказаного Договору від 18.07.2019 Позивачем перераховано Відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 3000000,00 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень № 2198 від 18.07.2019 та № 2200 від 19.07.2019. (а.с 10,11)

Відповідач частково повернув грошові кошти у розмірі 180000,00 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку Позивача за період з 19.09.2019 по 14.02.2020 (а.с. 13-18)

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідачем не належним чином виконані умови Договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № ПФД1807/2019 від 18.07.2019, а саме Відповідач частково повернув грошові кошти за Договором в розмірі 180000,00 грн, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 120000,00 грн., у зв`язку з чим Позивач просить стягнути з Відповідача 3511,90 грн. - інфляційних втрат, 3366,47 грн. 3% річних та 25155,18 грн. пені.

Заперечуючи проти позову, Відповідач, стверджує на безпідставність нарахування Позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат за період з 11.03.2020 по 27.05.2020 з посиланням на Закон України Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19 .

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю РОМАКС БУД ЛТД підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Дослідивши умови Договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № ПФД1807/2019 від 24.07.2018 Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений договір є договором позики.

Правовідносини позики врегульовано § 1 Глави 71 ПОЗИКА. КРЕДИТ. БАНКІВСЬКИЙ ВКЛАД Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як встановлено Судом, на виконання умов Договору від 18.07.2019 Позивачем перераховано Відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 3000000,00 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень № 2198 від 18.07.2019 та № 2200 від 19.07.2019.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд акцентує увагу, що при укладенні Договору від 18.07.2019 сторони встановили, що повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування на рахунок Позикодавця до 16.09.2019.

Пунктом 5.2 Договору від 18.07.2019 передбачена можливість продовження терміну повернення Позикодавцем грошових коштів, що має оформлюватися додатковою угодою до Договору.

Матеріали справи не містіть доказів на підтвердження погодження Сторонами терміну повернення грошових коштів, встановленого в. п. 2.4 Договору від 18.07.2019, шляхом укладення відповідної додаткової угоди, отже Відповідач мав повернути Позивачу грошові кошти у розмірі 300000,00 грн. до 16.09.2019.

Разом з тим, Суд зазначає, що Відповідач лише частково та з порушенням встановленого Договором строку повернув грошові кошти у розмірі 180000,00 грн, а саме: 19.09.2019 - 50000,00грн, 31.10.2019 - 50000,00 грн, 19.11.2019 - 30000,00 грн, 12.12.2019 - 30000,00грн. 14.02.2020 - 20000,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку Позивача за період з 19.09.2019 по 14.02.2020 (а.с.13-18)

Отже, Судом встановлено, що заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором від 18.07.2019 становить 120000,00 грн.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення Відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю РОМАКС БУД ЛТД залишку грошових коштів за Договором від 18.07.2019 у розмірі 120000,00 грн., а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 120000,00 за Договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № ПФД1807/2019 від 18.07.2019, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача 3511,90 грн.. інфляційних втрат, нарахованих за період з вересня 2019 року по травень 2020 року, та 3366,47 грн. 3% річних, нарахованих за період з 17.09.2019 по 27.05.2020 окремо від суми заборгованості з врахуванням її зменшення на суму проведених Відповідачем платежів.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

Перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем повернення грошових коштів у розмірі 3366,47 грн. 3% річних, нарахованих за період з 17.09.2019 по 27.05.2020 окремо від суми заборгованості з врахуванням її зменшення на суму проведених Відповідачем платежів, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому розмірі, оскільки розрахунок Позивача є арифметично вірним.

Інфяційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України - стягнення інфляційних витрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 924/312/18 та від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, у розмірі 3511,90 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з вересня 2019 року по травень 2020 року, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки розрахунок Позивача є арифметично вірним.

Щодо тверджень Відповідача про безпідставність нарахування Позивачем 3% річних та інфляційних втрат за період з 11.03.2020 по 27.05.2020 з посиланням на Закон України Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19 , Суд зазначає наступне.

Законом України Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19 від 16 червня 2020 року № 691-IX, яким внесено зміни до Розділу "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 18-22, ст. 144) та Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356), передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Разом з тим, за змістом частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входить до складу грошового зобов`язання, не є штрафними санкціями в розумінні статті 230 Господарського кодексу України, а є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції є правом, яким кредитор наділений в силу нормативного закріплення зазначеного способу захисту майнового права та інтересу.

Наведена правова позиція неодноразово викладалась у постановах Верховного Суду, зокрема у постановах від 17.07.2018 у справі №904/10242/17, від 23.10.2018 у справі №913/70/18 та від 04.12.2018 у справі №913/63/18.

Отже, твердження Відповідача про необхідність застосування наведеного Закону до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат не приймаються Судом до уваги як такі, що не ґрунтуються на положеннях ст. 230 ГК України та ст. 549 ЦК України.

Крім того, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача пеню у розмірі 25155,18 грн., нараховану за період з 17.09.2019 по 16.03.2020 окремо від суми заборгованості з врахуванням її зменшення на суму проведених Відповідачем платежів.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року).

У випадку несвоєчасного повернення поворотної фінансової допомоги Позичальник сплачує Позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пені, за кожний день прострочення. (3.2. Договору від 18.07.2019)

Перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов`язання у розмірі 25155,18 грн., нараховану за період з 17.09.2019 по 16.03.2020 окремо від суми заборгованості з врахуванням її зменшення на суму проведених Відповідачем платежів, Суд зазначає наступне.

Так, при розрахунку пені Позивачем до періоду часу, за який здійснено нарахування, включений день фактичної сплати чергового платежу (п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року).

Крім того, положеннями Закону України Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19) № 691-ІХ від 16.06.2020, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за договором у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19 з 12.03.2020, позичальників звільнено від обов`язків сплачувати на користь кредитодавця неустойку, штраф, пеню.

Отже, вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 22191,95 грн. в межах заявлених позовних вимог за період з 17.09.2019 по 11.03.2020.

З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується, однак Відповідач не надав суду доказів на підтвердження вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання за Договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № ПФД1807/2019 від 18.07.2019 та відсутності його вини у порушенні, так само як і доказів фактичного повернення Позивачеві грошових коштів в спосіб не передбачений Договором, Суд дійшов висновку про порушення Відповідачем зобов`язання за Договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № ПФД1807/2019 від 18.07.2019, а тому з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма РЕНАЛ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РОМАКС БУД ЛТД підлягає стягненню 120000,00 грн. боргу, 22191,95 грн. пені, 3511,90 грн. інфляційних втрат та 3366,47 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю РОМАКС БУД ЛТД до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма РЕНАЛ про стягнення 152033,55 грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА РЕНАЛ (03124, м.Київ, БУЛЬВАР ВАЦЛАВА ГАВЕЛА , будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи 19133293) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РОМАКС БУД ЛТД (04107, м.Київ, ВУЛ. ПІДГІРНА/ТАТАРСЬКА, будинок 3/7, Ідентифікаційний код юридичної особи 41135115) 120000,00 грн. (сто двадцять тисяч грн.. 00 коп.) боргу, 22191,95 грн. (двадцять дві тисячі сто дев`яносто одна грн. 95 коп.) пені, 3511,90 грн. (три тисячі п`ятсот одинадцять грн. 90 коп.) інфляційних втрат, 3366,47 грн. (три тисячі триста шістдесят шість грн.. 47 коп.) 3% річних, 2236,03 грн. (дві тисячі двісті тридцять шість грн. 03 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 30 липня 2020 року.

Суддя О.В. Чинчин