Постанова

від 02.11.2020 по справі 910/7618/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2020 р. Справа№ 910/7618/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА РЕНАЛ

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2020

у справі № 910/7618/20 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РОМАКС БУД ЛТД

до Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА РЕНАЛ

про стягнення 152 033, 55 грн,

розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог

У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю РОМАКС БУД ЛТД (далі - ТОВ РОМАКС БУД ЛТД ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА РЕНАЛ (далі -ТОВ РЕНАЛ ) про стягнення 152 033, 55 грн.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № ПФД18/07/2019 від 18.07.2018 в частині повного та своєчасного повернення грошових коштів, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 120 000, 00 грн. Також позивачем було нараховано до стягнення 3 511, 90 грн інфляційних втрат, 3 366, 47 грн 3 % річних з період з 17.09.2019 до 27.05.2020 та 25 155, 18 грн пені з період з 17.09.2019 до 16.03.2020.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 позовні вимоги ТОВ РОМАКС БУД ЛТД до ТОВ РЕНАЛ про стягнення 152 033, 55 грн задоволено частково. Стягнуто з ТОВ РЕНАЛ на користь ТОВ РОМАКС БУД ЛТД 120 000, 00 грн боргу, 22 191, 95 грн пені, 3 511, 90 грн інфляційних втрат, 3 366, 47 грн 3% річних, 2 236, 03 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів на підтвердження факту повернення відповідачем ТОВ РОМАКС БУД ЛТД залишку грошових коштів за договором від 18.07.2019 у розмірі 120 000, 00 грн. А тому позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 120 000, 00 за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № ПФД1807/2019 від 18.07.2019 визнано обґрунтованими.

Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань щодо своєчасного повернення фінансової допомоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат та задовольнив такі вимоги. Також суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог про стягнення пені, з урахуванням здійсненого судом перерахунку.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, ТОВ РЕНАЛ звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 та ухвалити нове - про часткове задоволення позову, а саме - заявник фактично просить відмовити в задоволенні стягнення 3 % річних у сумі 3 366, 47 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ РЕНАЛ на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2020, встановлено сторонам строк для подачі відзиву, клопотань та заяв.

Ухвала суду апеляційної інстанції від 07.09.2020 отримана скаржником 10.09.2020, а позивачем - 13.09.2020, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, наявними в матеріалах справи. Тобто учасники справи обізнані про апеляційний перегляд справи та завчасно повідомлені про апеляційне провадження.

Жодних заяв до суду апеляційної інстанції не надійшло.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів

ТОВ РЕНАЛ не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в оскаржуваній частині з огляду на таке.

Скаржник вважає, що сторони умовами договору, а саме п. 1.2. узгодили інший розмір процентів (а саме - 0 %), ніж це передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги про стягнення 3 % річних в розмірі 3 366, 47 грн. Також скаржник наголошував на необхідності врахування положень Закону України Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19) . В решті скаржник не оскаржував рішення суду першої інстанції від 30.07.2020.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав. Клопотань про продовження строку для його подачі не заявляв.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Як вірно з`ясовано судом першої інстанції, 18.07.2019 між ТОВ РОМАКС БУД ЛТД (позикодавець) та ТОВ РЕНАЛ (позичальник) укладено договір №ПФД1807/2019 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (далі - договір), відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути її у порядку та на умовах, передбачених цим договором (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору поворотна фінансова допомога надається у національній валюті України у сумі 300 000, 00 грн.

Згідно з п. 2.2 договору поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі (плата за користування грошовими коштами не стягується).

Пунктом 2.4 договору сторони узгодили, що повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позикодавця до 16.09.2019.

У випадку несвоєчасного повернення поворотної фінансової допомоги позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 5.1, 5.2 договору останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором. Строк повернення допомоги, зазначений у п. 2.4 договору, може бути продовжений за угодою сторін, оформленою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов указаного договору від 18.07.2019 позивачем перераховано відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 300 000, 00 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень № 2198 від 18.07.2019 та № 2200 від 19.07.2019.

Скаржник частково повернув грошові кошти у розмірі 180 000, 00 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача за період з 19.09.2019 по 14.02.2020. Наведене не заперечувалося сторонами ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції.

Указані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду першої інстанції.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7 . Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Між сторонами склалися правовідносини з надання / отримання поворотної фінансової допомоги. Спір стосується наявності підстав для стягнення заборгованості (основної суми, пені, інфляційних втрат та 3% річних), у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання щодо повернення отриманої боржником суми коштів.

При цьому заявник оскаржує судове рішення в частині стягненні 3 % річних у розмірі 3 366, 47 грн. Під час апеляційного перегляду справи Північним апеляційним господарським судом порушення норм процесуального права і обов`язкових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції в неоскаржуваній частині, передбачених ч. 2, 3 ст. 277 ГПК України, не встановлено. А тому в силу приписів ч. 1 ст. 269 ГПК України апеляційний перегляд здійснюється в межах вимог апеляційної скарги (стягненні 3 366, 47 грн 3 % річних).

За приписами ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Як вірно з`ясовано судом першої інстанції, договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № ПФД1807/2019 від 24.07.2018 за своєю юридичною природою (суттю) є договором позики.

Згідно з приписами ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що скаржник лише частково та з порушенням встановленого договором строку повернув грошові кошти у розмірі 180 000, 00 грн, а заборгованість в розмірі 120 000, 00 грн відповідача перед позивачем залишилася не погашеною.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, з якими кореспондується норма ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі № 920/653/19.

При цьому сторони вправі змінити розмір процентів, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. водночас, як вбачається зі змісту узгодженого сторонами п. 1.2 договору, було узгоджено, що за користування наданими у користування коштами не передбачається нарахування процентів як плати за таке користування, які фактично відповідають процентам, передбаченим ст. 1048 Цивільного кодексу України, що також відповідає суті укладеного між сторонами договору. Натомість приписи ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України щодо відшкодування 3 % річних передбачають компенсаційний характер процентів за неправомірне користування коштами, про що було заявлено позивачем у даній справі. А тому доводи скаржника у вказаній частині відхиляються як безпідставні.

Щодо посиланням скаржника на необхідність врахування норм Закону України Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19 , суд зазначає таке.

Законом України Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19 , яким внесено зміни до Розділу Прикінцеві положення Господарського кодексу України та Розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Водночас, за змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входить до складу грошового зобов`язання, не є штрафними санкціями в розумінні ст. 230 Господарського кодексу України, а є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції є правом, яким кредитор наділений в силу нормативного закріплення зазначеного способу захисту майнового права та інтересу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 904/10242/17, від 23.10.2018 у справі № 913/70/18 та від 04.12.2018 у справі № 913/63/18.

Водночас, суд апеляційної інстанції відзначає і незначну суму нарахованих 3 % річних (у порівнянні з розміром невиконання зобов`язання навіть на день ухвалення рішення).

Отже, твердження відповідача про необхідність застосування наведеного Закону до вимог про стягнення 3% річних за заявлені періоди є необґрунтованими, у зв`язку з чим правомірно відхилені судом першої інстанції.

В решті рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, підстав для його перегляду не встановлено.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором, пені, інфляційних втрат та 3% річних, у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання стосовно своєчасного повернення коштів.

Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України .

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА РЕНАЛ

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 у справі № 910/7618/20 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 у справі № 910/7618/20 - залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір), понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім