Рішення

від 02.06.2020 по справі 311/3152/17

ВАСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

311/3152/17

2/311/10/2020

02.06.2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області

у складі: головуючого - судді : Сидоренко Ю.В.,

при секретарі Осінцевій Л.А.,

за участю: представника позивача - адвоката Листопад Л.П.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лисенко І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ), Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області (адреса місцезнаходження: вул.Каховська буд.26 с.Балки Василівський район Запорізька область, код ЄДРПОУ - 04351819), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Василівська державна нотаріальна контора Запорізької області (місцезнаходження: вул.Театральна буд.14 м.Василівка запорізької області, код ЄДРПОУ - 02884078) про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И В :

28.11.2017 року до Василівського районного суду Запорізької області надійшов позов ОСОБА_2 , який в подальшому був уточнений в редакції від 23.04.2018 року (т.1 а.с.128-129) та в редакції від 15.01.2019 року (т.1 а.с.213-214) до ОСОБА_1 , Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Василівська державна нотаріальна контора Запорізької області, про визнання заповіту недійсним.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка ОСОБА_2 зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її мати - ОСОБА_3 , яка мешкала в АДРЕСА_2 . Житлове приміщення, в якому мешкала ОСОБА_3 , не приватизоване та знаходиться в комунальній власності та не є об`єктом спадкового майна.

У позові зазначає, що на час смерті у матері ОСОБА_3 була земельна ділянка (пай), що належала спадкодавцю на праві власності на підставі акту на право власності на земельну ділянку розміром 5,2463 га, виданого Василівською РДА від 16.11.2005 року за ЗП НОМЕР_3 118146. Після смерті матері у встановлений законом шестимісячний строк вона, позивачка ОСОБА_2 , звернулася до Василівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а також про видачу свідоцтва про право на спадщину, але їй було відмовлено в усному порядку, посилаючись на те, що її мати склала заповіт на ім`я відповідача - ОСОБА_1 . Вказаним заповітом її, позивачку ОСОБА_2 , повністю позбавляли права на спадкування. Вказує, що цей заповіт був посвідчений в Балківській сільській раді від 03 лютого 2017 року за реєстровим №15. Позивачці ОСОБА_2 надати копію заповіту в нотаріальній конторі відмовили, як і відмовили надати їй постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

При зверненні до Балківської сільської ради, де був посвідчений заповіт, позивачка ОСОБА_2 отримала дублікат заповіту, а не копію його. При ознайомленні з заповітом вона упевнилася, що він не може вважатися дійсним у зв`язку з наступними обставинами: її мати - ОСОБА_3 знаходилась на стаціонарному лікуванні в КУ Дніпрорудненська міська лікарня ДМР ВР ЗО з 03.01.2017 року по 13.01.2017 року з діагнозом: ішемічний інсульт в правій гемісфері 03.01.2017, руслі CMА, плегія лівої руки, парез лівої ноги, конгітивний стан, гіпертонічна хвороба 111 ст.Церебральний атеросклероз. Супутні захворювання: виразка шлунку і 12-п кишки, шлунково-кишечна кровотеча та їй були призначені лікарські препарати: лізін, тіотріозолін, ліра, солкосерил, квамател, пентоксифілін, озон, цефтріаксон, метрагіл, золопент. Після стаціонарного лікування мати ОСОБА_3 проходила амбулаторне лікування, але її стан постійно погіршувався, і, незважаючи на лікування, вона померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зважаючи на хворобу та її перебіг, її мати ОСОБА_3 постійно знаходилася на постільному режимі, вона не розуміла навколишній світ, елементарні речі, нічого не пам`ятала, не могла ходити самостійно. В той же час в Балківській сільській раді посвідчили від її імені заповіт, як від особи, яка самостійно прийшла до помешкання сільради (шлях більше 1 км), виявила бажання при здоровому розумі та ясній пам`яті, діючи добровільно зробила заповідальне розпорядження.

Також зазначає, що жодного разу мати не висловлювала бажання скласти заповіт на відповідача. Та вважає, що за таких обставин посвідчення заповіту не відповідає діючому законодавству, а тому її права спадкоємця порушені. У зв`язку з чим, вона вимушена звернутися до суду з даним позовом, в якому просить: визнати недійсним в повному обсязі заповіт від 03.02.2017 року, складений від імені ОСОБА_3 та посвідчений 03.02.2017 року секретарем Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області Щербань І.І. за реєстром №15.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 29.11.2017 року відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду (т.1 а.с.15).

В судовому засіданні 15.01.2018 року суду надано письмові пояснення на позовну заяву, які подані представником третьої особи Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області адвокатом Фаніним П.В., в редакції від 15.01.2018 року (т.1 а.с.52-53).

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 07.02.2018 року, враховуючи зміни до ЦПК України, ухвалено проводити по справі підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження (т.1 а.с.54-55).

22.02.2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву про визнання заповіту недійсним, поданий відповідачем ОСОБА_4 , в редакції від 21.02.2018 року (т.1 а.с.63-64).

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 23.02.2018 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_5 , підтримане позивачем ОСОБА_2 , про витребування доказів (т.1 а.с.76-77).

В судовому засіданні 16.03.2018 року суду надано заперечення проти клопотання позивача про витребування доказу та заперечення проти клопотання позивача про допит свідка, які подані представником третьої особи Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області Фаніним П.В., в редакції від 15.01.2018 року (т.1 а.с.102-105).

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 04.04.2018 року частково задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_5 , підтримане позивачем ОСОБА_2 , про витребування доказів (т.1 а.с.108).

23.04.2018 року до суду надійшов уточнений позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Василівська державна нотаріальна контора Запорізької області, про визнання заповіту недійсним, викладений в редакції від 23.04.2018 року (т.1 а.с.128-129).

Ухвалою Василівського районного суду запорізької області від 24.04.2018 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_2 та призначено по справі судову почеркознавчу експертиз (т.1 а.с.139-140).

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 24.04.2018 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_2 та призначено по справі посмертну судово-психіатричну експертизу (т.1 а.с.141-142)

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 20.07.2018 року поновлено провадження по справі (т.1 а.с.166).

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 09.08.2018 року повторно задоволено клопотання позивача ОСОБА_2 про проведення по справі посмертної судово-психіатричної експертизи (т.1 а.с.180-181).

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 27.11.2018 року поновлено провадження по справі (т.1 а.с.194).

15.01.2019 року до суду надійшов уточнений позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Василівська державна нотаріальна контора Запорізької області, про визнання заповіту недійсним, встановлення факту родинних відносин (т.1 а.с.213-214)

06.02.2019 року до суду надійшли пояснення на уточнену позовну заяву, в порядку ст.181 ЦПК України, подані представником третьої особи Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області адвокатом Пшець Ю.Ю. (т.1 а.с.231-233).

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 06.03.2019 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 в особі адвоката Листопад Л.П. та провадження по справі зупинено до набрання законної сили судового рішення по цивільній справі № 311/526/19 (провадження № 2-о/311/24/2019) за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Василівська державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин (т.1 а.с.245-246).

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 12.06.2019 року поновлено провадження по справі (т.2 а.с.4).

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 19.07.2020 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду (т.2 а.с.14).

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 12.12.2019 року задоволено клопотання головного лікаря КУ Обласна клінічна психіатрична лікарня ЗОР Паталах Ф. про проведення судового засідання в режимі відео конференції (т.2 а.с.68).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 адвокат Листопад Л.П. уточнені позовні вимоги в редакції від 15.01.2019 року підтримала у повному обсязі та просить позов задовольнити за підставами, викладеними в уточненій позовній заяві, та вказує про те, що згідно висновку судово-психіатричної експертизи (посмертної) від

11.10.2018 року №473, проведеної на підставі ухвали суду, в п.23 висновку вказано ОСОБА_3 1941 року народження при складанні заповіту виявляла ознаки психічного розладу у вигляді органічного астенічного розладу . Також звертає увагу, що у письмових поясненнях представник сільської ради вказує, що заповіт був фактично посвідчений вдома у матері позивача, та що вона на час посвідчення заповіту була при ясній пам`яті. Тобто форма заповіту не відповідає Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів самоврядування, Цивільному Кодексу України, Закону України Про нотаріат , а саме: Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування (наприклад У зв`язку з хворобою заповідача заповіт посвідчено за адресою... ) п.2.1 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів самоврядування. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів та може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту відбувається в присутності не менш двох свідків. Свідками не можуть бути посадова особа органу місцевого самоврядування,яка посвідчує заповіт, спадкоємці за заповітом, члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, реквізити паспорту. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому п. 1.4 Порядку. Вважають, що при складанні заповіту повністю порушені вимоги щодо форми складання та посвідчення заповіту, не враховано психічний стан заповідача, у зв`язку з чим волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Згідно ст.1257 ЦК України такий заповіт є нікчемним, так як складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. У зв`язку з чим, представник позивачка ОСОБА_2 адвокат Листопад Л.П. просить заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги задовольнити та визнати недійсним в повному обсязі заповіт від 03.02.2017 року, складений від імені ОСОБА_3 та посвідчений 03.02.2017 року секретарем Балківської сільради Василівського району Запорізької області Щербань І.І. за реєстром №15.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник в особі адвоката Лисенко І.Ю. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 заперечують, просить відмовити у позові в повному обсязі, підтримали раніше поданий відзив на позовну заяву про визнання заповіту недійсним, в редакції від 21.02.2018 року (т.1 а.с.63-64). На обґрунтування своїх заперечень зазначають, що в позовній заяві позивачка зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її мати - ОСОБА_3 , яка при житті склала заповіт, відповідно до якого земельну ділянку, яка належала їй на підставі державного акту ЗГІ НОМЕР_4 заповіла ОСОБА_1 . Позивачка вважає, що заповіт не може вважатися дійсним, так як ОСОБА_3 хворіла. Крім того, позивачка ставить під сумнів, що померла ОСОБА_6 виявляла бажання при здоровому розумі та ясній пам`яті та діяла добровільно при складанні даного заповіту та звертається до суду з позовом, в якому позивачка просить суд визнати заповіт ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 - недійсним. Із заявленими позовними вимогами відповідачка ОСОБА_1 не згодна так як до позовної заяви не надано жодного доказу на підтвердження того, що волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало його волі. Крім того, на обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем не надано жодного доказу про те, що померла ОСОБА_3 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла ними керувати у момент вчинення правочину. До позовної заяви позивачка додала в якості доказу лише відповідь Дніпрорудненської міської лікарні, в якій зазначено лише діагноз хвороби померлої ОСОБА_3 та перелік ліків, які вона приймала під час лікування. Тому у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Балківська сільська рада Василівського району Запорізької області, третя особа: Василівська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним, просять відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, проте на адресу суду надано заяву про розгляд справи у відсутність їх представника (т.2 а.с.107), проте 06.02.2019 року до суду надійшли пояснення на уточнену позовну заяву, в порядку ст.181 ЦПК України, подані уповноваженим представником Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області адвокатом Пшець Ю.Ю. (т.1 а.с.231-233), в яких представник посилається на наступні обставини: позивач в уточненій позовній заяві від 15.01.2019 року вказує, що заповіт не може вважатися дійсним через хворобу заповідача, у зв`язку з тим, що заповідач не розуміла навколишній світ. На думку позивача, така позиція підтверджується висновком судово-психіатричної експертизи (посмертної) від 11.10.2018 року, а саме: при складенні заповіту у ОСОБА_3 , 1941 року народження, виявлено ознаки психічного розладу у вигляді астенічного розладу. З позицією позивача не погоджуються з наступних підстав. Проведеною у справі посмертною судово-психіатричною експертизою не зроблено висновку про абсолютну неспроможність спадкодавця у момент складення ним заповіту розуміти значення своїх дій та керувати ними, а лише стверджено, що існуючі в той час порушення його психічної діяльності істотно впливали на його здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, що саме по собі не є підставою для визнання складеного в такому стані заповіту недійсним з підстав, передбачених частиною першою статті 225 ЦК України. Отже, підставою для визнання правочину недійсним за вказаної підстави може бути лише

абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях (постанова від 29 лютого 2012 року № 6- 9ис12). Оскільки висновком судово-психіатричної експертизи (посмертної) від 11.10.2018 року не встановлено та не підтверджено, що в момент підписання заповіту ОСОБА_3 , 1941 року народження була абсолютна неспроможна розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, тому вважають, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним задоволенню не підлягають.

Крім того зазначають, що як вказує позивач в уточненій позовній заяві від 15.01.2019 року, що форма заповіту не відповідає Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, а саме п.2.1 Порядку. З позицією позивача не погоджуються, оскільки відповідно до п. 2.1. Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 11.11.2011 № 3306/5 нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування. Таким чином незначні, формальні порушення процедури посвідчення заповітів не можуть визнаватися підставою для недійсності цього правочину. Описки та інші незначні порушення складення, підписання заповіту не тягнуть його недійсність, якщо судом встановлено, що вони не впливають на вільне волевиявлення заповідача. Вважають, що заповіт по формі, порядку його посвідчення, відображенню дійсного волевиявлення заповідача відповідає вимогам Закону, а на підтвердження підстав його недійсності позивач доказів не надав, тому вважають позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Василівська державна нотаріальна контора Запорізької області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, проте на адресу суду надано заяву про розгляд справи у відсутність їх представника, проти позовних вимог не заперечують (т.2 а.с.101).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що ОСОБА_2 його сестра, а відповідачка ОСОБА_1 - його племінниця. Він був в лікарні за проханням ОСОБА_8 та лікар казала, що нічого не можна зробити, необхідно забирати ОСОБА_3 додому. Коли привіз матір ОСОБА_3 додому з лікарні, за нею доглядала ОСОБА_9 . Яка з частин тіла була у матері ОСОБА_3 паралізована, не пригадує. Він постійно проживав з матір»ю, про заповіт не чув. Уколи матері він не робив, ліки не давав. До лікарні матір спілкувалася, а вже після лікарня перестала всіх впізнавати. Також повідомив суду, що у ОСОБА_3 є п»ятеро дітей а саме: ОСОБА_2 (позивачка), ОСОБА_10 (відмовилася від спадщини після смерті матері ОСОБА_3 ), ОСОБА_11 (відмовився від спадщини), ОСОБА_12 (відмовилася від спадщини), ОСОБА_13 (померла після 2017 року), ОСОБА_14 (померла до 2017 року), ОСОБА_15 (помер після 2017 року).

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснив, що позивачка є його матір`ю, а відповідачка ОСОБА_1 рідною сестрою. Стосовно бабусі ОСОБА_3 свідок повідомив, що вона була не в адекватному стані, коли її привезли з лікарні, вона не могла ні їсти, ні пити, ні відповідати, ні думати. Приймала їжу з ложечки, яку самостійно тримати не могла. За бабусею доглядав ОСОБА_11 , її син. Після виписки з Дніпрорудненської лікарні бабуся ОСОБА_3 прожила ще 10 днів та думок про заповіт не було. У сільську раду бабуся не приходила. Щоб бабусі давали ручку та папір для того, щоб щось писати, він такого не бачив.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснила, що позивачка ОСОБА_2 є рідною її сестрою, а відповідачка ОСОБА_1 є її племінницею. Свідок повідомив про наступні відомі їй обставини у справі: брат ОСОБА_11 повідомив їй, що захворіла матір, у неї інсульт. ОСОБА_18 говорив, що матір була лежачою, не розмовляла. Як бажає розпорядитися своєю власністю, матір їм раніше не повідомляла. ОСОБА_19 повідомила, що заповіту після смерті матері немає та віддала всі документи, а потім ввечері до них приїхала ОСОБА_20 та повідомила, що її вигнав ОСОБА_21 . Пригадує, що перший раз працівники Балківської сільської ради, секретар ОСОБА_22 повідомляли про те, що заповіт втрачений. А другий раз вони приїхали до сільської ради по повісткам та ОСОБА_23 сказала поділити пай.

Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні суду пояснив, що ОСОБА_25 є його дружиною, яка являється сестрою позивачки, а ОСОБА_1 є племінницею. Свідок пояснив, що з ОСОБА_1 вони їздили до Дніпрорудненської лікарні провідувати ОСОБА_3 та назустріч їм вийшов лікар ОСОБА_26 та повідомила, що справи погані, не може ні розмовляти, ні пересуватися, сказала готуйтеся та саму бабусю ОСОБА_3 вони не бачили, з лікарні забирав її син ОСОБА_11 . Щодо заповіту повідомив, що якщо б заповіт був, то ніхто б і слова не сказав. Приїхали він, його дружина ОСОБА_17 , позивачка ОСОБА_2 до Балківської сільської ради оформлювати відмовні, та секретар сільради ОСОБА_27 повідомила, що вона виїжджала на дом, де ОСОБА_3 склала заповіт, казала, що остання була в здравії. Проте, голова Балківської сільської ради казала, що ОСОБА_3 приїздила саме до сільської ради та складала заповіт.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_28 суду пояснила, що сторін по справі знає, підтримує з ними сусідські відносини. Їй відомо, що восени 2016 року бабуся ОСОБА_3 хворіла. ОСОБА_8 постійно була разом з бабусею ОСОБА_3 , доглядала її, купала бабусю. Після приїзду з лікарні бабуся ОСОБА_3 її впізнавала, була адекватною, їла самостійно. Також її навідувала донька ОСОБА_29 . До складання заповіту ОСОБА_3

казала про онучку ОСОБА_8 , що вона ОСОБА_30 , бабуся бажала, щоб все залишилося онучці та вона все розуміла. Одна з рук ОСОБА_3 була робочая , яка точно не пригадує за спливом часу.

Свідок ОСОБА_31 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_9 є її невістка, тобто є дружиною її сина ОСОБА_32 , з яким мешкають 15 років. Також свідок повідомила, що раніше вона працювала з ОСОБА_3 та їй відомо, що у останній був інсульт, вона впала на балконі. Здорова рука у неї була права. Бабуся ОСОБА_3 , могла самостійно тримати ложку. Розписувалася чи будь де ОСОБА_3 , їй невідомо. Знає, що з бабусею ОСОБА_3 проживав її син ОСОБА_33 , а син ОСОБА_18 проходив інколи та у стані алкогольного сп`янння.

Вислухавши в судовому засіданні пояснення сторін, представників сторін на обґрунтування заявлених позовних вимог, та на обґрунтування заперечень проти позову, допитавши свідків ОСОБА_28 , ОСОБА_34 , ОСОБА_24 ,, ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_7 , допитавши експерта ОСОБА_35 , дослідивши медичну документацію стосовно ОСОБА_3 стаціонарного хворого Дніпрорудненської міської лікарні за № 113/37, ретельно вивчивши матеріали цивільної справи №311/3152/17 у двох томах, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, виходячи наступних підстав.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Відповідно до ст.ст.13,43,81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 14 лютого 2017 року виконавчим комітетом Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області, серії НОМЕР_5 , копія якого міститься в матеріалах справи (т.1 а.с.5).

Згідно наданої Василівським районним відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) за вих..№261/21.1-04-25 від 29.02.2020 року копії актового запису про смерть № 14 від 14 лютого 2017 року, складеного виконавчим комітетом Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 76 років померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка мешкала за адресою: АДРЕСА_2 ; причина смерті - інфаркт мозку. Свідоцтво про смерть видано ОСОБА_9 , копія актового запису міститься в матеріалах справи (т.2 а.с.93-94).

З довідки про причину смерті, виданої лікарем Дніпрорудненського міжрегіонального відділення судово-медичної експертизи Борисенко Н.І. за №105/01-09 від 27.02.2020 року вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 76 ІНФОРМАЦІЯ_6 , причина смерті - інфаркт мозку, копія якої є в матеріалах справи (т.2 а.с.91-92).

Як вбачається з відповіді, наданої Комунальною установою Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи Запорізької обласної ради за вих..№01-15/2251 від 02.03.2020 року, відповідно до п.2.9 р.2 Інструкції щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть (форма N 106/о), затвердженої наказом МОЗ України від 08.08.2006 року №545 із змінами (далі Інструкція) другі примірники лікарського свідоцтва про смерть залишаються в закладі охорони здоров`я та зберігаються один рік, після чого підлягають знищенню. Відповідно до п.3.19 р.3 Інструкції одночасно при видачі лікарського свідоцтва про перинатальну смерть лікар заповнює довідку про причину смерті в одному примірнику і видає родичам померлого чи іншим особам для поховання (т.2 а.с.96).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого 29.12.1961 року Балківським сільРАЦС с.Балки Василівського району Запорізької області, вбачається, що ОСОБА_36 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 , та у свідоцтві про її народження в графі батько записаний ОСОБА_37 , а в графі мати вказана - ОСОБА_38 (т.1 а.с.6).

Як вбачається з Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 , виданого 09.06.2017 року Василівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, 12 червня 1982 року укладено шлюб між ОСОБА_39 та ОСОБА_36 , після реєстрації якого прізвище дружини ОСОБА_40 змінено на прізвище ОСОБА_41 , та копія вказаного свідоцтва міститься в матеріалах справи (т.1 а.с.7).

Відповідно до копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП №118146, виданого 16.11.2005 року Василівською райдержадміністрацією Запорізької області, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 5,2463 га, що розташована на території Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, копія якого є в матеріалах справи (т.1 а.с.10).

Відповідно до Довідки за №3823 від 17.10.2017 року, виданої Балківською сільською радою Василівського району Запорізької області, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 дійсно була зареєстрована та мешкала за адресою: АДРЕСА_2 з 01.09.1980 року по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.1 а.с.8).

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 08 травня 2019 року задоволено заяву ОСОБА_2 та встановлено факт, що ОСОБА_2 та померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 є донькою та матір`ю, копія якого міститься в матеріалах справи (т.2 а.с.3). Рішення сторонами не оскаржено та набрало законної сили 07.06.2019 року.

При житті, 03 лютого 2017 року, ОСОБА_3 склала заповіт, який посвідчений 03.02.2017 року секретарем виконавчого комітету Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області Щербань І.І. та зареєстрований в реєстрі №15, відповідно до якого ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: земельну ділянку площею 5,2463 га згідно Державного акту серія ЗП №118146 на території Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області, зареєстрованого Василівською районною державною адміністрацією Запорізької області від 16.11.2005 року для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - заповіла ОСОБА_8 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 в с.Балки Василівського району Запорізької області (т.1 а.с.4, т.1 а.с.93 ), що також підтверджується Витягом з реєстру Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області для реєстрації нотаріальних дій, копія якого міститься в матеріалах справи (т.1 а.с.94), копією Алфавітної книги обліку заповітів Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області, розпочатої 01 січня 2015 року (т.1 а.с.116-118), копією журналу виконання нотаріальних дій по Балківській сільській раді, розпочатий 01 січня 2012 року (т.1 а.с.119-120).

Як зазначено у ОСОБА_42 , він складений у приміщенні Балківської сільської ради в с.Балки по вул.Каховська, 26 АДРЕСА_1 . Заповіт до підписання прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_3 і власноручно підписаний нею. Зміст цього заповіту прочитаний заповідачем ОСОБА_3 та кожен з примірників власноруч підписано заповідачем. Заповіт внесено до спадкового реєстру 14.03.2017 року (т.1 а.с.23-26,93).

Оспорюваний заповіт до теперішнього часу не змінювався, не скасовувався та є чинним, про що свідчать відомості з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти / спадкові договори), яка сформована Василівською державною нотаріальною конторою від 01.12.2017 року за №50099440 (т.1 а.с.23-26).

Як вбачається з відповіді, наданої Комунальною установою Дніпрорудненська міська лікарня Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області від 15.09.2017 року, згідно виписки з історії хвороби ОСОБА_3 , яка знаходилась на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні в період з 03.01.2017 року по 13.01.2017 року з діагнозом: ішемічний інсульт в правій гемісфері 03.01.2017, руслі СМА, елегія лівої руки, парез лівої ноги, когнітивний стан, гіпертонічна хвороба 111 ст. Церебральний атеросклероз. Супутні захворювання: виразка шлунку і 12-п кишки, активна фаза. Шлунково-кишечна кровотеча. За час перебування на стаціонарному лікуванні хворій були призначено: лізін, тіотріозолін, ліра, солкосерил, квамател, пентоксифілін, озон, цефтріаксон, метрагіл, золопент (т.1 а.с.9).

Згідно відповіді Комунальної установи Дніпрорудненська міська лікарня Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області за вих.№01-22/1053 від 29.09.2017 року, стосовно надання виписки про стан здоров`я пацієнтки ОСОБА_38 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та копії документів, які підтверджують їх родинні відносини, повідомлено, що надання інформації неможливо, оскільки амбулаторна картка знаходилась у хворої на руках, яка лікувалась останнім часом у КЗ Дніпрорудненська МЛ ДМР ВР ЗО . Амбулаторна картка не була повернута померлою або її родичами до Балківської АЗПСМ (т.1 а.с.11).

Відповідно до відповіді, наданої Балківською сільською радою Василівського району Запорізької області за №1181 від 04.12.2017 року бачається, що згідно відомостей погосподарської книги №5 на 2016-2020 роки у АДРЕСА_4 на день смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , було зареєстровано 8 осіб, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_43 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_44 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_45 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_46 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ОСОБА_47 , ІНФОРМАЦІЯ_15 (т.1 а.с.21).

Згідно матеріалів спадкової справи №72/2017, заведеної Дніпрорудненською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 вбачається, що 26.07.2017 року ОСОБА_4 звернулася до Дніпррудненської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.1 а.с.30 зворот). Також, 13.07.2017 року до Дніпрорудненської державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.1 а.с.32). 13.07.2017 року до Дніпрорудненської державної нотаріальної контори звернулася Грипа Л.В. із заявою про відмову від прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.1 а.с.32 зворот). 12.02.2017 року до Дніпрорудненської державної нотаріальної контори звернулася Прінь А.В. із заявою про відмову від прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.1 а.с.33). 13.07.2017 року до Дніпрорудненської державної нотаріальної контори звернувся Чернобай С.В. із заявою про відмову від прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.1 а.с.33 зворот).

Відповідно до інформаційної довідки №50099461 від 01.12.2017 року, виданої Василівською державною нотаріальною конторою, 13.07.2017 року заведена спадкова справа № 72/2017 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , яка на теперішній час є чинною (т.1 а.с.27-29).

Як вбачається з повідомлення судового експерта Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Кононенко Д.І. за №307-18 про неможливість надання висновку судової почеркознавчої експертизи по цивільній справі №311/3152/17, у зв`язку з ненаданням додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку, заявлених у клопотанні №14/307/302 від 14.05.2018 року і керуючись ст.12 Закону України Про судову експертизу від 25.04.1994 року (зі змінами та доповненнями), ст.72 ЦПК України від 18.03.2004 року (зі змінами та доповненнями), п.п.2.1,2.2 Інструкцією про призначення і проведення судових експертиз та експертних досліджень , затвердженої Наказом Міністерства юстиції України за №53/5 від 08.10.1998 року, (із змінами та доповненнями),п.1.8 Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (Наказ Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998, із змінами та доповненнями), судовим експертом повідомлено про неможливість надання висновку судової почеркознавчої експертизи №307-18 (а.с.1 а.с.158-160).

З Висновку судово-психіатричного експерта Комунальної установи Обласна клінічна психіатрична лікарня Запорізької обласної ради за №473 від 11.10.2018 року, складеного комісією у складі: голови комісії - лікаря судово-психіатричного експерта ОСОБА_48 , членів комісії - лікаря судово-психіатричного експерта ОСОБА_49 , лікаря судово-психіатричного експерта - ОСОБА_35 , вбачається, що ОСОБА_3 , 1941 року народження, при складанні заповіту 03.02.2017 року виявляла ознаки психічного розладу у вигляді органічного астенічного розладу. Винести остаточне експертне рішення, визначити ступінь психічних розладів на період, що цікавить суд - не є можливим у зв`язку з відсутністю опису психічного та соматичного стану підекспертної (т.1 а.с.187-193).

Допитана в судовому засіданні 27.12.2019 року експерт ОСОБА_35 суду пояснила, що вона входила у склад комісії та є доповідачем під час проведення посмертної судово-психіатричної експертизи відносно ОСОБА_3 . За результатами експертного дослідження було складено висновок за № 473 від 11.10.2018 року відповідно до наданих медичних документів та проведеним експертним дослідженням встановлено, що ОСОБА_3 , 1941 року народження, при складанні заповіту 03.02.2017 року виявляла ознаки психічного розладу у вигляді органічного астенічного розладу. Та визначити ступінь психічних розладів на вказаний період не є можливим у зв`язку з відсутністю опису психічного та соматичного стану підекспертної ОСОБА_3 . Отже, експертна комісія не визначила ступінь психічних розладів підекспертної у зв`язку з відсутністю амбулаторної картки ОСОБА_3 за місцем мешкання, відсутній опис її соматичного та психічного стану. Проте, у наданих на дослідження медичних документах зазначається, що 10.01.2017 року на час виписки з лікарні стан здоров`я ОСОБА_3 покращився.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права .

Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача.

Відповідно до ст.1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Відповідно до ст.1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Згідно зі статтею 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 ЦК України.

Відповідно до ст.1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Отже, відповідно до ч.1 ст.1257 ЦК підставами нікчемності заповіту, тобто недійсності відповідно до закону, є складання заповіту особою, яка не мала на це права, або складання з порушенням вимог щодо форми та посвідчення заповіту. На підставі ст.215 ЦК визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

Тлумачення частини другої статті 1257 ЦК України свідчить, що для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК України.

Отже, підставою недійсності заповіту є встановлення в судовому порядку факту за позовом заінтересованої особи, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (ч.2 ст.1257 ЦК України).

За вимогами частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Для визначення наявності стану, в якому громадянин не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння, тощо) на момент укладення угоди, суд призначає судово-психіатричну експертизу. Вимоги про визнання угоди недійсною з цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент укладення угоди особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину необхідно робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами (стаття 89 ЦПК України), будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи могла в конкретний момент вчинення правочину особа розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Отже, для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях. Така правова позиція міститься у постанові ВС від 29.02.2012 року у справі №6-9цс12.

Позивачем не надано та в ході судового розгляду не було здобуто належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_3 не підписувала заповіт.

Загальні вимоги до форми заповіту встановлені ст.1247 ЦК України, а саме: письмова форма; нотаріальне посвідчення або посвідчення особами, уповноваженими на це законом (статті 1251, 1252 ЦК України); зазначення у заповіті місця та часу його складання; підписання заповіту заповідачем. Відповідно до ч.4 ст.207 ЦК України, якщо заповідач не може підписати заповіт внаслідок хвороби або фізичної вади, за його дорученням і в його присутності дозволяється підписання заповіту іншою особою. Підпис цієї особи засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на здійснення нотаріальних дій. Поряд із посвідченням підпису, нотаріус зобов`язаний також в тексті заповіту зазначити причини, які зумовили необхідність підписання заповіту третьою особою (ч.4 ст.207 ЦК). Недотримання цих вимог є підставою для визнання заповіту недійсним.

Відповідно до ст.1251 ЦК України, ст.37 Закону України Про нотаріат посадові особи органу місцевого самоврядування посвідчують заповіти, якщо у населеному пункті немає нотаріуса.

Згідно п.1.2 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2011 року № 3306/5, нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Відповідно до п.1.11 ст.1 глави 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених Наказом № 296/5 від 22.02.2012 року, на бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись не менше ніж при двох свідках.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.9 Закону України Про нотаріат нотаріус та посадова особа органу місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, не вправі вчиняти нотаріальні дії на своє ім`я і від свого імені, на ім`я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, його (її) та своїх родичів. Посадові особи органів місцевого самоврядування не вправі вчиняти нотаріальні дії також на ім`я і від імені даного виконавчого комітету.

У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняються в будь-якій іншій державній нотаріальній конторі, у приватного нотаріуса чи у виконавчому комітеті іншої сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. Посадові особи, перелічені у статті 40 цього Закону, не вправі посвідчувати заповіти та доручення на своє ім`я і від свого імені, на ім`я і від імені свого чоловіка або своєї дружини, його (її) та своїх родичів. Нотаріальні і прирівняні до них дії, вчинені з порушенням встановлених цією статтею правил, є недійсними.

Аналогічні положення містить і п.2.8 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Як встановлено в судовому засіданні, спірний заповіт було посвідчено секретарем Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області Щербань І.І., тобто посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка мала на це повноваження у відповідності до вимог вищенаведених нормативно-правових актів та при посвідченні спірного заповіту не було порушено вимоги ст.9 Закону України Про нотаріат та пункту 2.8 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Що стосується твердження представника позивача про те, що не зроблено відмітку, що заповіт посвідчується за межами сільської ради та не названо причини цього, то слід зазначити наступне.

Згідно 2.1. розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій органами місцевого самоврядування нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування.

У оспорюваному заповіті місцем посвідчення зазначено приміщення Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області (с.Балки вул.Каховська, буд.26).

Разом з тим, як видно з пояснень уповноваженого представника Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області (т.1 а.с.52-53), заповіт був посвідчений поза приміщенням органу місцевого самоврядування, у будинку де проживала заповідач ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 , оскільки ОСОБА_3 була хворою людиною, перенесла інсульт та не міг самостійно пересуватися, про що заздалегідь повідомили родичі заповідача, однак секретар сільської ради помилково вказала у заповіті, що заповіт складено у сільській раді, а не за місцем проживання ОСОБА_3 .

Таким чином, суд приходить до переконання, що обгрунтування позовних вимог зводиться тільки до констатації незаконності дій посадової особи органу місцевого самоврядування при складанні заповіту, а саме зазначення недостовірних даних про місце його посвідчення та відсутність посилання на те, з яких причин заповіт було посвідчено за межами сільської ради. Однак дані факти не можуть служити підставою для задоволення позовних вимог, оскільки заповідач ОСОБА_3 , а також відповідач ОСОБА_1 на користь якої було вчинено заповіт, не мають відношення до порядку організації роботи органу місцевого самоврядування, та не несуть відповідальність за дії чи бездіяльність посадових осіб, а тому така помилка не може вплинути на волевиявлення спадкодавця ОСОБА_3 та права спадкоємця ОСОБА_1 , які виникають у нього на підставі даного заповіту.

З даного приводу існує позиція Європейського суду з прав людини, викладена у справі Федоренко проти України , згідно якої громадяни не несуть відповідальності за незаконні дії органів державної влади чи місцевого самоврядування та повинні бути впевнені в тому, що органи державної влади чи місцевого самоврядування при розгляді заяв громадян діятимуть в межах законодавства.

Крім того, відповідно до правової позиції висловленої в ухвалі судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 04.12.2013 року відсутність у тексті заповіту напису, що він складався та посвідчувався поза приміщенням виконкому місцевої ради, але в межах нотаріального округу, не є істотною умовою для визнання заповіту недійсним, якщо судом буде встановлено, що форма заповіту відповідає вимогам ст. 1247 ЦК України і волевиявлення заповідача було вільним.

Отже, оскаржуваний заповіт по формі, порядку його посвідчення, відображенню дійсного волевиявлення заповідача відповідає вимогам Закону, а на підтвердження підстав його недійсності, позивач належних та допустимих доказів не надав.

Зважаючи на вищенаведене суд прийшов до висновку, що форма оспорюваного заповіту відповідає вимогам ст. 1247 ЦК України. У заповіті зазначено час та місце його складання, текст прочитаний уголос, підписаний особисто заповідачем та йому роз`яснено зміст статей 1241,1254 ЦК України, а тому посилання позивача на підставність позовних вимог не відповідають фактичним обставинам справи.

Незначна технічна помилка щодо місця складання та посвідчення заповіту, яка допущена секретарем сільської ради під час посвідчення заповіту ІНФОРМАЦІЯ_16 , не може бути підставою для зміни волі заповідача.

У відповідності до частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду , обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Також, Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, оцінюючи всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено обставини, на які позивач ОСОБА_2 посилається як на підставу заявлених позовних вимог, належних та допустимих доказів порушення цивільних прав за предметом заявленого нею позову не подано, а відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Аналізуючи в сукупності докази, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, виходячи з принципів: законності, об`єктивності, розумності та справедливості, враховуючи, що належні та достатні докази на підтвердження заявлених позовних вимог, позивачем суду не надано та в ході судового розгляду справи не встановлено про те, що ОСОБА_3 на момент складання заповіту 03 лютого 2017 року не могла розуміти значення своїх дій і керувати ними, підстав для визнання вказаного заповіту недійсним не має, а отже позов задоволенню не підлягає, а тому суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області, про визнання заповіту недійсним.

Згідно з ч.ч.1,2,6 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання судових витрат, суд керується положеннями ст.141 ЦПК України, а тому, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, на підставі п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, суд також відмовляє позивачу ОСОБА_50 у задоволенні вимоги про відшкодування понесених позивачем судових витрат.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.203,225,1233-1235,1247,1248,1257 ЦК України, ст. ст. 9, 12, ст.ст.13, 76, 81, 133, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_8 , Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Василівська державна нотаріальна контора Запорізької області, про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно п.3 розділу ХII Прикінцеві положення ЦПК України в редакції закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30 березня 2020 року № 540-IX, під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), строки

подання заяви про перегляд заочного рішення, апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

У відповідності до п.п.15.5) п.п.15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 15 червня 2020 року.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО