Постанова

від 29.07.2020 по справі 200/5834/19-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2020 року

м. Київ

справа № 200/5834/19-а

адміністративне провадження № К/9901/451/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,

розглянув у попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Будівельне підприємство ''Стройіндустрія'' до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ''Будівельне підприємство ''Стройіндустрія'' на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.08.2019 (суддя - Чекменьов Г.А.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 (головуючий суддя - Компанієць І.Д., судді - Гайдар А.В., Казначеєв Е.Г.),

У С Т А Н О В И В :

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю ''Будівельне підприємство ''Стройіндустрія'' (далі - позивач, ТОВ "БП'' Стройіндустрія'', Товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.04.2019 №0002711413 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 462' 730,50 грн, в тому числі штрафні (фінансові) санкції - 154' 243,50 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "БП'' Стройіндустрія'' посилалось на те, що: реальність господарських операцій між Товариством та його контрагентом (ТОВ "Лайт Бернет") підтверджена належними первинними та зведеними документами бухгалтерського обліку; придбання послуг субпідряду у вказаного контрагента було обумовлено наявністю у Товариства зобов`язань, що виникли у межах договірних відносин із ПАТ"Югцемент", ПП''Астон'', ПАТ"Хайдельберг Цемент Україна"; відсутність матеріальних та трудових ресурсів у ТОВ "Лайт Бернет" не є підставою для висновку, що Товариство не має право на податковий кредит; Товариство не повинно нести негативні наслідки за недотримання податкового законодавства ТОВ "Лайт Бернет".

Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 01.08.2019, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019, в позові відмовив.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані висновком, що ГУ ДФС довело в судовому процесі правомірність податкового повідомлення-рішення, тоді як позивач не підтвердив належними та допустимими доказами свої заперечення проти наданих контролюючим органом доказів, що спростовують достовірність даних його податкового обліку за наслідками господарських операцій із ТОВ "Лайт Бернет". З посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 11.04.2018 у справі №2а-576/12/0970, суди вказали, що сам факт наявності у позивача податкових чи-то видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо встановлені у справі обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Товариство подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.08.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд.

Обґрунтовуючи вимоги, викладені в касаційній скарзі, позивач посилається, зокрема на те, що висновок судів попередніх інстанцій щодо змісту його господарських операцій із ТОВ "Лайт Бернет" не відповідає обставинам у справі, які суд встановив неповно і неправильно, суперечить нормам матеріального права, зокрема нормам пунктів 201.1, 201.8, 201.9, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК), статті 9 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні''. Позивач стверджує, що надані ним під час перевірки та в судовому процесі первинні документи підтверджують його господарські операції з придбання у зазначеного постачальника послуг, а також використання їх у власній господарській діяльності, тоді як суди попередніх інстанцій в порушення норм процесуального права дійшли до протилежного висновку. Також позивач вказує, що суди попередніх інстанцій не врахували правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 23.07.2019 у справі №2а/0370/307/11, щодо принципу індивідуальної відповідальності за порушення податкової дисципліни платниками податку.

Заперечуючи проти касаційної скарги у відзиві на скаргу, відповідач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, обґрунтування заперечень відповідача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суди попередніх інстанцій встановили, що податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, було прийнято ГУ ДФС на підставі акта ''Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "БП'' Стройіндустрія'' з питань достовірності формування та віднесення сум ПДВ до податкового кредиту в деклараціях з ПДВ по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ ''Лайт Бернет'' (попереднє найменування - ТОВ ''БК ''Інвест Груп'') за березень 2016 року'' від 18.03.2019 №266/05-99-14-13/35748473.

Згідно з висновками, зробленими в акті перевірки, Товариство порушило норми підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК, в результаті чого завищило податковий кредит на 308' 487,00 грн та відповідно занизило ПДВ, який підлягає сплаті до державного бюджету, на вказану суму.

Такий висновок контролюючого органу вмотивований тим, що Товариство безпідставно відтворило в бухгалтерському та податковому обліку операції з придбання послуг (ремонтних робіт) у ТОВ ''Лайт Бернет'' з огляду на їх безтоварність.

Обґрунтовуючи довід про безтоварність господарських операцій позивача з придбання послуг у цього контрагента, контролюючий орган посилався на відсутність у ТОВ ''Лайт Бернет'' матеріально-технічних та трудових ресурсів (ТОВ''Лайт Бернет'' за березень 2016 року нарахувало єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 1 особу); керівник ТОВ ''Лайт Бернет'' ОСОБА_1 одночасно є керівником, головним бухгалтером або засновником 32 підприємств в різних регіонах країни; товариство з травня 2016 року не подає фінансову та податкову звітність; видане товариству свідоцтво платника ПДВ анульовано за рішенням контролюючого органу з підстав неподання податкових декларацій впродовж року; відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, інформація про оренду у сторонніх організацій транспорту, спецтехніки, необхідних для виконання робіт, замовником яких виступав позивач, відсутня.

Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин; далі - так само) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 ПК).

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Підпунктом ''а'' пункту 198.1 статті 198 ПК визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК).

Згідно з абзацом першим пункту 198.3 цієї статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий пункту 198.3 ПК).

Як підсумок вимог наведених правових норм, у податковому обліку господарські операції з придбання товарів (послуг), суми ПДВ за якими відносяться до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Обов`язковим звітним документом в податковому обліку з ПДВ для підтвердження суми податкового кредиту є податкова накладна.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо достовірності доказів.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, закріплений в Законі №996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

Підтвердження платником ПДВ належним чином оформленими документами, передбаченими правовими нормами для певного виду господарських операцій, задекларованих сум податкового кредиту, є підставною для одержання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставини, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Такий висновок щодо оцінки документів, наданих платником податків на підтвердження даних податкового обліку, зробив Верховний Суд України в постанові від 27.03.2012 у адміністративній справі за позовом ПП "Ангара" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, за участю прокурора м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення та відшкодування податку на додану вартість.

Відступу від такої правової позиції Велика Палата Верховного Суду не зробила.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали, що надані Товариством копії договірних цін, відомості ресурсів до локального кошторису та локальні кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти виконаних робіт не підтверджують реальність операцій позивача із ТОВ "Лайт Бернет".

При оцінці зазначених документів суди першої та апеляційної інстанцій дослідили умови договорів позивача з ТОВ ''БК ''Інвест Груп'' від 12.01.2016 №1, від 18.01.2016 №5, від 01.02.2016 №10 про виконання ремонтних робіт виробничих об`єктів (циклонного теплообмінника, насосної станції, горизонтальних шламбасейнів, печей на виробничих площах ПАТ "Югцемент", ПП ''Астон'', ПАТ "Хайдельберг Цемент Україна" (замовників), а також договорів позивача із зазначеними замовниками. Останніми, зокрема передбачено обов`язок підрядника інформувати замовника про залучення до виконання робіт інших осіб (субпідрядників). Позивач, однак, не надав доказів інформування замовників про залучення до виконання робіт ТОВ ''БК ''Інвест Груп'', так само, як не надав перелік обладнання та інструментів, що ввозяться на територію замовника субпідрядником, накладні на матеріали, технічну та проектну документацію, яка б підтверджувала обсяг та характеристики доручених субпідряднику ремонтних робіт, обов`язковість надання яких передбачена умовами договорів, укладених із замовниками. Суд цілком обґрунтовано взяв до уваги і таку обставину, як встановлення в договорах позивача з "Югцемент", ПП ''Астон'', ПАТ "Хайдельберг Цемент Україна" умови щодо оформлення та отримання підрядником перепусток для допуску і перебування його працівників на території замовника. Будь-яких доводів щодо оформлення перепусток на працівників ТОВ ''БК ''Інвест Груп'' чи осіб, залучених ним для виконання робіт, позивач не навів.

Суди першої та апеляційної інстанцій взяли до уваги надану контролюючим органом податкову інформацію щодо матеріально-технічних можливостей ТОВ ''Лайт Бернет'' виконати роботи відповідно до змісту і обсягу, зазначених у наданих позивачем відомостях ресурсів до локального кошторису, локальних кошторисах, довідках про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, актах виконаних робіт, а також інформацію щодо його діяльності як такої, і обґрунтовано визнали сумнівною можливість цього товариства виконувати відповідні будівельно-ремонті роботи в обсягах, задекларованих позивачем.

На підставі порівняння вартості робіт, які позивач повинен був виконати згідно з договорами з "Югцемент", ПП ''Астон'' та ПАТ "Хайдельберг Цемент Україна", та вартості робіт, зазначеній в податкових накладних, виписаних ТОВ ТОВ ''БК ''Інвест Груп'', суди попередніх інстанцій зробили висновок, що позивач не довів економічну доцільність укладення договорів субпідряду з ТОВ ''БК ''Інвест Груп''.

Оцінка доказів судами попередніх інстанцій відповідає правилам оцінки доказів, визначених статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема правилу оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, фактично стосуються правильності оцінки судами попередніх інстанцій доказів у справі і встановлення на підставі цієї оцінки обставин у справі. Водночас, згідно з частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів знаходяться поза межами касаційного перегляду справи.

Судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій, відповідають вимогам, встановленим нормами частин другої - п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в межах доводів та вимог касаційної скарги, як це передбачено частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, та в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ''Будівельне підприємство ''Стройіндустрія'' залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.08.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон М.Б. Гусак