Ухвала

від 30.07.2020 по справі 332/3618/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

30 липня 2020 року

м. Київ

справа № 332/3618/19

провадження № 61-11082ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району на постанову Запорізького апеляційного суду від 09 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району (далі - УПСЗН Запорізької міської ради по Заводському району) про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних.

В обґрунтування позову зазначав, що постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2015 року у справі № 332/34/15 відповідача зобов`язано здійснити нарахування та виплату суми невиплаченої частини щорічної разової допомоги на оздоровлення за 2014 рік з урахуванням здійснених за вказаний період фактичних витрат. Рішення набрало законної сили 24 березня 2015 року.

Відповідачем було здійснено нарахування відповідної допомоги у відповідності до рішення суду в сумі 6 090,00 грн, проте сума заборгованості фактично виплачена йому не була.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь нараховані інфляційні втрати в сумі 5 569,66 грн та три проценти річних в розмірі 749,82 грн за період з 24 березня 2015 року по 30 квітня 2019 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Заводського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2015 року у справі № 332/34/15-а, у загальній сумі 6 319,48 грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 09 червня 2020 року рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2020 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

Стягнуто з УПСЗН Запорізької міської ради по Заводському району на користь ОСОБА_1 нараховані інфляційні втрати в розмірі 5 569,66 грн та три проценти річних у розмірі 749,82 грн за період з 24 березня 2015 року по 30 квітня 2019 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Заводського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2015 року у справі № 332/34/15-а, а всього 6 319,48 грн.

22 липня 2020 року (згідно з відміткою на поштовому конверті) УПСЗН Запорізької міської ради по Заводському району подалодо Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 09 червня 2020 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Ціна позову в даній справі становить 6 319,48 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( 2 102*100=210 200 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону.

Верховним Судом не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що наведені заявником обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Разом із тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району на постанову Запорізького апеляційного суду від 09 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев