Постанова

від 23.07.2020 по справі 922/3986/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2020 р. Справа № 922/3986/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Дучал Н.М., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.

секретар судового засідання Рудик Т.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Бринза Д.А., ордер, адвокат;

від відповідача: Прокопченко К.А., ордер, адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр лабораторної медицини", м. Харків (вх. № 1168 Х/1)

на рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2020, повне рішення складено 23.03.2020, та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2020, повне рішення складено 02.04.2020, (суддя Лавренюк Т.А.)

у справі № 922/3986/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр лабораторної медицини", м. Харків

до Спільного Українсько-американського підприємства з іноземними інвестиціями - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділова ініціатива ЛТД", м. Харків

про стягнення 156 755,60 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр лабораторної медицини", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Спільного Українсько-американського підприємства з іноземними інвестиціями - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділова ініціатива ЛТД" про стягнення суми попередньої оплати, в якій просив стягнути суму грошових коштів у загальному розмірі 156 755,60 грн., з яких: сума основної заборгованості у розмірі 112 000,00 грн.; проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 27 579,70 грн.; 3% річних від суми прострочення у розмірі 4 519,90 грн.; інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 12656,00 грн.

В обгрунтування заявлених вимог позивачем покладено укладення між сторонами договору на виконання проектних робіт №14/01 від 24.11.2017, виконуючи який позивачем в якості попередньої оплати перераховано відповідачеві 112 000,00 грн. з призначенням платежу передплата 1го етапу (креслення щодо посилення конструкцій підвалу і тераси) календарного плану по договору № 14/01 від 24.01.2017 . У зв`язку з неможливістю з незалежних від позивача обставин забезпечити відповідача усіма вихідними даними, визначеними у додатку 3 до договору, позивач скористався безумовним правом, передбаченим ч.4 ст.849 Цивільного кодексу України, щодо розірвання договору в односторонньому порядку, повідомивши про це відповідача та заявивши вимогу про повернення грошових коштів у сумі 112 000,00 грн., сплачених позивачем в якості попередньої оплати, а також про сплату пені за прострочення термінів виконання робіт за договором на підставі п.6.5. договору.

Враховуючи, що договір є припиненим (розірваним), а роботи відповідачем належним чином виконані не були, наполягає, що відповідач зобов`язаний повернути грошові кошти у розмірі 112 000,00 грн., сплачені позивачем в якості попередньої оплати за виконання відповідачем 1го етапу робіт згідно договору.

В якості правової підстави для повернення коштів, позивач посилається на ст.1212 Цивільного кодексу України, вважаючи, що підстава для утримання відповідачем зазначених коштів відпала.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.03.2020 у справі №922/3986/19 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивовано відсутністю правових підстав для повернення спірної суми попередньої оплати, зокрема, на підставі положень статті 1212 ЦК України, оскільки кошти, які вимагаються позивачем до стягнення з відповідача, отримано останнім у якості оплати за роботи обумовлені сторонами договором № 14/01 від 24.11.2017, тому їх не можна вважати набутими безпідставно, а припинення спірного договору підряду в односторонньому порядку на підставі ч. 4 статті 849 ЦК України не змінює статусу зазначених коштів як отриманих на достатній правовій підставі.

Суд також послався на ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України, згідно з якою правовим наслідком відмови замовника від договору підряду є обов`язок останнього виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати йому збитки, завдані розірванням договору.

Спільним Українсько-американським підприємством з іноземними інвестиціями - ТОВ "Ділова ініціатива ЛТД" заявлено клопотання про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр лабораторної медицини" судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн.

Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 24.03.2020 клопотання Спільного Українсько-американського підприємства з іноземними інвестиціями - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділова ініціатива ЛТД" про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр лабораторної медицини" на користь Спільного Українсько-американського підприємства з іноземними інвестиціями - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділова ініціатива ЛТД" - 13 000,00грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр лабораторної медицини" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2020 та додаткове рішення від 24.03.2020 у справі №922/3986/19 повністю, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції встановленим обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права до спірних відносин.

Вказує на те, що норма ч.4 ст.849 Цивільного кодексу України не ставить право замовника на відмову від договору в залежність від наявності чи відсутності неправомірних дій підрядника, а тому висновок суду про недоведеність позивачем, що така відмова відбулася внаслідок неправомірних дій відповідача, суперечить встановленим обставинам справи та чинному законодавству.

Зазначає також, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд помилково послався на ч.4 ст.653 Цивільного Кодексу України, як таку, що не підлягала застосуванню у цьому спорі.

При цьому, судом не застосовано норму п.3 ч.3 ст. 1212 Цивільного кодексу України, положення якої застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Незаконність додаткового рішення, на думку скаржника, полягає у тому, що всупереч вимогам ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, судом не надано належної оцінки обґрунтуванням позивача щодо неспівмірності витрат на оплату правової допомоги до предмета спору та складності справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2020 сформовано колегію Східного апеляційного господарського суду у складі: Дучал Н.М. - головуючий суддя, судді Гетьман Р.А., Склярук О.І.

За результатами усунення недоліків, встановлених ухвалою від 21.04.2020 у справі № 922/3986/19 про залишення апеляційної скарги без руху, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Центр лабораторної медицини та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Спільне Українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями - ТОВ "Ділова ініціатива ЛТД" проти вимог апеляційної скарги заперечило з підстав, викладених у відзиві. Просить у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Центр лабораторної медицини" на рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2020 та додаткове рішення від 24.03.2020 у справі № 922/3986/19 відмовити повністю, судові витрати відповідача покласти на позивача.

Наполягає, що у претензії, якою відповідач був повідомлений про відмову від договору, позивач в обгрунтування відмови не посилався на відповідну частину ст.849 Цивільного кодексу України, процитувавши при цьому положення ч.2 ст. 849 Цивільного кодексу України. В обґрунтування позову позивачем в якості підстави для розірвання договору зазначено ч.4 ст.849 Цивільного кодексу України.

Вважає, що господарським судом в рішенні правомірно зазначено про недоведеність позивачем підстав для відмови від договору за положеннями ч.2 ст.849 Цивільного кодексу України, зауваживши на припиненні спірного договору на підставі ч.4 ст.849 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, позивачем не надано суду доказів, того, що сплачені в якості авансу грошові кошти відповідачем не використані (не відпрацьовані), що відповідач відмовився від виконання робіт або виконав їх всупереч умовам договору.

Наполягає, що кошти у розмірі 112000,00 грн. отримано відповідачем за наявності правової підстави - як передплата за договором; правова підстава утримання таких коштів не відпала, оскільки відповідач сумлінно та добросовісно відпрацював ці кошти, і навіть виконав неоплачену частину роботи.

Крім того, зазначає, що ані договір, ані положення ч.ч.2,4 ст.849 ЦК України, ані будь які інші положення законодавства, не передбачають випадків повернення відпрацьованої за договором попередньої оплати.

Наголошує на обґрунтованості додаткового рішення, оскільки всупереч приписам ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України позивачем не надано суду жодних доказів неспівмірності витрат відповідача на правничу допомогу.

Відповідачем у відзиві зазначено, що попередня (орієнтовна) сума судових витрат відповідача (витрати на професійну правничу допомогу) під час підготовки та розгляду справи в суді апеляційної інстанції складає орієнтовно 10 000,00 грн., а додатковий гонорар адвоката - 5000,00 грн. Орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу розраховано, виходячи з наступного: кількість часу витраченого адвокатом на надання послуг за договором про правову допомогу приблизно 5 годин, розмір оплати послуг за 1 годину (провадження у суді апеляційної інстанції) - 2600,00 грн. Даний розрахунок є орієнтовним, може бути змінений у випадку зміни розміру оплати послуг та обсягу наданих послуг та вказується в актах виконаних робіт (наданих послуг).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 призначено розгляд апеляційної скарги ТОВ "Центр лабораторної медицини" на рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2020 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2020 у справі № 922/3986/19 на 18.06.2020 об 11:30 год.

11.06.2020 позивачем подано відповідь на відзив, якою ТОВ Центр лабораторної медицини підтримує доводи та вимоги апеляційної скарги, просить задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі.

У судовому засіданні 18.06.2020 оголошено перерву до 09.07.2020 р. о 12:30 год., про що повідомлено учасників справи ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2020.

У зв`язку з перебуванням члена колегії судді Гетьмана Р.А. на час судового засідання у відпустці, справу направлено на повторний автоматизований розподіл, за результатами якого протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2020 сформовано колегію у складі: Дучал Н.М. - головуючий суддя, судді - Склярук О.І., Хачатрян В.С.

У судовому засіданні 09.07.2020 оголошено перерву до 23.07.2020 р. об 11:30 год., про що повідомлено учасників справи ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2020.

У судовому засіданні 23.07.2020 представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, вважаючи прийняте судом рішення законним та обгрунтованим.

Щодо стягнення правничих витрат повідомив, що остаточний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та докази в його обґрунтування будуть подані відповідачем протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення відповідно до приписів ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Східним апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Між ТОВ СП "Ділова ініціатива" ЛТД (генеральний проектувальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Лабораторної Медицини" (замовник) укладено договір на виконання проектних робіт № 14/01 від 24.11.2017, відповідно до п.1.1. якого, в порядку та на умовах цього договору замовник доручає, а генеральний проектувальник бере на себе зобов`язання розробити: робочий проект реконструкції харчоблоку медичного комплексу по Салтівському шосе, 266, літ. "А-2" в м. Харкові, щодо можливості розміщення в його частині діагностичного центру.

За положеннями п.1.3 договору, замовник зобов`язується до початку виконання робіт надати генеральному проектувальнику всі необхідні вихідні дані (Додаток 3), прийняти проектні роботи і оплатити генеральному проектувальнику вартість виконаних робіт.

Генеральний проектувальник розробляє проектну документацію відповідно до діючих стандартів, будівельних норм і правил України, а також інших нормативних актів з проектування, будівництва, архітектури та техніці, діючих в Україні, регіональних та місцевих правил забудови в обсязі, необхідному для виконання і завершення робіт по цьому договору (п1.4 договору).

Загальна сума за договором складає 300000,00грн, згідно протоколу угоди про договірну ціну (Додаток 1) (п.2.1 договору).

Розрахунок за цим договором проводиться згідно календарного плану виконання робіт (Додаток 2):

1-й етап - передплата в розмірі 112000,00грн. без ПДВ - креслення щодо посилення конструкцій підвалу і тераси;

2-й етап - передплата в розмірі 120000,00грн. - креслення розділів: АР, ГП;

3-й етап в розмірі 68000,00грн. - остаточний розрахунок за виконані роботи (п.2.4 договору).

Цей договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п.3.1 Договору).

Термін виконання робіт за договором, згідно з п.3.2 договору, встановлюється згідно календарного плану виконання робіт (Додаток 2) та з дати підписання Договору з урахуванням своєчасної передплати, відповідно до п.2.4 договору та надання всіх необхідних вихідних даних (Додаток 3).

Сторонами у п.3.3 договору погоджено, що терміни виконання робіт за цим договором можуть бути змінені за згодою сторін без підписання додаткової угоди при наявності обставин, визначених у цьому пункті договору.

Передача проектної документації генеральним проектувальником замовнику здійснюється за актом здачі-приймання робіт і супроводжується накладною, які складаються в двох примірниках, по одному для кожної із сторін (п.5.1 договору).

Термін дії договору встановлюється з дати його підписання по 31.12.2018(п. 8.1. договору).

За умовами п.4.1.1., п.8.4. договору, замовник має право достроково розірвати цей договір у випадках, передбачених п.8.5 договору. Одностороннє розірвання договору не допускається, за винятком випадків, передбачених пп. 8.5. і 8.6 даного договору.

Замовник має право призупинити дію цього договору або розірвати договір по таким обставинам (п.8.5. договору), зокрема: порушення термінів надання документації виконавцем більш ніж на 1 (один) місяць (п.8.5.1.); визнання генерального проектувальника банкрутом(п. 8.5.2.); обставини непереборної сили,, що тривають більше 3х місяців(п. 8.5.3.).

За умовами п. 8.8 договору сторона, з вини якої призупиняється розробка проектної документації або розривається договір, зобов`язана компенсувати іншій стороні витрати і збиток, заподіяний цими обставинами. Всі документи і розрахунки для здійснення взаєморозрахунків при розірванні договору та додаткових угод пред`являються зацікавленою стороною протягом 30ти календарних днів з моменту повідомлення про прийняття рішення. Протягом 15ти календарних днів після пред`явлення документів та розрахунків проводиться їх оплата або надсилається мотивована відмова.

У разі дострокового розірвання договору (у тому числі і за обставинами непереборної сили) замовник зобов`язаний прийняти від генерального проектувальника всю розроблену на цей момент проектну документацію та оплатити її, відповідно до умов цього договору (п.8.9 договору).

Додатком № 1 до договору від 24.11.2017, Протокол угоди про договірну ціну узгоджено ціну виконання робіт - 300 000,00 грн. без ПДВ.

Додатком № 2 до договору від 24.11.2017 Календарний план виконання проектних робіт узгоджено графік виконання робіт: 1 етап - Креслення щодо посилення конструкцій підвалу і тераси, вартістю 112 000,00 грн. виконується протягом 30 календарних днів з дати підписання договору, своєчасної передплати та надання необхідних вихідних даних; 2 етап - Креслення розділів АР, ГП, вартістю 120 000,00 грн. виконується протягом 30 календарних днів після закінчення 1-го етапу; 3 етап Закінчення виконання робіт вартістю 68 000,00 грн. виконується протягом 30 календарних днів після закінчення 2-го етапу.

Додатком № 3 до договору від 24.11.2017 сторонами визначено перелік вихідних даних, які замовник зобов`язаний передати генеральному проектувальнику.

На виконання зобов`язань, прийнятих на себе п.2.4. договору, позивачем на користь відповідача здійснено передплату у сумі 112000,00грн., про що свідчить платіжне доручення №223 від 28.11.2017, призначення платежу передплата 1етапу (креслення щодо посилення конструкцій підвалу і тераси) календарного плану по дог.№ 14/01 від 24.11.2017 без ПДВ (т.1 а.с.28).

12.06.2018 ТОВ Центр лабораторної медицини звернулося до Спільного Українсько-американського підприємства з іноземними інвестиціями - ТОВ Ділова Ініціатива ЛТД з претензією від 12.06.2018, якою, з посиланням на ст.849 Цивільного кодексу України, повідомлено про відмову від договору підряду № 14/01 від 24.11.2017, у зв`язку з явною неможливістю закінчення відповідачем робіт у строк, передбачений договором, а також заявлено вимогу про повернення повної суми коштів, отриманих за договором підряду №14/01 від 24.11.2017 у розмірі 112000,00грн., а також сплату пені у розмірі 8515,07 грн.

У відповіді №01/07 від 08.07.2018 на претензію відповідачем повідомлено про неналежне виконання саме замовником своїх обов`язків за договором, що унеможливлює закінчення робіт відповідачем, та про виконання генеральним проектувальником 80% проектних робіт за договором. Зазначено, що крім технічних умов державної служби з надзвичайних ситуацій, відсутня більшість вихідних даних, що передбачені додатком №3 до договору, через їх невідповідність вимогам чинного законодавства, наполягаючи на порушенні замовником умов п. 4.2.8 договору. Зазначив, про додавання до цього листа всієї розробленої на цей момент проектної документації (фактично виконані роботи), 2 примірників акту здачі - приймання робіт, 2 примірників накладних та розрахунок фактично понесених витрат Генеральним проектувальником. Вимагав прийняти вказану проектну документацію та оплатити вартість фактично виконаних робіт - сплатити суму у розмірі 128 000,00 грн.( з урахуванням сплаченого авансу 112 000,00 грн.) у відповідності до умов договору.

В якості додатків до відповіді на претензію додано акт здачі-приймання виконаних проектних робіт від 05.07.2018 за № 14/01 ( 2 екз); накладну №Н 14/1 від 05.07.2018 ( 2 екз); робочий проект Реконструкція харчоблоку медичного комплексу по Салтівському шосе, 266 літ А-2 в м. Харкові щодо можливості розміщення в його частині діагностичного центру . Розділи проекту, тощо; Том.1. Пояснювальна записка. Том 2. Рішення генерального плану. Архітектурні рішення. Том. З. Конструктивні рішення; Том 4. Рішення з інженерного обладнання, частина 1. Водопровід та каналізація; Том 5. Рішення з інженерного обладнання, частина 2. Електротехнічні рішення); рахунок фактуру №14/01/2 від 05.07.2018.

19.07.2018 позивачем надано відповідачу мотивовану відмову замовника від прийняття проміжної редакції проектної документації за договором № 14/01 від 24.11.2017, зазначивши, що виконані роботи не відповідають вимогам, встановленим в узгодженому сторонами календарному плані виконання проектних робіт, а вартість робіт у відсотковому відношенні виконання від їх вартості умовами договору не передбачена.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначав про перерахування ним відповідачеві 112000,00 грн. попередньої оплати на виконання договору на виконання проектних робіт №14/01 від 24.11.2017, який в подальшому розірвано позивачем в односторонньому порядку згідно з ч. 4 статті 849 Цивільного кодексу України, а тому підстава для утримання зазначених коштів відповідачем відпала, що є підставою для їх повернення, як набутих без достатньої правової підстави згідно з положеннями статті 1212 Цивільного кодексу України.

Господарським судом Харківської області у задоволені позову відмовлено.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або договором та можуть бути узгоджені від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, за своєю правовою природою договір № 14/01 від 24.11.2017 є договором підряду, згідно з яким за приписами ст. 837 Цивільного Кодексу України одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі статтею 887 Цивільного кодексу України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 888 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов`язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Підрядник зобов`язаний додержуватись вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.

Так, для виконання генеральним проектувальником взятих на себе зобов`язань, на ТОВ Центр Лабораторної медицини п.п. 1.3, 4.2.8 укладеного між сторонами договору покладено обов`язок надання Спільному Українсько-американському підприємству з іноземними інвестиціями - ТОВ "Ділова ініціатива ЛТД" вихідної документації, визначеної додатком №3 до договору.

Позивач у претензії зазначав, що визначений перелік вихідної документації генеральному проектувальнику ним надано (без урахування Технічних умов державної служби з надзвичайних ситуацій), водночас дії або бездіяльність відповідача призвели до повільного виконання або невиконання ним умов укладеного між сторонами договору, та свідчать про наявність підстави для застосування замовником односторонньої відмови від зобов`язання у порядку ст. 849 Цивільного кодексу України, що відповідає ч.2 ст. 849 ЦК України.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення суми попередньої оплати, позивачем зазначено про розірвання договору від 24.11.2017 №14/01 на підставі ч. 4 ст. 849 ЦК України, та посилаючись на ст. 1212 ЦК України, просив у прохальній частині позову про стягнення суми грошових коштів, зокрема 112 000,00 грн.

Враховуючи, що сума 112 000,00 грн. була сплачена позивачем на користь відповідача на виконання п.2.4. договору, що підтверджується платіжним дорученням №223 від 28.11.2017, дана сума є попередньою оплатою.

Права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 Цивільного кодексу України, відповідно до якої:

Замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (ч. 1).

Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (ч. 2).

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (ч.3).

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (ч. 4).

Змісту наведеної норми свідчить, що положення статті 849 Цивільного кодексу України не встановлюють права замовника на повернення попередньої оплати за договором підряду.

Правовий аналіз частин другої та четвертої статті 849 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють дві окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

Так, частиною другою цієї статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначеної законодавством умови, коли підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим. При цьому наслідком такої відмови є виникнення у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.

Натомість частина четверта зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору, але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору.

Отже, законність відмови замовника від договору підряду згідно з частиною 2 цієї статті у випадку недоведеності порушень умов договору підряду зі сторони підрядника не може бути виправдана безумовним правом замовника відмовитися від договору підряду на підставі її частини 4 цієї норми.

Наведена правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 13.09.2019 у справі № 911/1433/18, від 16.03.2020 у справі № 910/2051/19.

Таким чином, для правильного вирішення спору про стягнення попередньої оплати, як наслідку відмови замовника від договору підряду необхідно встановити правомірність відмови замовника від договору, а також обставини того, на підставі якої саме частини статті 849 Цивільного кодексу України чи умови договору замовник відмовився від договору підряду.

З матеріалів справи вбачається, що претензія, якою позивач повідомив відповідача про відмову від договору, містить викладення обставин та цитування положень, що відповідають ч.2 ст.849 Цивільного кодексу України, і як підставу такої відмови ТОВ Центр Лабораторної медицини визначає прострочення виконання робіт зі сторони підрядника.

Саме про таку відмову позивач повідомляв відповідача у претензії.

Проте, в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ч.4 ст.849 Цивільного кодексу України, наголошуючи на праві замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитись від договору підряду. Дана позиція була підтримана представником позивача у суді апеляційної інстанції.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.4 ст.849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Таким чином, відмова від договору підряду на підставі ч.4 ст.849 Цивільного кодексу України є безумовним правом замовника, і саме цю правову підставу відмови від договору обрав позивач, зазначивши її у позові, у зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача відповідного права та, відповідно припинення спірного договору на підставі ч.4 ст.849 Цивільного кодексу України.

Положеннями ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України не встановлено право замовника на повернення попередньої оплати за договором підряду, а навпаки зазначена норма зобов`язує замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати йому збитки, завдані розірванням договору.

Згідно з частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Крім того, за умовами п. 4.2.7. договору підряду, у разі дострокового розірвання договору з ініціативи замовника, останній відшкодовує генеральному проектувальнику витрати, понесені ним на виконання робіт.

Позивачем не надано до справи доказів виконання прийнятих на себе зобов`язань за п.4.2.7. договору та приписів ч.4 ст.849 Цивільного кодексу, щодо виплати підрядникові плати за виконану частину роботи та відшкодування йому збитків, завданих розірванням договору.

Разом з цим, відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, норми якої просить застосувати позивач, у сукупності з положеннями статті 849 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України, предметом регулювання якої є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій набуто майно, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Наведена правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2020 у справі № 910/2051/19.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, між сторонами виникли правовідносини у сфері виконання підрядних робіт на підставі укладеного ними договору на виконання проектних робіт, умови якого і стали підставою для перерахування позивачем 112 000,00грн. суми попередньої оплати.

Таким чином, в оскаржуваному рішенні суд дійшов правомірного висновку, що зазначені кошти не можна вважати набутими безпідставно, оскільки між сторонами було укладено договір про оплатне виконання робіт, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім у якості попередньої оплати за роботи, виконання яких обумовлено сторонами в договорі.

Після припинення спірного договору підряду зазначені кошти також неможливо вважати набутими безпідставно, оскільки, припинення правової підстави отримання зазначених коштів відбулось саме як наслідок прийнятого позивачем рішення про односторонню відмову від договору, тобто з ініціативи замовника.

Позивачем не надано до суду доказів того, що сплачені в якості передплати кошти відповідачем не використані (не відпрацьовані), що відповідач відмовився від виконання робіт або виконав їх безвідповідально, всупереч умовам договору.

Як свідчать матеріали справи, разом з відповіддю №01/07 від 05.07.2018 на претензію, в якій відповідачем повідомлено про неналежність виконання замовником п.4.2.8. договору, що унеможливлює закінчення проектувальником робіт, та про виконання генеральним проектувальником 80% проектних робіт за договором №14/01 від 24.11.2017, останнім направлено на адресу позивача акт здачі-приймання виконаних проектних робіт від 05.07.2018 за № 14/01 ( 2 екз); накладну №Н 14/1 від 05.07.2018 (2 екз); робочий проект Реконструкція харчоблоку медичного комплексу по Салтівському шосе, 266 літ А-2 в м. Харкові щодо можливості розміщення в його частині діагностичного центру . Розділи проекту, тощо; Том.1. Пояснювальна записка. Том 2. Рішення генерального плану. Архітектурні рішення. Том. З. Конструктивні рішення; Том 4. Рішення з інженерного обладнання, частина 1. Водопровід та каналізація; Том 5. Рішення з інженерного обладнання, частина 2. Електротехнічні рішення); рахунок фактуру №14/01/2 від 05.07.2018, від прийняття яких позивач відмовився.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вирогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Наведені вище докази виконання відповідачем умов договору № 14/01 від 24.11.2017 (надання позивачеві результату робіт - п`яти томів попередньої редакції робочого проекту) та наявне у справі листування, є більш вирогідними доказами ніж доводи позивача на їх спростування.

Відповідач на власний ризик не тільки виготовив документацію за результатом першого етапу робіт, за який і було сплачено передплату у сумі 112000,00 грн., а й виконував інші етапи робіт, які позивачем оплачені не були.

Зазначене свідчить, що кошти попередньої оплати у розмірі 112000,00 грн. отримано відповідачем за наявності правової підстави - як передплата за договором, а правова підстава утримання таких коштів не відпала оскільки дії відповідача були спрямовані на реальне виконання умов договору.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 112 000,00грн., що є передплатою, зробленою позивачем за договором № 14/01 на виконання проектних робіт від 24.11.2017, і, як наслідок похідних вимог про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 27 579,70грн., 3% річних в розмірі 4519,90грн. та збитків від інфляції в розмірі 12 656,00грн.

Щодо оскарження позивачем додаткового рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в тому числі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати ( ст.244 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 131 2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст.16 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Так, подані відповідачем документи свідчать, що між Адвокатським об`єднанням "Корт Райдер" в особі керуючого партнера Прокопченка Сергія Валерійовича (виконавець) та Спільним Українсько-американським підприємством з іноземними інвестиціями - ТОВ "Ділова ініціатива ЛТД" (відповідач) укладено договір про надання правової допомоги № ЛТД від 19.12.2019, відповідно до умов якого виконавець прийняв на себе зобов`язання по наданню правової допомоги (юридичних послуг) на умовах, передбачених цим договором.

За умовами п.1.2 договору виконавець зобов`язався здійснювати представництво (захист) інтересів відповідача у судах всіх інстанцій, зокрема, але не виключно представництва у господарській справі № 922/3986/19 зі всіма без виключення правами сторони, третьої особи (залежно від процесуального статусу).

Вартість послуг та порядок розрахунків сторони погодили у розділі 5 договору, а саме: вартість послуг за надання правової допомоги під час розгляду господарської справи № 922/3986/19 в суді першої інстанції за цим договором складає 13 000,00грн. (п.5.1 договору).

За необхідності сторони підписують акт приймання-передачі наданих послуг (п.5.2 договору).

Замовник авансує 50% вартості послуг впродовж 3 календарних днів після підписання цього договору та 50% після надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції (п. 5.3 договору).

Прокопченко Сергію Валерійовичу видано свідоцтво № 360 від 08.07.2011 про право на заняття адвокатською діяльністю та Адвокатським об`єднанням "Корт Райдер" видано адвокату Прокопченко С.В. ордер на надання відповідачу правничої допомоги у цій справі.

В обґрунтування клопотання про розподіл витрат на правничу допомогу відповідачем надано суду першої інстанції акт № 13/03 від 13.03.2020 приймання-передачі наданих послуг по договору про надання правової допомоги № ЛТД від 19.12.2019, складений ним з Адвокатським об`єднанням "Корт Райдер", рахунок-фактуру від 19.12.2019 та від 13.03.2020 на загальну суму 13 000,00грн.; докази оплати адвокатських послуг, а саме копії квитанцій від 20.12.2019 на суму 6500,00грн., № 5631 від 16.03.2020 на суму 6 500,00грн. на виконання умов договору № ЛТД від 19.12.2019.

Оцінивши в сукупності надані відповідачем докази, колегія суддів дійшла до висновку про їх належність.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 статті 126 ГПК України).

Позивач заперечував щодо суми витрат на правничу допомогу та просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Обґрунтовуючи заперечення, позивачем зазначено, що витрати у сумі 13000,00 грн. на правову допомогу є завищеними.

При визначенні суми відшкодування адвокатських витрат, суд має виходити з критерію їх реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються витрати, які мають розумний розмір.

Позивачем не доведено неспівмірності заявлених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт та жодним чином не обґрунтовано необхідності зменшення вказаної суми витрат або відмови у її стягненні.

Оцінивши в сукупності надані відповідачем докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вартість наданих адвокатом Прокопченко С.В. юридичних послуг (правової допомоги) в сумі 13000,00 грн. в повній мірі відповідає складності справи.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 13000,00 грн.

Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (Заява N4909/04) вказано, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 (Заява N4241/03) Європейським судом зазначено, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на наведене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами.

Твердження заявника апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2020 та додаткового рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2020 у справі № 922/3986/19.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд оскаржуваних рішень господарського суду Харківської області у даній справі покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр лабораторної медицини" на рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2020 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2020 у справі № 922/3986/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2020 (повне рішення складено 23.03.2020) у справі № 922/3986/19 залишити без змін.

Додаткове рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2020 (повне рішення складено 02.04.2020) у справі № 922/3986/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 03.08.2020

Головуючий суддя Н.М. Дучал

Суддя О.І. Склярук

Суддя В.С. Хачатрян