Ухвала

від 14.09.2020 по справі 922/3986/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/3986/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр лабораторної медицини" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2020 (головуючий суддя Дучал Н.М., судді Склярук О.І., Хачатрян В.С.) та рішення Господарського суду Харківської області від 13.03.2020 (суддя Лавренюк Т.А.) у справі № 922/3986/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр лабораторної медицини"

до Спільного Українсько-американського підприємства з іноземними інвестиціями - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділова ініціатива ЛТД"

про стягнення 156 755,60 грн,

ВСТАНОВИВ:

21.08.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр лабораторної медицини" надіслало безпосередньо на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 13.03.2020 у справі № 922/3986/19.

Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з такого.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2102,00 грн, а тому сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 210 200,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у справі № 922/3986/19 є стягнення 156 755,60 грн, що менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (210 200,00 грн станом на 2020 рік), а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України справа № 922/3986/19 є малозначною.

Разом з тим, Господарським судом Харківської області ухвалою від 04.12.2019 про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, справу № 922/3986/19 віднесено до категорії малозначних.

Водночас у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Аналіз наведених норм закону дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Отже, для відкриття касаційного провадження у малозначних справах, скаржник повинен довести наявність випадків передбачених у частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник у поданій касаційній скарзі зазначає, очевидна відсутність єдиної правозастосовчої практики щодо застосування частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України в сукупності з приписами статті 1212 Цивільного кодексу України. При цьому, скаржник зазначає, що аналіз судової практики свідчить, що справи про застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України в спорах про повернення коштів у випадку, коли підстава їх набуття відпала, є досить поширеною категорією справ. На думку скаржника, розгляд цієї справи і формування єдиного правового висновку з зазначеного питання має високий ступінь суспільного інтересу та фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.

Проте, вмотивованого обґрунтування необхідності забезпечення єдиної правозастосовчої практики застосування частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України в сукупності з приписами статті 1212 Цивільного кодексу України, в касаційній скарзі не зазначено.

Суд не вважає наведені скаржником обґрунтування такими, що дають підстави для відкриття касаційного провадження у даній справі, оскільки доводи, які викладені в касаційній скарзі зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 922/3986/19 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр лабораторної медицини" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 13.03.2020 на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 922/3986/19 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр лабораторної медицини" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 13.03.2020 у вказаній справі.

2. Скаржнику надіслати копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, в тому числі оригінал меморіального ордеру № 78 від 18.08.2020 на суму 4 702,66 грн, а іншим учасникам справи - копію ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.