Рішення

від 28.07.2020 по справі 909/1290/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.07.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1290/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКГІНВЕСТ" ОСОБА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКГІНВЕСТ"

про зобов`язати вчинити дії (надати інформацію)

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 ,

від відповідача: ОСОБА_5

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернувся учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКГІНВЕСТ " ОСОБА_1 із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКГІНВЕСТ" про зобов`язання вчинити дії (надати інформацію).

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

03.12.2019 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 26.12.2019 (ухвала від 03.12.2019).

26.12.2019 суд постановив відкласти підготовче засідання у справі на 28.01.2020 (ухвала від 26.12.2019), яке не відбулося у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Максимів Т.В.

17.02.2020 суд повідомив сторін, що розгляд справи у судовому засіданні відбудеться 10.03.2020 (ухвала від 17.02.2020).

10.03.2020 суд постановив підготовче провадження у справі закрити та призначити розгляд справи по суті на 24.03.2020 (ухвала від 10.03.2020).

10.03.2020 після судового засідання від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі вх.№4041/20, в якому представник відповідача просив закрити провадження у справі у зв"язку з відсутністю предмета спору.

19.03.2020 суд постановив судовий розгляд справи по суті відкласти у зв`язку з неможливістю забезпечення проведення судового засідання в період дії карантину.

24.03.2020 позивач подав відзив на клопотання про закриття провадження у справі вх.№4689/20, в якому заперечив проти закриття провадження у справі та просив суд розглянути справу по суті.

14.05.2020 суд постановив призначити судовий розгляд справи по суті в судовому засіданні на 26.05.2020. 26.05.2020 суд розпочав розгляд справи по суту та оголосив перерву у судовому засіданні до закінчення строку дії карантину.

07.07.2020 представник відповідача подав заяву, якою повідомив суд про зміну його місцезнаходження, а також просив з метою недопущенням пропуску (неотримання) викликів та повідомлень суду, пов"язаних з розглядом справи повідомляти його з використанням засобів мобільного зв"язку. Подану заяву суд приєднав до матеріалів справи.

07.07.2020 суд враховуючи введення часткових послаблень протиепідемічних заходів, призначив судовий розгляд справи по суті в судовому засіданні після перерви на 28.07.2020.

Суд розглянувши заяву відповідача про закриття провадження у справі, зазначає таке.

Відповідно до 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Враховуючи те, що відповідач частково надав інформацію, котру просив позивач у позовній заяві та вказав, що іншої інформації у нього не має, а позивач заперечив відсутність предмету спору, невизначеність у правах і обов`язках сторін залишається, тому суд не може стверджувати про відсутність предмета спору у справі.

З огляду на викладене, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі та продовжив розгляд справи по суті в судовому засіданні 28.07.2020.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив, зазначив, що товариство надало всю інформацію, яку вимагав позивач.

В судовому засіданні 28.07.2020 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням корпоративних прав позивача як учасника товариства на отримання інформації про господарську діяльність товариства, оскільки звернення учасника товариства ОСОБА_1 через поштовий зв"язок до ТОВ "ПКГІНВЕСТ" не дало результату; товариство не отримувало запити та не надало відповіді, у встановлений законом спосіб.

Позиція відповідача.

Відповідач заперечуючи позов зазначив, що в процесі розгляду справи надіслав позивачеві витребувані документи, докази чого долучив до матеріалів справи, тому вважає, що предмет спору відсутній.

Обставини справи. Оцінка доказів .

Предметом позову є вимога про зобов"язання відповідача надати інформацію.

Відповідно до Витягу з ЄДРЮОФОПГФ станом на 03.12.2019 та на 24.07.2020 засновниками (учасниками) ТОВ "ПКГ ІНВЕСТ" є ОСОБА_5 із розміром внеску до статутного фонду 5406901 грн 00 к. (частка 90,1%) та ОСОБА_1 із розміром внеску до статутного фонду 594099 грн 00 к. (частка 9,9%)

Учасник ТОВ "ПКГІНВЕСТ" ОСОБА_1 листами без опису вкладення №14.08/19 від 14.08.2019 та № 19.09/19 від 19.09.2019 надіслав ТОВ "ПКГІНВЕСТ" вимогу, в якій просив надати йому відомості про:

- дату та час проведення Загальних зборів ТОВ "ПКГІНВЕСТ" для розгляду питань про внесення змін до Статуту та про зміну місця знаходження Товариства;

- розмір статутного капіталу ТОВ "ПКГІНВЕСТ", дату його сформування і розподіл між учасниками;

- забезпечення статутного капіталу учасників ТОВ "ПКГІНВЕСТ";

- фінансові звіти за результатами діяльності ТОВ "ПКГІНВЕСТ" за період 2011-2019 року;

- належним чином завірену копію Статуту ТОВ "ПКГІНВЕСТ";

- контактну інформацію посадових осіб.

Як вбачається із документів про відстеження зазначених вище поштових відправлень, вони адресату не вручені "З інших причин".

Втретє позивач надіслав відповідачу рекомендованим листом із описом вкладення запит від 19.11.2019 року про надання інформації та документів про дату та час проведення Загальних зборів товариства; розмір сформованого статутного капіталу товариства, розподіл його між учасниками, спосіб у який він сформований; інформацію про фінансові показники діяльності товариства у вигляді фінансового звіту за 2008 рік та перше півріччя 2019 року; належним чином завірену копію Статуту товариства.

Вказаний лист адресату не вручений "З інших причин", про що свідчить зроблене судом відстеження поштового відправлення.

Листом від 13.03.2020 №13/03/20, копія якого приєднана до матеріалів справи (а.с.93) відповідач повідомив позивача про ненадходження до товариства, надісланої кореспонденції позивачем, відсутністю постійного перебування представника за місцезнаходженням товариства, що свідчить на думку суду, про суб"єктивну поведінку відповідальних осіб товариства щодо неотримання кореспонденції.

У зв"язку із відсутністю інформації про господарську діяльність товариства та неможливістю її самостійного отримання, позивач звернувся за захистом свого порушеного корпоративного права до суду.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. (ст. 15,16 ЦК України)

Статтею 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено права учасників товариства.

Учасники товариства мають, зокрема, такі права:

1) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства;

2) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариство зобов`язано зберігати такі документи:

1) протокол зборів засновників товариства (рішення одноосібного засновника);

2) статут товариства та зміни до статуту;

3) протоколи загальних зборів учасників;

4) документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них;

5) положення про філії (представництва) товариства у разі їх створення (відкриття);

6) протоколи засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого органу товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства;

7) аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг;

8) річну фінансову звітність;

9) документи звітності, що подаються відповідним державним органам;

10) документи, пов`язані з випуском емісійних цінних паперів;

11) інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства;

12) документи, що підтверджують права товариства на майно;

13) документи бухгалтерського обліку.

2. Відповідальність за зберігання документів товариства покладається на виконавчий орган товариства та на головного бухгалтера (у разі призначення) - щодо документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

3. Документи, передбачені частиною першою цієї статті, підлягають зберіганню протягом усього строку діяльності товариства, крім документів бухгалтерського обліку, строки зберігання яких визначаються відповідно до законодавства.

4. Товариство забезпечує кожному учаснику (його представнику) доступ до документів, визначених частиною першою цієї статті.

5. Протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги учасника товариства виконавчий орган товариства зобов`язаний надати такому учаснику копії відповідних документів, визначених частиною першою цієї статті. За підготовку копій документів товариство може встановлювати плату, розмір якої не може перевищувати розмір витрат на виготовлення копій документів та витрат, пов`язаних з пересиланням документів поштою.

Щодо посилання позивача на судову практику, зокрема постанову Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №904/3679/17, то суд зазначає, що обставини у цих справах не є аналогічними, оскільки суд у п.16 постанови у справі №904/3679/17 встановив, що товариство отримало листи позивача, але під час розгляду справи не надало доказів отримання позивачем запитуваних документів.

У справі, що розглядається Господарським судом Івано-Франківської області встановлено, що відповідач не отримував запитів позивача на отримання інформації, а лише в судовому засіданні надав докази надсилання документів під час розгляду справи, що частково визнав позивач у відзиві на клопотання про закриття провадження у справі вх.№4689/20 від 24.03.2020 та у судових засіданнях.

Суд констатує, що відповідач в процесі розгляду справи лише частково надіслав позивачеві витребувані документи, а саме: Детальну інформацію про юридичну особу з ЄДРЮОФОПГФ, фінансові звіти за 12 міс. 2018 року та 6 міс. 2019 року, Статут ТОВ "ПКГІНВЕСТ" у новій редакції за 2016 рік, окрім інформації щодо належного підтвердження дати та часу проведення загальних зборів та способу формування статутного капіталу.

На переконання суду протоколи загальних зборів товариства свідчать про дату, час та місце фактичного проведення загальних зборів, які (протоколи) відповідач не надіслав позивачу та не подав суду.

Відповідач також стверджував, що запитувану інформацію він надав з дня обрання його директором товариства, іншої документації у товаристві не зберігається, проте суд із таким твердженням погодитися не може, оскільки вказане суперечить чинному законодавству, а саме ч.3 ст.43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та не залежить від зміни керівника (директора) товариства.

За приписами частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд в силу приписів частини першої статті 86 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Суд враховує, що у справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип пов"язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Висновок суду.

Суд дослідивши обставини справи, перевіривши доводи сторін, врахувавши, що прохальна частина містить одну позовну вимогу, яка складається із підпунктів та є неподільною, вважає, що позивач довів перед судом свої позовні вимоги, оскільки відповідач не подав вірогідних доказів на їх спростування, а тому суд дійшов висновку, що відповідач порушив корпоративне право позивача, оскільки не виконав обов"язку, визначеного ст.43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та відповідно не надав повну та достовірну інформацію про господарську діяльність товариства до звернення позивача до суду.

За таких обставин позов належить до задоволення.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 1921 грн, що підтверджується квитанцією №ПН1264892 від 28 листопада 2019 року.

Суд враховуючи задоволення позову, судовий збір в сумі 1921 грн покладає на відповідача.

Щодо вимоги позивача про стягнення 42 грн 00 к. інших витрат, що пов"язані із розглядом справи, то слід зазначити, що ці витрати документально не підтверджені, тому у стягненні цієї суми належить відмовити.

Щодо судових витрат пов"язаних з наданням професійної правничої допомоги.

Частиною 8 статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

19.11.2019 позивач (клієнт) та Адвокатське бюро "Якубовський та партнери" (виконавець) уклали договір про надання правової допомоги №78.

Згідно акта приймання -передачі наданих послуг від 28.11.2019, в якому зазначено перелік виконаних робіт на підставі договору, їх вартість становить 2500,00 грн.

На виконання умов договору, позивач 27.11.2019 сплатив Адвокатському бюро кошти в сумі 2500,00 грн, що підтверджується квитанцією №456122 від 27 листопада 2019 року.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зважаючи на належну підготовку Адвокатським бюро документів для подання до суду та виклад правової позиції, підтвердження розміру витрат на оплату правничої допомоги відповідними документами, суд дійшов висновку про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКГІНВЕСТ" 2500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 74, 86, 123, 126, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКГІНВЕСТ" ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКГІНВЕСТ" про зобов`язання вчинити дії (надати інформацію) задовольнити.

Товариству з обмеженою відповідальністю "ПКГІНВЕСТ" надати учаснику Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКГІНВЕСТ" ОСОБА_1

1) інформацію та документи (протоколи Загальних зборів) про дату та час проведення усіх Загальних зборів товариства;

2) інформацію про розмір сформованого статутного капіталу товариства, розподіл його між учасниками, спосіб у який він сформований;

3) інформацію про фінансові показники діяльності товариства у вигляді фінансового звіту за 2008 рік та перше півріччя 2019 року;

4) належним чином завірену копію Статуту товариства.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКГІНВЕСТ" (вул. Старозамкова, 2,м. Івано-Франківськ,76018, код 37581351) на користь учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКГІНВЕСТ" ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідент.код НОМЕР_1) 1921 (Одну тисячу дев"ятсот двадцять одну гривню) 00 к. судового збору на 2500 (дві тисячі п"ятсот гривень) 00к. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 03.08.2020

Суддя Т.В. Максимів