Рішення

від 09.07.2020 по справі 910/16303/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.07.2020Справа № 910/16303/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., дослідивши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Брайт Лондрі Сервіс

до товариства з обмеженою відповідальністю Ла Фамілья Кейтерінг

про стягнення 34780,82 грн.,

Представники:

від позивача Ільяшов Б.М. (ордер)

від відповідача Назеренко А.В. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Брайт Лондрі Сервіс з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Ла Фамілья Кейтерінг про стягнення 34780,82 грн. за договором № 20/241017-Бр від 24.10.2017, з яких: 29377,69 грн. боргу, 5403,13 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання за договором № 20/241017-Бр про надання послуг з прання від 24.10.2017. Надання послуг підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт № 219 від 27.12.2017 на суму 4697,60 грн., № 216 від 28.12.2017 на суму 9216,00 грн., № 225 від 29.12.2017 на суму 6093,00 грн., № 226 від 31.12.2017 на суму 709,00 грн., № 227 від 31.12.2017 на суму 3150,00 грн., № 32 від 04.01.2018 на суму 2859,86 грн., № 33 від 05.01.2018 на суму 5637,00 грн.

Господарський суд міста Києва задовольнив позов в частині стягнення 29377,69 грн. боргу, 4924,59 грн. пені. В іншій частині позову відмовив.

Оскаржуючи вказане рішення в апеляційній інстанції товариство з обмеженою відповідальністю Ла Фамілья Кейтерінг зазначило, що Господарський суд міста Києва прийняв рішення щодо того самого предмету позову, між тими ж сторонами та з тих же підстав у справі 910/2768/18 про відмову в задоволенні позову.

Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва.

Відхиляючи доводи відповідача суд апеляційної інстанції зазначив, що не можна вважати, що між сторонами вже був вирішений спір про той самий предмет і позови повністю збігаються за складом учасників господарського процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду, оскільки підставою для прийняття рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2018 у справі № 910/2768/18, яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2018, про відмову у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Брайт Лондрі Сервіс до товариства з обмеженою відповідальністю Ла Фамілья Кейтерінг про стягнення заборгованості, стало те, що позивачем не підтверджено настання строку виконання зобов`язання у відповідача по сплаті цих послуг. Надані позивачем рахунки та акти здачі-прийняття робіт були направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією, однак доказів отримання їх відповідачем не надано. З огляду на те, що умовами договору передбачено, що відповідач має підписати акти приймання-передачі послуг або надати мотивовану відмову у його підписанні протягом 3-х днів з моменту їх отримання, належні докази чого відсутні, у суду відсутні підстави вважати, що послуги за вказаними вище актами є прийнятими.

Натомість наявні у матеріалах справи № 910/16303/18 належним чином засвідчені копії актів здачі-приймання робіт № 219 від 27.12.2017, № 216 від 28.12.2017, № 225 від 29.12.2017, № 226 від 31.12.2017, № 227 від 31.12.2017, № 32 від 04.01.2018, № 33 від 05.01.2018, на думку суду апеляційної інстанції, є достатніми доказами настання у відповідача строку виконання зобов`язання по сплаті цих послуг.

13 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду скасував рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019, справу передав на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Верховний Суд у своїй постанові зазначив, що суд апеляційної інстанції обмежився загальним висновком про відсутність підстав вважати, що позови повністю збігаються за складом учасників господарського процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду, однак наведені відповідачем доводи не спростував.

У той же час повторний розгляд спору про стягнення вартості послуг з прання за тими самими рахунками на оплату та актами здачі-приймання робіт за наявності чинного рішення суду про відмову у задоволенні вимог про їх стягнення з тих самих підстав може призвести до очевидного порушення принципу, закріпленого статтею 61 Конституції України.

Крім того судами попередніх інстанцій не з`ясовані обставини підписання наданих позивачем актів здачі-приймання робіт у відповідача, за наявності його заперечень щодо підписання цих актів. Не встановлено момент коли підписані відповідачем акти були отримані позивачем, а також існування підписаних відповідачем актів на момент прийняття рішення у справі № 910/2768/18, так як надані позивачем копії актів здачі-приймання робіт та рахунків на оплату, які визнані судами попередніх інстанцій достатніми доказами для підтвердження настання у відповідача строку виконання зобов`язання по сплаті послуг, не містять іншої дати їх підписання ніж та якою вони датовані, у той же час встановлення таких обставин має значення для їх правильної кваліфікації.

Господарський суд міста Києва своєю ухвалою від 23.01.2020 постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач у відзиві просив закрити провадження у справі № 910/16203/18, оскільки є рішення у справі № 910/2768/18 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

У лютому 2020 року відповідач подав клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи для з`ясування питання, чи виконано підпис від імені директора товариство з обмеженою відповідальністю Ла Фамілья Кейтерінг ОСОБА_1 на спірних актах.

Позивач заперечив проти проведення судової експертизи. Одночасно позивач подав суду податкові декларації з ПДВ за грудень 2017 року та січень 2018 року, розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та податкові накладні. Так в грудні 2017 року на товариство з обмеженою відповідальністю Ла Фамілья Кейтерінг було зареєстровано зобов`язань на суму 17122,50 грн. До вказаної суми входить ПДВ по спірних актах. В січні 2018 року було зареєстровано зобов`язань на суму 5316,46 грн., до яких входить ПДВ по актах № 32 від 04.01.2018 та № 33 від 05.01.2018.

Суд відмовив у задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю Ла Фамілья Кейтерінг про призначення у справі почеркознавчої експертизи з підстав наведених нижче.

Позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи акту службової перевірки від 12.03.2020. Обґрунтовуючи мотиви клопотання, позивач зазначив, що на виконання вказівки Верховного Суду щодо необхідності з`ясування моменту, коли підписані відповідачем акти, комісією товариства з обмеженою відповідальністю Брайт Лондрі Сервіс у складі директора ОСОБА_2 , головного бухгалтера ОСОБА_4, економіста ОСОБА_3. було проведено службову перевірку, під час якої було встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю Брайт Лондрі Сервіс отримало від відповідача підписані спірні акти восени 2018 року.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

24.10.2017 товариство з обмеженою відповідальністю Брайт Лондрі Сервіс (виконавець) та товариство з обмеженою відповідальністю Ла Фамілья Кейтерінг (замовник) уклали договір № 20/241017-Бр про надання послуг з прання (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов`язується за завданням замовника та відповідно до умов договору надати пральні послуги, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконавцеві зазначені послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Перелік, кількість, вартість, терміни надання пральних послуг сторони погоджують у додатку № 1 до Договору.

В додатковій угоді № 1 до Договору сторони погодили: вид послуг, одиницю виміру, вартість за одиницю виміру та строк виконання замовлення.

Згідно з п. 4.2 Договору оплата пральних послуг здійснюється у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Оплата послуг наданих виконавцем здійснюється за підсумками прання, за виставленими рахунками в термін 3 банківських днів з дня виставлення рахунку (п. 4.3 Договору).

Виконавець надає рахунки для оплати в електронному вигляді відповідно до чинного законодавства, а саме: ч. 1, 3 ст. 207 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 4 Закону України Про електронноцифровий підпис , ст. 6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг (п. 4.6 Договору).

Згідно з п. 5.1 Договору виконавець вважається таким, що виконав свої обов`язки за цим договором з моменту підписання замовником акту приймання-передачі наданих послуг, а також у випадку п. 5.3. договору.

Відповідно до п. 5.2 Договору виконавець надає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг. Замовник зобов`язаний у 3 денний термін з моменту отримання акту приймання-передачі наданих послуг підписати і повернути його або надати мотивовану відмову у його підписанні.

У разі неповернення акта приймання-передачі наданих послуг чи відсутності мотивованої відмови у підписанні зазначеного акта у терміни, передбачені п. 5.2 цього договору, вважається, що замовник прийняв надані послуги, надані відповідно до умов договору і замовник не має претензій щодо якості наданих послуг (п. 5.3 Договору).

У грудні 2017 року-січні 2018 року позивач надав, а відповідач отримав послуги на суму 32362,46 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт № 219 від 27.12.2017 на суму 4697,60 грн., № 216 від 28.12.2017 на суму 9216,00 грн., № 225 від 29.12.2017 на суму 6093,00 грн., № 226 від 31.12.2017 на суму 709,00 грн., № 227 від 31.12.2017 на суму 3150,00 грн., № 32 від 04.01.2018 на суму 2859,86 грн., № 33 від 05.01.2018 на суму 5637,00 грн.

Крім того, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон).

В розумінні Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частинами першою та другою статті 3 Закону визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, вимоги до якого наведені у статті 9 Закону. За її приписами первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За умовами Договору первинними документами, що містять відомості про господарські операції, є акти приймання-передачі наданих послуг, зміст яких відповідає вимогам ст. 9 Закону.

Водночас, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів. Сам факт неналежного оформлення первинних документів не унеможливлює встановлення реального руху товару, за наявності такого, іншими засобами доказування.

Суд вважає, що такими засобами доказування є дані товариства з обмеженою відповідальністю Брайт Лондрі Сервіс та товариства з обмеженою відповідальністю Ла Фамілья Кейтерінг , вказані у додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість (розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) за січень грудень 2017 року - січень 2018 року.

Податкова декларація - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною (ст. 46 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 14.1.181 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду. Датою виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

За приписами ст. 198 Податкового кодексу України, суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів відносяться до податкового кредиту. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.1 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політку, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, (п. 201.7). При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України Про електронні документи та електронний документообіг та Про електронні довірчі послуги . Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредитну та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період (п. 201.10).

Відповідно до пункту 187.1 Податкового кодекс України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (ст. 200 Податкового кодексу України).

Податкова декларація з податку на додану вартість з додатками належить до податкової звітності з податку на додану вартість (Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, що затверджений наказом Мінфіну від 28.01.2016, № 21 Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість ). Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) є додатком 5 до декларація з податку на додану вартість.

До розділу II Податковий кредит (рядки 10, 11 та 13 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження, створення) з податком на додану вартість (рядки 10.1 та 10.2) або без податку на додану вартість (рядок 10.3) товарів/послуг, необоротних активів на митній території України, ввезених на митну територію України товарів, необоротних активів (рядки 11.1 та 11.2), отриманих на митній території України від нерезидента послуг (рядок 13). При заповненні рядків 10.1 та/або 10.2 обов`язковим є подання (Д5) додатку 5, що заповнюється в розрізі контрагентів (Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, що затверджений наказом Мінфіну від 28.01.2016, № 21 Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість ).

Отже інформація, яка міститься у податкових накладних при визначенні податкового кредиту в розрізі контрагентів заповнюється у додатку 5 до декларації з податку на додану вартість. Саме додаток 5 містить інформацію про суму придбаних товарів у розрізі контрагентів у звітному періоді.

Товариство з обмеженою відповідальністю Ла Фамілья Кейтерінг (відповідач), відповідно до додатків 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, наданих суду, у розрізі контрагента - товариства з обмеженою відповідальністю Брайт Лондрі Сервіс у розділі ІІ Податковий кредит включило обсяги отримання у 2017 - 2018 роках послуг, у тому числі і послуг, які надані за спірними актами.

Віднесення вказаних сум до податкового кредиту мало місце на підставі виданих позивачем податкових накладних (копії знаходяться в матеріалах справи). Отже, враховуючи відсутність оплати коштів відповідачем, віднесення сум податків до податкового кредиту мало місце внаслідок отримання послуг.

Таким чином, факт віднесення товариством з обмеженою відповідальністю Ла Фамілья Кейтерінг сум податку до податкового кредиту в повному обсязі відповідно до отриманих податкових накладних від товариства з обмеженою відповідальністю Брайт Лондрі Сервіс , що складені за першою подією - надання послуг у грудні 2017 року - січні 2018 року, підтверджує не тільки факт отримання послуг, а й визнання цього факту товариством з обмеженою відповідальністю Ла Фамілья Кейтерінг .

Отже суд вважає доведеним, що відповідач отримав послуги на суму 29377, 69 грн.

З огляду на підтвердження факту отримання товариством з обмеженою відповідальністю Ла Фамілья Кейтерінг послуг відсутні підстави дослідження підпису його представника у актах здачі-приймання робіт, що є підставою для відмови у призначенні почеркознавчої експертизи.

Вирішуючи питання про закриття провадження у справі суд виходить з такого.

Суд встановив, що 06.02.2018 (опис вкладення № 03067 03530267) позивач надіслав на адресу товариства з обмеженою відповідальністю Ла Фамілья Кейтерінг , крім інших, спірні акти: № 219 від 27.12.2017 на суму 4697,60 грн., № 216 від 28.12.2017 на суму 9216,00 грн., № 225 від 29.12.2017 на суму 6093,00 грн., № 226 від 31.12.2017 на суму 709,00 грн., № 227 від 31.12.2017 на суму 3150,00 грн., № 32 від 04.01.2018 на суму 2859,86 грн., № 33 від 05.01.2018 на суму 5637,00 грн. та відповідні рахунки на оплату.

Згідно з актом службової перевірки від 12.03.2020, складеного комісією товариства з обмеженою відповідальністю Брайт Лондрі Сервіс у складі директора ОСОБА_2 , головного бухгалтера ОСОБА_4, економіста ОСОБА_3. було проведено службову перевірку, під час якої було встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю Брайт Лондрі Сервіс отримало від відповідача підписані спірні акти восени 2018 року.

05 грудня 2018 року позивач звернувся з позовом до суду про стягнення 29377,69 грн. за підписаними актами № 219 від 27.12.2017, № 216 від 28.12.2017, № 225 від 29.12.2017, № 226 від 31.12.2017, № 227 від 31.12.2017, № 32 від 04.01.2018, № 33 від 05.01.2018.

Положення ст. 4 ГПК України щодо права на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів, є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, та ч. 2 ст. 124 Конституції України, відповідно до якої юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

У матеріальному сенсі позов - це право на задоволення своїх позовних вимог. У процесуальному сенсі позов - це звернена до суду вимога про захист своїх прав та інтересів. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов.

Елементами позову є його структурні складові, які сукупно визначають його зміст. Вирізняють два елементи позову: предмет позову і підстави позову. Ці елементи покликані індивідуалізувати позовну вимогу. Вирізнення елементів позову має значення в питанні недопущення розгляду тотожних справ - між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав.

Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.

Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову належать лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення

Застосовуючи такий підхід до оцінки тих фактичних обставин, на яких засновані вимоги позивача у цій справі та справі № 910/2768/18, суд не знаходить підстав для їх кваліфікації як тотожні. Зокрема, на відміну від обставин справи № 910/2768/18, вимоги у цій справі засновані на інших фактичних даних (актах, що містять підписи сторін).

Таким чином, підстави для закриття провадження з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, відсутні.

Як зазначено вище, у п. 5.1 Договору сторони дійшли згоди, що виконавець вважається таким, що виконав свої обов`язки за цим договором з моменту підписання замовником акту приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 29377, 69 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 6.7 Договору встановлено, що за недотримання строків сплати, зазначених в п. 4.3 договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення за кожний день прострочення.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 5403,13 грн. пені за період з 09.02.2018 по 09.08.2018.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає за доцільне зазначити, що нарахування позивачем пені за актом здачі-прийняття робіт № 219 від 27.12.2017 на загальну суму 4697,00 грн. є неправомірним з таких причин.

Станом на 27.12.2017 заборгованість відповідача становила 11712, 83 грн., яка складалася із заборгованості за попередніми актами в сумі 7015,23 грн. та заборгованості за актом № 219 від 27.12.2017 в розмірі 4697,60 грн.

Відповідач, перерахувавши 22.01.2018 на рахунок позивача кошти в розмірі 10000,00 грн. платіжним дорученням № 808, частково погасив існуючу заборгованість за Договором.

У зв`язку з цим внаслідок сплати відповідачем 10000, 00 грн. станом на 09.02.2018 непогашеною за актом здачі-прийняття робіт № 219 від 27.12.2017 залишилася сума в розмірі 1712, 83. грн., а тому, нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за даним актом повинно здійснюватися саме на існуючу суму в розмірі 1712, 83 грн., а не на 4697, 00 грн., яку зазначає позивач та відповідно, яка є частково погашеною.

Враховуючи викладене вище, здійснивши перерахунок пені, суд вказує, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 4924, 59 грн. і яка складається з: 289,73 грн. - за актом здачі-прийняття робіт № 219 від 27.12.2017; 1559, 89 грн. - за актом здачі-прийняття робіт № 216 від 18.12.2017; 1030,64 грн. - за актом здачі-прийняття робіт № 225 від 29.12.2017; 119, 93 грн. - за актом здачі-прийняття робіт № 226 від 31.12.2017; 532,82 грн. - за актом здачі-прийняття робіт № 227 від 31.12.2017; 438,08 грн. - за актом здачі-прийняття робіт № 32 від 04.01.2018; 953,50 грн. - за актом здачі-прийняття робіт № 33 від 05.01.2018.

Тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання умов Договору підлягає частковому задоволенню - в розмірі 4924,59 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає судові витрати на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю Брайт Лондрі Сервіс до товариства з обмеженою відповідальністю Ла Фамілья Кейтерінг .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Ла Фамілья Кейтерінг (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33; ідентифікаційний код 41224697) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Брайт Лондрі Сервіс (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Черкаська, буд. 26; ідентифікаційний код 40262197) 29377,69 грн. боргу, 4924,59 грн. пені, 1737,76 грн. судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана через Господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 03.08.2020.

Суддя С. А. Ковтун