Ухвала

від 03.08.2020 по справі 915/1048/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====================================================================

УХВАЛА

03 серпня 2020 року Справа № 915/1048/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши матеріали

заяви Товариства з обмеженою відповідальністю БРЕНД ОИЛ (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд 72; ідентифікаційний код 42020375) про забезпечення позову ,

особи, що можуть отримати статус учасника справи:

відповідач: Фізична особа-підприємець Гаврильченко Олександр Ігорович ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

без виклику учасників справи.

В С Т А Н О В И В:

31.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю БРЕНД ОИЛ , разом з поданням позовної заяви б/н від 31.07.2020 (вх. № 9421/20) про стягнення з Фізичної особи-підприємця Гаврильченка Олександра Ігоровича заборгованості за Договором поставки нафтопродуктів № 20/1 від 16 жовтня 2019 року в розмірі 192373,33 грн, до відкриття провадження у справі, звернулось до Господарського суду Миколаївської області з заявою б/н від 31.07.2020 (вх. № 9424/20) про забезпечення позову , в якій просить суд винести ухвалу, якою накласти арешт на все рухоме й нерухоме майно, що належить та заборонити Фізичній особі-підприємцю Гаврильченку Олександру Ігоровичу до винесення рішення по справі вчиняти будь-які дії, спрямовані на продаж або передачу рухомого або нерухомого майна; заяву про забезпечення позову розглянути у відкритому судовому засіданні за участю позивача.

За правилами ч. 1, 3-4 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

За результатами дослідження поданої заяви, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також не вбачає наявності виняткового випадку для призначення розгляду даної заяви у судовому засіданні з викликом сторін.

Розглянувши подану заяву відповідно до приписів § 1 глави 5 та глави 10 Розділу І Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновків про відмову у її задоволенні, виходячи з такого:

Відповідно до приписів ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У даному випадку заявник звернувся із заявою про забезпечення позову разом із пред`явленням позову, але до відкриття провадження у справі.

Виходячи з прохальної частини позову, його предметом виступає майнова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю БРЕНД ОИЛ щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Гаврильченка Олександра Ігоровича суми грошової заборгованості в розмірі 192373,33 грн внаслідок порушення останнім договірних зобов`язань за Договором поставки нафтопродуктів № 20/1 від 16.10.2019.

В заяві про забезпечення позову заявник стверджує про укладання між Товариством з обмеженою відповідальністю БРЕНД ОИЛ , як постачальником, та Фізичною особою-підприємцем Гаврильченком Олександром Ігоровичем, як покупцем, Договору поставки нафтопродуктів, за яким постачальник поставив покупцю дизельне пальне на загальну суму 158840,00 грн.

Заявник вважає, що покупець порушує договірні зобов`язання, оскільки останнім у встановлений договором термін не була здійснена оплата поставленого товару.

03.03.2020 товариство зверталося до Господарського суду Миколаївської області із заявою про видачу судового наказу. 10.03.2020 по справі № 915/252/20 Господарським судом Миколаївської області був виданий судовий наказ про стягнення з Фізичної особи-підприємця Гаврильченка Олександра Ігоровича заборгованості. 07.07.2020 Центральним відділом ДВС відкрито виконавче провадження на підставі судового наказу по справі № 915/252/20. В рамках примусового виконання рішення на все рухоме та нерухоме майно боржника накладено арешт, накладено арешт на рахунки. Фізична особа-підприємець Гаврильченко Олександр Ігорович не погоджуючись із судовим наказом звернувся до Господарського суду Миколаївської області про його скасування, в результаті чого судом 29.07.2020 було задоволено відповідну заяву та скасовано судовий наказ.

В обґрунтування заявленого забезпечення заявник зазначає, що за період з 17.10.2019 по 17.04.2020 включно, Фізична особа-підприємець Гаврильченко Олександр Ігорович не виконав умови договору, не погасив заборгованість як добровільно так і в примусовому порядку в рамках виконавчого провадження. Тобто, останній умисно не виконував рішення суду, а звернувшись із заявою про його скасування відповідач намагається здійснити продаж всього рухомого та нерухомого майна, позбавивши таким чином позивача на погашення заборгованості.

Заявник стверджує, що має всі підстави вважати, що відповідач уникає виконання договірних зобов`язань щодо погашення заборгованості по Договору поставки нафтопродуктів від 16.10.2019 № 20/1. Товариство вважає, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в господарській справі, захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, а також, що очевидними є ознаки протиправності невиконання договірних зобов`язань та уникнення будь-якої відповідальності, здійснити продаж всього рухомого та нерухомого майна, позбавивши заявника права на виконання рішення суду, можливості звернути стягнення на рухоме та нерухоме майно. Однак, без вжиття заходів забезпечення позову є ймовірність того, що рухоме та нерухоме майно буде реалізовано іншим особам, що у подальшому унеможливить відновлення порушеного права, ускладнить виконання рішення.

Згідно зі ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

За правилами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У відповідності з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, виходячи з вимог п. 3 ч. 1 ст. 139 ГПК України, повинна обґрунтувати причини звернення із відповідною заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є доведення підстав та подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у особи на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення особою дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення особи від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що згідно ч.4 ст.137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

З урахуванням наведеного суд вважає за необхідне зазначити таке.

По-перше , зі змісту заяви про забезпечення позову б/н від 31.07.2020 (вх. № 9424/20) реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається. Доводи заявника в обґрунтування забезпечення позову ґрунтуються лише на його припущеннях щодо неможливості або суттєвого ускладнення стягнення коштів за даним позовом.

В обґрунтування своїх вимог щодо забезпечення позову, заявник посилається на неналежне виконання боржником своїх зобов`язань за договором та ймовірне відчуження останнім свого рухомого та нерухомого майна.

Однак, саме лише посилання на наявну заборгованість та звернення до господарського суду з позовом про її стягнення, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Разом із тим, заявником не надано суду жодних доказів на підтвердження викладених в заяві обставин та намірів боржника (реалізації майна, чи підготовки до його реалізації) щодо ухилення від виконання судового рішення, як і не наведено обставин в підтвердження того, що незастосування визначених ним засобів забезпечення позову призведе до утруднення чи унеможливить виконання рішення.

Так, в заяві про забезпечення позову відсутні, зокрема обґрунтування тверджень, з посиланням на конкретні докази, щодо реальних намірів Фізичної особи-підприємця Гаврильченка Олександра Ігоровича відчужити належне йому майно іншим особам.

Отже, заявником не обґрунтовано яким чином невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, у випадку задоволення позову.

По-друге , як вбачається з заяви б/н від 31.07.2020 (вх. № 9424/20) заявник звернувся до суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Гаврильченка Олександра Ігоровича грошових коштів у сумі 192373,33 грн.

Проте, згідно заяви про забезпечення позову заявник просить суд накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить Фізичній особі-підприємцю Гаврильченку Олександру Ігоровичу.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Разом з тим, заявником не обґрунтовано яким саме чином захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно боржника сприятиме виконанню рішення у даній справі за вимогою про стягнення грошових коштів. Так, на підтвердження наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову заявником не було подано суду доказів, які б підтверджували наявність зв`язку між обраним заходом до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на все майно боржника із заявленою позовною вимогою про стягнення з останнього заборгованості в сумі 192373,33 грн. Відсутня також інформація як щодо переліку майна, так і щодо його вартості, що унеможливлює встановлення судом співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Водночас, суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Зі змісту цієї норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору (наприклад, у спорах щодо визнання права власності на майно, витребування майна з чужого незаконного володіння, усунення перешкод в користування майном, тощо).

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.

Таким чином, заявником не обґрунтовано наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно Фізичної особи-підприємця Гаврильченка Олександра Ігоровича, а також не наведено суду доказів, які б свідчили про співмірність заявлених позовних вимог та відповідного заходу забезпечення позову.

Суд наголошує, що заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою ним в ухвалі від 20.08.2018 у справі № 917/1390/17.

Таким чином, суд зазначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача, без обґрунтування підстав, підтверджених доказами, для вжиття таких заходів не може бути підставою для забезпечення позову. Матеріали заяви не містять доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, наслідком яких може бути порушення прав позивача стосовно предмету спору. Крім того, заявником не обґрунтовано чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заявник, обравши такий захід забезпечення позову як арешт всього майна боржника, не довів суду наявності зв`язку між цим конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги (стягнення грошових коштів), а також не надав суду доказів, які б свідчили, по-перше, про адекватність обраного заходу забезпечення позову (співвідношення ціни позову з вартістю майна, на яке заявник вимагає накласти арешт), а по-друге, про відсутність безпосередньо грошових коштів у боржника або можливість їх зменшення на момент виконання рішення.

Отже, за вищенаведених обставин, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю БРЕНД ОИЛ б/н від 31.07.2020 (вх. № 9424/20).

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю БРЕНД ОИЛ б/н від 31.07.2020 (вх. № 9424/20) про забезпечення позову у справі № 915/1048/20 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.Г. Смородінова