Постанова

від 30.07.2020 по справі 909/1135/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 909/1135/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (далі - Управління, позивач) - Чекайло В.М. (адвокат),

відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного Українсько-Білоруського підприємства "Укрбіл-Авто" (далі - ТОВ СУБП "Укрбіл-Авто", Підприємство, відповідач, скаржник) - Марчук М.І. (адвокат),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (далі - Виконком Міськради) - Мигович І.В.(самопредставництво)

розглянув касаційну скаргу ТОВ СУБП "Укрбіл-Авто"

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.12.2019 (суддя - Фрич М.М.),

додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.12.2019 (суддя - Фрич М.М.) та

постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.04.2020 (головуючий - суддя Хабіб М.І., судді: Гриців В.М., Зварич О.В.)

у справі № 909/1135/19

за позовом Управління

до ТОВ СУБП "Укрбіл-Авто"

про визнання укладеним договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Виконком Міськради,

Історія справи

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У жовтні 2019 року Управління звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ СУБП "Укрбіл-Авто" про визнання укладеним Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, Управлінням та ТОВ СУБП "Укрбіл-Авто" договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івано-Франківська (далі - договір про пайову участь) у редакції, запропонованій Управлінням.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані, з посиланням на статті 179, 187 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Положення про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, тим, що відповідно до містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва від 24.07.2019 №145-31.2.1-01 ТОВ СУБП "Укрбіл-Авто" є замовником будівництва складів сировини та готової продукції на вул. Височана,18 у м. Івано-Франківську, і тому зобов`язане взяти участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська шляхом укладення договору про пайову участь.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.12.2019: позов задоволено; визнано укладеним договір про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Івано-Франківська між Виконкомом Міськради, Управлінням та ТОВ СУБП "УкрБіл-Авто" у редакції, запропонованій Управлінням; стягнуто з ТОВ СУБП "Укрбіл-Авто" на користь Управління судовий збір в розмірі 1 921 грн.

2.2. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що приписами статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено обов`язок замовника будівництва прийняти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який реалізується шляхом укладення відповідного договору в порядку, визначеному Законом та деталізованому актом органу місцевого самоврядування. Правовий аналіз статті 40 названого Закону дозволяє дійти висновку про те, що обов`язок щодо ініціювання укладення такого договору покладено саме на замовника будівництва, оскільки пов`язується з його зверненням до органу місцевого самоврядування, а неукладення договору свідчить про недотримання вимог законодавства і має наслідком порушення прав та інтересів відповідної територіальної громади.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції звертався до правових висновків викладених у постановах Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 922/5937/15 (3-1281гс16), постанові від 30.11.2016 у справі № 922/6409/15 (3-1323гс16), постанові від 01.02.2017 у справі № 922/753/16 (3-1441гс16).

2.3. Додатковим рішеннями Господарського суду Івано-Франківської області від 18.12.2019: заяву Управління про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ТОВ СУБП "Укрбіл-Авто" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 200 грн задоволено; стягнуто з ТОВ СУБП "Укрбіл-Авто" на користь Управління витрати на професійну правову допомогу в розмірі 1 200 грн.

2.4. Додаткове рішення суду мотивовано наявністю правових підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача.

2.5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.04.2020 у задоволенні апеляційної скарги ТОВ СУБП "Укрбіл-Авто" відмовлено; рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.12.2019 у справі № 909/1135/19 залишено без змін; додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.12.2019 у справі № 909/1135/19 скасовано, прийнято нове, яким заяву Управління про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено; стягнуто з ТОВ СУБП "Укрбіл-Авто" на користь Управління 1 200 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

2.6. Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що:

- за заявою ТОВ СУБП "Укрбіл-Авто" йому видані містобудівні умови та обмеження від 24.07.2019 №145-31.2.1-01 на нове будівництво складів сировини та готової продукції на вул. Височана,18 у м.Івано-Франківську, затверджені рішенням Виконкому від 05.06.2019 №672 та наказом Управління архітектури, дизайну та містобудівної діяльності Івано-Франківської міської ради від 24.07.2019 №77, в яких відповідач вказаний замовником будівництва названих об`єктів;

- в силу вимог статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Положення про пайову участь ТОВ СУБП "Укрбіл-Авто" зобов`язане взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом укладення з Виконкомом міськради та з Управлінням трьохстороннього договору про пайову участь;

- зі змісту статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Положення про пайову участь, частини третьої статті 179, частини другої статті 181, статті 187 ГК України випливає, що органи місцевого самоврядування не позбавлені права за відсутності звернення замовника будівництва щодо укладення договору про пайову участь запропонувати йому в будь-який час до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію укласти договір про пайову участь та надати проект договору; замовник будівництва не вправі відмовитися від укладення договору про пайову участь, оскільки його укладення є обов`язковим в силу закону; у разі відмови замовника будівництва від укладення договору про пайову участь такий спір розглядається судом;

- попередній розмір пайового внеску визначений позивачем у договорі відповідно до вимог законодавства та Положення про пайову участь.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду ТОВ СУБП "Укрбіл-Авто", з урахуванням поданої заяви про усунення недоліків касаційної скарги, просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.12.2019, додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.12.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.04.2020 у справі № 909/1135/19, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Управління та стягненні витрат на професійну правничу допомогу, стягнути судові витрати з Управління.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Скаржник вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме, всупереч вимогам частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суди попередніх інстанцій неправильно розтлумачили положення абзаців першого, четвертого частини дев`ятої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та ухвалили оскаржувані судові рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 911/169/18, від 29.05.2019 у справі № 911/150/18. А відтак, на думку скаржника, оскаржувані судові рішення підлягають касаційному оскарженню на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

4.2. Також ТОВ СУБП "Укрбіл-Авто" зазначає про те, що суд апеляційної інстанції неправомірно застосував до спірних правовідносин висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08.10.2019 у справі № 911/594/18, оскільки останній регулює за своєю правовою природою інші правовідносини, які є неподібними наявним у цій справі. А тому, за твердженнями скаржника, від вказаного висновку Великої Палати Верховного Суду слід відступити, що, на думку скаржника, є підставою для оскарження судових рішень на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України.

4.3. Крім того, скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано пункт 1 статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та при цьому відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо визначення моменту, з якого особа визнається замовником будівництва. Тому підставою для оскарження рішень судів попередніх інстанцій у цій справі є також пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України.

4.4. ТОВ СУБП "Укрбіл-Авто" не погоджується з тим, що подання заяви про отримання містобудівних умов та обмежень є виявом наміру забудови земельної ділянки та вказує на те, що відповідач є замовником будівництва.

4.5. ТОВ СУБП "Укрбіл-Авто" вважає, що на цей час відповідач у розумінні Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не є замовником будівництва об`єкту, зазначеного у проекті договору, оскільки заява щодо забудови території товариством не подавалась, дозвільна документація на проведення будівельних робіт щодо забудови земельної ділянки не оформлювалося, будь-яке будівництво на території міста ним не розпочато та не здійснюється, а відтак, на думку скарника, відсутні будь-які правові підстави для укладення договору про пайову участь у судовому порядку.

4.6. Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій протиправно не взято до уваги довідку Виконавчого комітету Івано- Франківської міської ради від 08.11.2019, відповідно до якої на території міста Івано-Франківська відсутні будь-які об`єкти будівництва, де б замовником виступало ТОВ СУБП "Укрбіл-Авто", код ЄДРПОУ - 30610045.

4.7. ТОВ СУБП "Укрбіл-Авто" наголошує на тому, що відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" лише з технічних умов можна зробити висновок про дійсні наміри забудови, що дозволить визначити розмір пайового внеску, що підлягає сплаті, в той час як містобудівні умови і обмеження визначають лише гранично допустимі вимоги і обмеження щодо забудови конкретної земельної ділянки. Тому, на думку скаржника, містобудівні умови та обмеження жодним чином не визначають і не можуть визначати дійсні наміри забудови земельної ділянки, а є лише документом, який дає можливість сформувати картину можливої/допустимої забудови земельної ділянки та остаточно визначитись щодо доцільності її забудови.

4.8. Також скаржник зазначає про те, що роботи з будівництва товариством до цього часу не розпочаті, заява на початок будівельних робіт не подавалась, проектна документація на будівництво не розроблялась, а термін виконання зобов`язання не настав, адже відповідач має право виконати зобов`язання з укладення договору про пайову участь у будь-який час до моменту здачі об`єкта в експлуатацію, не порушивши при цьому вимог Закону.

4.9. Відносно касаційного оскарження додаткового рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.12.2019 скаржник зазначає, що останнє підлягає перегляду на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, з огляду на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (питання допустимості такого доказу, як акт виконаних робіт, складеного на підставі додаткових угод) та порушення судом частини другої статті 77, частин четвертої, восьмої статті 80 ГПК України.

5. Позиції інших учасників справи викладені у відзиві

5.1. Управління 15.07.2020 направило на адресу Касаційного господарського суду відзив на касаційну скаргу Підприємства, в якому просило залишити без змін оскаржувані рішення судів попередніх інстанції з огляду на їх законність та обґрунтованість, а касаційну скаргу - без задоволення.

Управління зазначає, що відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Такий намір замовника будівництва ТОВ СУБП "Укрбіл-Авто" підтверджується містобудівними умовами та обмеженнями від 24.07.2019 № 145-31.2.1-01; рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 05.06.2019 за №672 "Про надання вихідних даних - містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва" та наказом Управління архітектури, дизайну та містобудівної діяльності від 24.07.2019 №77. Підприємство, отримавши названі документи, в яких передбачено умову укладення договору про пайову участь, погодилось щодо укладення договору про пайову участь.

На думку Управління, строк укладання договору про пайову участь починається з моменту підтвердження наміру забудови земельної ділянки. У цьому випадку, на переконання позивача, такий строк починається з моменту отримання містобудівних умов та обмежень.

Управління зазначає, що:

- частиною першою статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (яка діяла на момент виникнення спірних відносин) визначено , що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону;

- відповідно до листа Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 22.07.2011 №23-11/6294/0/6-11 Про пайову участь забудовників у створенні і розвитку інфраструктури населених пунктів такий порядок, прийнятий та оприлюднений органом місцевого самоврядування, відповідно до норм частини першої статті 144 Конституції України є нормативно-правовим актом, обов`язковим до виконання на відповідній території;

- з метою реалізації норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" Івано-Франківською міською радою прийнято місцевий регуляторний акт нормативного характеру - Положення "Про пайову участь замовників будівництва у створені та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста", яким визначено порядок залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івано-Франківська. Названим Положенням передбачено укладення договору про пайову участь з попереднім розміром пайового внеску з моменту видачі містобудівних умов та обмежень (пункт 5.1 Положення).

5.2. Від Виконкому Міськради відзиву на касаційну скаргу Підприємства не надходило.

Розгляд справи судом касаційної інстанції

Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявного у справі витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 28.07.2020 № 29.3-02/1366 у зв`язку з перебуванням судді Колос І.Б. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 909/1135/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Селіваненко В.П.

У судовому засіданні 30.07.2020 представник ТОВ СУБП "Укрбіл-Авто" заявила усне клопотання про необхідність розподілу судових витрат у разі ухвалення судом касаційної інстанції рішення на користь скаржника, а саме стягнути витрати на професійну правничу допомогу та зазначила про намір подати відповідні докази витрат на правничу допомогу. Вказане клопотання скаржника розглядатиметься судом відповідно до статті 129 ГПК України.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. За заявою ТОВ СУБП "УкрБіл-Авто" про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва відповідачу були видані містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва - нового будівництва складів сировини та готової продукції на вул. Височана,18 у м. Івано-Франківську від 24.07.2019 №145-31.2.1-01, які затверджені рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 05.06.2019 № 672 та наказом Управління архітектури, дизайну та містобудівної діяльності Івано-Франківської міської ради від 24.07.2019 № 77.

6.2. Відповідно до вказаних містобудівних умов та обмежень ТОВ СУБП "Укрбіл-Авто" (код ЄДРПОУ 30610045, адреса: м.Івано-Франківськ, вул. Височана, 18) є замовником будівництва.

6.3. Відповідно до пункту 2 наказу від 24.07.2019 № 77 основні техніко-економічні показники об`єкта будівництва:

-склад №1 - площа забудови-1292кв.м, загальна площа приміщення - 1 186,64кв.м, будівельний об`єм-11 800м.куб;

-склад №2 -площа забудови-852,75кв.м, загальна площа приміщення - 764,46кв.м, будівельний об`єм-610куб.м.

6.4. Пунктом 3 цього наказу зобов`язано замовника:

-розробити проектну документацію та затвердити її в установленому порядку;

- приступити до виконання підготовчих та будівельних робіт після отримання в управлінні з питань Державного архітектурно-будівельного контроль виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради документа, що надає право на виконання вищезазначених робіт, з наступним прийняттям об`єкта до експлуатації в установленому законом порядку;

-укласти з Виконавчим комітетом міської ради та Фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради договір про пайову участь замовників будівництва у створенні інженерно-транспортної інфраструктури міста.

6.5. Вимога до замовника щодо укладення з Виконавчим комітетом та Управлінням договору про пайову участь замовників будівництва у створенні інженерно-транспортної інфраструктури міста передбачена також пунктом 6 містобудівних умов та обмежень від 24.07.2019 №145-31.2.1-01.

6.6. Управління 09.10.2019 надіслало ТОВ СУБП "Укрбіл-Авто" листа від 08.10.2019 № 407/16.5-15/18в про необхідність укладення договору про пайову участь, до якого додало 2 примірники проекту договору про пайову участь замовників будівництва у створенні інженерно-транспортної інфраструктури міста з додатком - попереднім розрахунком розміру пайової участі, складеним відповідно до примірного договору, передбаченого Положенням про пайову участь учасників замовників будівництва у створенні інженерно-транспортної інфраструктури міста.

6.7. Згідно з пунктом 3.1 проекту договору попередній розмір пайового внеску складає 1 212 690, 40 грн.

6.8. Пунктом 3.3 проекту договору передбачено, що замовник сплачує 20 % попереднього розміру пайового внеску у сумі 242 538, 08 грн протягом 30-ти робочих днів з моменту реєстрації договору.

Розрахунок остаточного розміру пайового внеску здійснюється відповідно до остаточного договору, який оформлюється після затвердження в установленому порядку архітектурно-технічного/технічного паспорту та загальної вартості будівництва. Суму остаточного розміру пайового внеску замовник сплачує до прийняття об`єкта в експлуатацію (пункти 3.4, 3.5 договору).

6.9. Відповідно до попереднього розрахунку розміру пайової участі (додатку до проекту договору) попередній розмір пайового внеску в сумі 1 212 690,40 грн визначений позивачем, виходячи з показника опосередкованої вартості спорудження 1 кв.м об`єкта будівництва в Івано-Франківській області - 8 879,17 грн (без ПДВ), площі об`єкта будівництва (нежитло) - 1 951,10кв.м, відсотка, передбаченого пунктом 6.2.1 Положення про пайову участь, - 7%, та розподіляється таким чином: на соціальну інфраструктуру - 848 883,28 грн, на інженерно-транспортну інфраструктуру міста -363 807,12 грн.

6.10. У відповідь на звернення позивача відповідач листом від 18.10.2019 № 181019/02 повідомив про відсутність підстав для укладення договору про пайову участь, посилаючись на те, що на даний час він не є замовником будівництва об`єкта, вказаного в проекті договору, оскільки не подавав заяви щодо забудови території, не оформляв дозвільної документації на проведення будівельних робіт, не здійснює будівництва і що він звернеться про укладення такого договору при настанні відповідних обставин.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Оскільки касаційна скарга у цій справі подана після набрання чинності названим Законом, розгляд цієї скарги здійснюється з урахуванням положень ГПК України у редакції від 08.02.2020 (далі - у редакції, чинній з 08.02.2020).

Ухвалою Верховного Суду від 30.06.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 909/1135/19 за касаційною скаргою ТОВ СУБП "Укрбіл-Авто" на підставі пунктів 1, 2 та 3 частини другої статті 287 ГПК України.

7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Спір виник у переддоговірних відносинах.

8.2. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позовних вимог Управління про визнання укладеним договору про пайову участь з ТОВ СУБП "Укрбіл-Авто" у запропонованій позивачем редакції.

8.3. Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи.

Право на звернення за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів за визначеною законом юрисдикцією господарського суду передбачено нормами статей 2, 4 ГПК України.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи, за захистом якого вона звернулась до суду, а також підтверджений належним доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права.

Зазначений в частині другій статті 16 ЦК України перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У разі невизнання стороною договору, укладення якого є обов`язком в силу вимог закону, права іншої сторони на укладення такого договору підлягають захисту судом на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії.

Отже, обраний спосіб захисту передбачений статтею 16 ЦК України та відповідає предмету спору у цій справі.

8.4. Правовідносини з укладання господарських договорів у примусовому порядку за рішенням суду регулюється статтею 187 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Стаття 187 ГК України встановлює, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Відповідно до частини третьої статті 179 ГК України укладання господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

8.5. Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

8.6. З урахуванням вказаних норми законодавства, Верховний Суд зазначає, що переддоговірним є спір , який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв`язані зобов`язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору.

8.7. Правовідносини щодо підстав та порядку для пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, у тому числі щодо підстав для укладення відповідного договору, щодо його умов та щодо обов`язку сторін укласти цей договір, врегульовані, зокрема нормами статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 3038-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №3038-VI:

Замовник - це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву;

містобудівна документація - це затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій;

містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією;

проектна документація - це затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об`єктів будівництва;

У частині першою статті 2 цього Закону № 3038-VI вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема: розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об`єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

Відповідно до статті 26 Закону №3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Статтею 29 Закону №3038-VI визначено, що основними складовими вихідних даних є:

1) містобудівні умови та обмеження;

2) технічні умови;

3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Відповідно до частин першої - третьої статті 40 Закону №3038-VI порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Частиною п`ятою статті 40 Закону №3038-VI передбачено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту (частина шоста статті 40 Закону №3038-VI).

Відповідно до частини дев`ятої статті 40 Закону №3038-VI договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

8.8. Зі змісту статті 40 Закону № 3038-VI слідує, що у наведених у цьому законі випадках перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язком, а не правом замовника . Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, є обов`язковим на підставі закону .

8.9. Верховний Суд звертає увагу на те, Верховний Суд неодноразово наголошував на правовій позиції про те, що обов`язок укласти договір виникає у особи, зокрема у силу прямої вказівки закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування, а спонукання до укладення договору в судовому порядку можливе, відповідно, за наявності прямої вказівки закону про обов`язковість укладення такого договору (зокрема, пункт 8.5 постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №911/169/18, пункт 7.4 постанови Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 915/1122/18).

Отже, Верховний Суд враховуючи правову природу цих спірних правовідносин, у контексті обставин даної справи та фактів, на які посилаються сторони, дійшов висновку, що обов`язок укласти договір виникає у особи у силу прямої вказівки закону (станом на момент виникнення правовідносин та до моменту звернення до суду).

8.10. Строк, визначений Законом № 3038-VI для укладення договору пайової участі, - протягом 15 днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію , встановлено саме для добровільного виконання стороною такого обов`язку , і закінчення цього строку не припиняє цього обов`язку замовника та не звільняє замовника від обов`язку укласти договір. Адже невиконання особою положень законодавства не повинно призводити до настання бажаного для неї внаслідок такого невиконання результату у вигляді звільнення від платежу та надавати майнові переваги порівняно із законослухняною особою.

При цьому слід врахувати те, що при зверненні замовника , який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури цього населеного пункту, у органа місцевого самоврядування виникає обов`язок укласти цей договір не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення (абзац перший частини дев`ятої статті 40 Закону №3038-VI).

У той же час Закон № 3038-VI обмежує замовника у праві у будь-який час укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту шляхом встановлення обов`язку для замовника укласти цей договір до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію (абзац перший частини дев`ятої статті 40 Закону № 3038-VI), закріплюючи цей обов`язок також обов`язком замовника сплатити кошти пайової участі (розмір якої визначається саме в договорі про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту) в повному обсязі (єдиним платежем або частинами за графіком) до прийняття об`єкта будівництва(абзац четвертий частини дев`ятої статті 40 Закону №3038-VI).

8.11. Вказаному обов`язку замовника укласти договір про пайову участь та сплатити кошти пайової участі у відповідному розмірі, за змістом статті 40 Закону №3038-VI та виходячи з наведених приписів частини третьої статті 178 ГК України, кореспондує право органа місцевого самоврядування вимагати від замовника укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури цього населеного пункту та вимагати від замовника сплатити на підставі цього договору кошти пайової участі у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту.

Порушення наведених вимог статті 40 Закону № 3038-VI та невиконання замовником вимог органу місцевого самоврядування (як щодо укладення договору про пайову участь, так і щодо сплати коштів пайової участі) відповідно до частини першої статті 187 ГК України та виходячи з положень статей 15, 16 ЦК України надає органу місцевого самоврядування право звернутись за захистом порушеного права шляхом визнання укладеним договору про пайову участь як такого, обов`язковість укладення якого передбачена законом (стаття 40 Закону №3038-VI).

Проте за змістом норм абзацу першого частини дев`ятої та абзацу четвертого частини дев`ятої статті 40 Закону №3038-VI подією, з якою пов`язується виникнення у замовника обов`язку як укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, так і сплатити кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, розмір якої визначається цим договором, є прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію .

Близька за змістом правова позиція щодо застосування частини дев`ятої статті 40 Закону № 3038-VI викладена у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №911/169/18, від 29.05.2019 у справі № 911/150/18, від 04.06.2019 у справі №924/952/17.

8.12. Названий висновок не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 08.10.2019 у справі №911/594/18 (провадження № 12-81гс19), з огляду на те, що обставини справи, встановлені судами у цій справі та у справі що розглядається, є різними, а тому і застосування норми права - статті 40 Закону № 3038-VI залежить від обставин, встановлених у кожній конкретній справі (зокрема, введення чи невведення об`єкта будівництва в експлуатацію).

8.13. З огляду на викладене Верховний Суд наголошує на тому, що ненастання події щодо прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію виключає обов`язок замовника укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, відповідно, виключає право органу місцевого самоврядування вимагати від замовника укласти цей договір, а, отже, позбавляє орган місцевого самоврядування права звернутись за захистом порушеного права у розумінні частини першої статті 187 ГК України та статей 15, 16 ЦК України через відсутність факту порушення цього права .

Подібний за змістом висновок викладено Верховним Судом у постановах від 04.04.2019 у справі №911/169/18, від 29.05.2019 у справі №911/150/18, від 04.06.2019 у справі №924/952/17.

8.14. Проте, ухвалюючи оскаржувані рішення про визнання укладеним договору про пайову участь, суди попередніх інстанцій не врахували висновків щодо застосування норми права, а саме статті 40 Закону № 3038-VI, викладених у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №911/169/18, від 29.05.2019 у справі № 911/150/18, від 04.06.2019 у справі №924/952/17, а саме того, що право на спонукання до укладення договору в судовому порядку можливе лише з моменту виникненням у замовника обов`язку з укладення договору про пайову участь та невиконання стороною свого обов`язку у добровільному порядку у строк, визначений Законом № 3038-VI, а саме до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

8.15. Таким чином, суди попередніх інстанцій висновуючи про те, що позивач порушив вимоги законодавства і на порушення статті 40 Закону №3038-VI не уклав договір пайової участі, залишили поза увагою та не надали оцінки такому: чи сплив строк звернення замовника будівництва до органу місцевого самоврядування щодо укладення договору про пайову участь у добровільному порядку; чи виник відповідний обов`язок замовника будівництва укласти договір про пайову участь та сплатити за ним кошти пайової участі; чи дотримано процедуру укладання договору передбачену статтею 181 ГК України, а відтак, чи порушено право на захист якого звернувся позивач до суду.

Встановлення факту порушення права позивача є безумовним предметом дослідження суду.

8.16. З огляду на викладене суд касаційної інстанції погоджується з доводами касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права (статті 40 Закону № 3038-VI у редакції, чинній на момент звернення до суду за захистом свого права, у розрізі переддоговірних відносин -щодо моменту виникнення у замовника обов`язку укласти договір про пайову участь та виникнення права у органу місцевого самоврядування щодо укладання вказаного договору в судовому порядку) без урахування висновків щодо її застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №911/169/18, від 29.05.2019 у справі № 911/150/18.

8.17. За таких обставин наведена заявником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України знайшла своє підтвердження після відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.12.2019 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 10.04.2020.

8.18. Судами першої та апеляційної інстанцій, на порушення вимог статей 86, 269 ГПК України, не досліджено всіх доказів наявних у матеріалах справи та не надано оцінки всім доводам сторін та доказам, наявним в матеріалах справи.

8.19. Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає передчасними висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог Управління.

8.20. При цьому, порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог статей 86 та 236 ГПК України щодо обґрунтованості судового рішення, оскільки рішення останнього прийняте за неповного і не всебічного дослідження обставин справи та межі розгляду справи судом касаційної інстанції, що імперативно визначені статтею 300 ГПК України, наразі унеможливлюють ухвалення остаточного рішення у цій справі.

8.21. З огляду на викладене, суд касаційної інстанції доходить висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи №909/1135/19 на новий розгляд до суду першої інстанції.

8.22. При цьому суд касаційної інстанції вважає необґрунтованим посилання ТОВ СУБП "Укрбіл-Авто" на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних відносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №911/594/18 (провадження № 12-81гс19) з огляду на те, що правовий висновок у названій справі викладено з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами у справі № 911/594/18, на відміну від обставин, встановлених у справі № 909/1135/19.

8.23. Що ж до тверджень скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо визначення моменту, з якого особа визнається замовником будівництва, суд касаційної інстанції зазначає таке.

Станом на час розгляду цієї справи судом касаційної інстанції сторонами не спростовано твердження щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, а саме пункту 1 статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", щодо визначення моменту, з якого особа визнається замовником будівництва.

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник - це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Отже, особа, яка вчинила дії, що вказують на намір особи щодо забудови земельної ділянки (подала відповідну заяву, отримала містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, отримала проектну документацію тощо), є замовником забудови земельної ділянки у розумінні статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Таким чином, доводи ТОВ СУБП "Укрбіл-Авто" про те, що останнє не є замовником у розумінні статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних рішень у цій справі.

8.24. Що ж до вимог касаційної скарги у частині, що стосується додаткового рішення суду першої інстанції, то касаційний господарський суд вважає, що вимога про скасування додаткового рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.12.2019 підлягає задоволенню з огляду на те, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.12.2019 та постанова Західного апеляційного господарського суду від 10.04.2020 підлягають скасуванню з наведених вище мотивів.

8.25. За таких обставин касаційна скарга ТОВ СУБП "Укрбіл-Авто" підлягає частковому задоволенню з мотивів, наведених у розділі 8 цієї постанови.

8.26. Доводи Управління, викладені у відзиві на касаційну скаргу, та третьої особи, наданні під час судового засідання, щодо обґрунтованості та законності рішень судів попередніх інстанцій відхиляються з огляду на наведене у розділі 8 цієї постанови.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

9.2. З огляду на наведене у розділі 8 цієї постанови Верховний Суд дійшов висновку про те, що при вирішенні даного спору суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Управління.

9.3. Враховуючи, що судом першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, під час вирішення спору не враховано висновку щодо застосування норми права, а саме статті 40 Закону №3038-VI, викладеного у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 911/169/18, від 29.05.2019 у справі № 911/150/18, неправильно застосовано норму матеріального права - статтю 40 Закону №3038-VI, порушено норми процесуального права та не надано оцінки всім обставинам справи та наявним у ній доказам, суд касаційної інстанції доходить висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових актів у цій справі та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

9.4. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене вище та вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

9.4. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з наведених у розділі 8 цієї постанови мотивів.

10. Судові витрати

10.1. Враховуючи, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд, розподіл судових витрат у справі, в тому числі, й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги судового збору та витрат на правничу допомогу, здійснює господарський суд, який ухвалює рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного Українсько-Білоруського підприємства "Укрбіл-Авто" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.12.2019, додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.12.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.04.2020 у справі №909/1135/19 скасувати.

Справу № 909/1135/19 передати на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Селіваненко