Ухвала

від 03.08.2020 по справі 911/3086/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/3086/17

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кушніра І.В.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гвоздів-Агро" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2019, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2029, постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 (повний текст складено 22.06.2020) та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 (повний текст складено 22.06.2020)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гвоздів-Агро"

до 1. Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція спортивних розваг", 3. Міністерства юстиції України

про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на майновий пай та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2019 у справі № 911/3086/17, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Гвоздів-Агро" з вимогами до Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція спортивних розваг" та Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятого Державним реєстратором прав на нерухоме майно, приватним нотаріусом Буряк Оксаною Анатоліївною відмовлено повністю.

04.07.2020 (згідно з відміткою на конверті) Товариством з обмеженою відповідальністю "Гвоздів-Агро" до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2019, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2029, постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 у справі № 911/3086/17.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2020 року у справі № 911/3086/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

08.02.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460 - ІХ, яким внесено зміни до законодавчих актів України.

Оскільки скаржником подано касаційну скаргу після набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 №460-IX, то подана касаційна скарга розглядається в порядку, що діє після набрання чинності цим Законом.

Перевіривши матеріали касаційної скарги встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 08.02.2020).

Пунктом 1 частини 1 статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.11 ГПК України Верховенство права та джерела права, що застосовуються судом :

2. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів , згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

3. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України .

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, скаржник, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Але це не єдина підстава касаційного оскарження, зазначена у касаційній скарзі.

Таким чином, у касаційній скарзі не наведено чітко, по яким пунктам подано вказану касаційну скаргу.

Крім того, скаржник не навів, яку саме конкретну, чітко визначену норму матеріального або процесуального права (пункт, абзац, частина тощо якої статті та якого нормативно-правового акту, і в першу чергу Кодексу чи Закону України) неправильно застосовано або порушено судами попередніх інстанцій, в чому полягає саме неправильне застосування або порушення даної норми права, і щодо правильного застосування саме якої у подібних правовідносинах, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду.

У зв`язку з вищенаведеним, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху. Для усунення недоліків касаційної скарги, скаржник має конкретно зазначити, по яким саме пунктам подано касаційну скаргу, та обґрунтувати окремо по кожному з пунктів як наявність відповідної підстави касаційного оскарження, передбаченої кожним окремим пунктом ч.2 ст.287 ГПК України, так і, яку саме конкретну, чітко визначену норму матеріального або процесуального права (пункт, абзац, частина тощо якої статті та якого нормативно-правового акту, і в першу чергу Кодексу чи Закону України) неправильно застосовано або порушено судами попередніх інстанцій, в чому полягає саме неправильне застосування або порушення даної норми права, щодо кожної з наведених підстав, а також і щодо правильного застосування саме якої у подібних правовідносинах, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду.

Частиною 3 статті 169 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Оскільки порядок подання заяви про усунення недоліків саме у вигляді не зазначення передбачених вищенаведеними вимогами ГПК підстав оскарження судових рішень чинним ГПК не визначений , Суд визначає, що скаржнику необхідно направити заяву про усунення недоліків іншим учасникам справи та надати Суду докази такого направлення.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції закону, чинній на момент подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складав 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру розмір ставки судового збору складав 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" з 1 січня 2017 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 600, 00 грн.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" з 1 січня установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 921, 00 грн.

Предметом позову, який подано до суду у 2017 році, (враховуючи заяву про зміну предмета позову, подану до суду 08.01.2019) є визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на майновий пай та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятого Державним реєстратором прав на нерухоме майно, приватним нотаріусом Буряк Оксаною Анатоліївною.

Відповідно до підпункту 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Виходячи з приписів Закону України "Про судовий збір", судовий збір за подання даної касаційної скарги мав бути сплачений за дві вимоги немайнового характеру в сумі 7 042 грн. (1 600 x 200%)+(1 921 x 200%) .

Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу (ч. 1 ст. 6 згаданого Закону).

Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Положеннями Інструкції встановлено вимоги про заповнення розрахункових документів.

Відповідно до п. 3.1 Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладено в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, який обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Згідно з додатками 2, 8 до Інструкції одним із реквізитів платіжного доручення є "Призначення платежу", який заповнюється з урахуванням вимог, установлених главою 3 Інструкції.

Положеннями п. 3.8. Інструкції визначено, що реквізит Призначення платежу платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, які зазначено в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Необхідними реквізитами ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи , у межах якої подається відповідна скарга, та дата судового акта, що оскаржується.

Разом з тим, до касаційної скарги додано квитанцію № 5 від 03.07.2020 про сплату 7 524, 00 грн. судового збору з призначенням платежу дослівно: *; 101;33894378; 22030102; ТОВ ГВОЗДІВ-АГРО, Ч-З ОСОБА_1 ; Судовий збір (Верховний Суд, 055) , на рішення , в той час, як вірним призначенням платежу є номер справи та дата судового акта, що оскаржується.

Додана до касаційної скарги квитанція № 5 від 03.07.2020 на суму 7 524,00 грн. не містить обов`язкових реквізитів, у зв`язку з чим не є належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку, оскільки не містить інформації про номер справи, у межах якої подається відповідна скарга, та дату прийняття судового акта, що оскаржується, з огляду на що, з останньої не вбачається яка саме касаційна скарга оплачується судовим збором.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.03.2018 у справі №914/1542/17, від 16.01.2019 у справі №905/1057/18, від 10.05.2018 у справі №613/372/16-ц , від 13.02.2020 у справі № 910/4557/18 та ухвалах Верховного Суду від 26.03.2018 у справі №907/892/15, від 16.04.2018 у справі №922/3137/17, від 20.04.2018 у справі №910/12031/17, від 21.02.2019 у справі №910/8880/18 .

Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене, оскільки до касаційної скарги не додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановлених законом порядку, то така касаційна скарга вважається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, і підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 169, 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гвоздів-Агро" залишити без руху до 03.09.2020.

2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю "Гвоздів-Агро" строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

3. Товариству з обмеженою відповідальністю "Гвоздів-Агро" надати Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду (01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6) докази про дату вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

4 . У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 та всім іншим учасникам справи, додавши до заяви про усунення недоліків докази такого направлення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Кушнір