Постанова

від 30.07.2020 по справі 826/6839/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 року

м. Київ

справа № 826/6839/16

адміністративне провадження № К/9901/37882/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т. М.,

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Алькор на постанову Окружного адміністративного суду (суддя Аблов Є. В.) м. Києва від 06 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя - Чаку Є. В., судді: Файдюк В. В., Мєзєнцев Є. І.) від 23 січня 2017 року у справі № 826/6839/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Алькор до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Алькор (далі - ТОВ Алькор ) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 вересня 2015 року № 0003472202, 0003482202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи такі рішення суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи, а саме акти наданих послуг та видаткові накладні є такими, що не підтверджують реальність виконання спірних господарських операцій, рух матеріальних активів між позивачем та його контрагентами, понесення позивачем реальних витрат у зв`язку з придбанням товарів і послуг. Жодних інших первинних документів, документів бухгалтерського обліку та організаційно-розпорядчого характеру, документів ділової переписки, оформлених на підставі та на виконання спірних договорів з контрагентами, зокрема: протоколу узгодження ціни надання послуг або розрахунків вартостей послуг; заявок замовника із зазначеними в них обсягом та строками виконання робіт на будівельних об`єктах; довідок виконавців щодо обліку відпрацьованого часу; документальних доказів передачі від замовника до виконавців проектів виконання робіт або технологічних карток на виконувані роботи, передачі від виконавців до замовника товарно-матеріальних цінностей (кранів) під охорону; документальних доказів ознайомлення замовником працівників виконавців з правилами техніки безпеки при виконанні робіт на будівельних об`єктах; організаційно-розпорядчі документи про призначення осіб, відповідальних за безпечне виконання робіт по переміщенню вантажів автокранами та стропальників, відомостей бухгалтерського обліку щодо оприбуткування та обліку на підприємстві ТМЦ, отриманих від ТОВ Трейдстар , а також документальних доказів проведення розрахунку з ТОВ Протер , ТОВ Трейдстар і ТОВ Крітіс за надані послуги позивач суду не пред`явив та письмові пояснення про причини відсутності таких документів до суду не подав.

Не погодившись із вказаним вище судовим рішенням, ТОВ Алькор подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2017 року і прийняти нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування касаційної скарги ТОВ Алькор посилається на те, що факт отримання послуг від контрагентів підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, які, в свою чергу, підтверджують реальність здійснення господарської операції, а тому сума віднесена до податкового кредиту визначена ним у відповідності до чинного законодавства.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07 лютого 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII Перехідні положення КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20 липня 2020 року цю справу призначив до розгляду у порядку письмового провадження.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.

На підставі наказу від 13 липня 2015 року № 1385 та направлення від 13 липня 2015 року № 1381/22-02П, у липні 2015 року посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Алькор з питань дотримання ним вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з контрагентами ТОВ Протер , ТОВ Трейдстар і ТОВ Крітіс за період з 01 липня 2011 року по 30 червня 2014 року, за результатами якої складений акт від 24 липня 2015 року № 306/26-57-22-02-10/21608504

Вказаною перевіркою контролюючим органом установлено порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме:

- підп. 138., 138.4, 138.11 ст. 138, підп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження товариством податку на прибуток на загальну суму 275 207,00 грн;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198, підп. 201.1, 201.2 і 201.6 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження товариством податку на додану вартість на загальну суму 291 649,00 грн, у т. ч.: за липень - грудень 2013 року, січень - травень 2014 року.

Так, на думку відповідача, зазначені правопорушення полягають у неправомірному формуванні ТОВ Алькор витрат у розмірі 1 458 245,00 грн за рахунок витрат на придбання у ТОВ Протер , ТОВ Трейдстар і ТОВ Крітіс робіт і послуг, що не підтверджені належними первинними документами. Крім того, позивачем було неправомірно віднесенно до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 291 649,00 грн з вартості робіт і послуг на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ Протер , ТОВ Трейдстар і ТОВ Крітіс .

11 вересня 2015 року ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0003472202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток підприємств на суму 437 473,50 грн (291 649,00 грн - за основним платежем і 145 824,50 грн - штрафні санкції); № 0003482202, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість на суму 412 810,50 грн (275 207,00 грн - за основним платежем і 137 603,50 грн - штрафні санкції).

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені ТОВ Алькор в адміністративному порядку, за результатом якого згідно рішень ГУ ДФС у м. Києві від 21 грудня 2015 року № 19343/10/26-15-10-05-35 та ДФС України від 02 березня 2016 року № 4619/6/99-99-10-01-04-25 були залишені без змін.

Вважаючи такі рішення відповідача протиправними, ТОВ Алькор звернулося до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, 138.6 -138.9, підп. 138.10.2-138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, підп. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

Абзацом 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.3 ст. 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

За визначенням ст. 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до ст. 1 Закону № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товарів (робіт, послуг), до податкового кредиту у суб`єкта господарювання виникає у разі: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у її межах.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Разом з цим, недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на його формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 804/20741/14.

Так, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (надання послуг), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивачем.

Як убачається з матеріалів справи, між ТОВ Алькор (в особі директора ОСОБА_1 ), як замовником/покупцем, та ТОВ Протер (в особі директора ОСОБА_7 ), ТОВ Трейдстар і ТОВ Крітіс , як виконавцями, були укладені договори про надання послуг, а саме: договір від 01 липня 2013 року № 40 з ТОВ Протер , договори від 01 серпня 2013 року № 15 та від 01 жовтня 2013 року № 50 з ТОВ Крітіс , договір від 01 жовтня 2013 року № 01/10 з ТОВ Трейдстар та договір поставки від 24 грудня 2013 року з ТОВ Трейдстар .

На підтвердження реальності вказаних вище господарських операцій, ТОВ Алькор надало копії таких документів: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); видаткової накладної; податкових накладних. Крім того, на підтвердження наявності економічної обґрунтованості укладення спірних договорів з ТОВ Протер , ТОВ Трейдстар та ТОВ Крітіс позивач подав до суду копії договорів про надання послуг з третіми особами (юридичні особи), які були укладені ТОВ Алькор як виконавцем послуг, та складених згідно таких договорів акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), довідок про виконані роботи (послуги).

Верховний Суд вважає, що за певних інших обставин названі документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. Водночас потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов`язання на підставі таких операцій.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № П/811/4022/14.

Так, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містять відомості щодо найменування та адрес розташування будівельних об`єктів, за місцем яких надавалися ті чи інші послуги. Також, у наданих позивачем актах міститься лише вказівка про виконання робіт відповідно до договору та їх вартість. Крім того, акти не розкривають змісту наданих послуг, позаяк не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги, строки виконання та результати здійснених заходів, що, у свою чергу, виключає можливість оцінки подальшого використання спірних послуг у діяльності товариства.

Поряд з цим, жодних інших первинних документів, документів бухгалтерського обліку та організаційно-розпорядчого характеру, документів ділової переписки, оформлених на підставі та на виконання спірних договорів з контрагентами зокрема: протоколу узгодження ціни надання послуг або розрахунків вартостей послуг; заявок замовника із зазначеними в них обсягом та строками виконання робіт на будівельних об`єктах; довідок виконавців щодо обліку відпрацьованого часу; документальних доказів передачі від замовника до виконавців проектів виконання робіт або технологічних карток на виконувані роботи, передачі від виконавців до замовника товарно-матеріальних цінностей (кранів) під охорону; документальних доказів ознайомлення замовником працівників виконавців з правилами техніки безпеки при виконанні робіт на будівельних об`єктах; організаційно-розпорядчі документи про призначення осіб, відповідальних за безпечне виконання робіт по переміщенню вантажів автокранами та стропальників, відомостей бухгалтерського обліку щодо оприбуткування та обліку на підприємстві ТМЦ, отриманих від ТОВ Трейдстар , а також документальних доказів проведення розрахунку з ТОВ Протер , ТОВ Трейдстар і ТОВ Крітіс за надані послуги позивач до суду не надав.

Поряд з цим, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що в ході розгляду даної справи представником відповідача на спростування легальності спірних господарських операцій ТОВ Алькор з ТОВ Протер , ТОВ Трейдстар і ТОВ Крітіс до матеріалів справи були додані копії протоколів допитів в якості свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 (від 26 червня 2014 року), складених в рамках досудового розслідування кримінального провадження від 21 січня 2014 року № 3201410005000008. Зі змісті цих протоколів убачається, що названі особи повідомили про свою причетність до організації та оформлення документально фіктивних операцій за участю ТОВ Протер , ТОВ Трейдстар і ТОВ Крітіс і підприємств реального сектору економіки.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про недоведеність ТОВ Алькор реальності здійснення господарських операцій з його контрагентами: ТОВ Протер , ТОВ Трейдстар і ТОВ Крітіс , а тому спірні податкові повідомлення-рішення від 11 вересня 2015 року № 0003472202, 0003482202 є правомірними і скасуванню не підлягають.

За таких обставин, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягають скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Суд також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії , заява № 303-A, п. 29).

Відповідно до ст.350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного суду, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ч. 2 розд. ІІ ;Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX, ст. 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Алькор залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т. М. Шипуліна

Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк