Рішення

від 30.07.2020 по справі 372/108/19

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/108/19

Провадження № 2-86/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2020 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Потабенко Л.В.,

при секретарі Буртовій О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЗТЄ Україна до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи приватний нотаріус Бовбалан Надія Ростиславівна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання правочину недійсним,

в с т а н о в и в:

10.01.2019 року позивач ТОВ ЗТЄ Україна звернувся до Обухівського районного суду Київської області з вищевказаною позовною заявою, в якій просить визнати договір дарування земельних ділянок від 26.09.2013 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бовбалан Н.Р., зареєстрованого в реєстрі за №8378, недійсним, визнати договір дарування об`єктів незавершеного будівництва від 26.09.2013 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бовбалан Н.Р., зареєстрованого в реєстрі за №8379, недійсним. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що ОСОБА_1 15.08.2011 року була прийнята на роботу в ТОВ ЗТЄ Україна на посаду головного бухгалтера. В період перебування ОСОБА_1 на зазначені посаді, а саме з січня 2011 року по вересень 2013 року нею було завдано майнову шкоду ТОВ ЗТЄ Україна на суму 45 877 142,39 грн. Відповідач протягом 2012-2013 рр. незаконно набула у власність наступне майно: об`єкт незавершеного будівництва площею 542,3 кв. м. та земельну ділянку, на якій він розташований, кадастровий номер 3223186801:01:020:0110, площею 0,2702 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); об`єкт незавершеного будівництва площею 433,6 кв. м. та земельну ділянку з кадастровим номером 3223186801:01:020:0109 площею 0,1835 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Також, відповідач ОСОБА_1 набула у власність інше майно. 26.09.2013 року між відповідачами був укладений договір дарування земельних ділянок, згідно якого ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла у дар вищевказані земельні ділянки з кадастровими номерами 3223186801:01:020:0109 та 3223186801:01:020:0110. Також, 26.09.2013 року між відповідачами був укладений договір дарування об`єктів незавершеного будівництва, згідно якого ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла в дар вищевказані об`єкти незавершеного будівництва. В подальшому вищевказану земельну ділянку з кадастровим номером 3223186801:01:020:0110 було поділено на дві окремі земельні ділянки з кадастровими номерами 3223186801:01:020:0137 площею 0,2249 га, та 3223186801:01:020:0138 площею 0,0453 га. 15.12.2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва площею 542,3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 30.08.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2249 га, кадастровий номер 3223186801:01:020:0137, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 26.02.2018 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено наступні правочини щодо відчуження майна: договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2249 га, кадастровий номер 3223186801:01:020:0137, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва площею 542,3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 27.11.2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0453 га, кадастровий номер 3223186801:01:020: 0138 , АДРЕСА_1 . 27.11.2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва площею 542,3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 11.09.2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 був укладений договір дарування земельної ділянки площею 0,1835 га, кадастровий номер 3223186801:01:020:0109, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). 11.09.2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 був укладений договір дарування об`єкта незавершеного будівництва площею 433,6 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 . 11.09.2015 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 були укладені: договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 3223186801:01:020:0109, площею 0,1835 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва площею 433,6 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вказуючи на те, що оскільки вищеперелічені договори не спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлюються положеннями таких правочинів, такі договори слід визнавати фіктивними правочинами. Тому, позивач за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 23.01.2019 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання за загальними правилами позовного провадження.

Ухвалою суду від 23.01.2019 року накладено арешт на: земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2249 га, кадастровий номер: 3223186801:01:020:0137, яка відповідно до інформаційної довідки №116887265 від 13.03.2018 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві приватної власності належить ОСОБА_3 ; будинок (незавершене будівництво) за адресою: АДРЕСА_1 , площею 542,3м 2 , реєстраційний номер: 160939032231, кадастровий номер земельної ділянки, на якому розташований будинок: 3223186801:01:020:0137, який відповідно до інформаційної довідки №116887265 від 13.03.2018 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві приватної власності належить ОСОБА_3 ; земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0453 га, кадастровий номер: 3223186801:01:020:0138, яка відповідно до інформаційної довідки №116887265 від 13.03.2018 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві приватної власності належить ОСОБА_4 ; земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1835га, кадастровий номер: 3223186801:01:020:0109, яка відповідно до інформаційної довідки №116888006 від 13.03.2018 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві приватної власності належить ОСОБА_4 ; будинок (індивідуальний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами) за адресою: АДРЕСА_1 , площею 433,6м 2 , реєстраційний номер: 1453155332224, кадастровий номер земельної ділянки, на якому розташований будинок: 3223186801:01:020:0109, який відповідно до інформаційної довідки №116888006 від 13.03.2018 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві приватної власності належить ОСОБА_4 та заборонити здійснювати будь-які реєстраційні дії з метою відчуження чи передачі прав іншим особам в будь-який спосіб (продаж, передача в оренду, дарування, міна тощо).

Ухвалою суду від 10.04.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 09.12.2019 року визнано заяву представника позивача ОСОБА_7 про відвід судді Потабенко Л.В. необґрунтованою, заяву передати до канцелярії суду для подальшого авторозподілу. Провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 03.03.2020 року відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_8 про відвід судді Потабенко Л.В.

Ухвалою суду від 17.07.2020 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_7 про зупинення провадження у справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, позивач повторно подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з пандемією коронавірусу , але з врахуванням того що сторони в попередніх судових засіданнях висловили свої позиції щодо предмету спору, та суд закінчив з`ясування обставин та перевірку їх доказами, суд вважає за можливе постановити рішення у справі у відсутність сторін.

Крім того, станом на день розгляду позовної заяви, протиепідемічні заходи послаблено та, зокрема, відновлено перевезення пасажирів автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні, залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому) між регіонами, міжобласні пасажирські перевезення автомобільним транспортом між регіонами, що свідчить про можливість осіб, які беруть участь у розгляді справи, прибути в судове засідання.

Представник позивача в попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримав, з підстав вказаних у позові, та вказував на те, що вироку щодо відповідача ОСОБА_1 немає, про порушення прав їм стало відомо у 2018 році. Також вказував, що ОСОБА_1 вчинила дані правочини лише для виду, знаючи що вони виконані не будуть з метою приховати майно від правоохоронних органів, знаючи про існування ухвали слідчого судді про арешт майна.

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнала та просила їх задовольнити, пояснила що оспорювані правочини були фіктивним, оскільки вона їх укладала по вказівці свого адвоката, щоб приховати своє майно від арешту, та щоб уникнути відповідальності.

Представник відповідача ОСОБА_2 , також визнала позовні вимоги та просила їх задовольнити, але не визнала обставини на які посилається позивач.

Третя особа приватний нотаріус Бовбалан Н.Р. в судове засідання не з`явилася, направила до суду клопотання про розгляд справи без її участі.

Представник третіх осіб заперечив щодо задоволення позовних вимог через недоведеність позивачем фіктивності правочинів, крім того позивач не є стороною оспорюваних правочинів, та не вказує яким чином порушуються його права, оспорювані правочини укладались набагато раніше ані ж була винесена ухвала про арешт майна, позов є безпідставним, необгрунтованим, та недоведеним жодними належними і допустимими доказами, також представник просив відмовити в задоволенні позовних вимог в зв`язку з пропуском строків позовної давності.

Відповідно до ст. 206 ч.4 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З врахуванням того що представник третіх осіб заперечував щодо позовних вимог, та заперечував щодо прийняття судом визнання відповідачем та представником відповідача позову, судом постановлено протокольну ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжено судовий розгляд.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом Представництва ЗТЄ корпорейшн № 0111/01 було прийнято на роботу з 20.01.2011 року на посаду головного бухгалтера ОСОБА_1 яка була звільнена з робота 02.09.2013 року за власним бажанням.

08.09.2013 року внесені відомості до ЄРДР під № 12013110060007144 за ч. 4 ст. 191 КК України на підставі заяви ОСОБА_9 щодо незаконного перерахунку невстановленими особами шляхом використання системи Клієнт-Банк з рахунку ТОВ ЗТЄ Україна на рахунки інших підприємств грошові кошти.

26.09.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір дарування об`єктів незавершеного будівництва, за умовами якого ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 , а остання прийняла у дар, об`єкт незавершеного будівництва - недобудований житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 160980832231; та об`єкт незавершеного будівництва - недобудований житловий будинок з надвірними побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 160939032231.

26.09.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір дарування земельних ділянок, за умовами якого ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 , а остання прийняла у дар, земельну ділянку, кадастровий номер 3223186801:01:020:0109 площею 0,1835 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 160972532231; та земельну діяльну кадастровий номер 3223186801:01:020:0110 площею 0,2702 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 160921832231.

В подальшому земельну ділянку з кадастровим номером 3223186801:01:020:0110 було поділено на дві окремі земельні ділянки з кадастровими номерами 3223186801:01:020:0137 площею 0,2249 га, та 3223186801:01:020:0138 площею 0,0453 га.

25.12.2014 року внесені відомості до ЄРДР під № 12014100060007348 за ч. 5 ст. 191 КК України на підставі заяви ОСОБА_10 про те, що в період часу з 20.01.2011 по 06.09.2013 службова особа ТОВ ЗТЄ Україна та Представництва ЗТЄ Корпорейшн ОСОБА_11 , знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Ризька, 8-а, зловживаючи своїм службовим становищем здійснила розтрату грошових коштів вказаних юридичних осіб на загальну суму 45 877 грн. та 2 523 грн. відповідно.

09.07.2015 року внесені відомості до ЄРДР під № 12015100060004540 за ч. 5 ст. 191 КК України про те, що під час розслідування кримінального провадження № 12013110060007144 встановлено, що ОСОБА_1 , будучи достовірно обізнана про суму своєї заробітної плати, здійснила безпідставне перерахування грошових коштів Представництва ЗТЄ Корпорейшн на якому вона працювала на особовий картковий рахунок, тим самим заволодівши його майном шляхом зловживання своїм службовим становищем на суму 1 235 120,73 грн., що у шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину та в особливо великим розміром.

09.07.2015 року внесені відомості до ЄРДР під № 12015100060004541 за ч. 4 ст. 191 КК України про те, що під час розслідування кримінального провадження № 12013110060007144 встановлено, що ОСОБА_1 , будучи достовірно обізнана про суму своєї заробітної плати, здійснила безпідставне перерахування грошових коштів Представництва ЗТЄ Корпорейшн на особовий картковий в сумі 1 235 120,73 грн., що у шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину та в особливо великим розміром. Разом з тим, для створення видимості законності своїх злочинних дій, а саме надлишкового перерахування грошових коштів на особистий картковий рахунок грошових коштів в якості оплати праці в розмірі 1 235 120,73 грн. будучи службовою особою Представництва ЗТЄ Корпорейшн , зловживаючи своїм службовим становищем, використала ключ доступу до системи Клієнт-Банк та вчинила розтрату чужого майна, здійснивши переказ грошових коштів даного Представництва до бюджету як податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 252 976,69 грн., що у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

29.07.2015 року внесені відомості до ЄРДР під № 12015100060004963 за ч. 1 ст. 205 КК України про те, що під час розслідування кримінального провадження № 12013110060007144 працівниками міліції виявлено ряд юридичних осіб з явними ознаками фіктивності.

29.07.2015 року внесені відомості до ЄРДР під № 12015100060004964 за ч. 1 ст. 209 КК України про те, що під час розслідування кримінального провадження № 12013110060007144 було виявлено в діях ОСОБА_1 склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України.

Зі змісту позовної заяви, вбачається, та не заперечується сторонами, що 11.09.2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 були укладені договір дарування земельної ділянки площею 0,1835 га, кадастровий номер 3223186801:01:020:0109, та договір дарування об`єкта незавершеного будівництва площею 433,6 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

11.09.2015 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого ОСОБА_6 передала у власність ОСОБА_4 , а остання прийняла у власність земельну ділянку площею 0,1835 г, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , зобов`язалася сплатити за неї вартість за ціною та у порядку, що передбачені цим Договором. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Кадастровий номер земельної ділянки 3223186801:01:020:0109.

11.09.2015 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, відповідно до умов якого ОСОБА_6 передала у власність ОСОБА_4 , а остання прийняла у власність об`єкт незавершеного будівництва - недобудований житловий будинок загальною площею 433,6 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , і сплатити його ціну на умовах цього Договору.

Також зі змісту позовної заяви вбачається, що 27.11.2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були укладені договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0453 га, кадастровий номер 3223186801:01:020:0138, та договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва площею 542,3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 15.12.2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва площею 542,3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 30.08.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2249 га, кадастровий номер 3223186801:01:020:0137, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

26.02.2018 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого ОСОБА_5 передала у власність ОСОБА_3 , а остання прийняла у власність земельну ділянку площею 0,2249 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Кадастровий номер земельної ділянки 3223186801:01:020:0137.

26.02.2018 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, відповідно до умов якого ОСОБА_5 передала у власність ОСОБА_3 , а остання прийняла у власність об`єкт незавершеного будівництва - недобудований житловий будинок, загальною площею 542,3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і сплатити його ціну на умовах цього Договору.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України . Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України .

Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

При цьому для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України , що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України .

Саме такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження № 6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц.

Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06 листопада 2009 року № 9 роз`яснено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним. Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

З викладеного вбачається, що обов`язок доказування фіктивності правочину покладений саме на позивача по справі, який повинен довести відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки обумовлені правочином. При цьому, ознака фіктивності вчинення правочину повинна бути властива діям обох сторін правочину.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що передбачені договорами дарування від 26.09.2013 року правові наслідки дійсно настали, сторони договору - відповідачі у справі вчинили усі передбачені цим договором дії, виконали його, передавши майно від дарувальника обдарованому, що, в свою чергу, виключає можливість визнання такого договору фіктивним.

Право власності на спірні земельні ділянки та об`єкти незавершеного будівництва після укладення оскаржуваних договорів були зареєстровані за новим власником ОСОБА_2 у встановленому законом порядку, що вказує на прийняття нею дарунка і що відповідає положенням частини третьої статті 722 ЦК України , яка в подальшому відчужила спірне майно.

Матеріали справи не містять доказів щодо порушеного права позивача, посилання на наявність ухвали суду про накладення арешту на майно від 17.07.2015р., а оспорювані правочини були укладені 26.09.2013р. є безпідставними оскільки ухвала про накладення арешту з`явилась через два роки після укладення оспорюваних договорів.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ ЗТЄ Україна , у зв`язку з недоведеністю позивачем обґрунтованості позовних вимог, та відсутністю доказів щодо порушення його прав внаслідок укладених оспорюваних правочинів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2 , 10 , 49 , 76 , 77-81 , 89 , 209 , 210 , 265 , 352, 354 ЦПК України , суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ЗТЄ Україна до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи приватний нотаріус Бовбалан Надія Ростиславівна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання правочину недійсним, відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Суддя: