Постанова

від 03.08.2020 по справі 911/3027/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2020 р. Справа№ 911/3027/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Кропивної Л.В.

Дідиченко М.А.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: Поліщук О.В. - адвокат

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Мактрейд

на рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2020, повний текст якого складено 29.05.2020

у справі № 911/3027/19 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мактрейд

до Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про визнання недійсним укладеного між позивачем та відповідачем договору № 4/12/18 про пайову участь замовника будівництва інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Дмитрівської сільської ради від 26.12.2018 як такого, що укладений з порушенням ст. 648 ЦК України та ч. 1 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , оскільки рішення, яким затверджено Положення про порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Дмитрівської сільської ради, не оприлюднено офіційно, а відповідач ввів в оману позивача стосовно вказаних обставин, а тому оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним на підставі ст. ст. 203, 215, 230 ЦКУкраїни та 207 ГК України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.05.2020, повний текст якого складений 29.05.2020, у справі № 911/3027/19 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що:

- зі змісту спірного договору слідує, що вказаний правочин містить передбачені законом, а саме ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , істотні умови: розмір пайової участі, строк (графік) сплати пайової участі, відповідальність сторін;

- при цьому розмір пайової участі визначений та встановлений позивачу індивідуальним рішенням Виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району № 241 від 21.12.2018, яким ТОВ Мактрейд встановлено пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Дмитрівської сільської ради в розмірі 2% від вартості створення об`єкту будівництва, та розраховано його у розмірі 2 445 063,00 грн.;

- оскільки підставою для укладення оспорюваного договору є саме імперативні приписи закону, яким відповідають зміст та умови відповідного правочину, суд дійшов висновку про необгрунтованість доводів позивача щодо порушення ст. 648 ЦК України та ч. 1 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності під час укладення договору;

- при цьому невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства, а саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Щодо посилань позивача на введення його відповідачем в оману щодо чинності Рішення 20 сесії 6 скликання від 09.10.2012 як підстави укладення договору, суд першої інстанції зазначив про те, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 230 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, проте позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту введення його відповідачем в оману щодо обставин, які мають істотне значення та могли перешкодити вчиненню спірного правочину, зокрема щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, або замовчування відповідачем їх існування.

Стосовно обставин оприлюднення Рішення 20 сесії 6 скликання від 09.10.2012, яким затверджено Положення Про пайову участь замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Дмитрівської сільської ради , суд першої інстанції зазначив, що:

- законодавством визначений лише єдиний порядок оприлюднення регуляторних актів - виключно у місцевих або у разі їх відсутності, інших друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами, що відповідно презюмує ст. 12 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності . Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.05.2020 у справі №809/276/18 (адміністративне провадження № К/9901/803/19);

- посилання відповідача на ст. 14 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності як на наданий законодавцем порядок публікації актів у зручний для регуляторного органу спосіб є неспроможними, позаяк згадана норма передбачає порядок і способи доведення до відома інформації про здійснення регуляторної діяльності, що не є тотожним поняттю регуляторний акт у розумінні Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності ;

- відповідних доказів оприлюднення у передбаченому вище порядку Рішення 20 сесії 6 скликання від 09.10.2012 матеріали справи не містять, що, попри те, не спростовує встановлених вище судом обставин відповідності оспорюваного договору імперативним приписам закону та наявність у ньому істотних умов, а тому саме лише неоприлюднення рішення відповідної ради не є підставою для визнання договору недійсним.

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Мактрейд звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2020 у справі № 911/3027/19 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У апеляційній скарзі позивач зазначив про те, що оспорюване рішення є незаконним та необґрунтованим, тами, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У обґрунтування вказаної позиції позивач послався на ті ж самі обставини, що і при зверненні до суду з цим позовом, а саме на те, що спірний договір укладений з порушенням ст. 648 ЦК України та ч. 1 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , оскільки рішення, яким затверджено Положення про порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Дмитрівської сільської ради, не оприлюднено офіційно, а відповідач ввів в оману позивача стосовно вказаних обставин

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2020 справа № 911/3027/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.

Ухвалою від 14.07.2020 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.:

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Мактрейд на рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2020 у справі № 911/3027/19;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 28.07.2020;

- учасникам процесу роз`яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- призначено справу № 911/3027/19 до розгляду на 03.08.2020 о 14:00;

- учасників судового процесу попереджено, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги.

27.07.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач, з посиланням на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розпорядженням № 09.1-08/2159/20 від 31.07.2019, у зв`язку з перебуванням судді Пономаренка Є.Ю., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці з 03.08.2020, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/3027/19.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2020 справа № 911/2037/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Дідиченко М.А., Кропивна Л.В.

Ухвалою від 003.08.2020 колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Дідиченко М.А., Кропивна Л.В. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Мактрейд на рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2020 у справі № 911/3027/19 прийнято до свого провадження.

Станом на 03.08.2020 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідач представників в судове засідання не направив, про причин неявки суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представника відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

26.12.2018 позивач як замовник та відповідач як Дмитрівська сільська рада уклали договір про пайову участь замовника будівництва у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Дмитрівської сільської ради № 4/12/18 (далі Договір) (а.с. 52-54 т. 1), у п. 1.1 якого погодили, що предметом даного Договору є залучення, розрахунок величини, і використання коштів які будуть сплачені позивачем як пайова участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури сіл Дмитрівської сільської ради, під час здійснення будівництва, на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484403:20:001:0055, Торгового центру в с. Капітанівка Києво-Святошинського району Київської області (далі - об`єкт).

У п. 1.2 Договору сторони погодили, що:

- відповідно до Положення Про пайову участь замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Дмитрівської сільської ради , затвердженого Рішенням 20 сесії 6 скликання від 09.10.2012, зі змінами прийнятими тридцять другою сесією сьомого скликання Рішення від 13.08.2018 Про внесення змін та доповнень до двадцятої сесії шостого скликання Дмитрівської сільської ради від 09.10.2012 Про затвердження Положення Про пайову участь замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Дмитрівської сільської ради , рішення Виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради №241 від 21.12.2018, позивач зобов`язується перерахувати до бюджету Дмитрівської сільської ради на аналітичний рахунок відкритий в Управлінні державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області № 31516921010371, МФО - 89998, ЄДРПОУ - 3801093,7, банк одержувача - ГУДКСУ в Київській області (далі - спеціальний рахунок), грошові кошти у розмірі 2% від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, на пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Дмитрівської сільської ради, величиною: 2 445 063,12 грн.;

- невід`ємною частиною Договору є розрахунок величини пайової участі позивача у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Дмитрівської сільської ради та графік оплати коштів пайової участі (додатки до цього договору № 1 та № 2).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до виконання зобов`язань у повному обсязі. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених діючим законодавством (п. 5.4 Договору).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначив про те, що Договір підлягає визнанню недійсним на підставі ст. ст. 203, 215, 230 ЦК України та 207 ГК України, оскільки укладений з порушенням ст. 648 ЦК України та ч. 1 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , пославшись в обґрунтування заявлених вимог на те, що:

- передумовою укладення договору про пайову участь, з огляду на ч. 1 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та ст. 648 ЦК України, є прийняття органом місцевого самоврядування на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту;

- водночас а ні Рішення 20 сесії 6 скликання від 09.10.2012, яким затверджено Положення Про пайову участь замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Дмитрівської сільської ради , а ні Рішення тридцять другої сесії сьомого скликання від 13.08.2018 Про внесення змін та доповнень до двадцятої сесії шостого скликання Дмитрівської сільської ради від 09.10.2012 Про затвердження Положення Про пайову участь замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Дмитрівської сільської ради не набули чинності, оскільки Рішення 20 сесії 6 скликання від 09.10.2012 не було оприлюднено, тоді як оприлюднення Рішення від 13.08.2018 на офіційному сайті відповідача не відповідає визначеному законом порядку оприлюднення актів органів місцевого самоврядування;

- на офіційному сайті Дмитрівської сільської ради опубліковано лише рішення ради 7 скликання, серед яких Рішення 20 сесії 6 скликання від 09.10.2012 відсутнє.

За таких обставин, позивач вважає, що, оскільки Рішення 20 сесії 6 скликання від 09.10.2012, яким затверджено Положення Про пайову участь замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Дмитрівської сільської ради , як регуляторний акт не було опубліковано у передбаченому законом порядку - в офіційному друкованому виданні, то вказане рішення не набуло чинності, а тому не можна укласти договір про залучення коштів пайової участі за відсутності акту, який встановлює порядок залучення коштів пайової участі і, відповідно, істотні умови такого договору, порядок розрахунку розміру пайової участі.

Крім того, в обгрунтування заявленої вимоги позивач зазначив, що відповідач ввів в оману позивача, не повідомивши йому про те, що порядок залучення коштів пайової участі не набув чинності з огляду на відсутність його офіційного опублікування, а наявність умислу в діях відповідача як ознаки такого обману підтверджується тим, що відповідач як орган місцевого самоврядування зобов`язаний діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також повинен був знати про порядок оприлюднення прийнятих ним рішень.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказав на те, що:

- позивач самостійно звернувся до нього з пропозицією укласти договір (листа відповідача вих.№7/12/18 від 07.12.2018 (а.с. 126 т. 1), попередньо ознайомившись з Положенням Про пайову участь замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Дмитрівської сільської ради , та відповідно до пропозиції про укладення договору просив встановити пайовий внесок у розмірі 2% від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, що свідчить про те, що а ні в момент ознайомлення з проектом Договору, а ні в момент його підписання позивач не ставив під сумнів нормативно-правові акти, на основі яких укладався відповідний правочин, а відтак, не відповідають дійсності доводи позивача про відсутність у нього Рішення 20 сесії 6 скликання від 09.10.2012 та інформації щодо його чинності;

- приписи ст. 14 Закону України Про засади державної регуляторної політики та ст. 5 Закону України Про доступ до публічної інформації надають регуляторному органу право самостійно обирати спосіб оприлюднення інформації про здійснення регуляторної діяльності, а відтак, у зв`язку з відсутністю у відповідача власного друкованого засобу масової інформації, оприлюднення такого рішення мало бути і було здійснено на офіційному сайті, інформаційних стендах, а доказом такого оприлюднення є укладені відповідачем з іншими особами договори пайової участі, копії яких надано відповідачем разом з відзивом.

Не погодившись із запереченнями відповідача, позивач вказав на те, що:

- приписами ст. 14 Закону України Про засади державної регуляторної політики визначено порядок оприлюднення інформації про регуляторну діяльність, а не рішень регуляторного органу, порядок оприлюднення яких унормовано ст. 12 Закону України Про засади державної регуляторної політики , яка і вимагає оприлюднення регуляторних актів у друкованих засобах масової інформації;

- порядок опублікування рішень органів місцевого самоврядування саме в офіційних виданнях та друкованих засобах масової інформації передбачено приписами Закону України Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації .

При цьому щодо посилань позивача щодо вказаних обсатвин відповідач зазначив про те, що оскільки ст. 12 Закону України Про засади державної регуляторної політики визначає основний спосіб оприлюднення актів, тоді як стаття 14 вказаного закону передбачає й інші способи інформування про здійснення регуляторної діяльності, опублікувавши Рішення 20 сесії 6 скликання від 09.10.2012, яким затверджено Положення Про пайову участь замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Дмитрівської сільської ради на інформаційному стенді, відповідач діяв у передбаченому законом порядку. Вказана правова позиція, на думку відповідача, підтверджується рішеннями судів в адміністративній справі № 369/6382/17 за позовом ТОВ Спеціальний дорожній сервіс до Дмитрівської сільської ради про визнання незаконними та скасування рішень ради.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п`ятою, шостою ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними визначено, що:

- судам необхідно враховувати, що згідно зв статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.;

- зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України);

- відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Щодо посилань позивача на те, що Договір укладений з порушенням ст. 648 ЦК України та ч. 1 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , оскільки рішення, яким затверджено Положення про порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Дмитрівської сільської ради, офіційно не оприлюднено, слід зазначити таке.

Статтею 648 ЦК України встановлено, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

Статтею 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (тут і далі в редакції, яка діяла станом на дату укладення Договору) встановлено, що:

- порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону (ч. 1);

- замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (ч. 2);

- пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч. 3);

- величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності (ч. 5);

- встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати:

1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд;

2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для житлових будинків (ч. 6);

- розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками. У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь (ч. 8);

- договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є:

1) розмір пайової участі;

2) строк (графік) сплати пайової участі;

3) відповідальність сторін.

Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором (ч. 9).

Отже, положеннями чинного законодавства встановлено обов`язок замовника будівництва прийняти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який реалізується шляхом укладення відповідного договору у визначеному Законом України Про регулювання містобудівної діяльності порядку, тобто укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язковим в силу імперативних приписів закону, тоді як акт органу місцевого самоврядування визначає деталізований порядок залучення коштів пайової участі, який, будучи локальним нормативно-правовим актом, не може змінювати (доповнювати) положення законодавчого акта, яким є Закон України Про регулювання містобудівної діяльності .

Як вірно встановлено судом першої інстанції, зі змісту Договору слідує, що вказаний правочин містить всі передбачені ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , а саме: розмір пайової участі, строк (графік) сплати пайової участі, відповідальність сторін.

При цьому розмір пайової участі визначений та встановлений позивачу в порядку Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , індивідуальним рішенням Виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району № 241 від 21.12.2018 (а.с. 58 т. 1), яким позивачу встановлено розмір пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Дмитрівської сільської ради в розмірі 2% від вартості створення об`єкту будівництва, та затверджено його у розмірі 2 445 063,00 грн., тобто без перечищення граничних розмірів відрахувань, встановлдених вказаним Законом.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

При цьому невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Вказані правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.07.2020 у справі № 910/14180/18, № 912/116/19 від 09.06.2020.

За таких обставин, враховуючи те, що підставою для укладення Договору є саме імперативні приписи закону, яким відповідають зміст та умови відповідного правочину, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що доводи позивача щодо порушення при укладенні Договору ст. 648 ЦК України та ч. 1 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності є необґрунтованими.

Щодо обставин оприлюднення Рішення 20 сесії 6 скликання від 09.10.2012, яким затверджено Положення Про пайову участь замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Дмитрівської сільської ради , колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що:

- законодавством визначений лише єдиний порядок оприлюднення регуляторних актів - виключно у місцевих або у разі їх відсутності, інших друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами, що відповідно презюмує ст. 12 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності . Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.05.2020 у справі № 809/276/18 (адміністративне провадження № К/9901/803/19);

- посилання відповідача на ст. 14 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності як на наданий законодавцем порядок публікації актів у зручний для регуляторного органу спосіб є неспроможними, оскільки згадана норма передбачає порядок і способи доведення до відома інформації про здійснення регуляторної діяльності, що не є тотожним поняттю регуляторний акт у розумінні Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності ;

- відповідних доказів оприлюднення у передбаченому вище порядку Рішення 20 сесії 6 скликання від 09.10.2012, яким затверджено Положення Про пайову участь замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Дмитрівської сільської ради , матеріали справи не містять, проте вказані обставини не спростовують встановлених вище обставин відповідності Договору імперативним приписам закону та наявність у ньому істотних умов, а відтак, саме лише неоприлюднення рішення відповідної ради не є підставою для визнання договору недійсним.

Щодо посилань позивача на введення його відповідачем в оману щодо чинності Рішення 20 сесії 6 скликання від 09.10.2012, яким затверджено Положення Про пайову участь замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Дмитрівської сільської ради , як підстави укладення Договору колегія суддів зазначає таке.

Частина 1 ст. 230 ЦК України встановлює, що, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними встановлено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 230 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

У обґрунтування позовних вимог позивач вказав на те, що при укладенні Договору відповідач ввів позивача в оману, не повідомивши позивача про те, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не набув чинності через відсутність його офіційного опублікування.

Зміст Договору містить відомості про реквізити рішень відповідача щодо пайової участі, зокрема Рішення 20 сесії 6 скликання від 09.10.2012, яким затверджено Положення Про пайову участь замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Дмитрівської сільської ради , проте не містить відомостей про спосіб їх оприлюднення та набрання чинності, а відтак, послання позивача на наявність в діях відповідача умислу щодо приховання інформації або ж повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, замовчування обставин спростовують самим змістом Договору.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Позивачем не надано доказів на підтвердження його тверджень щодо укладення ним договору під впливом обману зі сторони відповідача у розумінні ст. 230 ЦК України.

Водночас, враховуючи, що за твердженням відповідача, яке не спростоване позивачем, Рішення 20 сесії 6 скликання від 09.10.2012, яким затверджено Положення Про пайову участь замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Дмитрівської сільської ради , було офіційно опубліковано, а відтак, останній не вважав, що такий порядок не набув чинності, діях відповідача в будь-якому випадку був відсутній умисел, що є необхідним для визнання договору недійсним в порядку визначеному ч. 1 ст. 230 ЦК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документальні докази, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено наявності встановлених цивільним законодавством умов для визнання договору № 4/12/18 про пайову участь замовника будівництва інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сіл Дмитрівської сільської ради від 26.12.2018 недійсними з підстав, зазначених ним у позовній заяві, а відтак, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу в задоволенні позову.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Мактрейд задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2020 у справі № 911/3027/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України всі судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Мактрейд на рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2020 у справі № 911/3027/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 18.05.2020 у справі № 911/3027/19 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/3027/19.

Повний текст постанови складено: 03.08.2020

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Дідиченко