Рішення

від 28.07.2020 по справі 922/1168/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1168/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Малого приватного підприємства фірми "Ерідон", с. Княжичі Києво-Святошинського району Київської області, до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Грозянське", с. Гроза Шевченківського району Харківської області, про стягнення 324810,59 грн, без участі представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство фірма "Ерідон", с. Княжичі Києво-Святошинського району Київської області, 15.04.2020 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Грозянське", с. Гроза Шевченківського району Харківської області, про стягнення основної суми боргу за Договором поставки №898/19/78 від 12.03.2019 в сумі 225884,40 грн; 48% річних, відповідно до п. 6.7 Договору поставки № 898/19/78 від 12.03.2019 в сумі 43587,88 грн; процентів за користування товарним кредитом - 36%, відповідно до ст. 536, ч. 5 ст. 694 ЦК України, п. 5 Додатків № 898/19/77/01-Н від 12.03.2019 до Договору поставки № 898/19/78 від 12.03.2019, № 898/19/78/02-3 від 20.03.2019 до Договору поставки № 898/19/78 від 12.03.2019, № 898/19/78/03-3 від 08.04.2019 до Договору поставки № 898/19/78 від 12.03.2019 в сумі: 32688,66 грн; пені за Договором поставки № 898/19/78 від 12.03.2019 в сумі 22649,65 грн, всього - 324810,59 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.04.2020 вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі 922/1168/20 за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.

Ухвалами господарського суду, занесеними до протоколів судових засідань, від 14.05.2020 та 09.06.2020 підготовче засідання відкладалося за клопотаннями відповідача у зв`язку із запровадженням на території України карантину.

Ухвалою від 09.06.2020 строк підготовчого провадження у справі продовжено на 30 днів - до 15.07.2020; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - до 25.06.2020; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив відповідача - до 02.07.2020.

У встановлений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем надано не було; про причину неможливості його надання суду не повідомлено.

Ухвалою господарського суду від 09.07.2020 у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено; задоволено клопотання позивача про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті; закрито підготовче провадження у справі № 922/1168/20; розгляд справи по суті призначено на 28.07.2020.

Ухвалою суду від 16.07.2020 задоволено заяву представника позивача - Малого приватного підприємства фірми "Ерідон" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням ним власних технічних засобів за допомогою сервісу для проведення відеоконференцій Zoom.

Проте, не зважаючи на те, що представник позивача у призначений час вийшов на зв`язок із судом, він не зміг взяти участь у судовому засіданні через технічні проблеми, які виникли із обладнанням суду, призначеним для проведення відеоконференцій.

Відповідач у судове засідання не з`явився, але подав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника (вх. № 17052 від 24.07.2020). Свою позицію щодо позовних вимог відповідач виклав у письмових поясненнях (вх. № 17051 від 24.07.2020), в яких, зокрема, заперечував проти стягнення витрат на правову допомогу; одночасного стягнення процентів за користування товарним кредитом та пені, як подвійного притягнення до відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення. Також відповідач зазначив, що згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Крім того, у письмових поясненнях відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру 48% річних на підставі ст. 233 ГК України, як надмірно великих, та таких, що не відповідають передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Представник позивача не заперечував про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами.

Враховуючи вищевикладене , суд вважає за можливе розглянути справу у цьому судовому засіданні.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

12.03.2019 між Малим приватним підприємством фірмою "Ерідон" (позивач) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Грозянське" (відповідач) було укладено Договір поставки № 898/19/78, згідно п. 1.1 якого позивач, як постачальник, зобов`язався в порядку та на умовах цього Договору поставити відповідачу, як покупцю, продукцію. виробничо-технічного призначення (товар), а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити вартість такого товару.

Найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються в Додатках, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до умов п. 3.1 Договору поставки, порядок, умови та строки розрахунків за поставлений товар визначаються Договором та Додатками до Договору поставки № 898/19/78 від 12.03.2019.

На виконання умов вищевказаного Договору, позивачем було здійснено наступні поставки товару.

На підставі Додатку № 898/19/78/01-Н від 12.03.2019 до Договору, згідно видаткових накладних № 30686 від 11.04.2019 та № 30692 від 11.04.2019, поставлено та передано відповідачу товар на суму 219072,86 грн.

Відповідно до п. 3 зазначеного Додатку, покупець здійснює оплату в наступному порядку:

- 20% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 29.03.2019;

- 80% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.11.2019.

Отриманий товар за вказаним додатком та видатковими накладними відповідачем оплачено частково.

Так, відповідно до платіжного доручення № 400 від 02.04.2019, сплачено лише 45402,86 грн.

Загальний розмір суми основного боргу відповідача за даним Додатком до Договору складає 173670,00 грн.

На підставі Додатку № 898/19/78/02-З від 20.03.2019 до Договору, згідно видаткових накладних № 26589 від 05.04.2019 та № 26593 від 05.04.2019, поставлено та передано відповідачу товар на суму 9703,80 грн.

Відповідно до п. 3 зазначеного Додатку, покупець здійснює оплату в наступному порядку:

- 20% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 25.03.2019;

- 80% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.11.2019.

Отриманий товар за вказаним Додатком до Договору та видатковими накладними відповідачем оплачено частково.

Так, відповідно до платіжного доручення № 401 від 04.04.2019, сплачено лише 4865,40 грн.

Загальний розмір суми основного боргу відповідача за даним Додатком до Договору складає 4838,40 грн.

На підставі Додатку № 898/19/78/03-З від 08.04.2019 до Договору, згідно видаткових накладних № 46485 від 08.05.2019 та № 46486 від 08.05.2019, поставлено та передано відповідачу товар на суму 63432,00 грн.

Відповідно до п. З зазначеного Додатку, відповідач здійснює оплату в наступному порядку:

- 20% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 19.04.2019;

- 80% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.11.2019.

Отриманий товар за вказаним Додатком та видатковими накладними відповідачем оплачено частково.

Так, відповідно до платіжного доручення № 411 від 15.04.2019, сплачено лише 16056,00 грн.

Загальний розмір суми основного боргу відповідача за даним Додатком до Договору становить 47376,00 грн.

Загальна сума боргу за трьома Додатками складає 225884,40 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Факт поставки позивачем відповідачу товару за Договором №898/19/78 від 12.03.2019 та його вартість підтверджуються матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується.

Строк оплати наданих послуг визначено умовами договору та є таким, що настав.

Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати існуючої заборгованості, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 225884,40 грн основного боргу.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з п. 6.2 Договору поставки, покупець, у разі несвоєчасної оплати товару, повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення, якщо таке порушення не є наслідком впливу незалежних від постачальника обставин.

Відповідно до п. 6.8 Договору, сторони домовились, що нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим Договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.7 Договору поставки встановлено, що в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару у відповідності до умов цього Договору, покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника компенсаційний платіж в розмірі 48% (сорок вісім відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно положень пункту 5 Додатків № 898/19/78/01-Н від 12.03.2019, №898/19/78/02-3 від 20.03.2019, № 898/19/78/03-3 від 08.04.2019 до Договору, сторони передбачили та встановили, до у разі порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 15 календарних днів, покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 36% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару.

Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами відповідного Додатку, та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати товару, позивачем за період з 16.11.2019 по 10.04.2020 було здійснено нарахування пені в загальному розмірі 22649,65 грн; 48% річних на підставі ст. 625 ЦК України в загальному розмірі 43587,88 грн та 36% за користування товарним кредитом на підставі ст. 536 та ч. 5 ст. 694 ЦК України в загальному розмірі 32688,66 грн.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки за допомогою онлайн системи "Ліга-Закон", суд визнав законними та обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача 22635,96 грн пені; 43587,88 грн - 48% річних та 32688,66 грн - 36% за користування товарним кредитом.

В частині стягнення 13,69 грн пені суд не вбачає підстав для задоволення позову у зв`язку з помилковим розрахунком.

При цьому, суд не погоджується з доводами відповідача про подвійне стягнення пені і вважає помилковим ототожнення відповідачем неустойки та процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 36%, з огляду на наступне.

Проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами.

Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Право на нарахування та отримання процентів за користування коштами у разі їх безпідставного одержання передбачено законом. Проте, вказана стаття не встановлює розміру процентів за користування грошовими коштами відсилаючи кредитора та боржника з метою вирішення цього питання до договору або закону.

Як вбачається з п. 5 Додатків до спірного Договору поставки, сторони встановили розмір плати за користування товарним кредитом - 36% річних, нарахованих на вартість отриманого, але не оплаченого покупцем товару.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, встановлені ст. 536 ЦК України проценти не є мірою відповідальності за невиконання зобов`язань та за своєю правовою природою є самостійним способом захисту цивільних прав та забезпечення виконання цивільних (господарських) зобов`язань. Відтак, застосування до процентів за користування чужими грошовими коштами приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" є протиправним.

Що стосується клопотання відповідача про зменшення 48% річних на підставі ст. 233 ГК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому, згідно зі ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Проте, як вбачається з п. 6.7 Договору поставки, сторони погодили, що для уникнення непорозумінь, сплата коштів, передбачених цим пунктом (48% річних), є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст. 625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).

На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для зменшення розміру 48% річних на підставі ст. 233 ГК України, у зв`язку з чим відмовляє у відповідному клопотанні відповідача.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги Малого приватного підприємства фірми "Ерідон" в частині стягнення з відповідача 225884,40 грн основного боргу; 22635,96 грн пені; 43587,88 грн - 48% річних та 32688,66 грн - 36% за користування товарним кредитом.

В частині стягнення 13,69 грн пені суд відмовляє у позові.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У попередньому (орієнтовному) розрахунку позовних вимог позивачем заявлено про стягнення з відповідача витрат зі сплати судового збору в розмірі 4872,16 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10432,50 грн.

Частинами 2, 3 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем до матеріалів справи надано копію ордеру серії КС № 782853 від 07.04.2020 виданого на підставі договору з адвокатом Боровик Б.М.

Будь-яких доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем суду не надано.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 536, 612, 624, 625, 692, 694, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 123, 126, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Грозянське" (63609, Харківська область, Шевченківський район, с. Гроза, код ЄДРПОУ: 30755444) на користь Малого приватного підприємства фірми "Ерідон" (08143, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Княжичі, вул. Воздвиженська, буд. 46; код ЄДРПОУ: 19420704) - заборгованість в загальному розмірі 324796,90 грн (у тому числі: основну суму боргу за Договором поставки №898/19/78 від 12.03.2019 в сумі 225884,40 грн; 48% річних відповідно до п. 6.7 Договору поставки № 898/19/78 від 12.03.2019 в сумі 43587,88 грн; проценти за користування товарним кредитом - 36%, відповідно до ст. 536, ч. 5 ст. 694 ЦК України, п. 5 Додатків № 898/19/77/01-Н від 12.03.2019 до Договору поставки № 898/19/78 від 12.03.2019, № 898/19/78/02-3 від 20.03.2019 до Договору поставки № 898/19/78 від 12.03.2019, № 898/19/78/03-3 від 08.04.2019 до Договору поставки № 898/19/78 від 12.03.2019 в сумі 32688,66 грн; пеню за Договором поставки № 898/19/78 від 12.03.2019 в сумі 22635,96 грн; а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 4871,95 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в розмірі 13,69 грн у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "04" серпня 2020 р.

Суддя Н.М. Кухар