Ухвала

від 22.07.2020 по справі 624/467/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 липня 2020 року

м. Київ

справа № 624/467/17

провадження № 61-9457ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Щорса на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 24 січня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Щорса про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 24 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі № 105 укладений 01 лютого 2007 року та зареєстрований 01 лютого 2008 року у Кегичівському відділі Харківської філії ДП Центр державного земельного кадастру за № 040869600049 між ОСОБА_1 та ПСП ім. Щорса.

Зобов`язано ПСП ім. Щорса повернути ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,7276 га, кадастровий № 6323183700:10:003:0192, яка розташована на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, що належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія Р2 № 769299, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 41, виданого на підставі розпорядження Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області від 11 травня 2002 року № 129.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

23 червня 2020 року ПСП ім. Щорса подало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 24 січня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вивчивши касаційну скаргу, суд дійшов висновку, що вона не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху, виходячи з таких підстав.

Для касаційних скарг, поданих після 08 лютого 2020 року, законодавцем встановлений новий порядок подання та підстави звернення особи з касаційною скаргою до суду.

Право на касаційне оскарження та підстави касаційного оскарження судових рішень визначені положеннями статті 389 ЦПК України.

Цивільний процесуальний закон містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги, за умови дотримання яких касаційна скарга може бути прийнята судом до розгляду (стаття 392 ЦПК України). Положеннями цієї статті передбачено, що у касаційній скарзі повинні бути зазначені підстави касаційного оскарження.

У даній справі заявник оскаржує в касаційному порядку судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, право на касаційне оскарження яких передбачене пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Скаржник узагальнено посилається на те, в чому на його думку полягає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норми права у даних відносинах, однак, незважаючи на імперативну вказівку пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, чітко не зазначає конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України та/або пункт ( абзац та/або пункт) статей 392 та/або 411 ЦПК України який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) подачі цієї касаційної скарги та обґрунтування (мотивування) наявності цієї підстави (підстав).

Суд касаційної інстанції звертає увагу на положення статті 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Верховний Суд роз`яснює скаржнику положення статті 400 ЦПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За правилами частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що зазначення скаржником підстав для касаційного оскарження є обов`язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для подальшого розгляду касаційної скарги.

Виконання вищенаведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.

Суд касаційної інстанції роз`яснює, що скаржнику для усунення даного недоліку, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, необхідно надати до суду уточнену касаційну скаргу, в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити підставу(и) касаційного оскарження судового рішення у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування .

Тобто, заявнику слід чітко зазначити конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) для подачі даної касаційної скарги та відповідне обґрунтування (посилання на норму закону, правові висновки Верховного Суду, висловлені в подібних правовідносинах, тощо) з урахуванням вимог цієї ухвали .

За таких підстав касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки скаржником не виконані в повній мірі вимоги статті 392 ЦПК України щодо оформлення касаційної скарги.

За правилами частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

З урахуванням вищенаведеного, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку на усунення вищевказаних недоліків.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Щорса на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 24 січня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя А. А. Калараш