Постанова

від 05.08.2020 по справі 915/636/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 915/636/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2018 (суддя Алексєєв А.П.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 (головуючий суддя: Ярош А.І., судді: Принцевська Н.М., Савицький Я.Ф.)

за позовом Заступника керівника Вознесенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області

до Фермерського господарства "ГЕРАСИМЕНКО ІВАН ФЕДОРОВИЧ"

про зобов`язання повернути земельну ділянку

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. 21.06.2018 Заступник керівника Вознесенської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області із позовом до Фермерського господарства "ГЕРАСИМЕНКО ІВАНА ФЕДОРОВИЧА" про зобов`язання повернути у розпорядження держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельну ділянку для ведення фермерського господарства площею 30 га, вартістю 775392,90 грн, яка розташована на території Нововасилівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, у зв`язку зі смертю постійного користувача - ОСОБА_1 у 2016 році.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням інтересів держави, що, на думку прокурора, вбачається з використання відповідачем земельної ділянки без належних правових підстав, а також спричиненням матеріальної шкоди державі у вигляді недоотриманої орендної плати, що, окрім іншого, порушує й економічні та соціальні інтереси держави.

1.3. Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що прокурором не надано достатніх, належних та допустимих доказів, які б в сукупності свідчили про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2018, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019, у задоволенні позову відмовлено.

3. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

3.1. 26.03.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Заступником прокурора Одеської області до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2018 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 у справі № 915/636/18.

3.2. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.04.2019 у справі №915/636/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

3.3. Ухвалою Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 915/636/18 касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області залишено без руху до 27.05.2019 на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не було додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, встановлено Заступнику прокурора Одеської області строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

3.4. Ухвалою Верховного Суду від 21.05.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Заступника прокурора Одеської області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2018 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 у справі № 915/636/18; провадження у справі № 915/636/18 зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16-ц.

3.5. 26.06.2019 Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову у справі №587/430/16-ц, яку було оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 30.09.2019.

Ухвалою Верховного Суду від 04.10.2019 задоволено клопотання Заступника Генерального прокурора про поновлення провадження у справі №915/636/18, поновлено провадження за касаційною скаргою Заступника прокурора Одеської області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2018 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 у справі № 915/636/18. Суд ухвалив розглянути вказану касаційну скаргу у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи, визначив строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 24.10.2019.

3.6. 22.10.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) відповідачем до Касаційного господарського суду направлено клопотання про продовження строку для подання відзиву на касаційну скаргу та зобов`язання Заступника прокурора Одеської області направити на адресу Фермерського господарства "Герасименко Іван Федорович" касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами у справі №915/636/18, яке фактично надійшло до суду 29.10.2019.

3.7. Ухвалою Верховного Суду від 04.11.2019 у задоволенні клопотання відповідача про продовження строку для подання відзиву на касаційну скаргу та зобов`язання Заступника прокурора Одеської області направити на адресу Фермерського господарства "Герасименко Іван Федорович" касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами у справі №915/636/18 відмовлено. Провадження за касаційною скаргою Заступника прокурора Одеської області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2018 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 у справі № 915/636/18 зупинено до перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у іншій справі № 912/2385/18.

26.05.2020 Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову у справі №912/2385/18, яку було оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 20.07.2020.

3.8. Ухвалою Верховного Суду від 22.07.2019 поновлено провадження за касаційною скаргою Заступника прокурора Одеської області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2018 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 у справі № 915/636/18. Суд ухвалив розглянути вказану касаційну скаргу у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи.

4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

4.1. У касаційній скарзі Заступник прокурора Одеської області (прокурор, скаржник) просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2018 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 у справі № 915/636/18 скасувати та задовольнити позовні вимоги прокурора.

4.2. Обґрунтовуючи касаційну скаргу прокурор не погоджується з висновком суду щодо факту безпідставного використання відповідачем земельної ділянки, який може підтверджуватись виключно матеріалами перевірки органів Держгеокадастру із посиланням на Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 за №15.

Скаржник вказує, що жодним нормативним актом не визначено перелік засобів доказування факту безпідставного використання фермерським господарством земельної ділянки, яка на підставі державного акту на право постійного користування належала фізичній особі.

Крім того, вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано, у порушення положень статей 76-79 ГПК України, не прийнято до уваги, що в матеріалах справи наявні належні докази на підтвердження позовних вимог.

Також, на думку скаржника, хибним є твердження суду апеляційної інстанції, що прокурором не обґрунтовано підстави представництва інтересів держави у спірних правовідносинах.

Вважає, що судами не прийнято до уваги, що у даному випадку прокурор набув право на представництво, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області не здійснює належним чином захист інтересів держави, самостійно до суду з позовом управління не зверталося, інші акти реагування не вносились.

Прокурор зазначає, що наведення причин не вжиття позивачем заходів до поновлення порушених інтересів держави не передбачено жодною нормою діючого законодавства, яке регулює порядок звернення прокурора до суду. Аналогічно, жодним нормативно-правовим документом не передбачено необхідність надання до суду доказів щодо невиконання або неналежного виконання позивачем своїх обов`язків. Тобто, необхідність звернення з позовом прокуратурою через невжиття належних заходів Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській в позові обґрунтовано.

Крім того, скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові також чітко зазначено, що "матеріали справи не містять доказів того, що позивач в межах свої повноважень здійснював будь-які заходи щодо захисту порушених прав держави". Водночас, судом безпідставно вказано про відсутність підстав представництва інтересів держави прокуратурою.

5. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

5.1. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер актового запису про смерть 135, що підтверджується листом Єланецького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану №15.16-5.6.6/742 від 20.04.2018.

5.2. У постійному користуванні ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії МК № 510, який видано Єланецькою районною радою народних депутатів та зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №49 від 03.04.1996, перебувала земельна ділянка площею 42,6 га. Земельна ділянка надавалася для ведення селянського (фермерського) господарства.

Перебування земельної ділянки у постійному користуванні ОСОБА_1 також підтверджується листом відділу в Єланецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 125/102-18 від 04.05.2018.

5.3. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фермерське господарство "ГЕРАСИМЕНКО ІВАНА ФЕДОРОВИЧА" зареєстровано 17.04.1996 і продовжує здійснювати свою діяльність. Керівником фермерського господарства з 06.09.2016 року є ОСОБА_2 .

Відповідно до інформації Нововасилівської сільської ради Єланецького району належна ОСОБА_1 земельна ділянка використовується його сином, яким сплачувався єдиний податок, зокрема за 2015 рік сплачено 36842 грн, за 2016 рік - 44160 грн, за 2017 рік - 48462 грн.

5.4. Згідно з листом відділу у Єланецькому районі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області № 125/102-18 від 04.05.2018, відомості про повернення вказаної земельної ділянки до земель державної власності у відділі відсутні, земельна ділянка за життя ОСОБА_1 між членами фермерського господарства не розпайовувалась.

6. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

6.1. Суд першої інстанції, враховуючи норми Закону України "Про прокуратуру" та Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, вказав, що допустимими доказами у розумінні ст.77 ГПК України факту безпідставного та незаконного використання відповідачем земельної ділянки є наступні документи, які складені посадовими особами органів Держгеокадастру: акти перевірок, приписи, протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та постанови складені за наслідками розгляду відповідно до законодавства справ про адміністративні правопорушення.

До матеріалів позовної заяви прокурором не додано вказаних документів органів Держгеокадастру, якими підтверджується порушення вимог земельного законодавства відповідачем.

З огляду на відсутність в матеріалах позову допустимих доказів порушення відповідачем вимог земельного законодавства місцевий суд дійшов висновку, що прокурором не доведено допустимими доказами викладені у позові обставини порушення з боку відповідача вимог ст. 125, 126 Земельного кодексу України та, як наслідок, порушення інтересів держави у сфері земельних відносин.

6.2. Апеляційний господарський суд зазначив, що законом визначені повноваження Головного управління Держгеокадастру в області, до яких входить контроль для дотриманням вимог законодавства в сфері використання земель, а також право на звернення до суду.

Суд апеляційної інстанцій вказав, що у даній справі судовою колегією не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області, яке є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів державної власності.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у даному випадку законних підстав для представництва інтересів держави, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності, та про відсутність підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2018 року по справі № 915/636/18.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України в редакції станом на момент подання касаційної скарги (далі ГПК):

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

7.2. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 , до розгляду якої зупинялося провадження у даній справі, викладено такий правовий висновок.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі №п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

7.3. Як зазначив суд апеляційної інстанції в даній справі, що переглядається, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

7.4. Зазначені доводи апеляційного суду спростовуються вищевказаною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду.

7.5. Крім того, у даній справі судовою колегією апеляційного суду зазначено, що нею не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області, яке є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів державної власності.

Разом з тим, судовою колегією апеляційного господарського суду встановлено, що з матеріалів справи не вбачається , що ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області вживалось заходи щодо повернення земельної ділянки, запити, листи до прокуратури не направлялись, доказів виявлення наміру захищати інтереси держави матеріали справи не містять.

При цьому, апеляційним судом зазначено, що до позовної заяви надані листи ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, в яких надано відомості на запит прокуратури.

Викладене свідчить, що апеляційний господарський суд дійшов суперечливих та таких, що протирічать один одному, висновків щодо належного чи неналежного виконання Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області своїх функцій із захисту інтересів держави.

7.6. Крім того, дійшовши висновку про відсутність у даному випадку законних підстав для представництва інтересів держави, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності, Південно-західний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2018 року у даній справі, яким саме відмовлено в позові по суті .

7.7. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначила, що відмова у позові, поданому прокурором за наявності компетентного органу, через те, що прокурор не підтвердив підстав для представництва, означатиме неможливість повторного звернення як прокурора, так і самого органу як позивача в інтересах держави.

З метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень ГПК України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду). Такого ж висновку щодо застосування наведеної норми процесуального права дійшов і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 925/226/18.

7.8. Враховуючи, що апеляційним судом розгляд апеляційної скарги по суті самих позовних вимог не здійснювався, розгляд доводів касаційної скарги по суті спору є передчасним.

7.9. З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційного суду вважає доводи касаційної скарги частково обґрунтованими.

8. Висновки Верховного Суду

8.1. Згідно з п.2 ч.1 ст.308 ГПК:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."

Відповідно до п.п.1.2 ч.3, ч.4 ст.310 ГПК в редакції станом на момент подання касаційної скарги:

"3. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або

2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

4. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції."

8.2. З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги Заступника прокурора Одеської області, скасування постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 у справі № 915/636/18 з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

8.3. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями ч.13 ст.8, ст.ст.129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2018 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 у справі № 915/636/18 задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 у справі № 915/636/18 скасувати повністю, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський