Рішення

від 29.07.2020 по справі 380/2052/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/2052/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2020 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Коморного О.І.,

секретар судового засідання Бабич Ю.Б.,

за участю:

представника позивача Балух Р.В.

представника відповідача Щирба Р.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-Український Автомобільний Дім" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління ДПС у Львівській області.

Обставини справи.

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-Український Автомобільний Дім", в якій містяться вимоги:

- визнати протиправним та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №0000201401 від 12 вересня 2019 року, № 0000211401 від 12 вересня 2019 року

- стягнути з відповідача на користь позивача надміру стягнуті суми: податку на прибуток приватних підприємств 136,500 гривень, пені - 1 гривня, штрафу - 68,249 гривень; податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів - 281,166,66 гривень, пені - 0,33 гривень, штрафу - 140,583 гривень.

В обґрунтування протиправності податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, позивач вказує, що інспекція порушила положення п. 44.1 ст. 44, п. пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 198.6 ст. 198, п. 201 ст. 201 ПК України, ч. 5 ст. 8 Закону України від 16 липня 1999 року M996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та неправомірно збільшила суму грошового зобов`язання ТОВ Західно-Український Автомобільний Дім із податку на прибуток у розмірі 33 900 грн за І квартал 2017 року, з податку на додану вартість за грудень 2016 року в сумі 4 333,33 грн, лютий 2017року - 33 333,33 грн, та неправомірно застосувала відповідні штрафні санкції за п. 123.1 ст. 123 ПК України. Вказує, що відповідач порушив положення п. 44.1 ст. 44, п. пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 198.6 ст. 198, п. 201 ст. 201 ПК України та неправомірно збільшив суму грошового зобов`язання ТОВ Західно-Український Автомобільний Дім із податку на прибуток у розмірі 102.600 грн за II квартал 2017року, з податку на додану вартість за квітень 2017 року в сумі 114.000 грн, лютий 2018 року - 129.500 грн, застосувала відповідні штрафні санкції за п. 123.1 ст. 123 ПК України. Вказує, що доводи податкового органу ґрунтуються на даних податкової звітності з податку на додану вартість контрагентів товариства та інформаційних баз даних ДФС України, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце в періоді перевірки, що так само не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій. Вважає, що інспекція не довела нереальність правочинів, підконтрольність ТОВ Торус , ТОВ Укрбізнеслюкс товариству Західно-Український Автомобільний Дім або необачність платника з вибору контрагентів. Вказує, що реальність правочину підтверджується договорами з ТОВ Торус , ТОВ Укрбізнеслюкс , податковими накладними, товарними накладними, актами прийому-передавання, платіжними дорученнями, прибутковим ордером на отримання матеріальних цінностей, актом про приймання-передавання об`єкта основних засобів, інвентарною карткою об`єкта основних засобів. Договори укладено з легітимним контрагентами, відповідають вимогам закону, не визнані недійсними або неукладеними. Однак, вважає, що зазначені обставини не досліджувалися відповідачем в процесі документальної перевірки та не отримали належної оцінки з урахуванням наданих документів для перевірки. Вважає, що договори укладено з легітимним контрагентами, договори не визнані недійсними або неукладеними, договори про виконання робіт (надання послуг) відповідають вимогам цивільного законодавства, платник має правильно оформлені податкові накладні від постачальників, акти (звіти) мають усі реквізити, обов`язкові для первинного документа, містять відомості, що дозволяють співвіднести їх із конкретним договором, що містить всю необхідну інформацію (обсяги, види робіт, строки, вартість тощо), товари (роботи, послуги) повністю оплачені, прийняло товари (роботи, послуги) на облік, що підтверджується актом про приймання-передавання об`єкта основних засобів, використало товар, використовує товар, отримані послуги мали

розумну ділову (господарську) мету. Просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 16.03.2020 відкрито провадження у справі.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти позову заперечує повністю з тих підстав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до висновків акта перевірки. Вказує, що в ході перевірки не підтверджено факт взаєморозрахунків ТзОВ „Західно-Український автомобільний дім» з ТзОВ „Торус» за лютий 2017 року в сумі 200 000,0 грн, в т.ч. ПДВ - 33 333,33 грн, ТзОВ „Укрбізнеслюкс» за грудень 2016 року - в сумі 26 000,0 грн, в т.ч. ПДВ - 4 333,33 грн, ТзОВ „КЛР Студія» за квітень 2017 року - в сумі 684 000,0 грн, в т.ч. ПДВ - 114 000,0 грн, ТзОВ „Овертрейд компані» за грудень 2018 року - в сумі 777 000,0 грн, в т.ч. ПДВ - 129 500,0 грн (нереально здійснені операції), тобто не підтверджено фактичне здійснення господарської операції, в зв`язку з чим надані до перевірки документи не мають сили первинних документів. Оскільки перевіркою не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій між ТзОВ „Західно-Український автомобільний дім» з ТзОВ „Торус» , ТзОВ „Укрбізнеслюкс» , ТзОВ „КЛР Студія» , ТзОВ „Овертрейд компані» , відповідно не має можливості підтвердити правомірність формування у ТзОВ „Західно-Український автомобільний дім» податкового кредиту. В результаті вищезазначеного, за рахунок проведення безтоварних операцій, проведення лише операцій з оформлення документів без реального руху ТМЦ від ТзОВ „Торус» , ТзОВ „Укрбізнеслюкс» , ТзОВ „КЛР Студія» , ТзОВ „Овертрейд компані» , ТзОВ „Західно-Український автомобільний дім» безпідставно включено до складу податкового кредиту ПДВ всього у сумі 281 166,66 грн в т.ч. за грудень 2016 року - 4 333,33 грн, за лютий 2017 року-33 333,33 грн, за квітень 2017 року - 114 000,0 грн, за лютий 2018 року - 129 500,0 гривень. Таким чином, перевіркою встановлено, що в порушення п.198.1, п.198.2, ст.198; П.200.1 ст.200 Податкового кодексу підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України, всього у сумі 281 166,66 грн, в т.ч.: за грудень 2016 року - у сумі 4 333,33 грн, за лютий 2017 року - у сумі 33 333,33 грн, за квітень 2017 року - у сумі 114 000,0 грн, за грудень 2018 року - у сумі 129 500,0 гривень.

Ухвалою суду від 01 липня 2020 року провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-Український Автомобільний Дім" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління ДПС у Львівській області в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача надміру стягнуті суми: податку на прибуток приватних підприємств 136,500 гривень, пені - 1 гривня, штрафу - 68,249 гривень; податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів - 281,166,66 гривень, пені - 0,33 гривень, штрафу - 140,583 гривень закрито.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив повністю, просить суд відмовити в задоволенні позову.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно і об`єктивно оцінив подані докази у їх сукупності, та

встановив:

Головним управлінням Державної податкової служби у Львівській області, проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2016 по 31.03.2019 року, про що складено акт від 27.08.2019 № 1220/41/14.2/32053671 (т.1а.с.24-78).

Перевіркою ТОВ Західно - Український Автомобільний Дім (код ЄДРПОУ 32053671) встановлено порушення вимог:

1. п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134; п.135.1 ст.135; п.137.1 ст.137 Податкового кодексу, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього у сумі 136 500,0 грн, в тому числі за 2017 рік - у сумі 136 500,0 грн (1 квартал 2017 року - у сумі 33 900,0 грн, півріччя 2017 року - у сумі 136 500,0 грн (в т.ч. II квартал 2017 року - у сумі 102 600,0 грн);

2. п. 198.1, п. 198.2, ст.198; п.200.1 ст.200 Податкового кодексу, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України, всього у сумі 281 166,66 грн, в тому числі за грудень 2016 року - у сумі 4 333,33 грн, за лютий 2017 року - у сумі 33 333,33 грн, за квітень 2017 року -у сумі 114 000,0 грн, за грудень 2018 року - у сумі 129 500,0 грн;

3. п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14; п.п.164.2.17 „д" п.164.2, п.164.5 ст.164; ст.167; п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу, в результаті чого підприємством не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб за березень 2019 року у сумі 1125,95 грн;

4. п.п.1.6 п. 16/1 підрозділу 10 Розділу XX, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168; ст. 171; п.176.1 ст.176 Податкового кодексу, в результаті чого підприємством не утримано та не перераховано військовий збір за березень 2019 року у сумі 93,83 грн;

5. п.51.1 ст.51; п. 176.2 „б» ст.176 Податкового кодексу - підприємством не у повному обсязі відображено суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків за 1 квартал 2019 року.

Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000211401 від 12 вересня 2019 року про збільшення грошового зобов`язання за податком на прибуток приватних підприємств на підставі пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України в сумі 204750 грн (136500 основний платіж, 68250 штрафна (фінансова) санкція (т.1, а.с.79);

- № 0000201401 від 12 вересня 2019 року про збільшення грошового зобов`язання за податком на додану вартість на підставі п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України в сумі 421749 грн (281166,66 основний платіж, 140583,33 штрафна (фінансова) санкція (т.1, а.с.80).

Таких висновків відповідач при перевірці позивача дійшов з огляду на нереальність здійснення господарських операцій, взаєморозрахунків ТзОВ „Західно-Український автомобільний дім» з ТзОВ „Торус» за лютий 2017 року в сумі 200 000,0 грн, в т.ч. ПДВ - 33 333,33 грн, ТзОВ „Укрбізнеслюкс" за грудень 2016 року - в сумі 26 000,0 грн, в т.ч. ПДВ - 4 333,33 грн, ТзОВ „КЛР Студія» за квітень 2017 року - в сумі 684 000,0 грн, в т.ч. ПДВ - 114 000,0 грн; ТзОВ „Овертрейд компані» за грудень 2018 року - в сумі 777 000,0 грн, в т.ч. ПДВ - 129 500,0 грн, тобто не підтверджено фактичне здійснення господарської операції, що не дає права позивачеві на формування податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних від вказаних контрагентів.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 20.1.1 ПК України відповідачу надано право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків)

Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015р. (далі - Порядок 727), акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до підпункту 2 Пункт 4 розділу III Порядку 727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

Судом встановлено з матеріалів справи, що позивачем надано докази на підтвердження придбання товару (обладнання) від ТОВ Торус , ТОВ Укрбізнеслюкс , а саме згідно договору від 1 лютого 2017 року (т.1, а.с.109-110), ТОВ Торус (ЗКПО 40551154) відвантажило ТОВ Західно-Український Автомобільний Дім : головку блоку циліндра в кількості 1 шт. за ціною 83,214 грн (з урахуванням ПДВ - 13,869 грн); поршень у кількості 4 шт. за ціною 14,520 грн за одиницю (з урахуванням ПДВ - 2,420 грн), форсунки паливні в кількості 4 шт. за ціною 14,250 грн за одиницю (з урахуванням ПДВ - 2,375 грн), прокладку блоку головки циліндра в кількості 1 шт. за ціною 1 706 грн (з урахуванням ПДВ - 284,33 грн) відповідно до акту прийому-передачі від 17.02.2017(т.1, а.с. 114).

Судом встановлено, згідно податкової накладної № 14 ТОВ Торус (т.1, а.с.112-113), відвантаження відбулося 9 лютого 2017 року, та ТОВ Західно-Український Автомобільний Дім отримало товар і оприбуткувало його 9 лютого 2017 року (т.1, а.с. 114).

Таким чином, як встановлено судом, позивач підтвердив витрати товарною видатковою накладною №09/02-003 від 9 лютого 2017 року (т.1, а.с.108) та актом прийому-передачі запасних частин до транспортних засобів від 17.02.2017, складеними на виконання договору поставки від 1 лютого 2017 року між ТОВ Торус (постачальник) та ТОВ Західно-Український Автомобільний Дім (покупець) (т.1, а.с. 114).

В акті вказано найменування товару, кількість, ціна, він підписаний уповноваженими представниками обох сторін. Отже, акт відповідає вимогам, що пред`являються до первинних облікових документів ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Позивач підтвердив реальність поставки товару такими документами:

1) податковою накладною постачальника №14 від 2 лютого 2017 року на загальну вартість 200,000 грн, у тому числі ПДВ - 33,333,33 грн;

2) прибутковим ордером на отримання матеріальних цінностей № 69-03 від 9 лютого 2017 року;

3) випискою за рахунком 281 Товари за І квартал 2017 року (т.1, а.с.115-118);

4) платіжними дорученнями від 03.02.2017 №82 на суму 150,000 грн, від 07.02.2017 на суму 50,000 грн (т.1, а.с.119,120).

Судом встановлено з матеріалів справи, що придбаний у ТОВ Торус товар використаний у діяльності ТОВ Західно-Український Автомобільний Дім , а саме перепроданий ПРАТ АВТОКАПІТАЛ ІПН 317505226654, згідно дилерського договору № 08 від 01.05.2006 року (т.1, а.с.121-122), податкової накладної № 4 від 01.03.2017 (т.1, а.с. 123) та акту виконаних робіт № 91011601 від 01.03.2017 (т.1, а.с. 124).

Як з`ясовано судом, відповідно до договору №23 від 7 грудня 2016 року (т.1, а.с.128-129), ТОВ Укрбізнеслюкс (ЗКПО 40235315) поставило ТОВ Західно-Український Автомобільний Дім снігоприбирач Кентавр СУ7113Е за ціною 26000 грн (з урахуванням ПДВ - 4,333,33 грн).

Відвантаження відбулося 7 грудня 2016 року, що підтверджується податковою накладною №15 ТОВ Укрбізнеслюкс (т.1, а.с.130), та ТОВ Західно-Український Автомобільний Дім отримало товар і оприбуткувало його 10 січня 2017 року відповідно до акту від 10.01.2017 (т.1, а.с.126-127).

Отже, судом встановлено, що позивач підтвердив витрати товарною накладною від 7 грудня 2016 року, актом про приймання-передачі об`єкта основних засобів від 10 січня 2017 року, складеним на виконання договору поставки обладнання, що було у вжитку №23 від 7 грудня 2016 року між ТОВ Укрбізнеслюкс (постачальник) та ТОВ Західно-Український Автомобільний Дім (покупець).

Як встановлено судом, в акті вказано найменування товару, комплектність, ціна, він підписаний уповноваженими представниками обох сторін.

Таким чином, на переконання суду, акт відповідає вимогам, що пред`являються до первинних облікових документів ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відтак, позивач підтвердив реальність поставки обладнання такими документами:

1) податковою накладною постачальника № 15 від 7 грудня 2016 року на загальну вартість 26000 грн, у тому числі ПДВ - 4,333,33 грн;

2) інвентарною карткою обліку об`єкта основних засобів від 10 січня 2017 року (т.1, а.с.132);

3) випискою за рахунком 10 Основні засоби за І квартал 2017 рік (т.1, а.с.133);

4) платіжним дорученням від 09.12.2016 № 4801 на суму 26 000 грн (т.1, а.с.134).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що придбання товару підтверджується договором поставки від 01 лютого 2017 року між ТОВ Торус і ТОВ Західно-Український Автомобільний Дім , договором поставки обладнання, що було у вжитку № 23 від 01 грудня 2016 року між ТОВ Укрбізнеслюкс та ТОВ Західно-Український Автомобільний Дім , його поставка - товарними накладними №09/02-003 від 9 лютого 2017 року, від 7 грудня 2016 року, актом прийому-передачі запасних частин до транспортних засобів від 17 лютого 2017 року, актом про приймання-передачі об`єкта основних засобів від 10 січня 2017 року, а оприбуткування товару - прибутковим ордером на отримання матеріальних цінностей № 69-03 від 9 лютого 2017 року, основного засобу - актом про приймання-передачу об`єкта основних засобів від 10 січня 2017 року та інвентарною карткою об`єкта основних засобів від 10 січня 2017 року.

Суд зазначає, що доводи відповідача про те, що транспортування та оприбуткування товару документально не підтверджено, оскільки немає товарно-транспортної накладної від ТОВ Торус , ТОВ Укрбізнеслюкс (далі ТТН), сертифікатів відповідності (походження) товару та не оформлені довіреність на отримання ТМЦ та прибутковий ордер за формою М-4, безпідставні, оскільки відсутність ТТН та сертифікатів відповідності (походження) товарів не є підставою для відмови у віднесені на витрати з податку на прибуток у випадку, коли за договором поставки доставку товару здійснює постачальник платника податку до його покупця.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг перевезення вантажів (ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт , лист ДФС України від 15.06.2016 №456/10/17-00-12-02-10 Про надання роз`яснення ).

Сертифікат походження товару - документ певної форми, який свідчить про походження товару та виданий уповноваженим державним органом або уповноваженою організацією країни походження товару (ст. 43 Митного кодексу України).

Отже, суд погоджується з покликанням позивача, що товарно-транспортні документи та сертифікати походження товару не є обов`язковими документами, ведення і зберігання яких є підставою віднесення на витрати, які враховуються для визначення податку на прибуток.

Більше того, щодо наданих товарних накладних (актів) від ТОВ Торус , ТОВ Укрбізнеслюкс , відповідач в акті документальної перевірки не зазначив, що такі складено з порушеннями.

Підставою для отримання податкового кредиту з ПДВ є правильно оформлена податкова накладна, а не ТТН чи сертифікати походження (п. 198.6 ст. 198, п. 201 ст. 201 ПК України).

На підтвердження придбання робіт (послуг) від ТОВ КЛР Студія , ТОВ Овертрейд компані позивачем надано до матеріалів справи договір №01/10/16 від 1 жовтня 2016 року відповідно до якого ТОВ КЛР Студія (ЗКПО 40570088) надало ТОВ Західно-Український Автомобільний Дім послуги зі сприяння продажу комерційних автомобілів Мерседес-Бенц на загальну суму 684000 грн (з урахуванням ПДВ - 114,000 грн) (т.1, а.с.135)

Судом встановлено, що позивач підтвердив витрати актом здачі-приймання послуг № 28/04/17 від 28 квітня 2017 року на загальну суму 684000 грн, у тому числі ПДВ -114000 грн, звітами про виконання доручення за грудень 2016 - квітень 2017 pp. (додаток №1 до договору), складеними на виконання договору про надання послуг № 01/10/16 від 1 жовтня 2016 року між ТОВ КЛР Студія (виконавець) та ТОВ Західно-Український Автомобільний Дім (замовник) (зі змінами від 3 жовтня 2016 року) (т.1, а.с. 136-137, 138-139) .

Як встановлено судом, в долученому до матеріалів справи акті вказано найменування товару, кількість, ціна, він підписаний уповноваженими представниками обох сторін, відтак, акт відповідає вимогам, що пред`являються до первинних облікових документів ст. ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Таким, чином, позивач підтвердив реальність прийнятих послуг такими документами:

1) податковою накладною виконавця № 487 від 28 квітня 2017 року на загальну вартість 684,000 грн, у тому числі ПДВ - 114,000 грн (т.1, а.с. 140);

2) платіжними дорученнями на суму 684.000 грн (т.1, а.с.142-153);

3) журнал ордер і відомість по paxунку 93 "Витрати на збут" за II кв. 2017 т.1, а.с.154) .

Судом також встановлено з матеріалів справи, що за рамковим договором №03/12/18 від 3 грудня 2018 року (т.1, а.с.155) ТОВ Овертрейд компані (ПНПП 41566334) надало ТОВ Західно-Український Автомобільний Дім роботи (послуги) з прибирання будинків і територій автосервісу на загальну суму 519000 грн (з урахуванням ПДВ - 86500 грн), консультаційні послуги на загальну суму 78000 грн (з урахуванням ПДВ - 13000 грн), рекламні послуги на загальну суму 180000 грн (з урахуванням ПДВ - 30000 грн).

Господарською (діловою) метою договору про надання послуг із прибирання будинків і територій № 01-03/12/18 від 5 грудня 2018 року, що є додатком № 1 до рамкового договору №03/12/18 від 03.12.2018 (т.1 а.с. 156-159), укладеного з ТОВ Овертрейд компані , є підтримка, збереження та відновлення естетичних і експлуатаційних властивостей різних поверхонь об`єктів нерухомості, належних ТОВ Західно-Український Автомобільний Дім , територій, видалення забруднень і підтримка санітарного стану об`єктів відповідно до потреб споживачів послуг (п. 1.1 договору).

Відповідно до завдання на надання послуг (додаток № 1 договору про надання послуг із прибирання будинків і територій №01-03/12/18 від 5 грудня 2018 року) в обов`язки ТОВ Овертрейд компані входило, зокрема, відновлення та підтримання естетичних властивостей скляних поверхонь, підготовка до нанесення та нанесення на них різних захисних покриттів від зовнішніх впливів і поліпшення умов зберігання; видалення забруднення, що зчеплені з поверхнею із застосуванням розчинів спеціальних засобів та / або сильних механічних впливів тощо.

Судом встановлено, що позивач підтвердив витрати такими первинними документами:

1) актом здачі-приймання робіт № ок - 284 від 17 грудня 2018 року на загальну суму 81 , 000 грн, у тому числі ПДВ - 13 , 500 грн (т.1, а.с. 180);

2) звітом про хід виконання послуг від 17 грудня 2018 року (додаток №2 договору про надання послуг із прибирання будинків і територій №01-03/12/18 від 5 грудня 2018 року) (т. 1, а.с.161);

3) актом здачі-приймання робіт № ок - 298 від 18 грудня 2018 року на загальну суму 60,000 грн, у тому числі ПДВ - 10,000 грн (т1, а.с.162);

4) звітом про хід виконання послуг від 18 грудня 2018 року (додаток №2 договору про надання послуг із прибирання будинків і територій №01-03/12/18 від 5 грудня 2018 року) (т.1, а.с.163);

5) актом здачі-приймання робіт № ок - 369 від 26 грудня 2018 року на загальну суму 378 , 000 грн, у тому числі ПДВ - 63 , 000 грн (т.1, а.с.164);

6) звітом про хід виконання послуг від 26 грудня 2018 року (додаток № 2 договору про надання послуг із прибирання будинків і територій №01-03/12/18 від 5 грудня 2018 року) (т.1, а.с.165) , складеними на виконання договору про надання послуг із прибирання будинків і територій №01-03/12/18 від 5 грудня 2018 року, що є додаток № 1 до рамкового договору № 03/12/18 від 3 грудня 2018.

Як встановлено судом, в актах (звітах) вказано найменування (вид) робіт (послуг), період їх виконання (надання) та вартість робіт (послуг), вони підписані уповноваженими представниками обох сторін. Отже, акти (звіти) відповідають вимогам, що пред`являються до первинних облікових документів ст. ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Також судом встановлено, що позивач підтвердив реальність прийнятих послуг за договором про надання послуг із прибирання будинків і територій №01-03/12/18 від 5 грудня 2018 року (додаток № 1 до рамкового договору № 03/12/18 від 3 грудня 2018) такими документами:

1) завдання на надання послуг (додаток № 1 договору про надання послуг із прибирання будинків і територій № 01-03/12/18 від 5 грудня 2018 року) (т. 1, а.с.166-167);

2) податковою накладною виконавця № 284 від 17 грудня 2018 року на загальну вартість 81 , 000 грн, у тому числі ПДВ - 13 , 500 грн (т.1, а.с.168);

3) податковою накладною виконавця № 298 від 18 грудня 2018 року на загальну вартість 60 , 000 грн, у тому числі ПДВ - 10,000 грн (т.1, а.с.170);

4) податковою накладною виконавця № 369 від 26 грудня 2018 року на загальну вартість 378,000 грн, у тому числі ПДВ - 63, 000 (т.1, а.с.172);

5) платіжними дорученнями про оплату за договором (т.1, а.с. 196-203).

Судом також з`ясовано, що у межах надання послуг за договором про надання консультаційних послуг № 02-03/12/18 від 5 грудня 2018 року, що є додатком № 2 до рамкового договору № 03/12/18 від 3 грудня 2018 року, ТОВ Овертрейд компані (виконавець) узяло на себе зобов`язання вчинити такі дії (т.1, а.с.174-176):

• провести аналіз документів, переданих Замовником за актом прийому-передачі;

• відповісти на питання, зазначені Замовником у завданні на надання послуг;

• описати потенційні податкові ризики договорів Замовника;

• дати прогноз розвитку ситуації;

• розробити алгоритм дій і запропонувати умови договорів, що відповідають інтересам Замовника, шляхом складання відповідних документів - договорів, додатків до них;

• визначити (дати оцінку і проаналізувати) податкові наслідки Замовника, визначити податкову базу з податку на додану вартість і податку на прибуток, порядок обчислення і сплати зазначених податків;

• визначити порядок відображення операцій Замовника, зазначених у завданні на надання послуг, як фактів господарського життя на рахунках бухгалтерського обліку Замовника та порядок підготовки бухгалтерської звітності.

Як встановлено судом, позивач підтвердив витрати такими первинними документами:

1) актом здачі-прийняття робіт № ок-311 від 19 грудня 2018 року на загальну суму 48,000 грн, у тому числі ПДВ - 8,000 грн (т.1, а.с.177);

2) звітом про надані послуги від 19 грудня 2018 року (додаток № 3 до договору надання консультаційних послуг (разові послуги) № 02-03/12/18 від 5 грудня 2018 року) (т.1, а.с.178);

3) актом здачі-прийняття робіт № ок-344 від 24 грудня 2018 року на загальну суму 30 , 000 грн, у тому числі ПДВ - 5 , 000 грн (т.1, а.с.179);

4) звітом про надані послуги від 24 грудня 2018 року (додаток № 3 до договору надання консультаційних послуг (разові послуги) № 02-03/12/18 від 5 грудня 2018 року), складеними на виконання договору про надання консультаційних послуг № 02-03/12/18 від 5 грудня 2018 року, що є додаток №2 до рамкового договору №03/12/18 від 3 грудня 2018 (т.1, а.с.181-182) .

В актах (звітах) вказано найменування (вид) робіт (послуг), період їх виконання (надання) та вартість робіт (послуг), вони підписані уповноваженими представниками обох сторін. Отже, акти (звіти) відповідають вимогам, що пред`являються до первинних облікових документів ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Також судом встановлено, що позивач підтвердив реальність прийнятих послуг за договором про надання консультаційних послуг №02-03/12/18 від 5 грудня 2018 року (додаток №2 до рамкового договору № 03/12/18 від 3 грудня 2018) такими документами:

1) завдання на надання послуг від 5 грудня 2018 року (додаток № 1 до договору надання консультаційних послуг (разові послуги) № 02-03/12/18 від 5 грудня 2018 року);

2) податковою накладною виконавця № 311 від 19 грудня 2018 року на загальну вартість 48,000 грн, у тому числі ПДВ - 8,000 грн (т.1, а.с.183)

3) податковою накладною виконавця № 344 від 24 грудня 2018 року на загальну вартість 30,000 грн, у тому числі ПДВ - 5,000 грн (т.1, а.с.185);

4) платіжними дорученнями (т.1, а.с. 196-203) .

Суд встановив, що відповідно до договору на проведення рекламної акції №03-03/12/18 від 5 грудня 2018 року (т.1, а.с.187-190), що є додаток № 3 до рамкового договору № 03/12/18 від 3 грудня 2018 року, будучи офіційним дилером автомобілів Mercedes-Benz в Україні на підставі відповідного дилерського договору, товариство для здійснення комерційної діяльності з продажу та сервісного обслуговування автомобілів проводило рекламну презентацію нової моделі автомобіля марки Mercedes-Benz, для чого уклало з ТОВ Овертрейд компані договір на організацію та проведення його силами та силами залученого промоперсоналу рекламної акції. Проведення таких заходів входить в обов`язок товариства, як офіційного дилера.

На підтвердження витрат позивач долучив до матеріалів справи документами:

1) акт здачі-прийняття робіт № ок-339 від 22 грудня 2018 року на загальну суму 180 , 000 грн, у тому числі ПДВ - 30 , 000 грн (т.1, а.с.191) .

2) звіт агента від 22 грудня 2018 року (додаток №1 до агентського договору на проведення рекламної акції № 03-03/12/18 від 5 грудня 2018 року) (т.1, а.с.192-193) , складеними на виконання договору на проведення рекламної акції № 03-03/12/18 від 5 грудня 2018 року, що є додаток № 3 до рамкового договору № 03/12/18 від 3 грудня 2018.

Як встановлено судом, в актах (звітах) вказано найменування (вид) робіт (послуг), період їх виконання (надання) та вартість робіт (послуг), вони підписані уповноваженими представниками обох сторін. Отже, акти (звіти) відповідають вимогам, що пред`являються до первинних облікових документів ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Також судом встановлено, що позивач підтвердив реальність прийнятих послуг за договором на проведення рекламної акції № 03-03/12/18 від 5 грудня 2018 року (додаток № 3 до рамкового договору № 03/12/18 від 3 грудня 2018) такими документами:

1) податковою накладною виконавця № 339 від 22 грудня 2018 року на загальну вартість 180,000 грн, у тому числі ПДВ - 30,000 грн (т.1, а.с.194);

2) платіжними дорученнями (т.1, а.с. 196-203) .

Згідно з ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 5-8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (далі - П(С)БО 16), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 198.3.ст.198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.180.1. Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг.

З урахуванням вищенаведеного та встановлених фактичних обставин справи, твердження відповідача щодо недоведеності господарських операцій позивача з контрагентами щодо отримання послуг та придбання товарно-матеріальних цінностей, якщо витрати на їх придбання підтверджені належним чином оформленими первинними документами, такі витрати позивача безпосередньо пов`язані із його господарською діяльністю, є безпідставними.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , згідно з абзацом одинадцятим статті 1 якого первинний документ - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За правилами підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Отже, у податковому обліку з податку на додану вартість операції з придбання товарів (послуг) та суми податкового кредиту за такими операціями повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та/або його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

В силу викладеного, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 вересня 2019 року у справі №814/2412/17.

З огляду на те, що наявними у матеріалах справи доказами (зокрема податковими накладними, видатковими накладними, актами виконаних робіт), підтверджується обставина фактичного одержання послуг та придбання товарно-матеріальних цінностей позивачем у його контрагентів з метою використання у власній господарській діяльності, суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкових наслідків таких операцій.

Видаткова накладна є первинним документом, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій, тобто засвідчує факт отримання/передачі товарів. Видаткова накладна надається продавцем покупцеві і містить перелік товарів, їх кількість, ціну, за якою вони поставляються покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання, відомості про постачальника та одержувача товарів, також вказується місце складання такої накладної.

Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 23 серпня 2019 року у справі №804/8955/14.

Відповідачем не доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів позивача ресурси не давали можливості для проведення господарської діяльності з поставки товарів, обумовлених укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність позивача як платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

16.01.2018 Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справах № 820/4648/13-а (ЄДРСРУ № 71630385), № 826/1398/14 (ЄДРСРУ № 71630767), опосередковано: від 16.01.2018 у справі № 2а-3404/12/1370 (ЄДРСРУ 71630764) та від 18.01.2018 у справі №2а-13944/12/2670 (ЄДРСРУ 71692559) в черговий раз підтвердив раніше сформовану правову позицію стосовно того, що на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно правових угод.

Виходячи з вимог наведених норм Податкового кодексу України, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та підставою для нарахування податкового кредиту і податкового зобов`язання з податку на додану вартість є податкова накладна.

Щодо доводів відповідача про порушення, допущені суб`єктами господарювання в ланцюгу постачання, то вони є необґрунтованими, адже порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Вказана позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема і в постанові від 20 березня 2020 року у справі №813/5407/15, постанові від 16.04.2020 року у справі 810/3443/18.

Разом з тим, відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Вказане узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № 822/551/18.

Суд зазначає, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи, інформація стосовно винесення вироку щодо посадових осіб контрагентів позивача відсутня.

Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Тобто, посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень, у яких фігурують контрагенти позивача, є безпідставними.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача спрямована на отримання економічної вигоди від господарської діяльності, що вказує на помилковість висновків податкового органу про вчинення порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами взаємовідносин за періоди, що перевірялися, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.

Такий обов`язок суб`єкта владних повноважень закріплений і в Кодексі адміністративного судочинства України, частиною другою статті 77 якого передбачено що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та фактичних обставин справи суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при ухваленні рішень діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дія), що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та фактичних обставин справи суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при ухваленні рішень діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дія), що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 9397,50 грн, такий згідно ст. 139 КАС України слід стягнути на користь позивача з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №0000201401 від 12 вересня 2019 року, № 0000211401 від 12 вересня 2019 року.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-Український Автомобільний Дім" (вул. Дж. Вашингтона, 8, м. Львів, 79032; код ЄДРПОУ: 32053671) з Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська 35, м. Львів, 79003; код ЄДРПОУ 43143039), за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 9397,50 грн (дев`ять тисяч триста дев`яносто сім гривень, 50 копійок).

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 03.08.2020.

Суддя Коморний О.І.