Постанова

від 13.01.2021 по справі 380/2052/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/2052/20 пров. № А/857/10925/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Довгополова О.М., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання: Стельмах П.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області,

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року (суддя - Коморний О.І., час ухвалення - 10:51 год., місце ухвалення - м.Львів, дата складення повного тексту - 03.08.2020 року),

в адміністративній справі №380/2052/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-Український автомобільний дім" до Головного управління ДПС у Львівській області,

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У березні 2020 року позивач ТзОВ "Західно-Український автомобільний дім" звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ ДПС у Львівській області, в якому, з урахування заяви про зменшення позовних вимог, провадження щодо яких ухвалою суду від 01.07.2020р. закрито, просив визнати протиправними і скасувати повністю податкові повідомлення-рішення №0000201401 від 12.09.2019р., №0000211401 від 12.09.2019р..

Відповідач ГУ ДПС у Львівській області позовних вимог не визнав, вважаючи їх необґрунтованими, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити в задоволені позовних вимог.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №0000201401 від 12 вересня 2019 року, №0000211401 від 12 вересня 2019 року. Стягнуто на користь ТзОВ "Західно-Український Автомобільний Дім" з ГУ ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 9397,50 грн..

З цим рішенням суду першої інстанції від 29.07.2020 року не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає рішення суду прийнятим без повного та правильного встановлення обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що в процесі проведення перевірки, результати якої оскаржуються платником податків, встановлено, що по взаєморозрахунках між позивачем ТзОВ "Західно-Український автомобільний дім" та ТзОВ Торус протягом лютого 2017 року та ТзОВ Укрбізнеслюкс протягом січня 2017 року, враховуючи об`єми задекларованих операцій, відсутність кількості трудових та інших ресурсів, транспортних засобів, тобто адміністративного господарських можливостей, що об`єктивно необхідні для виконання взятих на себе господарських зобов`язань, вважає, що задекларовані у податковій звітності операції не носять реального характеру. Щодо взаєморозрахунків між позивачем ТзОВ "Західно-Український автомобільний дім" та ТзОВ КРЛ Студія в 2017 році та ТзОВ Овердтейд компані в 2018 році, зазначає апелянт, що перевіркою не підтверджено фактів придбання послуг від вказаних контрагентів, оскільки ТзОВ "Західно-Український автомобільний дім" не надав для перевірки документи, які були б належно оформлені, а саме: в актах здачі-приймання робіт від ТзОВ КРЛ Студія та ТзОВ Овердтейд компані не деталізовано змісту наданих послуг, з представлених актів неможливо встановити ні змісту послуги, ні місця її надання, відсутній обсяг та об`єм наданих послуг, акти не містять конкретних місць надання послуг. Оскільки перевіркою не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій між ТзОВ „Західно-Український автомобільний дім» з ТзОВ „Торус» , ТзОВ „Укрбізнеслюкс» , ТзОВ „КЛР Студія» , ТзОВ „Овертрейд компані» , відповідно не має можливості підтвердити правомірність формування у ТзОВ „Західно-Український автомобільний дім» податкового кредиту. За результатами проведеної перевірки встановлено проведення безтоварних операцій, тобто проведення операцій лише з оформлення документів без реального руху ТМЦ від ТзОВ „Торус» , ТзОВ „Укрбізнеслюкс» , ТзОВ „КЛР Студія» , ТзОВ „Овертрейд компані» , у зв`язку з чим позивачем в порушення вимог ПК України занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України. Вважає апелянт, що судом першої інстанції не взято до уваги, що підтвердження фактичності господарської операції повинно відбуватися шляхом належного оформлення первинних документів, з тексту яких вбачався б зміст та обсяг господарської операції, її об`єм тощо. Також вказує, що судом першої інстанції не враховано, що позивачем не було спростовано та надано належних доказів, які б спростовували доводи контролюючого органу щодо неправомірності відображення в податковому обліку вищезазначених операцій, на підставі неналежно оформлених та підписаних неідентифікованими особами первинних документів.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 29.07.2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач на апеляційну скаргу відповідача подав відзив, у якому висловив незгоду з доводами апелянта, вважаючи їх необґрунтованими, а тому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи (їх представників), які з`явились в засідання суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід частково задоволити, з урахуванням наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ТзОВ "Західно-Український автомобільний дім" зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності з присвоєнням коду ЄДРПОУ 32053671 (а.с. 16 Т.1).

ГУ ДПС у Львівській області проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2016 року по 31.03.2019 року. За результатами перевірки складено Акт від 27.08.2019 №1220/14.1/32053671 (а.с. 24-78 Т.1).

Перевіркою ТзОВ «Західно - Український Автомобільний Дім» встановлено порушення вимог:

1. п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134; п.135.1 ст.135; п.137.1 ст.137 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього у сумі 136500,0 грн, в тому числі за 2017 рік - у сумі 136500,0 грн (1 квартал 2017 року - у сумі 33900,0 грн, півріччя 2017 року - у сумі 136500,0 грн (в т.ч. II квартал 2017 року - у сумі 102600,0 грн);

2. п.198.1, п.198.2, ст.198; п.200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України, всього у сумі 281166,66 грн, в тому числі за грудень 2016 року - у сумі 4333,33 грн, за лютий 2017 року - у сумі 33333,33 грн, за квітень 2017 року - у сумі 114000,0 грн, за грудень 2018 року - у сумі 129500,0 грн;

3. п.п.164.1.2 п.164.1, п.п.164.2.17 п.164.2, п.164.5 ст.164; п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України, в результаті чого підприємством не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб за березень 2019 року у сумі 1125,95 грн;

4. п.п.1.6 п.16-1 підрозділу 10 Розділу XX, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168; ст.171; п.176.1 ст.176 ПК України, в результаті чого підприємством не утримано та не перераховано військовий збір за березень 2019 року у сумі 93,83 грн;

5. п.51.1 ст.51; п.176.2„б» ст.176 ПК України - підприємством не у повному обсязі відображено суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків за 1 квартал 2019 року.

На підставі вказаного Акта перевірки Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000211401 від 12 вересня 2019 року про збільшення грошового зобов`язання за платежем податком на прибуток приватних підприємств, за порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, в сумі 204750 грн. (в тому числі 136500 грн. - основний платіж, 68250 грн. - штрафна (фінансова) санкція (а.с. 79 Т.1);

- №0000201401 від 12 вересня 2019 року про збільшення грошового зобов`язання за платежем податком на додану вартість, за порушення п.198.1, п.198.2 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в сумі 421749 грн. (в тому числі 281166,66 грн. - основний платіж, 140583,33 грн. - штрафна (фінансова) санкція (а.с. 80 Т.1).

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної податкової служби України від 09.12.2019 року №12288/5/99-00-08-05-01 про результати розгляду скарги, залишено без змін податкові повідомлення-рішення: №0000201401, №0000211401 від 12 вересня 2019 року, а скаргу ТзОВ «Західно-Український Автомобільний Дім» - без задоволення (а.с. 84-105 Т.1).

Вказані в Акті перевірки від 27.08.2019 року порушення вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках позивача ТзОВ „Західно-Український автомобільний дім» з ТзОВ „Торус» , ТзОВ „Укрбізнеслюкс» , ТзОВ „КЛР Студія» , ТзОВ „Овертрейд компані» податковий орган сформував на підставі висновків про нереальність здійснення господарських операцій, зокрема з ТзОВ „Торус» за лютий 2017 року в сумі 200000,0 грн, в т.ч. ПДВ - 33333,33 грн, ТзОВ „Укрбізнеслюкс" за січень 2017 року - в сумі 26000,0 грн, в т.ч. ПДВ - 4333,33 грн, ТзОВ „КЛР Студія» за квітень 2017 року - в сумі 684000,0 грн, в т.ч. ПДВ - 114000,0 грн; ТзОВ „Овертрейд компані» за грудень 2018 року - в сумі 777000,0 грн, в т.ч. ПДВ - 129500,0 грн..

Вважаючи такі висновки контролюючого органу необґрунтованими і безпідставним та як наслідок - протиправними ППР від 12.09.2019 року, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача спрямована на отримання економічної вигоди від господарської діяльності, що вказує на помилковість висновків податкового органу про вчинення порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами взаємовідносин за періоди, що перевірялися, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляну на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).

Так, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України).

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування, у розумінні п.135.1 ст.135 ПК України, є грошове вираження об`єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п.137.1 ст.137 ПК України, податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України).

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно п.3 розд.І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затв. наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. №73 (далі - НП(С)БО 1), звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) - це звіт про доходи, витрати, фінансові результати та сукупний дохід.

У звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період (п.8 розд. ІІ НП(С)БО 1).

Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками) (п.3 розд. І НП(С)БО 1).

Фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Одним з принципів формування фінансової звітності підприємства є превалювання сутності над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (п.3, п.6 розд. ІІІ НП(С)БО 1).

Також, відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід (П(С)БО 15), затв. наказом МФ України від 29.11.1999 року №290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо) (п.7 П(С)БО 15).

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені (п.8 П(С)БО 15).

Так, підпунктом 14.1.181 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.189.1 ст.189 ПК України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно п.п. а п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п.198.2 ст.198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.5 статті 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Крім цього, п.198.6 ст.198 ПК встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді (п.138.2 ст.138ПК України).

Таким чином, необхідною умовою для формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є, зокрема, фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). При цьому, правові наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії або події, які викликають зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Крім цього, суми податку на додану вартість для цілей формування податкового кредиту, а також суми, включені до складу витрат, повинні бути фактично сплачені платником податків при придбанні товарів (послуг). Факт придбання товарів (послуг) повинен підтверджуватися належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність здійснення такої господарської операції та, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Так, відповідно до ст.1 цього Закону, документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (ст.9 Закону).

Підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку (ст.11 Закону).

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, гуртуються на даних бухгалтерського обліку (ст.3 Закону).

Водночас, суд апеляційної інстанції також враховує, що правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Будь-які документи мають силу первинних документів і можуть бути використані для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарських операцій.

При цьому, сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності включення сум витрат до податкового обліку, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. З метою податкового обліку господарські операції мають оформлюватися будь-якими первинними документами, але їх зміст та складання повинні відповідати не лише вимогам податкового законодавства, а й законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції.

Відповідно до абз.2 п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження (абз.2 п.201.10 ст.201 ПК України).

Отже, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов`язкових реквізитів.

Відтак, розглядаючи спір про правомірність формування платником податку понесених витрат, необхідно надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв`язку один з одним, з`ясувати характер та зміст спірних операцій позивача з його контрагентом, дослідити договори укладені з останнім, а також усі укладені на його реалізацію первинні документи, пов`язані з їх виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і лише на підставі цього зробити вмотивований висновок про достовірність чи не достовірність даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, а також про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, встановити наявність зв`язку між фактом придбання товарів та робіт (послуг) з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності.

З матеріалів справи та доводів апелянта (відповідача) видно, що підставою для висновків податкового органу про заниження ТзОВ «Західно-Український Автомобільний Дім» податкового зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість стало, те, що на думку відповідача, позивачем не підтверджено реальність проведених взаємовідносин з придбання товарів від контрагентів ТзОВ «Торус» та ТзОВ Укрбізнеслюкс і надання послуг від контрагентів ТзОВ „КЛР Студія» та ТзОВ „Овертрейд компані» .

Досліджуючи взаємовідносини між ТзОВ «Західно-Український Автомобільний Дім» та ТзОВ «Торус» протягом лютого 2017 року, судом встановлено, що на підтвердження реальності існування розглядуваних договірних зобов`язань позивачем було надано: договір від 01.02.2017 року, укладений між ТзОВ «Торус» Постачальник та ТзОВ «Західно-Український Автомобільний Дім» Покупець про поставку запчастин до транспортних засобів (а.с. 109-110 Т.1); видаткову накладну від 09/02-003 від 09.02.2017р. (а.с. 108 Т.1); акт прийому-передачі запасних частин до транспортних засобів від 17.02.2017 (а.с. 111 Т.1); податкову накладну постачальника №14 від 02.02.2017р. (а.с. 112-113 Т.1); платіжні доручення від 03.02.2017 №82 на суму 150000 грн., від 07.02.2017 на суму 50000 грн. (а.с. 119,120 Т.1); прибутковий ордер про отримання матеріальних цінностей №69-03 від 09.02.2017р. (а.с. 114 Т.1); відомості по рахунку 281 «Товари на складі» за 1 квартал 2017 року (а.с. 115-118 Т.1).

Так, згідно договору від 01.02.2017 року ТзОВ «Торус» (ЄДРПОУ 40551154 (а.с. 204 Т.1) відвантажило ТзОВ «Західно-Український Автомобільний Дім» : головку блоку циліндра в кількості 1 шт. за ціною 69345,00 грн (з урахуванням ПДВ - 83214,00 грн); поршень у кількості 4 шт. за ціною 12100,00 грн за одиницю (з урахуванням ПДВ - 58080,00 грн), форсунки паливні в кількості 4 шт. за ціною 11875,00 грн за одиницю (з урахуванням ПДВ - 57000,00 грн), прокладку блоку головки циліндра в кількості 1 шт. за ціною 1421,67 грн (з урахуванням ПДВ - 1706,00 грн) (всього сума без ПДВ - 166666,67 грн, з ПДВ - 200000,00 грн) відповідно до видаткової накладної від 09/02-003 від 09.02.2017 р. та акту прийому-передачі від 17.02.2017. Проведення господарської операції також підтверджується платіжними дорученнями від 03.02.2017 та 07.02.2017 де ТзОВ Західно-Український Автомобільний Дім» перерахувало ТзОВ «Торус» кошти в загальній сумі 200000 грн.. Відвантаження відбулося 09.02.2017 року. ТзОВ «Торус» надало податкову накладну №14 від 02.02.2017, яка згідно квитанції №1 від 10.02.2017 прийнята на опрацювання податковою службою. ТзОВ «Західно-Український Автомобільний Дім» отримало товар, оприбуткувало та облікувало на складі.

Також судом першої інстанції вірно встановлено та взято до уваги те, що в подальшому, придбаний у ТОВ «Торус» товар використаний у діяльності ТОВ «Західно-Український Автомобільний Дім» , а саме перепроданий ПРАТ «АВТОКАПІТАЛ» ІПН 317505226654, згідно дилерського договору №08 від 01.05.2006 року (а.с. 121-122 Т.1), податкової накладної №4 від 01.03.2017 (а.с. 123 Т.1) та акту виконаних робіт №91011601 від 01.03.2017 (а.с. 124 Т.1).

На підставі вказаних доказів колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про реальність придбання позивачем товарів в лютого 2017 року у ТзОВ «Торус» .

Щодо взаємовідносин між ТзОВ «Західно-Український Автомобільний Дім» та ТзОВ «Укрбізнеслюкс» протягом січня 2017 року, судом встановлено, що на підтвердження реальності існування розглядуваних договірних зобов`язань позивачем було надано: договір №23 поставки обладнання, що було у вжитку від 07.12.2016 року (а.с. 128 Т.1), укладений між ТзОВ «Західно-Український Автомобільний Дім» Покупець та ТзОВ Укрбізнеслюкс Постачальник ; акт про приймання-передачі об`єкта основних засобів від 10.01.2017 року (а.с. 126 Т.1); податкову накладну постачальника №15 від 07.12.2016 року (а.с. 130-131 Т.1); платіжні доручення від 09.12.2016р. №4801 (а.с. 134 Т.1); акт про приймання-передачі об`єкта основних засобів від 10.01.2017 року (а.с. 126 Т.1); інвентарну картку обліку об`єкта (снігоприбирач) основних засобів від 10.01.2017 року (а.с. 132 Т.1); виписку за рахунком 10 «Основні засоби» за І квартал 2017 рік (а.с. 133 Т.1).

Так, згідно договору №23 від 07.12.2016 року ТзОВ Укрбізнеслюкс (ЄДРПОУ 40235315) поставило ТзОВ Західно-Український Автомобільний Дім снігоприбирач Кентавр СУ7113Е за ціною 26000,00 грн (з урахуванням ПДВ - 4333,33 грн). Вказана господарська операція підтверджується: податковою накладною постачальника №15 від 07.12.2016 року на загальну вартість 26000,00 грн, у тому числі ПДВ - 4333,33 грн, яка згідно квитанції №1 від 09.12.2016 прийнята на опрацювання податковою службою, платіжним дорученням від 09.12.2016 №4801 на суму 26000 грн, актом про приймання-передачі об`єкта основних засобів від 10.01.2017 року, інвентарною карткою обліку об`єкта основних засобів від 10.01.2017 року.

Колегією суддів враховано, що в подальшому придбаний у ТзОВ Укрбізнеслюкс товар - снігоприбирач Кентавр СУ7113Е використаний у діяльності ТзОВ Західно-Український Автомобільний Дім , а саме введений в експлуатацію як основний засіб (а.с. 127 Т.1).

На підставі вказаних доказів колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про реальність придбання позивачем товарів у січні 2017 року у ТзОВ «Укрбізнеслюкс» .

Отже, досліджені документи підтверджують реальність здійснення господарських операцій по придбанню позивачем ТзОВ Західно-Український Автомобільний Дім в лютому 2017 року у ТзОВ «Торус» запасних частин до транспортних засобів та у ТзОВ Укрбізнеслюкс в січні 2017 року снігоприбиральної техніки, тобто підтверджено факт отримання позивачем ТМЦ, подальший їх рух, а також використання придбаних товарів у власній господарській діяльності та понесення у зв`язку з цим витрат, що є підставою для відображення таких операцій у бухгалтерському обліку й податковій звітності та права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Водночас, колегія суддів враховує, що відповідач покликається на виявлення недоліків у видатковій накладній ТзОВ «Торус» як відсутність посилання на договір та місце складання, однак Закон №996-XIV не містить обов`язкових вимог щодо необхідності зазначення в накладній таких реквізитів.

Доводи апеляційної скарги про те, що транспортування та оприбуткування товару документально не підтверджено, оскільки немає товарно-транспортної накладної від ТзОВ Торус , ТзОВ Укрбізнеслюкс , сертифікатів відповідності (походження) товару та не оформлені довіреність на отримання ТМЦ, колегією суддів відхиляються з огляду на те, що відсутність ТТН та сертифікатів відповідності (походження) товарів не є підставою для відмови у віднесені витрат з податку на прибуток у випадку, коли за договором поставки доставку товару здійснює постачальник до його покупця.

За змістом статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та листа ДФС України від 15.06.2016 №456/10/17-00-12-02-10 «Про надання роз`яснення транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг перевезення вантажів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що податковим законодавством не визначено товарно-транспортну накладну як обов`язковий первинний документ на підтвердження реального здійснення господарської операції з поставки товару, за наявності в матеріалах справи інших доказів, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій та використання таких операцій у власній господарській діяльності.

Також відповідно до статті 43 Митного кодексу України сертифікат походження товару - документ певної форми, який свідчить про походження товару та виданий уповноваженим державним органом або уповноваженою організацією країни походження товару і не є обов`язковим документом, ведення і зберігання яких є підставою віднесення на витрати, які враховуються для визначення податку на прибуток.

Відносно покликання відповідача (апелянта) на те, що контрагенти ТзОВ Торус та ТзОВ Укрбізнеслюкс не мали основних засобів, то судом першої інстанції вірно зазначено, що недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

У комерційній діяльності щодо виконання робіт та послуг не завжди вимагається наявність задекларованих власних основних засобів та значної кількості персоналу, звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо).

Крім цього, неподання контрагентами ТзОВ Торус та ТзОВ Укрбізнеслюкс фінансової та податкової звітності, або ж подання її з порушенням строків, чи з допущенням помилок, не може бути належним доказом нереальності господарської операції між позивачем та контрагентами, оскільки обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов`язки, не передбачені чинним законодавством.

Отже, формування суб`єктом господарювання витрат та податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов`язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних). Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відносно покликання відповідача (апелянта) на те, що ТзОВ Торус та ТзОВ Укрбізнеслюкс є фігурантами кримінальних справ, то колегія суддів враховує, що в справі відсутні відповідні вироки суду.

Таким чином, сам факт порушення кримінального провадження за фактом фіктивного підприємництва стосовно контрагентів-продавців не може слугувати достатньою та належною підставою для висновку про фіктивність та безтоварність всіх здійснених таким підприємством господарських операцій, допоки такі обставини не будуть встановлені вироком суду (судовим рішенням), який набрав законної сили.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року (справа №826/6280/13-а), від 06.03.2018 року (справа №2а-9375/11/1370), від 13.03.2018 року (справа №826/13582/13-а), від 26.06.2018 року (справа № 808/2360/17).

Отже, колегія суддів на підставі наведених норм права та встановлених фактичних обставин приходить до переконання, що господарські операції між позивачем та його контрагентами - ТзОВ «Торус» , ТзОВ Укрбізнеслюкс мали реальний характер, діяльність позивача спрямована на отримання економічної вигоди від господарської діяльності, що вказує на помилковість висновків податкового органу про вчинення порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та податкової звітності з податку на прибуток підприємства за результатами взаємовідносин із вказаними суб`єктами господарювання за періоди, що перевірялися, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Згідно статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи відповідача (апелянта) щодо нереальності здійснених позивачем операцій по придбанню в лютому 2017 року у ТзОВ «Торус» запасних частин до транспортних засобів та у ТзОВ Укрбізнеслюкс в січні 2017 року снігоприбиральної техніки, в ході розгляду справи не підтвердилися, а тому податкові повідомлення-рішення №0000201401 від 12.09.2019 року, №0000211401 від 12.09.2019 року в частині визначення податкових зобов`язань у зв`язку з нереальністю здійснення господарських зобов`язань із вищенаведеними контрагентами, є протиправними та підлягають скасуванню.

Досліджуючи правовідносини між ТзОВ «Західно-Український Автомобільний Дім» з ТзОВ «КЛР Студія» та ТзОВ « Овертрейд компані» судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Під час проведення контролюючим органом перевірки на підтвердження витрат по взаєморозрахунках з ТзОВ «КЛР Студія» в сумі 570000,00 грн ТзОВ «Західно-Український Автомобільний Дім» надано такі первинні документи на підтвердження проведення господарських операцій: договір №01/10/16 від 01.10.2016 року (з додатковою угодою №1 від 03.10.2016р.) (а.с. 135, 136 Т.1), відповідно до якого ТзОВ „КЛР Студія» Виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, за винагороду надавати за завданням замовника послуги по сприянню продажу комерційних автомобілів Mercedes-Benz. Послуги вважаються наданими після підписання акта прийому-здачі послуг.

На підтвердження надання послуг ТзОВ «КЛР Студія» (ЄДРПОУ 40570088) позивач надав: акт здачі-приймання послуг №28/04/17 від 28.04.2017 року на загальну суму 684000 грн, у тому числі ПДВ - 114000 грн., звіти про виконання доручення за грудень 2016 - квітень 2017 pp. (додаток №1 до договору), складені на виконання договору про надання послуг №01/10/16 від 01.10.2016 року (а.с. 138-139 Т.1); податкову накладну виконавця №487 від 28.04.2017 на загальну вартість 684000 грн, у тому числі ПДВ - 114000 грн (а.с. 140 Т.1); платіжні доручення на загальну суму 684000 грн (а.с. 142-153 Т.1); журнал ордер і відомість по paxунку 93 "Витрати на збут" за 2 кв. 2017 (а.с. 154 Т.1).

Таким чином, обсяг розрахунків між ТзОВ „Західно-Український автомобільний дім» та ТзОВ „КЛР Студія» становив 684000,00 грн, в т.ч. ПДВ 114000,00 грн.. Оплата проведена ТзОВ „Західно-український автомобільний дім» в сумі 684000,00 грн.. Станом на 31.03.2019 розрахунки між ТзОВ „Західно-Український автомобільний дім» та ТзОВ „КЛР Студія» проведено в повному обсязі.

Водночас, колегія суддів зауважує, що витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, що свідчать про зміст, обсяг наданих послуг та їх економічно обґрунтовану вартість.

Надавши правову оцінку наданим позивачем первинним документам на підтвердження господарської операції з ТзОВ «КЛР Студія» та їх економічну обґрунтованість, колегія суддів погоджується з доводами відповідача (апелянта), що наданий до перевірки акт здачі-приймання послуг № 28/04/17 від 28.04.2017 року на загальну суму 684000 грн. містить інформацію про надання послуги по сприянню реалізації комерційних автомобілів Mercedes-Benz згідно додатка №1 на суму без ПДВ - 570000,00 грн (з ПДВ 684000,00 грн), при тому не містить жодного детального опису послуги, а саме: в акті не вказано обсяги наданих послуг в натуральному виразі, не конкретизовано зміст наданих послуг, їх об`єм, одиничну вартість.

З наданих позивачем документів суд не може встановити, яким саме чином було надано послуги (тобто, в чому проявився фактичний зміст послуг) по сприянню реалізації комерційних автомобілів Mercedes-Benz (у вигляді консультацій, надання реклами, посередницька участь у реалізації автомобілів, тощо).

Також відсутні документальні підтвердження (чи хоча б обґрунтування) про реальність фактів реалізації автомобілів Mercedes-Benz, які відображені у списку (додаток 1 до Акту виконаних робіт від 28.04.2017 року) (як-то дата, місце, вартість, клієнт, номер договору реалізації ТЗ), що мало б наслідком сплату товариству «КЛР Студія» грошової винагороди у розмірі 684000 грн. за послуги по сприянню реалізації цих автомобілів.

З огляду на встановлене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що надані позивачем матеріали щодо взаємовідносин між ТзОВ «Західно-Український Автомобільний Дім» з ТзОВ «КЛР Студія» за договором про надання послуг від 01.10.2016 року не містять інформації про фактично отримані послуги та понесені витрати на здійснення наданих послуг, що зумовлює висновок про непідтвердження реальності таких послуг.

Щодо взаєморозрахунків між ТзОВ «Західно-Український Автомобільний Дім» та ТзОВ «Овертрейд компані» протягом 2018 року судом встановлено, що згідно договору №03/12/18 від 03.12.2018 року про надання послуг ТзОВ «Овертрейд компані» (ЄДРПОУ 41566334) Виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, за винагороду, надавати ТзОВ «Західно-Український Автомобільний Дім» Замовник за завданням замовника послуги: податкового консультування, фінансового аудиту, бухгалтерського обліку; консультування щодо керування підприємством; організація рекламних заходів; клінінгові послуги (очищення і миття фасадів будівель, очищення територій від снігу). Послуги вважаються наданими після підписання акта прийому-здачі послуг Замовником. В акті прийому-здачі послуг зазначається опис наданих послуг (а.с. 155 Т.1).

Згідно договорів: №01-03/12/18 від 05.12.2018 року про надання послуг з прибирання будинків і територій, №02-03/12/18 від 05.12.2018 року про надання консультаційних послуг, №03-03/12/18 від 05.12.2018 року про проведення рекламної кампанії (акції), які є додатками №1, №2, №3 до Рамкового договору №03/12/18 від 03.12.2018 року про надання послуг, виконавець ТзОВ «Овертрейд компані» зобов`язався надати замовнику ТОВ «Західно-Український Автомобільний Дім» роботи (послуги): - з прибирання будинків і територій автосервісу на загальну суму 519000 грн. (з урахуванням ПДВ - 86500 грн); - консультаційні послуги на загальну суму 78000 грн (з урахуванням ПДВ - 13000 грн); - рекламні послуги на загальну суму 180000 грн (з урахуванням ПДВ - 30000 грн) (а.с. 156, 174, 187 Т.1).

На підтвердження надання ТзОВ «Овертрейд компані» клінінгових послуг за договором №01-03/12/18 від 05.12.2018 року позивач надав такі первинні документи: акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОК-284 від 17.12.2018 року на загальну суму 81000 грн, у тому числі ПДВ - 13500 грн (а.с. 160 Т.1); звіт про хід виконання послуг від 17.12.2018 року (додаток №2 договору про надання послуг із прибирання будинків і територій №01-03/12/18 від 05.12.2018р.) (а.с.161 Т.1); акт здачі-приймання робіт №ОК-298 від 18.12.2018 року на загальну суму 60000 грн, у тому числі ПДВ - 10000 грн (а.с.162 Т.1); звіт про хід виконання послуг від 18.12.2018 року (додаток №2 договору про надання послуг із прибирання будинків і територій №01-03/12/18 від 05.12.2018р.) (а.с.163 Т.1); акт здачі-приймання робіт №ОК-369 від 26.12.2018 року на загальну суму 378000 грн, у тому числі ПДВ - 63000 грн (а.с.164 Т.1); звіт про хід виконання послуг від 26.12.2018 року (додаток №2 договору про надання послуг із прибирання будинків і територій №01-03/12/18 від 05.12.2018р.) (а.с.165 Т.1); завдання на надання послуг (додаток № 1 договору про надання послуг із прибирання будинків і територій №01-03/12/18 від 05.12.2018) (а.с.166-167 Т.1); податкову накладну виконавця №284 від 17.12.2018 року на загальну вартість 81000 грн, у тому числі ПДВ - 13500 грн (а.с.168 Т.1); податкову накладну виконавця №298 від 18.12.2018 року на загальну вартість 60000 грн, у тому числі ПДВ - 10000 грн (а.с.170 Т1); податкову накладну виконавця №369 від 26.12.2018 року на загальну вартість 378000 грн, у тому числі ПДВ - 63000 (а.с.172 Т.1); платіжні доручення про оплату за договором (а.с. 196-203 Т.1).

У межах надання послуг за договором №02-03/12/18 від 05.12.2018 року про надання консультаційних послуг, ТзОВ Овертрейд компані Виконавець взяв на себе зобов`язання вчинити дії: провести аналіз документів, переданих Замовником за актом прийому-передачі; відповісти на питання, зазначені Замовником у завданні на надання послуг; описати потенційні податкові ризики договорів Замовника; дати прогноз розвитку ситуації; розробити алгоритм дій і запропонувати умови договорів, що відповідають інтересам Замовника, шляхом складання відповідних документів - договорів, додатків до них; визначити (дати оцінку і проаналізувати) податкові наслідки Замовника, визначити податкову базу з податку на додану вартість і податку на прибуток, порядок обчислення і сплати зазначених податків; визначити порядок відображення операцій Замовника, зазначених у завданні на надання послуг, як фактів господарського життя на рахунках бухгалтерського обліку Замовника та порядок підготовки бухгалтерської звітності (а.с.174-176 Т.1).

На підтвердження надання ТзОВ «Овертрейд компані» консультаційних послуг позивач надав такі первинні документи: акт здачі-прийняття робіт №ок-311 від 19.12.2018 року на загальну суму 48000 грн, у тому числі ПДВ - 8000 грн (а.с.177 Т.1); звіт про надані послуги від 19.12.2018 року (додаток №3 до договору надання консультаційних послуг (разові послуги) № 02-03/12/18 від 05.12.2018 року) (а.с.178 Т.1); акт здачі-прийняття робіт №ОК-344 від 24.12.2018 року на загальну суму 30000 грн, у тому числі ПДВ - 5000 грн (а.с.179 Т.1); звіт про надані послуги від 24.12.2018 року (додаток №3 до договору надання консультаційних послуг (разові послуги) №02-03/12/18 від 05.12.2018 року) (а.с.179 Т.1); завдання на надання послуг від 05.12.2018 року згідно додатку №1 до договору надання консультаційних послуг №02-03/12/18 від 05.12.2018 року (а.с.181-182 Т.1); податкову накладну виконавця №311 від 19.12.2018 року на загальну вартість 48000 грн, у тому числі ПДВ - 8000 грн (а.с.183 Т.1); податкову накладну виконавця №344 від 24.12.2018 року на загальну вартість 30000 грн, у тому числі ПДВ - 5,000 грн (а.с.185 Т.1); платіжні дорученнями (а.с. 196-203 Т.1).

У межах надання послуг за договором №03-03/12/18 від 05.12.2018 року про проведення рекламної кампанії (акції), ТзОВ «Овертрейд компані» взяло на себе зобов`язання власними силами та силами залученого промоперсоналу з проведення рекламної презентації нового автомобіля Mercedes-Benz G-класу та рекламування автомобілів марки Мерседес-Бенц, які поставляютья ним же, з метою просування на ринки збуту (а.с. 187-190 Т.1).

На підтвердження надання ТзОВ «Овертрейд компані» послуг з проведення рекламної кампанії позивач надав такі первинні документи: акт здачі-прийняття робіт №ок-339 від 22.12.2018 року на загальну суму 180000 грн, у тому числі ПДВ - 30000 грн (а.с.191 Т.1); звіт агента від 22.12.2018 року (додаток №1 до агентського договору на проведення рекламної акції №03-03/12/18 від 05.12.2018 року) (а.с.192-193 Т.1); податкову накладну виконавця №339 від 22.12.2018 року на загальну вартість 180000 грн, у тому числі ПДВ - 30000 грн (а.с.194 Т.1); платіжні доручення (а.с. 196-203 Т.1).

Обсяг розрахунків між ТзОВ „Західно-Український автомобільний дім" та ТзОВ „Овертрейд компані" становив 777000,00 грн, в тому числі ПДВ - 129500,00 грн..

Надавши правову оцінку наданим позивачем первинним документам на підтвердження господарських операцій з ТзОВ „Овертрейд компані" та їх економічну обґрунтованість, колегія суддів погоджується з доводами відповідача (апелянта), що надані до перевірки матеріали виконаних робіт (наданих послуг) ТзОВ Овертрейд компані не містять детального опису послуг, обсягу наданих послуг в натуральному виразі, не конкретизовано зміст наданих послуг, їх об`єм, час виконання, вартість. Акти не містять інформації про фактично понесені витрати на здійснення наданих послуг, відсутній розрахунок вартості наданих послуг.

При цьому, акти та звіти про хід виконання клінінгових послуг за договором №01-03/12/18 за короткий період часу (за 17, 18 і 26 грудня 2018 року) містять виконання великих об`ємів робіт схожих за обсягом і місцем прибирання. Водночас, відсутні докази фактичного виконання робіт та обґрунтування значних грошових сум за обумовлені договором послуги прибирання.

За договорами №02-03/12/18 про надання консультаційних послуг та №03-03/12/18 про проведення рекламної кампанії (акції), відсутні документальні підтвердження про фактичний зміст таких послуг, їх об`єм, одиничну вартість, про обсяг і характер послуг в натуральному виразі, про відображений результат таких послуг та використання таких послуг у господарській діяльності замовника (позивача).

З огляду на встановлене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що надані позивачем матеріали щодо взаємовідносин між ТзОВ «Західно-Український Автомобільний Дім» з ТзОВ „Овертрейд компані" за договором про надання послуг від №03/12/18 від 03.12.2018 року не містять інформації про фактично отримані послуги та понесені витрати на здійснення наданих послуг, що зумовлює висновок про непідтвердження реальності таких послуг.

Як уже було вказано судом вище, необхідною умовою для формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є, зокрема, фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Правові наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії або події, які викликають зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Факт придбання товарів (послуг) повинен підтверджуватися належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність здійснення такої господарської операції. Будь-які документи мають силу первинних документів і можуть бути використані для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарських операцій.

З огляду на встановлене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач ТзОВ «Західно-Український Автомобільний Дім» не підтвердив належними та допустимими доказами реальність (фактичність) здійснення господарських операцій з контрагентами ТзОВ «КЛР Студія» та ТзОВ «Овертрейд компані» з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, а отже не підтвердив право на формування витрат та податкового кредиту.

Тому відповідач Головне управління ДПС у Львівській області правомірно в межах наданих повноважень прийняв податкові повідомлення-рішення №0000201401 від 12.09.2019 року та №0000211401 від 12.09.2019 року в частині податкових зобов`язань щодо господарських операцій з ТзОВ «КЛР Студія» та ТзОВ « Овертрейд компані» .

З врахуванням наведеного вище, являються обґрунтованими доводи апелянта (відповідача) щодо правомірності спірних ППР від 12.09.2019 року в частині визначення позивачу грошових зобов`язань за платежами по податку на додану вартість та податку на прибуток за результатами досліджених взаємовідносин позивача із контрагентами ТзОВ «КЛР Студія» та ТзОВ « Овертрейд компані» .

Водночас, являються безпідставними і не спростовують висновків суду першої інстанції твердження апелянта (відповідача) щодо нереальності господарських операцій позивача із контрагентами ТзОВ «Торус» та ТзОВ Укрбізнеслюкс , що вплинуло на визначення позивачу грошових зобов`язань за платежами по податку на додану вартість та податку на прибуток у спірних ППР від 12.09.2019 року.

Згідно наданих відповідачем розрахунків грошових зобов`язань за спірними ППР №0000211401 і №0000201401 від 12 вересня 2019 року (а.с. 178-179 Т.2) застосованих до позивача ТзОВ Західно-Український Автомобільний Дім відповідно до акта перевірки від 27.08.2019 №1220/14.1/32053671, судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

По контрагенту ТзОВ Торус за звітний період - 1 квартал 2017 року (лютий) контролюючим органом виявлено: - по податку на прибуток заниження податкового зобов`язання у розмірі 30000 грн, у зв`язку з чим застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 50%, що складає суму 15000 грн.; - по податку на додану вартість заниження податкового зобов`язання у розмірі 33333,33 грн, у зв`язку з чим застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 50%, що складає суму 16666,67 грн..

По контрагенту ТзОВ Укрбізнеслюкс за звітний період - 1 квартал 2017 року (січень) контролюючим органом виявлено: - по податку на прибуток заниження податкового зобов`язання у розмірі 3900 грн, у зв`язку з чим застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 50%, що складає суму 1950 грн.; - по податку на додану вартість заниження податкового зобов`язання у розмірі 4333,33 грн, у зв`язку з чим застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 50%, що складає суму 2166,67 грн..

По контрагенту ТзОВ КЛР Студія за звітний період - 1 півріччя 2017 року контролюючим органом виявлено: - по податку на прибуток заниження податкового зобов`язання у розмірі 102600 грн, у зв`язку з чим застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 50%, що складає суму 51300 грн.; - по податку на додану вартість заниження податкового зобов`язання у розмірі 114000 грн, у зв`язку з чим застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 50%, що складає суму 57000 грн..

По контрагенту ТзОВ Овертрейд компані за звітний період - грудень 2018 року контролюючим органом виявлено: - по податку на додану вартість заниження податкового зобов`язання у розмірі 129500 грн, у зв`язку з чим застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 50%, що складає суму 64750 грн..

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та наведених розрахунків, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржені податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 12.09.2019 року підлягають частковому визнанню протиправним і скасуванню, а саме:

-№0000201401 в частині збільшення ТзОВ "Західно-Український автомобільний дім" суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 56500 грн. (в тому числі 37666,66 грн - податкове зобов`язання; 18833,34 грн - штрафні (фінансові) санкції);

-№0000211401 в частині збільшення ТзОВ "Західно-Український автомобільний дім" суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 50850 грн (в тому числі 33900 грн - податкове зобов`язання; 16950 грн - штрафні (фінансові) санкції).

У решта частині грошових зобов`язань спірні ППР від 12.09.2019 року являються правомірними і підстав для їх скасування вцілому немає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та з частковою невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що згідно статті 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення і ухвалення нового судового рішення.

Тому, з урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції від 29.07.2020 року необхідно скасувати та прийняти нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. (ч.ч. 3, 6 ст.139 КАС України).

Судом встановлено, що позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 9397,50 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням. Спір у вказаній справі носить майновий характер, загальний розмір якого становить 626499,99 грн..

Розраховуючи пропорційність судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань, колегією суддів з`ясовано, що такий розмір дорівнюватиме 17,13%, що від сплаченого судового збору складає 1609,79 грн (107350:626499,99х100; 9297,5*17,13=1609,79). Враховуючи, що при поданні позову згідно положень Закону України Про судовий збір позивачу у будь-якому випадку необхідно було б сплати судовий збір не менше прожиткового мінімуму, визначеному у році подання позову, то такий у 2020 році становить 2102 грн., і вказану суму судових витрат слід стягнути в користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області - задоволити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року в адміністративній справі №380/2052/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-Український автомобільний дім" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати та прийняти постанову.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-Український автомобільний дім" - задоволити частково.

Визнати частково протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №0000201401 від 12 вересня 2019 року - в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Західно-Український автомобільний дім" суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 56500 грн. (в тому числі 37666,66 грн. - податкове зобов`язання; 18833,34 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Визнати частково протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №0000211401 від 12 вересня 2019 року - в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Західно-Український автомобільний дім" суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 50850 грн. (в тому числі 33900 грн. - податкове зобов`язання; 16950 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У задоволенні решта позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-Український автомобільний дім" - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-Український автомобільний дім" (вул.Дж.Вашингтона,8, м.Львів, 79032; код ЄДРПОУ: 32053671) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (вул.Стрийська,35, м.Львів, 79003; код ЄДРПОУ 43143039) судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. сплачений за подання адміністративного позову.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді О. М. Довгополов Р. Й. Коваль Повний текст постанови складено 22.01.2021 року