Рішення

від 04.08.2020 по справі 460/3138/20

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 серпня 2020 року м. Рівне № 460/3138/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівотекс" до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в митному оформленні,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Рівотекс , (далі - позивач), звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Поліської митниці Держмитслужби, (далі - відповідач), про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UА204000/2020/000073/2 від 25.03.2020 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення № UА204000/2020/00096 від 25.03.2020. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що з метою митного оформлення придбаного товару за контрактом № 15/06/2019 від 21.06.2019 року та додаткового договору від 05.03.2020р, ним було подано до відповідача митну декларацію ВМД ІМ40 № UA204120/2020/0027698. Для підтвердження заявленої митної вартості товару до митниці разом з митною декларацією декларантом були подані товаросупровідні документи, що підтверджують вартість товару. В процесі здійснення процедури митного контролю, посадовою особою відповідача було направлено декларанту електронне повідомлення, згідно зі змістом якого митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів. Ця обставина стала підставою для витребування додаткових документів, передбачених статтею 53, 54 Митного кодексу України, зокрема витребувано: виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товарів на заявлених комерційних умовах поставки товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; документи щодо понесених витрат на страхування; замовлення, передбачені Договором. На письмову вимогу митниці, декларантом надіслано рахунок від 23.03.2020 № FHEX/20/03/0020, листи про відсутність додаткових документів, лист з проханням прийняти рішення без врахування термінів, визначених статтею 53 МКУ. Митниця не погодилась із задекларованою митною вартістю товарів та прийняла рішення про коригування митної вартості і картку відмови у митному оформленні товарів. Позивач не погоджується з даними рішеннями, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать вимогами чинного законодавства, просить їх скасувати.

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому заперечив проти позову. Свої заперечення аргументує тим, що за митною декларацією були подані супровідні документи, які не є достатніми для визнання заявленої митної вартості. Митну вартість товарів № 1, № 2, № 3 скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України, на основі раніше визнаних митницею рівнів митних вартостей згідно МД від 18.03.2020 № UА209170/2020/019309, яку оформлено у найбільш наближений період часу до оцінюваних товарів за поданою МД. При цьому, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використано актуальну на дату оцінки товарів та найменшу із альтернативних вартостей, що наявна у митниці. Так, числове значення митної вартості товару № 1 становить 403539,70 гривень, або у валюті контракту за курсом валюти Нацбанку України на день подання митної декларації до митного оформлення - 13404,0962 ЕUR; числове значення митної вартості товару № 2 становить 79051,32 гривень або у валюті контракту за курсом валюти Нацбанку України на день подання митної декларації до митного оформлення - 2625,7925 ЕUR; числове значення митної вартості товару № 3 становить 162646,15 гривень або у валюті контракту за курсом валюти Нацбанку України на день подання митної декларації до митного оформлення - 5402,5035 ЕUR. Випуск товару у вільний обіг здійснено за МД від 25.03.2020 № UА204120/2020/027770, з врахуванням частини 7 статі 55 МКУ. Сума додатково нарахованих митних платежів становить 53014,31грн. Відповідач вважає відмову у митному оформленні та коригування митної вартості правомірними, обґрунтованими та такими, що не порушують законних прав, свобод та інтересів позивача. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач відповідь на відзив не подав.

Позовна заява надійшла до суду 05.05.2020.

08.05.2020 ухвалою суду позов залишений без руху.

26.05.2020 від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позову.

01.06.2020 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

17.06.2020 від відповідача надійшов відзив на позов.

Повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі заяв по суті справи та чинного законодавства, перевіривши та дослідивши долучені докази, суд враховує наступне.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття Рішення про коригування митної вартості товарів та Картки відмови у митному оформленні товарів, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, що повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта.

Судом досліджено наявні у справі докази та встановлено наступне.

21.06.2019 року між ТОВ Рівотекс та Vive Textile Recycling (Кельце, Польща), укладено договір № 15/06/2019 та додатковий договір від 05.03.2020р.

Відповідно до п. 1 розділу І договору, його предметом є продаж Vive Textile Recycling на користь покупця - ТОВ Рівотекс одягу та взуття (sekond hand) сортованого/несортованого та інших речей бувших у використанні I, II і III категорій.

Згідно п. 1 розділу II договору, ціна товару визначається згідно рахунку-фактури (інвойсу) продавця.

У відповідності до фактури (інвойсу) № FHEX/20/03/0020 від 23.03.2020 року продавцем для позивача було продано: одяг вживаний в кількості 10089,60кг за ціною 0,90 євро за кілограм, загальною вартістю 9080,64євро; взуття вживане в кількості 1976,50кг за ціною 0,90 євро за кілограм, загальною вартістю 1778,85 євро та інші вживані речі в кількості 4066,60кг за ціною 0,90 євро за кілограм, загальною вартістю 3659,94 євро.

Разом загальна сума, на яку поставлено товар становить 14519,43євро за 16132,70кг товару.

Позивач, з метою митного оформлення придбаного товару за наведеним вище контрактом, подав до відповідача митну декларацію ВМД ІМ40 № UA204120/2020/0027698, визначивши митну вартість імпортованих товарів за ціною договору (контракту).

Рішенням Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA204000/2020/000073/2 від 25.03.2020 року було визначено, що числове значення митної вартості товару № 1 (одяг вживаний III сорт) становить 403539,70грн, або 13404,09 євро у валюті контракту; для товару № 2 (взуття вживане, III сорт) - 79051,32грн, або 2625,79 євро у валюті контракту; товару № 3 (інші вироби вживані, III сорт) -162646,15грн, або 5402,50 євро.

В обґрунтування зазначеного рішення відповідач вказує, що:

1. Згідно умов зовнішньоекономічного договору від 21.06.2019 № 15/06/2019 (далі - Договір), передбачених положенням пункту З розділу II (Ціна товару) цього документу, ціна товару не враховує транспортування, страхування, тощо. Такі витрати Покупцем будуть понесені самостійно.

Враховуючи зазначене, а також надані документи, до митного оформлення не надано документів щодо понесених витрат на страхування товарів.

2. У відповідності до пункту 4 розділу II Договору, ціна товару охоплює витрати на завантаження і витрати на упаковку (тара). Однак вартість завантаження та упаковки не відображена жодним із поданих до митного оформлення документів.

3. Пунктом 1 розділу III Договору передбачено, що Продавець підтверджує прийом замовлення і вказує ціну продажі за товар. При цьому реалізовуватися будуть тільки замовлення підтверджені Продавцем.

Враховуючи зазначене, до митного оформлення не подано замовлення, що передбачене умовами Договору.

4. У поданому до митного оформлення рахунку від 23.03.2020 № FHEX /20/03/0020 передбачено підпис особи, уповноваженої на отримання рахунку. Однак такий рахунок підписом не посвідчено.

5. При перевірці наданої до митного оформлення митної декларації країни відправлення від 23.12.2019 № 20РL341010Е0069272 за номером цього документу у системі ТАХАТIOМ АND CUSTOMS UNIОN (сайт ес.еuгора.еи) інформації, яка б задовольняла запит, не знайдено.

6. В фактурі від 23.03.2020 № FHEX/20/03/0020 зазначено різні вартості на товар одяг та взуття вживане , в специфікації від 23.03.2020 до фактури № FHEX/20/03/0020 не зазначено в якій валюті вказана вартість товару.

7. Наданий декларантом Опис товару від 23.03.2020 не містить інформації ким цей документ виданий та на підставі чого.

8. До митного оформлення заявлено товар № 3 Інші вироби вживані III сорт - 4066,6кг. Сортовані. Ступінь зносу не більше - 25 %. Домашній мікс (ковдри, подушки, покривала, коврики у ванну). Постіль . Разом з тим, фактура від 23.03.2020 № FHEX/20/03/0020 інформації про даний товар не містить.

Відповідач також зазначав про можливість визнання заявленої митної вартості за умови надання додаткових документів таких як: виписки з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товарів; висновку експертних організацій про вартісні характеристики товарів; документи, щодо понесених витрат на страхування; замовлення, передбачені договором.

Також відповідач в оскаржуваному рішенні, посилаючись на інші митні декларації з бази даних зазначив, що митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів,оскільки є відомості щодо вартості товарів схожих за описом, призначенням та заявленою країною походження митне оформлення яких здійснено у попередні періоди, вартість за якими визнана органами доходів і зборів за ціною 1,44 USD за кілограм.

На підставі даного рішення про коригування митної вартості відповідачем було також прийнято картку відмови в митному оформленні товарів № UA204000/2020/0096 від 25.03.2020р.

Після прийняття оскаржуваних рішень, позивачем було задекларовано товар та сплачено митні платежі на підставі ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України, згідно митної декларації ІМ40 № UA204120/2020/027770 від 25.03.2020р.

До митних декларацій позивач додав документи на підтвердження митної вартості товарів, а саме: зовнішньоекономічний договір № 15/06/2019 від 21.06.2019 року, митна декларація Республіки Польща, рахунок-фактуру (інвойс), автотранспортну накладну, свідоцтво про дезінфекцію, лист постачальника про сортність відвантаженого товару, лист постачальника про ступінь зносу товару.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд враховує наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Матеріалами справи стверджується, що Декларант, при здійсненні митного оформлення товару, надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Зокрема, для обґрунтування вартісного значення складових митної вартості надав зовнішньоекономічний договір № 15/06/2019 від 21.06.2019 року, митну декларацію Республіки Польща, рахунок-фактуру (інвойс) від 23.03.2020 року № FHEX/20/03/0020, автотранспортну накладну, свідоцтво про дезінфекцію, лист постачальника про сортність відвантаженого товару, лист постачальника про ступінь зносу товару.

Частинами першою, другою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю.

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З вищенаведеного слідує, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Позивач не заперечує право органу доходів і зборів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (частина п`ята статті 54 МК України), проте вважає, що при цьому він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно, наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підстав наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Суд зауважує, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару автомобіля та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

При цьому позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, у зв`язку із чим від декларанта витребовувались додаткові документи, та оскільки декларантом не надано необхідних витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці, на рівні 1,44 USD за кілограм.

Як слідує із рішення відповідача, він поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів також і у зв`язку зі спрацюванням системи ризиків АСАУР: митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів - згідно форм митного контролю за індексом 105-2, 106-2, 117-2 із приміткою По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: (1,2,3) Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням вимог наказу Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України . Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 ст. 53 МКУ.

Цими обставинами відповідач обґрунтовував необхідність подання декларантом додаткових документів.

Однак, суд не погоджується із такою позицією відповідача зважаючи на наступне.

Відповідач посилається на те, що до митного оформлення не надано документів, щодо понесених витрат на страхування товарів. Разом з тим, обставина, що в пункті 3 розділу II договору від 21.06.2019р. передбачено відсутність включення до ціни товару вартості страхування аж ніяк не свідчить про те, що таке страхування здійснювалося, та не зобов`язує покупця чи продавця товару його здійснювати. А пункт 8 частини 2 статті 53 Митного Кодексу України відносить документи про вартість страхування до документів, на підставі яких визначається митна вартість товарів виключно у випадку здійснення такого страхування. Доказів того, що товар, який підлягав розмитненню, був застрахований, відповідач суду не надав. Отже посилання відповідача на відсутність документів щодо понесених витрат на страхування товарів є безпідставними.

Також необхідно вказати про безпідставність визначення відповідачем в оскаржуваному рішенні як неточності відсутності відображення в документах окремо вартості упаковки та ціни завантаження, оскільки ні умови договору, ні законодавство не передбачає обов`язку декларанта відображати окремо таку вартість. Навпаки, ціна товару включає в собі такі витрати згідно з п. 4 розділу II договору.

Також суд звертає увагу на те, що умови договору передбачають підтвердження прийому замовлення продавцем (в тому числі усне), а не подання такого замовлення до митного оформлення митному органу, як стверджує останній у своєму рішенні.

До того ж згідно частини 5 статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Зважаючи на наведене, є необґрунтованою і вимога відповідача надати таке замовлення як додатковий документ.

В контексті викладеного, необґрунтованим є також посилання відповідача на те, що поданий до митного оформлення рахунок не містить підпису особи, уповноваженої на отримання такого рахунку, оскільки даний рахунок-фактура (інвойс) подавався в електронному вигляді, і зважаючи на фізичну неможливість отримання посадовою особою відповідача оригіналу на час митного оформлення від контрагента, такий рахунок не може містити в собі підпис такої особи.

Згідно ст. 31-1 МК України заяви, звернення, запити, скарги, інші документи, подання яких митним органам передбачено цим Кодексом, можуть подаватися митним органам в електронному вигляді.

Відповідно ж до ч. 3 ст. 257 МК України, митна декларація та інші документи, подання яких митним органам передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.

Що ж стосується, на думку відповідача, таких неточностей, які вказано в оскаржуваному рішенні відносно того, що при перевірці наданої до митного оформлення декларації країни відправлення від 23 грудня 2019 року № 20PL341010E0069272 за номером цього документу у системі TAXATION AND CUSTOMS UNION (сайт ec.europa.eu) інформації, яка б задовольняла запит, не знайдено , то необхідно відзначити, що митної декларації країни відправлення (Республіка Польща), яка б містила таку дату, як стверджує позивач, останній до митного оформлення не подавав.

На противагу даним твердженням та на їх спростування відповідач жодних аргументів не навів та жодних доказів не надав. В той же час, уповноваженою особою позивача до митного оформлення подано митну декларацію РП № 20PL341010E0069272 з датою видачі 23 березня 2020 року. За наведеного, суд уважає, що декларації країни відправлення від 23 грудня 2019 року № 20PL341010E0069272 не існує в природі, тому доводи позивача є прийнятними.

Водночас, слід зазначити, що дана обставина жодним чином не може бути підставою для сумнівів у правильності визначення митної вартості за ціною, яка зазначена у рахунку.

Також з незрозумілих причин відповідачем в оскаржуваному рішенні зазначено про те, що в фактурі (інвойсі) зазначено різні вартості на товар одяг та взуття вживане , а в специфікації до фактури не зазначено в якій валюті вказана вартість товару, оскільки по перше: у фактурі зазначено кожен вид товару окремо - одяг вживаний , взуття - вживане . інші артикули вживані за однаковою ціною - 0,90 євро за кілограм, а зважаючи на різну вагу поставленого товару вартість кожного товару різна; по-друге специфікація є додатком до фактури, в якій чітко визначена валюта вартості товару - євро. Аналогічно даний декларантом опис товару є додатком до фактури, який однак, не є тим документом, неточності в якому дають підстави відповідачеві для коригування митної вартості, зважаючи на норму частини 3 статті 53 МК України.

Крім того, у спірному рішенні безпідставно зазначено про те, що незважаючи на декларування в МД товару № 3 Інші вироби вживані III сорт-4066,6кг , фактура інформації про даний товар не містить.

Так, судом встановлено, що в графі 3 фактури (інвойс) № FHEX/20/03/0020 від 23.03.2020 року зазначено Innе artykuly uzywane - 4066,60kg (Інші артикули вживані -166,60кг). А зважаючи на те, що до категорії одяг вживаний чи взуття вживане такий товар не відноситься, то позивачем вірно задекларовано даний товар (ковдри, подушки, покривала, коврики у ванну, постіль).

Таким чином, наявними документами спростовується позиція відповідача про те, що митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів.

За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У рішенні про коригування митної вартості товарів вказано, що воно прийняте у зв`язку із неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані документи не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

Тобто, відповідач при прийнятті рішення застосував пункт 2 частини шостої статті 54 МК України. При цьому митну вартість він визначив за другорядним методом - резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 року в справі № 825/648/17 (№К/9901/16592/18).

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї Угоди, під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено, що за результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 Митного Кодексу України, митну вартість партії товарів № 1, № 2, № 3 скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України. При цьому, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша вартість із альтернативних, згідно інформації, наявної у митниці.

При цьому обов`язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів.

Окрім того, витребування митним органом додаткових документів має відбуватися у випадку наявності обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей.

В той же час, в поданих декларантом документах відсутні ознаки підробки, вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни за товар, та підтверджують можливість визначення митної вартості за основним методом - ціною договору (вартість операції).

З огляду на наведене, покликання відповідача на не підтвердження числових значень складових митної вартості товарів є необґрунтованими та не відповідають обставинам справи.

При вирішенні адміністративного спору суд враховує правову позицію Верховного Суду України, що наведена у постановах №№21-56а10, 21-76а10, 21-213а11, 21-418а11, 21-245а12 від 21.01.2011, від 07.02.2011, від 14.11.2011, від 06.02.2012 та від 11.09.2012 (відповідно), за якою, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Крім того, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 року в справі №805/2713/16-а.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене в його сукупності, суд приходить до висновку про те, що суб`єктом владних повноважень оскаржені рішення прийняті без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому такі рішення не можна вважати правомірними і обґрунтованим, у зв`язку з чим вони підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем усправі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2010грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Поліської митниці Держмитслужби.

Сума судового збору сплачена позивачем відповідно до платіжного доручення № 43 від 30.04.2020.

Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 25 березня 2020 року № UA204000/2020/000073/2.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Поліської митниці Держмитслужби від 25 березня 2020 року № UA204000/2020/00096.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Рівотекс за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Поліської митниці Держмитслужби судовий збір в сумі 2102грн (дві тисячі сто дві гривні).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - Товариство з обмеженою відповідальнстю "Рівотекс" (35009, Рівненська обл., Костопільський р-н, с. Лісопіль, вул. Костопільська, 26; код ЄДРПОУ 41983404);

2) відповідач - Поліська митниця Держмитслужби (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соборна, 104; код ЄДРПОУ 43350097).

Суддя Т.О. Комшелюк