Постанова

від 07.12.2020 по справі 460/3138/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/3138/20 пров. № А/857/10551/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Матковська З.М..

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю:

представник позивача Краковський А.С.

представник відповідача Федченко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року (головуючий суддя Комшелюк Т.О., м.Рівне) у справі № 460/3138/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівотекс" до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в митному оформленні, -

В С Т А Н О В И В:

05.05.2020 року позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UА204000/2020/000073/2 від 25.03.2020 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення № UА204000/2020/00096 від 25.03.2020.

Позов обґрунтовує тим, що з метою митного оформлення придбаного товару за контрактом № 15/06/2019 від 21.06.2019 року та додаткового договору від 05.03.2020 р, ним було подано до відповідача митну декларацію ВМД ІМ40 № UA204120/2020/0027698. Для підтвердження заявленої митної вартості товару до митниці разом з митною декларацією декларантом були подані товаросупровідні документи, що підтверджують вартість товару. В процесі здійснення процедури митного контролю, посадовою особою відповідача було направлено декларанту електронне повідомлення, згідно зі змістом якого митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів. Ця обставина стала підставою для витребування додаткових документів, передбачених статтею 53, 54 Митного кодексу України, зокрема витребувано: виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товарів на заявлених комерційних умовах поставки товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; документи щодо понесених витрат на страхування; замовлення, передбачені Договором. На письмову вимогу митниці, декларантом надіслано рахунок від 23.03.2020 № FHEX/20/03/0020, листи про відсутність додаткових документів, лист з проханням прийняти рішення без врахування термінів, визначених статтею 53 МКУ. Митниця не погодилась із задекларованою митною вартістю товарів та прийняла рішення про коригування митної вартості і картку відмови у митному оформленні товарів

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року адміністративним позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 25 березня 2020 року № UA204000/2020/000073/2. Визнано протиправною та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Поліської митниці Держмитслужби від 25 березня 2020 року № UA204000/2020/00096.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що за митною декларацією були подані супровідні документи, які не є достатніми для визнання заявленої митної вартості. Митну вартість товарів № 1, № 2, № 3 скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України, на основі раніше визнаних митницею рівнів митних вартостей згідно МД від 18.03.2020 № UА209170/2020/019309, яку оформлено у найбільш наближений період часу до оцінюваних товарів за поданою МД. При цьому, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використано актуальну на дату оцінки товарів та найменшу із альтернативних вартостей, що наявна у митниці. Так, числове значення митної вартості товару № 1 становить 403539,70 гривень, або у валюті контракту за курсом валюти Нацбанку України на день подання митної декларації до митного оформлення 13404,0962 ЕUR; числове значення митної вартості товару № 2 становить 79051,32 гривень або у валюті контракту за курсом валюти Нацбанку України на день подання митної декларації до митного оформлення 2625,7925 ЕUR; числове значення митної вартості товару № 3 становить 162646,15 гривень або у валюті контракту за курсом валюти Нацбанку України на день подання митної декларації до митного оформлення 5402,5035 ЕUR. Випуск товару у вільний обіг здійснено за МД від 25.03.2020 № UА204120/2020/027770, з врахуванням частини 7 статі 55 МКУ. Сума додатково нарахованих митних платежів становить 53014,31грн. Відповідач вважає відмову у митному оформленні та коригування митної вартості правомірними, обґрунтованими та такими, що не порушують законних прав, свобод та інтересів позивача. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечує, просить відмовити у їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги скарги підтримує.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

21.06.2019 року між ТОВ Рівотекс та Vive Textile Recycling (Кельце, Польща), укладено договір № 15/06/2019 та додатковий договір від 05.03.2020р.

Відповідно до п. 1 розділу І договору, його предметом є продаж Vive Textile Recycling на користь покупця - ТОВ Рівотекс одягу та взуття (sekond hand) сортованого/несортованого та інших речей бувших у використанні I, II і III категорій.

Згідно п. 1 розділу II договору, ціна товару визначається згідно рахунку-фактури (інвойсу) продавця.

У відповідності до фактури (інвойсу) № FHEX/20/03/0020 від 23.03.2020 року продавцем для позивача було продано: одяг вживаний в кількості 10089,60кг за ціною 0,90 євро за кілограм, загальною вартістю 9080,64євро; взуття вживане в кількості 1976,50кг за ціною 0,90 євро за кілограм, загальною вартістю 1778,85 євро та інші вживані речі в кількості 4066,60кг за ціною 0,90 євро за кілограм, загальною вартістю 3659,94 євро.

Разом загальна сума, на яку поставлено товар, становить 14519,43євро за 16132,70кг товару.

Позивач, з метою митного оформлення придбаного товару за наведеним вище контрактом, подав до відповідача митну декларацію ВМД ІМ40 № UA204120/2020/0027698, визначивши митну вартість імпортованих товарів за ціною договору (контракту).

Рішенням Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA204000/2020/000073/2 від 25.03.2020 року було визначено, що числове значення митної вартості товару № 1 (одяг вживаний III сорт) становить 403539,70грн, або 13404,09 євро у валюті контракту; для товару № 2 (взуття вживане, III сорт) - 79051,32грн, або 2625,79 євро у валюті контракту; товару № 3 (інші вироби вживані, III сорт) -162646,15грн, або 5402,50 євро.

В обґрунтування зазначеного рішення відповідач вказує, що:

1. Згідно умов зовнішньоекономічного договору від 21.06.2019 № 15/06/2019 (Договір), передбачених положенням пункту З розділу II (Ціна товару) цього документу, ціна товару не враховує транспортування, страхування, тощо. Такі витрати Покупцем будуть понесені самостійно.

Враховуючи зазначене, а також надані документи, до митного оформлення не надано документів щодо понесених витрат на страхування товарів.

2. У відповідності до пункту 4 розділу II Договору, ціна товару охоплює витрати на завантаження і витрати на упаковку (тара). Однак вартість завантаження та упаковки не відображена жодним із поданих до митного оформлення документів.

3. Пунктом 1 розділу III Договору передбачено, що Продавець підтверджує прийом замовлення і вказує ціну продажі за товар. При цьому реалізовуватися будуть тільки замовлення підтверджені Продавцем.

Враховуючи зазначене, до митного оформлення не подано замовлення, що передбачене умовами Договору.

4. У поданому до митного оформлення рахунку від 23.03.2020 № FHEX /20/03/0020 передбачено підпис особи, уповноваженої на отримання рахунку. Однак такий рахунок підписом не посвідчено.

5. При перевірці наданої до митного оформлення митної декларації країни відправлення від 23.12.2019 № 20РL341010Е0069272 за номером цього документу у системі ТАХАТIOМ АND CUSTOMS UNIОN (сайт ес.еuгора.еи) інформації, яка б задовольняла запит, не знайдено.

6. В фактурі від 23.03.2020 № FHEX/20/03/0020 зазначено різні вартості на товар одяг та взуття вживане , в специфікації від 23.03.2020 до фактури № FHEX/20/03/0020 не зазначено в якій валюті вказана вартість товару.

7. Наданий декларантом Опис товару від 23.03.2020 не містить інформації ким цей документ виданий та на підставі чого.

8. До митного оформлення заявлено товар № 3 Інші вироби вживані III сорт 4066,6кг. Сортовані. Ступінь зносу не більше 25 %. Домашній мікс (ковдри, подушки, покривала, коврики у ванну). Постіль . Разом з тим, фактура від 23.03.2020 № FHEX/20/03/0020 інформації про даний товар не містить.

Відповідач також зазначав про можливість визнання заявленої митної вартості за умови надання додаткових документів таких як: виписки з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товарів; висновку експертних організацій про вартісні характеристики товарів; документи, щодо понесених витрат на страхування; замовлення, передбачені договором. Також відповідач в оскаржуваному рішенні, посилаючись на інші митні декларації з бази даних зазначив, що митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів, оскільки є відомості щодо вартості товарів схожих за описом, призначенням та заявленою країною походження митне оформлення яких здійснено у попередні періоди, вартість за якими визнана органами доходів і зборів за ціною 1,44 USD за кілограм. На підставі даного рішення про коригування митної вартості відповідачем було також прийнято картку відмови в митному оформленні товарів № UA204000/2020/0096 від 25.03.2020р. Після прийняття оскаржуваних рішень, позивачем було задекларовано товар та сплачено митні платежі на підставі ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України, згідно митної декларації ІМ40 № UA204120/2020/027770 від 25.03.2020р. До митних декларацій позивач додав документи на підтвердження митної вартості товарів, а саме: зовнішньоекономічний договір № 15/06/2019 від 21.06.2019 року, митна декларація Республіки Польща, рахунок-фактуру (інвойс), автотранспортну накладну, свідоцтво про дезінфекцію, лист постачальника про сортність відвантаженого товару, лист постачальника про ступінь зносу товару.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Так, відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Згідно з ч.1 ст.246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч.1 ст.248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 МК України).

Відповідно до ч.6 ст.257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до ст.49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім цього, система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (ГААТ).

Згідно з ч.2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч.2 ст.52 МК України).

Відповідно до ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій статті цієї статті.

Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 МК України).

Як визначено у ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).

Крім цього, частиною третьою статті 318 МК України встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Також колегія суддів враховує, що наведені положення кореспондуються зі стандартними правилами, встановленими пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011р. №3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Вищенаведене узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 58 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч.8 ст.57 МК України, у разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Колегія суддів вказує, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Позиція апелянта полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, у зв`язку із чим від декларанта витребовувались додаткові документи, та оскільки декларантом не надано необхідних витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено митним органом за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці, на рівні 1,44 USD за кілограм.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такою позицією з огляду на наступне.

Апелянт посилається на те, що до митного оформлення не надано документів щодо понесених витрат на страхування товарів. Разом з тим, обставина, що в пункті 3 розділу II договору від 21.06.2019р. передбачено відсутність включення до ціни товару вартості страхування аж ніяк не свідчить про те, що таке страхування здійснювалося, та не зобов`язує покупця чи продавця товару його здійснювати. А пункт 8 частини 2 статті 53 Митного Кодексу України відносить документи про вартість страхування до документів, на підставі яких визначається митна вартість товарів виключно у випадку здійснення такого страхування. Доказів того, що товар, який підлягав розмитненню, був застрахований, митний орган не надав. Отже посилання апелянта на відсутність документів щодо понесених витрат на страхування товарів є безпідставними. Також необхідно вказати про безпідставність визначення митним органом в оскаржуваному рішенні як неточності відсутності відображення в документах окремо вартості упаковки та ціни завантаження, оскільки ні умови договору, ні законодавство не передбачає обов`язку декларанта відображати окремо таку вартість. Навпаки, ціна товару включає в собі такі витрати згідно з п. 4 розділу II договору. Також умови договору передбачають підтвердження прийому замовлення продавцем (в тому числі усне), а не подання такого замовлення до митного оформлення митному органу, як стверджує останній у своєму рішенні.

Крім того, митним органом в оскаржуваному рішенні зазначено про те, що в фактурі (інвойсі) зазначено різні вартості на товар одяг та взуття вживане , а в специфікації до фактури не зазначено в якій валюті вказана вартість товару, оскільки по перше: у фактурі зазначено кожен вид товару окремо - одяг вживаний , взуття - вживане . інші артикули вживані за однаковою ціною - 0,90 євро за кілограм, а зважаючи на різну вагу поставленого товару вартість кожного товару різна; по-друге специфікація є додатком до фактури, в якій чітко визначена валюта вартості товару - євро. Аналогічно даний декларантом опис товару є додатком до фактури, який однак, не є тим документом, неточності в якому дають підстави відповідачеві для коригування митної вартості, зважаючи на норму частини 3 статті 53 МК України.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що за умови не наведення органом доходів і зборів доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, що ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Сумніви органу доходів і зборів можна вважати обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Наведене свідчить про обов`язок органу доходів і зборів зазначити конкретні обставини, що викликають такі сумніви, та причини неможливості підтвердження заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів, а також зазначити конкретні документи, надання яких може розвіяти вказані сумніви.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про задоволення позову, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.242, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року у справі № 460/3138/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко З. М. Матковська Повне судове рішення складено 08 грудня 2020 року.