Рішення

від 29.07.2020 по справі 640/11114/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/1027

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2020 року м. Київ № 640/11114/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Бєсєді А.Ю., за результатами відкритого судового засідання в адміністративній справі за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (надалі - відповідач), адреса: 25006, місто Кропивницький, вулиця Велика Перспективна, 55, в якій позивач, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 листопада 2019 року № 0001933303, № 0001943303, № 0001953303, № 0001963303, № 0001973303;

- визнати протиправним та скасувати рішення від 28 листопада 2019 № 0000303303 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ;

- визнати протиправним та скасувати рішення від 28 листопада 2019 року № 0000313303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28 листопада 2019 року № Ф-0000083303.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень оскаржуваних рішень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, яка буде розглядатись під головуванням судді Клочкової Н.В., вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18 червня 2020 року о 10 год. 00 хв.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані рішення прийняті на підставі безпідставних та необґрунтованих висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, про необхідність оподаткування доходу, отриманого від продажу власного нерухомого майна фізичної особи, податком на доходи фізичних осіб, що потягло також прийняття похідних від цього рішень про донарахування інших податків і зборів.

Позивач наголошує, що дохід, отриманий фізичною особою від продажу житлового будинку, квартири оподатковується у порядку, передбаченому підпунктами 171.1-171.2. Податкового кодексу України за ставкою 5 %.

Цей обов`язок, як зазначає позивач, виконаний у повному обсязі, а доводи відповідача про необхідність утримання з такого доходу податку на доходи фізичних осіб, як зазначає позивач, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки позивач не є підприємцем та здійснені ним операції з продажу майнових прав не містять ознак підприємницької діяльності, а отже позивач не є платником зазначених податків. Жодним діючим нормативно-правовим актом не встановлено заборони фізичній особі отримувати дохід в процесі реалізації її прав та законних інтересів, а також не поставлено таку можливість в залежність від наявності у фізичної особи правового статусу підприємця.

Отже, враховуючи те, що ОСОБА_1 не є та ніколи не була зареєстрована як фізична особа-підприємець (суб`єкт господарювання), позивач вважає, що оподаткування її доходів має здійснюватися із застосуванням встановлених Податковим кодексом України правил загальної системи оподаткування для платників податків - фізичних осіб, що не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Між тим, позивач також звертає увагу, що усі договори купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна укладалися позивачем саме як фізичною особою, у зв`язку з чим висновок податкового органу про порушення позивачем пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2018 року в сумі 2327 456,40 грн, в т.ч.: у 2013 році - 91 820,00 грн, у 2014 році - 271 261,94 грн, у 2015 році - 1456 174,25 грн, у 2016 році - 508 200,00 грн, є помилковим з огляду на те, що за відсутності факту реєстрації ОСОБА_1 в якості фізичної особи-підприємця, норми цієї статті до неї застосованими бути не можуть.

Посилання ГУ ДПС у Кіровоградській області на те, що діяльність позивача щодо продажу об`єктів нерухомості має ознаки підприємницької, не спростовує той факт, що ОСОБА_1 не включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець.

При цьому позивач звертає увагу суду на те, що у Податковому кодексі України відсутня імперативна норма, яка зобов`язує сплачувати фізичну особу у разі продажу нею більше двох об`єктів нерухомого майна податок на доходи фізичних осіб у розмірі 18 %, тим більше реєструватися останній як суб`єкт господарювання.

Заборони щодо продажу фізичними особами протягом року більше як одного об`єкта нерухомого майна діюче законодавство не передбачає, а лише встановлює для цього відповідний режим оподаткування, передбачений статтею 172 Податкового кодексу України, який в даному випадку позивачем був дотриманий.

Отже, порушення вимог статті 177 Податкового кодексу України в діях позивача відсутнє.

Вказані обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідачем було подано відзив, в якому останній зазначає, що за період з 2013 року по 2018 рік фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 отримано дохід від реалізації об`єктів нерухомого майна за ознакою доходу 104 - частина доходів від операцій з продажу (обміну) об`єктів нерухомого майна.

При цьому, відповідач зазначає, що систематичний продаж фізичними особами нерухомого майна, у т.ч. власного, з метою одержання прибутку є підприємницькою діяльністю, та підтверджує, що діяльність фізичної особи - платника податків позивача з будівництва та реалізації об`єктів нерухомого майна у багатоповерхових житлових будинках спрямована на досягнення економічних і соціальних результатів та здійснюється з метою одержання прибутку, а тому є підприємництвом, а суб`єкт підприємництва - підприємцем.

За таких обставин, контролюючий орган просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав аргументи викладені в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та посилався на ті докази та аргументи, які були викладені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та проти чого не заперечували сторони, 06 листопада 2019 року працівниками Головного управління ДФС у Кіровоградській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи ОСОБА_1 з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів за період діяльності з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2018 року.

За результатами перевірки було складено акт від 06 листопада 2019 року № 129/11-28-33-03/1711511009.

Згідно з висновками, викладеними у Акті перевірки, податковим органом було встановлено наступні порушення:

1. п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме: неведення книги обліку доходів та витрат від здійснення підприємницької діяльності за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2018 року;

2. п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п. 177.11 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме: неподання декларації про майновий стан та доходи за 2016, 2017 та 2018 роки;

3. п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу в частині заниження чистого доходу, з якого утримується податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, на загальну суму 15 888 440,00 грн, в результаті чого занижено податкове зобов`язання на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2018 року в сумі 2 327 456,40 грн, в т.ч.: у 2013 році - 91 820,00 грн, у 2014 році - 271 261,94 грн, у 2015 році - 1 456 174,25 грн, у 2016 році - 508 200,00 грн;?

4. п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині неподання звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013-2016 роки;

5. п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 11 ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині заниження бази нарахування єдиного внеску за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2016 року на загальну суму 102 840,94 грн, в т.ч.: у 2013 році - на 18 988,89 грн, у 2014 році - на 12 659,26 грн, у 2015 році - на 56 034,79 грн, у 2016 році - на 15 158,00 грн;

6. п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п.п. 1.1, п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в частині заниження податкового зобов`язання з військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2018 року на загальну суму 146 934,00 грн, в т.ч.: у 2015 році - на 136 434,00 грн, у 2016 році - на 105 000,00 грн;

7. п. 181.1 ст. 181, п. 183.1 та п. 183.2 ст. 183, абз. б п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми зобов`язань з ПДВ за період з 11 липня 2013 року по 21 серпня 2013 року, що підлягає сплаті на загальну суму 100 191,29 грн., в т.ч. за липень 2013 року - 71 800,09 грн., за серпень 2013 року - 28 391,20 грн.

Документальна позапланова невиїзна перевірка платника податку - фізичної особи ОСОБА_1 здійснюється на підставі податкової інформації, зібраної та опрацьованої відповідно до статті 72 та статті 74 Податкового кодексу України, а саме: податкової звітності, відомостей з ЦВД ДРФО ДПС України про отримані доходи за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2018 року, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформації отриманої від Державної архітектурно-будівельної інспекції України, інтегрованої картки платника АІС Податковий блок ОСОБА_1 .

З метою визначення об`єкта оподаткування ГУ ДПС у Кіровоградській області було направлено запити, а саме:

- ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Березнякижитлобуд (код за ЄДРПОУ 33884108) від 30 січня 2019 року № 1287/10/11-28-53-06 Про надання інформації та її документального підтвердження щодо надання інформації про право забудови земельних ділянок (договори суперфіції) укладених з платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 ;

- ТОВ ДІА РК (код за ЄДРПОУ 40568587) від 25 вересня 2019 року № 1056/10/11-28-33-03 Про надання інформації та її документального підтвердження щодо виникнення або переходу права власності від платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 на об`єкти нерухомого майна;

- ТОВ ЛАБРЕЙТ (код за ЄДРПОУ 41007458) від 25 вересня 2019 року № 1056/10/11-28-33- 03 Про надання інформації та її документального підтвердження щодо виникнення або переходу права власності від платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 на об`єкти нерухомого майна.

З метою отримання інформації та її документального підтвердження щодо отримання доходу від продажу об`єктів нерухомого майна та понесених для його отримання витрат платнику податків - фізичній особі ОСОБА_1 направлено письмові запити від 29 січня 2019 року № 255/С/11-28-53-06 (отриманий позивачем 01 січня 2019 року), від 25 липня 2019 року № 2290/С/11-28-13-03 (отриманий позивачем 26 липня 2019 року).

Відповідно інформації Олександрійського управління ГУ ДПС у Кіровоградській області (доповідна записка від 06 листопада 2019 року № 31/11-28-53-11-34) платник податків ОСОБА_1 в період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2018 року не зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності.

За наслідками перевірки та на підставі вищевказаного Акту перевірки податковим органом було прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 28 листопада 2019 року № 0001933303, яким застосовано штрафні санкції в сумі 510,00 грн, за неведення книги обліку доходів та витрат від здійснення підприємницької діяльності за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2018 року;

- податкове повідомлення-рішення від 28 листопада 2019 року № 0001943303, яким застосовано штрафні санкції в сумі 510,00 грн. за неподання декларації про майновий стан та доходи за 2016, 2017 та 2018 роки;

- податкове повідомлення-рішення від 28 листопада 2019 року № 0001953303, яким донараховано грошове зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в загальній сумі 2 990 320,50 грн, з яких 2 327 456,40 грн податкове зобов`язання та 581 864,10 грн - штрафні (фінансові) санкції;

- податкове повідомлення-рішення від 28 листопада 2019 року № 0001963303, яким донараховано грошове зобов`язання з військового збору в загальній сумі 183 667,50 грн, з яких 146 934,00 грн податкове зобов`язання та 36 733,50 грн - штрафні (фінансові) санкції;

- податкове повідомлення-рішення від 28 листопада 2019 року № 0001973303, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 125 239,00 грн, з яких 100 191,20 грн податкове зобов`язання та 25 047,80 грн - штрафні (фінансові) санкції;

- рішення № 0000 30 3303 від 28 листопада 2019 року про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , яким застосовано штрафні санкції в розмірі 510,00 грн.;

- рішення № 0000 31 3303 від 28 листопада 2019 року про застосування штрафних санкцій та донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску яким застосовано штрафні санкції в розмірі 38 987,61 грн;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 28 листопада 2019 року № Ф-0000 08 3303 зі сплати єдиного внеску в сумі 102 840,94 грн.

З аналізу Акту перевірки, слідує, що відповідно до відомостей Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної фіскальної служби України позивачем були отримані протягом 2013 року доходи на суму 1 024 478,00 грн, протягом 2014 року доходи на суму 2 790 327,00 грн, протягом 2015 року доходи на суму 9 095 635,00 грн, протягом 2016 року доходи на суму 2 990 000,00 грн., які не було задекларовано.

Такими відомостями податковий орган визнав дані щодо доходу позивача від операцій з продажу нерухомого майна, які були відображено фізичними особами які провадять незалежну професійну діяльність - приватними нотаріусами ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 (РН ОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_7 (РН ОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_8 (РН ОКПП НОМЕР_7 ).

За даними податкового органу, дохід позивача виник внаслідок продажу 3 об`єктів нерухомого майна протягом 2013 року на суму 1 024 478,00 грн, 3 об`єктів нерухомого майна на суму 2 790 327,00 грн, протягом 2014 року, 18 об`єктів нерухомого майна протягом 2015 року на суму 9 095 635,00 грн. та 5 об`єктів нерухомого майна протягом 2016 року на суму 2 990 000,00 грн.

При цьому, в ході проведення перевірки податковим органом було встановлено, що позивачем за період 2013 - 2016 роки були сплачені податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від продажу об`єктів нерухомого майна всього в сумі 676 265,00 грн., в тому числі у 2013 році - 80 071,65 грн, у 2014 році - 202 850,05 грн, у 2015 році - 362 343,75 грн, у 2016 році - 30 000,00 грн., що свідчить про те, що ОСОБА_1 при реалізації об`єктів нерухомості здійснювалась сплата податку на доходи з фізичних осіб в розмірі 5 % відповідно до пункту 172.2. статті 172 Податкового кодексу України, а саме: дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об`єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об`єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягав оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу, а саме:

Проте незважаючи на вищевказану сплату податкових зобов`язань, в акті перевірки відповідачем було зроблено висновок, що ОСОБА_1 за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2018 року було отримано дохід від провадження саме підприємницької діяльності з будівництва та реалізації квартир, яка була спрямована на досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.

Не погоджуючись з вищевикладеною позицією та рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України; Податкового кодексу України, у відповідних редакціях, що діяли на момент спірних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.4. та пункту 75.1 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків, зокрема, документальні позапланові виїзні перевірки, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 78.1.1. Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої підстави, як - отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Таким чином, законною може бути визнана перевірка, призначенню якої передує направлення платнику податків запиту, який відповідає встановленим вимогам, та ненадання відповіді на складений у відповідності до вимог Податкового кодексу України запит контролюючого органу (відповіді на законний запит).

При цьому, запит фіскального органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, містити чітко визначені обставини, які свідчать про порушення платником податків вимог податкового законодавства.

Між тим, порушення вимог щодо складання, оформлення, надіслання запиту нівелюють його юридичну значимість та не створюють для платника податків будь-яких правових наслідків для цілей його виконання.

Іншими словами, платник податків не зобов`язаний виконувати, надавати відповідь на незаконний запит, на запит, який не відповідає встановленим вимогам.

Так, враховуючи вищевказане, колегія суддів зауважує, що відповідно до вимог пункту 73.3. Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

З аналізу викладених норм Податкового кодексу України вбачається, що наявність печатки є одним з обов`язкових елементів, які зумовлюють надання такому запиту юридичної значимості, обов`язковості, відсутність якого у свою чергу звільняє платника від обов`язку надавати відповідь на такий запит, що в свою чергу виключає право контролюючого органу призначати проведення перевірки з підстав ненадання пояснень та їх документальних підтверджень на обов`язковий письмовий запит, а у разі прийняття рішення, оформленого наказом, про призначення перевірки за вказаних обставин такий наказ може бути визнано протиправним та скасовано.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 826/9082/15.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи вбачається, що на запиті ГУ ДФС у Кіровоградській області від 29 січня 2019 року № 255/С/11-28-53-06-16 (а.с. 242-245) про надання позивачем інформації та її документального підтвердження, який засвідчений безпосередньо контролюючим органом, не вбачається наявності печатки ГУ ДФС у Кіровоградській області.

Таким чином, суд зазначає, що у даному випадку, в порядку виконання обов`язку, визначеному частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, контролюючим органом не доведено наявності печатки на запиті, направленому позивачу. З копії цього запиту, який засвідчений безпосередньо контролюючим органом, не вбачається наявності печатки на запиті до позивача.

Вищенаведені обставини позбавляють вищезгаданий запит юридичної значимості та не зумовлювали виникнення у позивача обов`язку надання на нього відповіді.

При цьому, ненадання позивачем відповіді та документів на такий запит не може бути підставою для призначення перевірки на підставі підпункту 78.1.1. Податкового кодексу України, що дає підстави суду прийти до висновку про протиправність призначення та проведення перевірки.

У свою чергу, Акт перевірки, складений за результатами перевірки, призначеної з порушенням Закону, є доказом, здобутим незаконним шляхом, а відтак, не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та в силу вимог частини 1 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України судом до уваги не береться, як юридично дефектний документ.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що наведене є самостійною та достатньою підставою для визнання протиправними та скасування всіх оскаржуваних рішень про донарахування податків, зборів та штрафних санкцій, як таких, що ґрунтуються на доказах, здобутих з порушенням закону, незаконним шляхом.

Між тим, незважаючи на вищенаведені висновки суду, у той же час, враховуючи положення частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, суд вважає за необхідне надати також оцінку доводам фіскального органу по суті висновків Акту перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами визнається та не заперечується той факт, що позивач за результатами виконання угод з підрядними організаціями став власником об`єкта нерухомого майна (багатоквартирного житлового будинку на 30 квартир) за адресою: АДРЕСА_2 та здійснював надалі продаж квартир фізичним особам за нотаріально посвідченими договорами.

При цьому, суд зазначає, що відмінність підходів щодо оподаткування згаданих операцій з продажу квартир полягає у тому, що позивач вважає, що вказані операції, податковим агентом при оформленні яких виступає нотаріус, оподатковуються як дохід фізичної особи за правилами п/п. 172.2. ПК України та за ставкою 5 %.

У той же час, контролюючий орган, визнаючи, що позивач не зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, вважає, що позивачем фактично здійснюється підприємницька діяльність та ОСОБА_1 фактично є підприємцем, хоча і без реєстрації, а тому, на думку податкового органу, дохід від продажу квартир підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 177.1 Податкового кодексу України, як дохід фізичної особи - підприємця, отриманий протягом календарного року від провадження господарської діяльності з оподаткуванням за ставкою, визначеною пунктом 167.1 ПК України за ставкою 18 %.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що в рамках адміністрування податку на доходи фізичних осіб, особливості оподаткування операцій з продажу (обміну) об`єктів нерухомого майна визначені статтею 172 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 172.2. Податкового кодексу України дохід вбачається, що отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об`єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об`єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 167.2. Податкового кодексу України, посилання на яку прямо міститься у пункті 172.2. Податкового кодексу України, ставка податку становить 5 % бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом, що має місце у даному випадку виходячи із змісту пункту 172.2. Податкового кодексу України щодо посилання, крім іншого, на ставку у розмірі 5 %.

З аналізу вказаних норм вбачається, що вони є спеціальними та застосовуються за наведених у пункті 172.2. Податкового кодексу України умов, яким відповідають проведені операції з продажу квартир позивачем.

Так, правила пункту 172.2. Податкового кодексу України застосовуються у випадку продажу протягом звітного періоду більш як одного з об`єктів нерухомості.

При цьому, гранична межа кількості таких операцій за такий період, чи вартості таких операцій, - не обмежена, а тому відсутні обмеження для застосування положень пункті 172.2. Податкового кодексу України при продажу фізичною особою (не підприємцем) більше одного об`єкту нерухомості протягом звітного періоду.

Таким чином, виходячи з аналізу викладеного вище, суд приходить до висновку, що посилаючись на низку норм законодавства, податковий орган, не надав належної уваги та оцінці прямим, беззастережним та чітко сформульованим положенням пункту 172.2. Податкового кодексу України, які є спеціальними до певного виду операцій та недвозначно визначають правила застосування вказаної норми, якій у даному випадку правомірно слідував позивач, правильно застосовуючи до вищезгаданих операцій спеціальні положення пункту 172.2. Податкового кодексу України, які у даному випадку податковий орган помилково розтлумачив та застосував.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що за вищезгадані операції позивач правомірно застосовував ставку оподаткування у розмірі 5 відсотків.

Суд вважає помилковим доводи відповідача щодо, по суті, прирівняння позивача для цілей оподаткування до суб`єктів господарської діяльності та застосування до позивача правил для оподаткування фізичних осіб - підприємців, оскільки такі правила не встановлені Податковим кодексом України, примусова реєстрація не передбачена та позивач у даному випадку є фізичною особою без зареєстрованого статусу підприємця.

При цьому, з боку відповідача не надходило претензій відносно математичних розрахунків, правильності нарахування ПДФО за ставкою 5 %, тобто виходячи власне з положень пункту 172.2. ПК України. Також, з боку податкового органу не надходило і заперечень відносно оцінки майна (квартир) при їх продажу.

За таких обставин, підстави для висновку про порушення позивачем податкового законодавства при реалізації зазначених вище угод відсутні.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов`язку, визначеного частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України контролюючим органом не доведено правомірності висновків Акту перевірки щодо визначення чистого доходу та формуванні податкових зобов`язань з ПДФО за правилами для фізичних осіб-підприємців, що у свою чергу зумовлює висновок суду про протиправність таких висновків та, відповідно, ППР щодо донарахування ПДФО. У зв`язку з цим, слід додати, що всі похідні донарахування зобов`язань з ЄСВ, військового збору, штрафні санкції, ґрунтуються на висновках відповідача щодо формування позивачем доходу та, враховуючи ці висновки необґрунтованими та протиправними, суд, відповідно, приходить до висновку про протиправність і всіх похідних рішень, оскаржуваних у даній справі.

Крім того, враховуючи те, що у даному випадку відносно позивача контролюючим органом застосовуються інші положення, які як встановлено вище, не підлягають застосуванню до вищезгаданих операцій, суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до положень пункту 56.21. Податкового кодексу України, яким передбачено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Отже, враховуючи імперативність правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків такого платника, суд вважає, що контролюючий орган був зобов`язаний прийняти рішення на користь позивача.

Відтак, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі у т.ч., як вже зазначалося, - щодо похідних оскаржуваних рішень щодо донарахування військового збору, ЄСВ, штрафних санкцій, які ухвалені на підставі визначення відповідачем чистого доходу за вищевказаними операціями.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з частини 1 статті 9, статті 72, частин 1, 2, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 10 510,00 грн. Відтак, враховуючи, що позовні вимоги позивача були задоволені в повному обсязі, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 10 510,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 листопада 2019 року № 0001933303, № 0001943303, № 0001953303, № 0001963303, № 0001973303.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення від 28 листопада 2019 року № 0000303303 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

4. Визнати протиправним та скасувати рішення від 28 листопада 2019 року № 0000313303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

5. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28 листопада 2019 року № Ф-0000083303.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) понесені нею судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 510,00 грн (десять тисяч п`ятсот десять гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Кіровоградській області (25006, Кіровоградська область, місто Кропивницький, вулиця Велика Перспективна, будинок 55, ЄДРПОУ 43142606).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст виготовлено 05.08.2020.