Постанова

від 04.08.2020 по справі 360/700/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2020 року справа №360/700/19

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Арабей Т.Г., Блохіна А.А.,

секретар Харечко О.П.,

за участі представника відповідача Ікешової А.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на додаткове рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 р. у справі № 360/700/19 (головуючий І інстанції суддя Шембелян В.С., у повному обсязі складено 26 грудня 2019 року у м.Сєвєродонецьк Луганської області) за позовом Дочірнього підприємства Набат до Головного управлівння ДПС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року Дочірнє підприємство Набат (далі - Підприємство, позивач у справі) звернулося в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - контролюючий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 07.02.2019 № 00000301413 та від 07.02.2019 № 00000261413.

16.12.2019 Луганський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податквое повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 07.02.2019 № 00000301413 в частині нарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 128747,22 грн. та штрафних санкцій в сумі 32186,80 грн., всього в розмірі 160934,02 грн. та податкове повідомлення-рішення від 07.02.2019 № 00000261413 в частині нарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 100411,21 грн. та штрафних санкцій в сумі 10968,12 грн., всього в розмірі 111379,33 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необгрунтованістю.

19.12.2019 року представником позивача Гребенар О.В. подано до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу на користь Підприємства у розмірі 17000 грн.

23.12.2019 Луганській окружний адміністартивний суд ухвалив додаткове рішення, яким заяву адвоката Гребенара Олексія Володимировича задоволено, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області на користь Підприємства 17000 гривень понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, за результатами оцінки наданих Підприємством доказів, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу належним чином підтверджений, співмірний зі складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, затраченим ним часом на надання таких послуг, а тому підлягає відшкодуванню у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суб`єкта владних повноважень.

Не погодившись з цим судовим рішенням податковий орган подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, надання ним невірної оцінки обставинам, що мають значення для справи, просить скасувати додаткове рішення, прийняти нове, яким у задоволенні заяви позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу відмовити у повному обсязі.

Податковий орган наголошує на тому, що наданими до суду першої інстанції документами, обгрунтвоаність та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у конкретній адміністартивній справі не підтверджено належними та допустимими доказами.

Під час апеляційного розгляду представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, представник позивача до суду не прибув.

Суд, заслухав суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірив матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу надано договір № 15-02/19/1 про надання правової допомоги від 15.02.2019, додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги № 15-02/19/1 від 15.02.2019, акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 16.12.2019, заключна виписка за період з 18.02.2019 по 18.02.2019, платіжне доручення № 3660 від 18.12.2019 на суму 8500 грн., заключна виписка за період з 19.02.2019 по 19.02.2019, платіжне доручення № 3051 від 19.02.2019 на суму 8500 грн. (т. 7, а.с. 186-190, т. 10, а.с. 185-189).

За умовами додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги, сторони погодили вартість правничої допомоги, яку клієнт зобов`язується сплатити в наступному порядку: 50% вартості послуг в сумі 8500 грн. здійснюється не пізніше одного банківського дня від дня подання позовної заяви до суду шляхом попереденьої оплати за договором; 50% в сумі 8500 грн. здійснюється протягом двоїх банківських днів з дня ухвалення рішення Луганським окружним адміністарнтивним судом.

Підпунктом 2 додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги передбачено, що вартість правничої допомоги складається з ознайомлення з матеріалами перевірки (акт № 864/12-32-14-13-05/32538867 від 07.12.2018 на 110 аркушах та додатками), прийнятими податковими-рішеннями від 07.02.2019 № 00000301413 та від 07.02.2019 № 00000261413, надання консультації та роз`яснення щодо підстав для оскарження в судовому порядку 3000 грн.; підготовка позовної заяви до Луганського окружного адміністративного суду про визнання протиправними та скасування податкових повідмолень-рішень 4000 грн. та представництво інтересів у Луганському окружному адміністративному суді у справі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень на загальну суму податкових зобов`язань в розмірі 1685262,50 грн. (1 справа без обмеження за кількістю судових засідань).

Відповідно до акту про приймання-передачі наданої правової допомоги, представник позивача Гребенар О.В. надав Підприємству правничу допомогу, зокрема, проведено ознайомлення з матеріалами перевірки акт № 864/12-32-14-13-05/32538867 від 07.12.2018 на 110 аркушах та додатками, прийнятими податковими-рішеннями від 07.02.2019 №00000301413 та від 07.02.2019 №00000261413, надано консультації та роз`яснення щодо підстав для оскарження в судовому порядку при особистих зустрічах з керівництвом клієнта 15.02.2019, 18.02.2019, направлено до Луганського окружного адміністративного суду позовну заяву з датою отримання 18.02.2019; представництво інтересів Клієнта у суді у справі, за результатом розгляду якої ухвалено рішення від 16.12.2019. Безпосередня участь представника в судових засіданнях - 27.03.2019, 09.04.2019, 23.04.2019, 29.05.2019, 25.11.2019, 26.11.2019, 27.11.2019, 16.12.2019.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції щодо необхідності задоволення заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою, колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 КАС України).

Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Як встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду розмір понесених позивачем витрат підтверджується належними та допустимими в розумінні КАС України доказами.

На підтвердження фактичного понесення зазначених витрат та їх розміру позивачем також надано копії платіжних доручень, які відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-14 та підтверджують факт понесення витрат саме у цій справі.

В контексті наведеного апеляційний суд звертає увагу на те, що наведені вище положення законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на це, відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний був навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами. Водночас відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано доказів, як і не зазначено обставин, які б спростували співмірність розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт. Суд таких обставин також не встановив.

За таких обставин, з огляду на доведеність позивачем реальності та підтвердження фактичного розміру понесених витрат на правничу допомогу та недоведеність відповідачем обставин понесення позивачем розміру витрат у меншому розмірі та/або неспівмірності таких витрат, суд вважає правильними висновок суду першої інстанції про задоволення заяви позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи та стягнення таких витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування додаткового рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019р. у справі № 360/700/19 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 04 серпня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді Т.Г. Арабей

А.А. Блохін