Постанова

від 20.07.2020 по справі 460/3227/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/3227/18 пров. № 857/9484/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Коваля Р.Й. , Шинкар Т. І.

за участі секретаря судового засідання Хітрень О.Ю.,

представник позивача: Гоч Н.М.

представник відповідача: адвокат Фінкевич В.Г.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління Державної казначейської служби України у Рівненському районі Рівненської області : не з`явився

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 року у справі № 460/3227/18 за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Рівненській області до Колективного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Зоря , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління Державної казначейської служби України у Рівненському районі Рівненської області про стягнення коштів за простроченою заборгованістю за бюджетною позичкою,-

суддя в 1-й інстанції - Друзенко Н.В.,

час ухвалення рішення - 11 год. 10 хв.,

місце ухвалення рішення - м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення - 14.06.2019,-

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2018 року Головне управління ДФС у Рівненській області (далі ГУ ДФС у Рівненській області, позивач) звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Колективного підприємства Агрофірма Зоря (далі Агрофірма Зоря , відповідач) про стягнення коштів за простроченою заборгованістю за бюджетною позичкою.

Позовні вимоги ГУ ДФС у Рівненській області обґрунтовує тим, що Управлінням Державної казначейської служби України у Рівненському районі було скеровано на його адресу подання від 22.11.2018 №11 для здійснення до КСП Агрофірма Зоря заходів щодо стягнення простроченої заборгованості основного боргу в сумі 195 504 150,49 грн. та пені в сумі 16 602 698,89 грн.. Підставою виникнення вказаної заборгованості, як вказує позивач, є те, що 23.10.1992 між Державним експортно-імпортним банком та Агрофірмою Зоря був укладений кредитний договір №11/02-63 (з урахуванням додаткових угод), предметом якого стало надання кредиту у сумі 31 334 720 німецьких марок. Позивач вказує, що відповідно до пункту 49 Положення про порядок залучення іноземних кредитів та надання гарантій Кабінету Міністрів України для забезпечення зобов`язань юридичних осіб-резидентів щодо їх погашення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 №414, юридична особа-резидент, що одержала для забезпечення виконання зобов`язань щодо повернення іноземних кредитів гарантії Кабінету Міністрів України, несе відповідно до законодавства України повну відповідальність, яка виникає з підписаних нею внутрішніх кредитних та інших угод і договорів застави з банком-агентом, а також угод з Мінфіном про порядок відшкодування видатків державного бюджету, які можуть виникнути внаслідок виконання Кабінетом Міністрів України гарантійних зобов`язань, а також щодо забезпечення гарантій Кабінету Міністрів України, за виконання інших взятих на себе зобов`язань. Юридична особа-резидент, яка одержала гарантії Кабінету Міністрів України для забезпечення зобов`язань щодо повернення іноземних кредитів, відповідає за повне і своєчасне погашення кредиту, відсотків за нього, а також сплату комісійних. У разі невиконання юридичною особою-резидентом чи її поручителем вимог цього Положення та прийнятих зобов`язань згідно із законодавством звертається стягнення на майно, передане в заставу, або подається позов до арбітражного суду. Крім того, позивач звернув увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 №414 були затверджені Заходи щодо відшкодування витрат державного бюджету на виконання гарантійних зобов`язань Кабінету Міністрів України, серед яких з метою повернення коштів кредиту в сумі 31 334 720 німецьких марок, наданих Агрофірмі Зоря , передбачено: укладання договору застави з Укрексімбанком; укладання угоди з Мінфіном про відшкодування витрат державного бюджету; укладання засновницької (інвестиційної) угоди з іноземним інвестором; у разі невиконання зазначених заходів - подання до арбітражного суду позову щодо звернення стягнення заборгованості перед бюджетом на майно боржника. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.12.1997 №703-р з метою здійснення вказаних заходів голову правління Укрексімбанку було уповноважено підписати від імені Кабінету Міністрів України угоду з Агрофірмою Зоря про переведення боргу на Спільне підприємство АД-Зоря , що складається з основної суми 18 800 832 німецьких марок та відсотків і комісії, а також заборгованості до державного бюджету в сумі 4 923 535 німецьких марок, а Міністра фінансів України уповноважено підписати угоду про відшкодування до кінця 1998 року Агрофірмою Зоря витрат державного бюджету на виконання гарантійних зобовязань Кабінету Міністрів України в сумі 11 700 000 німецьких марок. На виконання вимог вказаного Розпорядження, 04.10.1997 між Агрофірмою Зоря , Державним експортно-імпортним банком та Спільним підприємством ЗАТ АД-Зоря укладений договір про перевід боргу. Крім того, 22.12.1997 між Державним експортно-імпортним банком від імені і за дорученням Кабінету Міністрів України та Спільним підприємством ЗАТ АД-Зоря була укладена кредитна угода, предметом якої стало надання кредиту в сумі 18 800 832 німецьких марок, що надаються шляхом виконання Кредитором зобов`язань Позичальника по погашенню та обслуговуванню іноземного кредиту, у зв`язку з виконанням Кабінетом Міністрів України гарантійних зобов`язань по кредитному договору від 23.10.1992 №11/02-63 на суму 31 334 720 німецьких марок.

Позивач зазначив, що реалізує свої повноваження щодо стягнення суми простроченої заборгованості в силу вимог підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, оскільки заборгованість за вище вказаною позикою відповідачем на момент звернення з адміністартивним позовом не погашена. За наведених обставин позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 року у справі № 460/3227/18 у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

З ухваленим судовим рішенням не погодився позивач - Головне управління ДФС у Рівненській області, звернувся з апеляційною скаргою, в якій покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, з підстав зазначених в апеляційній скарзі.

Представником Колективного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Зоря подано відзив від 04.11.2019 на апеляційну скаргу, у якому зазначається про відсутність первинних документів на підтвердження виконання гарантійних зобов`язань Кабінетом Міністрів України на вказану суму, а відповідно і відсутністю боргових зобов`язань товариства перед державою. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

На стадії апеляційного розгляду було здійснено заміну назви позивача з Головного управління ДФС у Рівненській області на Головне управління ДПС у Рівненській області в порядку вимог статті 52 КАС України.

Судом апеляційної інстанції було отримано відповідь на запит до Управління Державної казначейської служби України у Рівненському районі Рівненської області, що з надісланими документами долучена до матеріалів справи ( т.ІІ а.с. 132-162).

Представником Колективного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Зоря подано відзив від 04.11.2019.

Апелянтом на стадії апеляційного розгляду долучено відповідь на запит до Міністерства фінансів України від 11.03.2020 № 1812/9/17-00-08-17, що з надісланими документами долучена до матеріалів справи ( т.ІІ а.с. 181-192).

До матеріалів справи долучено документи від 06.07.2020, отримані за запитом Головного управління ДПС у Рівненській області до Державної Казначейської служби України, та звернення вказаного державного органу з запитом до Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України , Міністерства фінансів України (т.ІІІ а.с. 48-132).

Розгляд апеляційної скарги у справі № 460/3227/18 здійснювався з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України коронавірусу Covid -19 від 11.03.2020 №21 із змінами та доповненнями та пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Розгляд апеляційної скарги у справі № 460/3227/18 здійснювався в режимі відеоконференції технічним засобами Восьмого апеляційного адміністративного суду та Херсонського міського суду Херсонської області.

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 КАС України одним із завдань судочинства є своєчасне вирішення судом спорів, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи наступні обставини.

23.10.1992 року між Укрексімбанком та Агрофірмою Зоря укладено кредитний договір №11/02-63, предметом якого (з урахуванням Доповнення від 01.09.1993, Доповнення від 23.10.1993, Доповнення від 23.10.1993, Доповнення від 24.02.1995, Доповнення від 12.04.1995, Доповнення від 25.05.1995, Доповнення від липня1996,) стало надання кредиту в сумі 31 334 720 німецьких марок на оплату 80% ціни контракту від 22.10.1992, укладеного між ErnstKomrowski&Co та Агрофірмою Зоря (т.І, а.с. 13-26).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.12.1997 №703-р з метою здійснення вказаних заходів голову правління Укрексімбанку було уповноважено підписати від імені Кабінету Міністрів України угоду з Агрофірмою Зоря про переведення боргу на Спільне підприємство АД-Зоря , що складається з основної суми 18 800 832 німецьких марок та відсотків і комісії, а також заборгованості до державного бюджету в сумі 4 923 535 німецьких марок, а Міністра фінансів України уповноважено підписати угоду про відшкодування до кінця 1998 року Агрофірмою Зоря витрат державного бюджету на виконання гарантійних зобовязань Кабінету Міністрів України в сумі 11 700 000 німецьких марок.

На виконання вимог вказаного Розпорядження, 04.10.1997 між Агрофірмою Зоря , Державним експортно-імпортним банком та Спільним підприємством ЗАТ АД-Зоря укладений договір про перевід боргу. Крім того, 22.12.1997 між Державним експортно-імпортним банком від імені і за дорученням Кабінету Міністрів України та Спільним підприємством ЗАТ АД-Зоря була укладена кредитна угода, предметом якої стало надання кредиту в сумі 18 800 832 німецьких марок, що надаються шляхом виконання Кредитором зобов`язань Позичальника по погашенню та обслуговуванню іноземного кредиту, у зв`язку з виконанням Кабінетом Міністрів України гарантійних зобов`язань по кредитному договору від 23.10.1992 №11/02-63 на суму 31 334 720 німецьких марок ( т.І а.с. 27-36).

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 № 414 затверджені Заходи щодо відшкодування витрат державного бюджету на виконання гарантійних зобов`язань Кабінету Міністрів України, серед яких з метою повернення коштів кредиту у сумі 31 334 720 німецьких марок, наданих Агрофірмі Зоря , передбачено: укладання договору застави з Укрексімбанком; укладання угоди з Мінфіном про відшкодування витрат державного бюджету; укладання засновницької (інвестиційної) угоди з іноземним інвестором; у разі невиконання зазначених заходів - подання до арбітражного суду позову щодо звернення стягнення заборгованості перед бюджетом на майно боржника.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.12.1997 №703-р голову правління Укрексімбанку уповноважено підписати від імені Кабінету Міністрів України угоду з Агрофірмою Зоря про переведення боргу на Спільне підприємство АД-Зоря , що складається з основної суми 18 800 832 німецьких марок та відсотків і комісії, а також заборгованості до державного бюджету в сумі 4 923 535 німецьких марок, а Міністра фінансів України уповноважено підписати угоду про відшкодування до кінця 1998 року Агрофірмою Зоря витрат державного бюджету на виконання гарантійних зобов`язань Кабінету Міністрів України в сумі 11 700 000 німецьких марок.

04.10.1997 між Агрофірмою Зоря , Державним експортно-імпортним банком України та Спільним українсько-англійським підприємством ЗАТ АД-Зоря укладена Угода про перевід боргу, згідно з пунктом 2.1. статті 2 якої Агрофірма Зоря переводить на Спільне українсько-англійське підприємство ЗАТ АД-Зоря частину свого боргу, який виник за Кредитною угодою від 23.10.1992 № 11/02-63 у розмірі основної суми 18800832 марок ФРН, строк сплати якої ще не настав, та суми відсотків та комісійних, які нараховуються згідно з Кредитною угодою від 23.10.1992 № 11/02-63. Також, на підставі пункту 2.6. статті 2 Угоди про перевід боргу Агрофірма Зоря зобов`язувалася погасити заборгованість перед державним бюджетом на суму 11 700 000 марок ФРН до кінця 1998 року згідно з окремою угодою між Агрофірмою Зоря та Міністерством фінансів України, укладеною відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 №414.

16.12.1997 між Міністерством фінансів України та Агрофірмою Зоря укладена Кредитна угода, предметом якої стало надання кредиту в сумі 11 700 000 німецьких марок, що надаються шляхом виконання кредитором зобов`язань позичальника по погашенню та обслуговуванню іноземного кредиту, строк виконання якого настав 01.07.1997, у зв`язку з виконанням Кабінетом Міністрів України гарантійних зобов`язань по кредитному договору від 23.10.1992 №11/02-63 на суму 31334720 німецьких марок (т.ІІ а.с. 186-188).

УДКС України у Рівненському районі Рівненської області, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 №174, скеровано на адресу ГУ ДФС у Рівненській області подання від 22.11.2018 № 20 для здійснення до АФ Зоря заходів щодо стягнення простроченої заборгованості основного боргу, пені станом на 01.11.2018 у сумі основного боргу 195 504 150,49 грн., пені 16 602 698,89 грн., що залишилось без виконання .

Висновки суду першої інстанції про відмову у задовленні позовних вимог обгрунтовані тим, що належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості за бюджетною позичкою, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № №996, оскільки тільки первинні документи, які підтверджують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає його необгрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Судом першої інстанції не виконано вимог ст.76 КАС України, у відповідності до якої, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з абз. 1 частини 9 статті 17 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на момент звернення податкового органу з позовом) прострочена заборгованість суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб`єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання.

Зі змісту пункту 14 Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та органами Державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державного казначейства України, Державної податкової адміністрації України від 25.04.2002 № 74/194, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2002 за N 436/6724, вбачається, що щомісяця, до кінця місяця, що настає за звітним, територіальні органи Казначейства надають у паперовому вигляді відповідним територіальним органам Міндоходів подання за формою згідно з додатком 1 до Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 № № 174, щодо: простроченої заборгованості перед державним бюджетом за бюджетними позичками, фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, на суму заборгованості з основного боргу, відсотків та пені, нарахованої на таку заборгованість, станом на 1-е число поточного місяця у національній валюті з обов`язковим зазначенням кодів бюджетної класифікації, на які повинні зараховуватись суми простроченої заборгованості за кожним її видом; простроченої заборгованості перед державним бюджетом за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, заборгованості з основного боргу, відсотків, плати за надання гарантій та пені, нарахованої на таку заборгованість, станом на 1-е число поточного місяця у національній валюті та валюті кредиту з обов`язковим зазначенням кодів бюджетної класифікації, на які повинні зараховуватись суми простроченої заборгованості за кожним її видом

Згідно з підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час звернення податкового органу з позовом) контролюючи органи мають право стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України встановлено, що погашення простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу.

Отже, аналіз положень податкового та бюджетного законодавства дають підстави для висновку про те, що законодавець поширив процедуру погашення податкового боргу на порядок стягнення заборгованості за бюджетними позичками, тим самим наділивши правовідносини позики, що виникли між державою як позикодавцем та господарюючим суб`єктом як позичальником, ознаками публічно-правових, стягнення якого здійснюється органами державної податкової служби України шляхом звернення до суду з відповідним позовом з врахуванням вимог, встановлених главою 9 розділу II цього Кодексу.

Главою 9 Погашення податкового боргу платників податків розділу II Податкового кодексу України встановлено строки давності та їх застосування (стаття 102 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Згідно з абз. 2 частини 9 статті 17 Бюджетного кодексу України позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється.

Колізію між статтею 102 Податкового кодексу України та статтею 17 Бюджетного кодексу України слід вирішувати з урахуванням такого.

У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

Пункт 102.4 статті 102 Податкового кодексу України щодо правовідносин з приводу реалізації прав і обов`язків, щодо яких виник спір, слід вважати загальною. Перевагу ж мають спеціальні норми. Такими є норми Бюджетного кодексу України, а саме: абз. 2 частини 9 статті 17, які регулюють вузьке коло суспільних відносин (відносини, що виникають у сфері погашення заборгованості суб`єкта господарювання перед державою).

Враховуючи системний аналіз викладених положень, органи державної податкової служби України, отримавши подання органу державного казначейства щодо наявності непогашеної податкової заборгованості суб`єкта господарювання перед державою за надану останньому фінансову допомогу, а також пені, нарахованої на таку заборгованість, вправі звертатися до суду з відповідним позовом про стягнення такої заборгованості без обмеження строками позовної давності.

Вказана позиція висвітлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №807/257/14 адміністративне провадження № К/9901/4647/18 та підлягає застосуванню в порядку ч.5 статті 242 КАС України.

Судом першої інстанції не було проаналізовано обставини справи та не забезпечено представлення належної кількості доказів на підтвердження з`ясування обставин у вказаній справі відповідно до вимог ст.72-84 КАС України .

Разом з тим, за змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Утім, первинні документи (Акт про результати перевірки по питаннях інвентаризації імпортного майна, закупленого за рахунок іноземних кредитів в АФ Зоря - т.ІІ а.с. 156, Довідки Відділення Державного казначейства України у Рівненському районі Рівненської області про надання розрахунків перед державним бюджетом в розмірі основного боргу та пені- т.ІІ а.с. 157-162, відповідь Міністерства фінансів України від 06.04.2020 з долученою інформаційною довідкою про стан заборгованості Агрофірми Зоря перед державним бюджетом за Кредитною угодою від 23.10.1992 №11/02-63, кредитна угода від 16.12.1997, розрахунок пені КСП Агрофірма Зоря за іноземним кредитом, залученим під державну гарантію за період з 01.01.1999 по 09.01.2000 станом на 01.06.2020, відповідь Державної казначейської служби України від 19.06.2020 з долученням копій меморіальних ордерів, що підтверджують переказ валютних коштів АТ Укрексімбанк як фінансовим агентом із супровдження кредиту - т.ІІІ. а.с. 48-132) долучено позивачем до матеріалів справи під час апеляційного перегляду справи.

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду прийняла вказані документи, дослідила їх та дійшла висновку, що ці докази спростовують висновки, покладені судом першої інстанції в основу прийнятого судового рішення.

Частинами1-3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції було зумовлене поважними причинами.

Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

Таким чином, суд апеляційної інстанції досліджує нові докази, якщо визнає, що вони не могли бути надані суду першої інстанції або відмова в їх прийнятті визнана необґрунтованою. Висновок про визнання чи невизнання цих обставин такими, що мають значення для розгляду справи, має бути викладений в судовому рішенні.

Вказана правова позиція з подібних процесуальних питань була визначена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №826/12675/15.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 02.03.2011 №174 Питання обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами , залученими або під державні гарантії, бюджетними позичками /фінансовою допомогою , наданими Міністерством фінансів України у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості , облік заборгованості перед державою здійснює Міністерство фінансів України та банк-агент у валюті кредиту, в якій вони надані.

Наведений Порядок регламентує, зокрема, дії органів виконавчої влади та банків-агентів, які від імені або за дорученням центральних органів виконавчої влади надали суб`єктам господарювання кредити, залучені державою або під державні гарантії, а також дії Мінфіну, який надав бюджетні позички/фінансову допомогу у 1993 - 1998 роках, та які здійснюють їх обслуговування і ведуть облік заборгованості за ними з метою забезпечення реалізації права вимоги погашення простроченої заборгованості перед державою за такими кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою; встановлює механізм нарахування пені Мінфіном на суми простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та територіальними органами Державної казначейської служби на суми простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Мінфіном у 1993 - 1998 роках.

Відповідно до підпунктів 3, 4, 5, 9 пункту 2 Порядку №174, боржник - суб`єкт господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку/фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги, та не забезпечив своєчасне і повне виконання своїх зобов`язань за такою угодою; бюджетна позичка/фінансова допомога - сума коштів, надана Мінфіном у 1993 - 1998 роках позичальнику на поворотній основі за рахунок коштів державного бюджету на умовах угоди про надання бюджетної позички/фінансової допомоги; заборгованість за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою - зобов`язання перед державою, що виникають у суб`єкта господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку/фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги; прострочена заборгованість за бюджетною позичкою/фінансовою допомогою - заборгованість боржника перед державою за бюджетною позичкою/фінансовою допомогою (в тому числі за основним боргом, відсотками тощо), не погашена у строк, визначений угодою про надання бюджетної позички / фінансової допомоги.

Згідно з пунктами 6, 9, 10 Порядку №174, облік простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою ведеться органами Державної казначейської служби у валюті бюджетної позички/фінансової допомоги, в якій вони надані. Кошти, що надходять до бюджету в рахунок погашення простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, зараховуються органами Державної казначейської служби на рахунки, відкриті згідно з бюджетною класифікацією. Державна казначейська служба на підставі зазначеної в пунктах 4 і 8 цього Порядку інформації, що подана Мінфіном, відображає зміни заборгованості за кредитами в обліку виконання державного бюджету та протягом тижня після надходження інформації, зазначеної в пункті 8 цього Порядку, інформує територіальні органи Державної казначейської служби за місцем реєстрації боржника про розмір простроченої заборгованості за кредитами та нарахованої на її суму пені, а також про розмір простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою. З метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом: інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені; нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками / фінансовою допомогою та суму нарахованої на неї пені.

У пункті 15 Порядку №174 встановлено, що прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою.

Долучені до матеріалів справи завірені копії платіжних доручень та виписок підтверджують виникнення заборогованості Агрофірми Зоря перед державним бюджетом, за кредитом, залученим під державну гарантію.

Долучений до матеріалів справи Акт звірки відшкодування державному бюджету заборгованості за кредитом, підтверджує отримання коштів Агрофірмою Зоря та засвідчує направлення коштів на погашення заборгованості відповідача перед державним бюджетом у 1993-1997 роки, а також відшкодування Агрофірмою Зоря витрат державного бюджету з погашення та обслуговування кредиту згідно з Угодою 23.10.1992 року між Укрексімбанком та Агрофірмою Зоря укладено кредитний договір №11/02-63 ( т.ІІІ а.с. 111-114, 48-132).

Колегія суддів вважає, що долучений до матеріалів справи примірник угоди від 23.10.1992 року засвідчує про укладення між Укрексімбанком та Агрофірмою Зоря кредитного договору №11/02-63, предметом якого (з урахуванням Доповнення від 01.09.1993, Доповнення від 23.10.1993, Доповнення від 23.10.1993, Доповнення від 24.02.1995, Доповнення від 12.04.1995, Доповнення від 25.05.1995, Доповнення від липня1996,) стало надання та отримання відповідачем кредиту в сумі 31 334 720 німецьких марок на оплату 80% ціни контракту від 22.10.1992, укладеного між ErnstKomrowski&Co та Агрофірмою Зоря (т.І, а.с. 13-26). В подальшому 04.10.1997 між Агрофірмою Зоря , Державним експортно-імпортним банком та Спільним підприємством ЗАТ АД-Зоря укладений договір про перевід частини боргу, який засвідчує створення спільного підприємства ЗАТ АД-Зоря , одним із заснсовників якого виступає Агрофірма Зоря . З вказаного періоду розподіляється розмір повернення бюджетної допомоги щодо Агрофірма Зоря та ЗАТ АД-Зоря , що фінансується на викоанння двосторонньої кредитної угоди від 23.10.92, яка укладена між Державним експортно-імпортним банком України та банокм Кредитанштальт фюр Відерауфбау , Франквурт-на-Майні, ФРН,в рамках Базової угоди від 06.05.1992.

Вказані умови забезпечували склозавод АФ Зоря технологічним обладнанням за рахунок німецької кредитної лінії на умовах валютної самоокупності.

На виконання оперативного рішення Кабінету Міністрів України від 23.10.1992 №40-1987/96 та додатку до нього №40-214/96 була надана гарнтія Уряду і зменшена сума контаркту з 52004330 Дм до 39168400 Дм.

Неплатоспроможність щодо погашення іноземного кредиту силами АФ Зоря стала підставою для створення АТЗТ СП Ад-Зоря , засновниками якого крім АФ Зоря були: іноземне підприємство Канади та Європейський банк Реконструкції та Розвитку.

22.12.1997 між Державним експортно-імпортним банком від імені і за дорученням Кабінету Міністрів України та Спільним підприємством ЗАТ АД-Зоря була укладена кредитна угода, предметом якої стало надання кредиту в сумі 18 800 832 німецьких марок, що надаються шляхом виконання Кредитором зобов`язань Позичальника по погашенню та обслуговуванню іноземного кредиту, у зв`язку з виконанням Кабінетом Міністрів України гарантійних зобов`язань по кредитному договору від 23.10.1992 №11/02-63 на суму 31 334 720 німецьких марок ( т.І а.с. 27-36).

16.12.1997 між Міністерством фінансів України та Агрофірмою Зоря укладена Кредитна угода, предметом якої стало надання кредиту в сумі 11 700 000 німецьких марок, що надаються шляхом виконання кредитором зобов`язань позичальника по погашенню та обслуговуванню іноземного кредиту, строк виконання якого настав 01.07.1997, у зв`язку з виконанням Кабінетом Міністрів України гарантійних зобов`язань по кредитному договору від 23.10.1992 №11/02-63 на суму 31334720 німецьких марок (т.ІІ а.с. 186-188).

Відтак, покликання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №817/2324/15 є необгрунтованими.( т.І а.с.183-185).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 по справі №755/10947/17 (провадження № 14-435цс18) зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Окрім того, Верховний Суд України у постанові від 30.05.2017 по справі №820/5225/15, розглядаючи заяву Товариства про перегляд з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права при оскарженні судового рішення, яке прийнято з порушенням правил встановленої законом юрисдикції адміністративних судів, вказав, що у даній справі суди вирішували питання щодо стягнення заборгованості з Товариства за кредитами, наданими підприємству Державним експортно-імпортним банком України під державні гарантії. Апеляційний суд, з висновком якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив із того, що спірні відносини ґрунтуються на нормах бюджетного законодавства, а саме щодо надання суб`єкту господарювання кредиту під державні гарантії відповідно до постанови №78 та стягнення простроченої заборгованості згідно з Порядком обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №174 від 02.03.2011. Верховний Суд України визнав, що рішення судів у даній справі, ухвалені з дотриманням правил встановленої законом юрисдикції адміністративних судів. При цьому Верховний Суд України погодився з тим, що норми цивільного законодавства, зокрема частини другої статті 604 Цивільного кодексу України, в даному випадку застосуванню не підлягають, зауваживши на застосування положень статей 19, 20 Податкового кодексу України.

Проте, Верховний Суд у постанові від 29.01.2019 по справі №807/257/14 (адміністративне провадження №К/9901/4647/18) зробив однозначний висновок щодо застосування відповідних норм процесуального права, вказавши, що спір за позовом органу ДФС про стягнення заборгованості перед державним бюджетом за бюджетною позичкою та фінансовою допомогою належить до адміністративної юрисдикції ( т.І а.с.183-185).

Наведені висновки дають підстави стверджувати про наявність простроченої бюджетної заборгованості, що надавалась та була отримана Агрофірмою Зоря на поворотній основі за кредитною угодою №11/02-63 від 23.10.1992 у розмірі основного боргу - 6 104 049,59 EUR та пені, що становить 16 602 698,89 грн.. Вказані суми підтверджуються за результатом спільної інвентаризації, проведеної органами ДФС України, Міністерством фінансів України та Державним казначейської служби України станом 01.01.2019 року.

На момент звернення з позовними вимогами позивачем зазначається про наявність у відповідача простроченої заборгованості за бюджеьною позичкою в сумі 212 106 849.38 грн.,, що складається з основного боргу у розмірі 195 504 150, 49 грн. та розміру пені, що становить 16 602 698,89 грн.., що підлягає стягненню з Колективного підприємтсва Агрофірма Зоря на рахунки Державної казначейської служби України.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, колегія суддів вважає даний адміністративний позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно, необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального та матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. ст. 229, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області задовольнити.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 року у справі № 460/3227/18 скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги Головного управління ДФС у Рівненській області до Головного управління ДФС у Рівненській області до Колективного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Зоря , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління Державної казначейської служби України у Рівненському районі Рівненської області про стягнення коштів за простроченою заборгованістю за бюджетною позичкою - задовольнити.

Стягнути з Колективного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Зоря (код ЄДРПОУ 03776310, адреса 35314, Рівненська область, Рівнгенський район, село Зоря, площа Жовтнева, 1) кошти за простроченою заборгованістю за бюджетною позичкою в сумі 212 106 849 (двісті дванадцять мільйонів сто шість тисяч вісімсот сорок дев`ять) грн. 38 коп. в тому числі:

основний борг 195 504 150 (сто дев`яносто п`ять мільйонів п`ятсот чотири тисячі сто п`ятдесять) гривень 49 коп. на р/р 31137402124017, одержувац Державна казначейська служба України/03511630, банк одержувача: ДКСУ, МФО820172 ЄДРПОУ 37567646

пеня 16602638 (шістнадцять мільйонів шістсот дві тисячі шістсот тридцять вісім) гривень 89 коп. на р/р 31114105701028, одержувач: Державна казначейська служба України/21081000, банк одержувача: ДКСУ, МФО 820172, ЄДРПОУ 37567646.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Р. Й. Коваль Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено головуючою суддею 29 липня 2020 року.