Постанова

від 28.07.2020 по справі 260/890/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/890/19 пров. № А/857/4643/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузьмича С. М.,

суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М.,

за участю секретаря Мельничук Б.Б.,

представника апелянта Бєлічко Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеконференції в м. Львові справу за апеляційною скаргою Державної авіаційної служби України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року (ухвалене головуючим - суддею Дору Ю.Ю. у м. Ужгород, повний текст судового рішення складено 26 лютого 2020 року) у справі № 260/890/19 за адміністративним позовом Державної авіаційної служби України до ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Закарпатське обласне комунальне підприємство Міжнародний аеропорт Ужгород про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідачів в якому просить:

зобов`язати ОСОБА_1 виконати рішення Державіаслужби від 14.03.2019 № 142;

зобов`язати ОСОБА_1 знести самочинне будівництво за адресою: АДРЕСА_1;

визнати протиправною бездіяльність Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради в частині не погодження об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язати вчинити дії щодо погодження вищезазначеного будівництва;

визнати протиправними дії Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки затверджених наказом Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 21.08.2017 №12 та скасувати їх;

визнати протиправними дії Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області щодо видачі дозволів на початок виконання підготовчих та будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати їх.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що 22.02.2019 на адресу Державіаслужби надійшов акт обстеження приаеродромної території аеродрому Ужгород щодо питань забудови, виявлення фактів будівництва без висновків експлуатанта аеродрому та Державіаслужби України від 11.02.2019 №01, затверджений в.о. директора Закарпатського обласного комунального підприємства Міжнародний аеропорт Ужгород 11.02.2019 (далі - Акт). На момент перевірки приаеродромної території аеродрому Ужгород комісією виявлено, зокрема, об`єкт, будівництво якого ведеться без узгодження з експлуатантом аеродрому, провайдером аеронавігаційного обслуговування та без погодження Державіаслужби за адресою: АДРЕСА_1. Зазначає, що згідно з ч. 10 ст. 69 Повітряного кодексу України органи виконавчої влади, юридичні та фізичні особи незалежно від форми власності, які допустили порушення порядку діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, зобов`язані згідно з рішенням уповноваженого органу з питань цивільної авіації припинити будівництво чи діяльність, зазначену в частині другій цієї статті, до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства. На виконання вимог вказаної статті, Положення № 520, на підставі Акту в.о. Голови Державіаслужби 14.03.2019 винесено рішення № 142 про припинення будівництва, що здійснюється за адресою: АДРЕСА_1, що здійснюється ОСОБА_1 . Враховуючи те, що рішення Державіаслужби про припинення будівництва на приаеродромній території від 14.03.2019 №142 не виконуються в добровільному порядку, та зважаючи на необхідність невідкладного вирішення питання щодо припинення неконтрольованого будівництва, яке може призвести до негативних наслідків, вирішення питання щодо виконання вищезазначеного рішення в судовому порядку є єдиним способом захисту порушених прав Державіаслужби.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що Державіаслужба не бере участі у процедурі видачі дозвільних документів на початок виконання будівельних робіт, містобудівних умов і обмежень, а тому отримання погодження від позивача на видачу дозвільних документів чинним законодавством не передбачено. Крім цього суд зазначив, що ані нормами законодавства, що регулює порядок погодження об`єктів, ані положенням, що визначає Порядок скасування актів суб`єктів владних повноважень, не передбачено скасування містобудівних умов і обмежень та документів, що дають право на виконання будівельних робіт з підстав такого непогодження. Водночас, суд зауважив, що позивачем при зверненні з позовною заявою та під час розгляду справи не було надано жодних доказів на підтвердження факту здійснення будівництва ОСОБА_1 на приаеродромній території за адресою: АДРЕСА_1 з порушеннями, які можуть призвести до негативних наслідків.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовну заяву.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тим обставинам, що відповідач порушив вимоги законодавства щодо будівництва на приаеродромній території, а рішення Державіаслужби про припинення будівництва від 14.03.2019 № 142 винесене на підставі закону, не оскаржене та не скасоване у визначеному порядку, а тому підлягає негайному виконанню. Також вказує на те, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 21.08.2017 № 12 та від 28.11.2018 видані Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради з порушенням законодавства, зокрема, ч. 3 ст. 69 Повітряного кодексу України, а тому підлягають скасуванню, а дії щодо їх видачі мають бути визнані протиправними. При цьому, Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради не враховано наявність планувальних обмежень, а саме, що відповідна земельна ділянка знаходиться у межах приаеродромної території аеродрому Ужгород . Вважає, що своїми діями відповідач ОСОБА_2 створює загрозу безпеці авіації, інтересам держави, національній безпеці та потребам суспільства, а тому об`єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , підлягає знесенню.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Інші особи в судове засідання на виклик суду не з`явилися, явку уповноваженої особи не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що наказом управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 21.08.2017 № 12 затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1. Замовник ОСОБА_1 (т.1 а.с.61-62).

Встановлено, що 22.02.2019 на адресу Державіаслужби надійшов акт обстеження приаеродромної території аеродрому Ужгород щодо питань забудови, виявлення фактів будівництва без висновків експлуатанта аеродрому та Державіаслужби України від 11.02.2019 № 01, затверджений в.о. директора Закарпатського обласного комунального підприємства Міжнародний аеропорт Ужгород 11.02.2019 (далі - Акт).

На момент перевірки приаеродромної території аеродрому Ужгород комісією виявлено, зокрема, об`єкт, будівництво якого ведеться без узгодження з експлуатантом аеродрому, провайдером аеронавігаційного обслуговування та без погодження Державіаслужби за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з ч. 10 ст. 69 Повітряного кодексу України органи виконавчої влади, юридичні та фізичні особи незалежно від форми власності, які допустили порушення порядку діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, зобов`язані згідно з рішенням уповноваженого органу з питань цивільної авіації припинити будівництво чи діяльність, зазначену в частині другій цієї статті, до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства.

На виконання вимог зазначеної вище статті, Положення № 520, на підставі Акту в.о. Голови Державіаслужби 14.03.2019 винесено рішення № 142 про припинення будівництва, що здійснюється за адресою: АДРЕСА_1, що здійснюється ОСОБА_1 .

У зв`язку з невиконанням в добровільному порядку рішень Державіаслужби про припинення будівництва на приаеродромній території від 14.03.2019 № 142, та зважаючи на необхідність невідкладного вирішення питання щодо припинення неконтрольованого будівництва, яке може призвести до негативних наслідків, Державіаслужба звернулася за захистом порушених прав та вирішення питання щодо виконання вищезазначеного рішення в судовому порядку.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з`ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.

Правові основи діяльності в галузі авіації встановлені Повітряним кодексом України №3393-VI від 19.05.2011 (далі - ПК України).

Відповідно до преамбули ПК України, державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України спрямоване на гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави, національної безпеки та потреб суспільства і економіки у повітряних перевезеннях та авіаційних роботах.

Згідно п. 1 Положення про Державну авіаційну службу України (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №520 від 08.10.2014, далі - Положення 520) Державна авіаційна служба (Державіаслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

До основних завдань Державіаслужби, відповідно до пп. 4 п. 3 Положення 520, відноситься здійснення державного контролю та нагляду за безпекою цивільної авіації, нагляду за забезпеченням аеронавігаційного обслуговування. Зазначене також кореспондується з нормами ст. 5 ПК України.

Спірні правовідносини в даній адміністративній справі виникли з приводу не погодження місця розташування об`єкта будівництва, діяльність якого може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних засобів цивільної авіації, розташованого на приаеродромній території, з експлуатантом аеродрому та Державіаслужбою.

Визначення поняттю приаеродромна територія надано в п. 84 ст. 1 ПК України, відповідно до якого такою є обмежена регламентованими розмірами місцевість навколо зареєстрованого згідно із встановленим порядком аеродрому (вертодрому) або постійного злітно-посадкового майданчика, до якої встановлені спеціальні вимоги щодо розташування різних об`єктів, а їх висота контролюється з урахуванням умов безпеки маневрування, зльоту та заходу на посадку повітряних суден.

Пунктом 1.5 Порядку погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, затвердженого наказом Міністерство інфраструктури України № 721 від 30.11.2012 (далі - Порядок), встановлено, що для аеродромів класів А, Б, В, Г приаеродромна територія визначається колом з радіусом 50 км від КТА; класів Д, Е і некласифікованих - 25 км від КТА, вертодромів - 12 км від КТА, для злітно-посадкових майданчиків - 2,5 км від КТМ.

Порядок здійснення будівництва на приаеродромній території регламентується нормами ст. 69 ПК України. Так, згідно частин 1 та 2 цієї статті встановлено, що будівлі і природні об`єкти, розташовані на приаеродромній території, не повинні становити загрози для польотів повітряних суден. На приаеродромній території запроваджується особливий порядок здійснення діяльності, яка може вплинути на безпеку авіації та створити перешкоди для роботи наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження. До такої діяльності належать, в тому числі, будівництво.

Зазначене узгоджується також з п. 1.5 Порядку, відповідно до якого на приаеродромних територіях встановлюються спеціальні вимоги до розташування об`єктів, а їх висотне положення контролюється, виходячи із умов безпеки маневрування, зльоту та посадки відповідно до чинного законодавства.

При цьому, нормами п. 146 Положення про використання повітряного простору України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 за № 401 (далі - Положення 401) було встановлено, що умови розташування, будівництва, реконструкції та маркування об`єктів, що можуть створити загрозу безпеці повітряного руху, погоджуються з Міноборони, Державіаслужбою, Украерорухом та РДЦ. Розташування та будівництво об`єктів, дійсна висота яких перевищує 50 метрів, погоджуються з Міноборони, Державіаслужбою, Украерорухом.

Згідно п. 147 Положення 401 в Державіаслужбі підлягає погодженню вибір майданчиків для проектування, будівництва, розширення, реконструкції і технічного переобладнання: 1) аеродромів, постійних та тимчасових злітно-посадкових майданчиків; 2) об`єктів у межах смуг повітряних підходів до аеродромів, а також поза межами цих смуг у радіусі 10 кілометрів від контрольної точки аеродрому (КТА); 3) об`єктів заввишки 50 метрів і більше стосовно висоти аеродрому на відстані від 10 до 30 кілометрів від КТА; 4) ліній зв`язку, електропередачі, вибухонебезпечних, радіотехнічних, світлотехнічних та інших об`єктів (залізничних колій, автомобільних шляхів, кар`єрів тощо), які можуть створити перешкоди в функціонуванні аеродрому, його радіотехнічних засобів або радіотехнічних пристроїв повітряних трас незалежно від їх розміщення; 5) об`єктів заввишки 50 метрів і більше незалежно від їх розміщення; 6) об`єктів з викидом відкритого полум`я, газів та диму, діяльність яких може призвести до погіршення видимості в районах аеродромів незалежно від їх розміщення; 7) вибухонебезпечних об`єктів незалежно від їх розміщення.

Відповідно до змісту п. 1 Положення 401 норми такого поширюються на діяльність державних органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і підпорядкування, пов`язану з використанням повітряного простору, яка може загрожувати безпеці польотів повітряних суден та інших літальних апаратів.

Відповідно до п. 150 Положення 401 підприємства, установи та організації, заінтересовані в розміщенні об`єктів у районах аеродрому, повинні погоджувати таке розміщення з відповідними державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, яким належать або підпорядковані ці аеродроми.

Отже, вимогами чинного на момент видачі містобудівних умов та обмежень забудови законодавства з питань безпеки авіації був передбачений обов`язок державних органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і підпорядкування здійснювати погодження з уповноваженими органами умови розташування, будівництва, реконструкції та маркування об`єктів, що можуть створити загрозу безпеці повітряного руху, у випадках, якщо такі відповідають встановленим критеріям.

В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2017 № 954 скасовано Положення 401 та затверджено нове Положення про використання повітряного простору (відповідно до норм якого позивач зобов`язав у рішенні № 142 від 14.03.2019 року ОСОБА_1 отримати погодження, далі - Положення 954).

Так, нормами п. 56 Положення 954 визначено, що місце розташування і висота об`єктів на приаеродромній території та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, погоджуються з керівником експлуатанта аеродрому, Державіаслужбою або Міноборони (відповідно до компетенції).

Дія такого Положення поширюється на фізичних та юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми та підпорядкованості за напрямами діяльності у галузі авіації, використання повітряного простору та діяльність яких створює або потенційно може створювати небезпеку повітряному руху, перешкоди для роботи наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження.

До об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів та роботу засобів зв`язку, навігації та спостереження, у розумінні п. 57 Положення 954, віднесено наступні об`єкти будівництва та реконструкції: аеродроми, вертодроми, постійні злітно-посадкових майданчики; об`єкти, що перетинають поверхні обмеження перешкод аеродромів, вертодромів, постійних злітно-посадкових майданчиків; об`єкти заввишки 45 і більше метрів відносно контрольної точки аеродрому в радіусі до 50 кілометрів; повітряних ліній електрозв`язку та електропостачання, вибухонебезпечних, радіотехнічних, світлотехнічних та інших об`єктів (залізничних колій, автомобільних шляхів, об`єктів з викидом відкритого полум`я, газів та диму, діяльність яких може призвести до погіршення видимості в районах аеродромів, тощо), які можуть створити загрозу безпеці повітряного руху або перешкоджати роботі аеродрому чи засобів зв`язку, навігації та спостереження (радіотехнічного забезпечення), незалежно від їх розміщення; об`єкти незалежно від їх розміщення заввишки 100 і більше метрів над земною поверхнею.

Відповідно до п. 60 Положення 954 підприємства, установи та організації, заінтересовані в розміщенні об`єктів на приаеродромній території, повинні погоджувати таке розміщення з експлуатантом аеродрому, відповідними державними органами, органами місцевого самоврядування та дотримуватися умов погодження будівництва, відтак, вимогами Положення 954 передбачений обов`язок фізичних та юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми та підпорядкованості здійснювати погодження об`єктів будівництва та реконструкції у випадках, якщо такі відповідають встановленим критеріям.

Відповідно до п. 2.1 Порядку, погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, здійснює Державіаслужба України з урахуванням висновку експлуатанта аеродрому (вертодрому) щодо погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, з умовами, що забезпечують необхідний рівень безпеки польотів у районі аеродрому та на приаеродромних територіях, форма якого наведена в додатку 2 до цього Порядку, а також висновку провайдера аеронавігаційного обслуговування щодо погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, форма якого наведена в додатку 3 до цього Порядку, які повинні бути отримані заявником.

Процедура погодження здійснюється фахівцями Державіаслужби України на підставі Заявки, яка реєструється в день її надходження (п. 2.3 Порядку).

Так предметом цього адміністративного позову, в частині, що стосується ОСОБА_1 , є зобов`язання вказану особу виконати рішення Державіаслужби від 14.03.2019 року № 142 та знести самочинне будівництво за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо цих позовних вимог колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

Рішенням Державіаслужби від 14.03.2019 року № 142 ОСОБА_1 зобов`язано негайно припинити будівництво за адресою: АДРЕСА_1 , а також невідкладно вжити заходи щодо погодження місця розташування та висоти об`єкта на приаеродромній території відповідно до вимог пунктів 56, 57, 60 Положення 954 та у спосіб, передбачений Порядком.

Відповідно до ч. 10 ст. 69 ПК України, органи виконавчої влади, юридичні та фізичні особи незалежно від форми власності, які допустили порушення порядку діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, зобов`язані згідно з рішенням уповноваженого органу з питань цивільної авіації припинити будівництво чи діяльність, зазначену в частині другій цієї статті, до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства.

Відтак, норми чинного законодавства встановлюють обов`язковість рішень Державіаслужби, що стосуються припинення будівництва, у разі недотримання законодавства у сфері авіаційної безпеки.

Разом з цим, необхідною умовою можливості виконання зазначеного рішення Державіаслужби є наявність такого об`єкта будівництва.

Визначення поняттю об`єкт будівництва надано в Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженому наказом Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України за № 45 від 16.05.2011, відповідно до якого таким є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та/або частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Згідно положень Закону України Про регулювання містобудівної діяльності № 3038-VI від 17.02.2011 (далі - Закон України № 3038-VI), забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. При цьому, проектування та будівництво об`єктів, відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону, здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Отже, початком здійснення будівельних робіт є отримання замовником вихідних даних, якими в розумінні положень Закону є містобудівні умови та обмеження.

Судом встановлено, що Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради надано ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 12 від 21.08.2017 року на нове будівництво багатоквартирного житлового будинку а АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 61).

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що з метою пвирішення позовної вимоги про знесення самочинного будівництва суд повинен дослідити правову сутність такого поняття.

Так, самочинним будівництвом, в розумінні ст. 376 Цивільного кодексу України, є житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Тобто необхідною умовою для визнання будівництва самочинним є, в першу чергу, наявність певного збудованого або такого, що перебуває в процесі будівництва, предмета матеріального світу.

Позивачем, з метою доведення факту здійснення ОСОБА_1 будівництва за зазначеною адресою без погодження уповноваженого органу, долучено акт обстеження приаеродромної території. Разом з цим, суд не вважає такий акт належним та достатнім в розумінні норм КАС України доказом, оскільки жодних документальних підтверджень здійснення будівельних робіт за вказаною адресою такий не містить.

Доказами, відповідно до ст. 72 КАС України, в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України), достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 75 КАС України).

Разом з цим, акт обстеження (окрім посилань на те, що при обстеженні приаеродромної території на предмет виявлення фактів будівництва з порушенням законодавчих вимог були здійснені виїзди на об`єкти будівництва, що ведуться без узгодження) жодних доказів на підтвердження факту здійснення будівельних робіт за адресою: м. Ужгород, вул. Минайська,37 не містить.

Рішення № 142 від 14.03.2019 року прийнято виключно на підставі відомостей акту обстеження, складеного комісією за участю експлуатанта аеродрому.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що за правилами, встановленими ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Однак, звернувшись до суду з даним адміністративним позовом, позивач не дотримався зазначеної вище процесуальної норми та не довід належними та допустимими доказами обґрунтованість заявлених до ОСОБА_1 позовних вимог, відтак, суд відсутні підстав для задоволення позову в цій частині.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради в частині непогодження умов забудови, використання землі і споруд та здійснення будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , що здійснюється ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно з ст. 69 ПК України будівлі і природні об`єкти, розташовані на приаеродромній території, не повинні становити загрози для польотів повітряних суден.

На приаеродромній території запроваджується особливий порядок здійснення діяльності, яка може вплинути на безпеку авіації та створити перешкоди для роботи наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження.

До такої діяльності належать, зокрема, будівництво.

Відповідно до ч. 3, 4 цієї статті ПК України визначення умов забудови, використання землі і споруд та здійснення діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, на приаеродромній території здійснюється органами місцевого самоврядування згідно із законом за погодженням з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Інформація про розміри приаеродромної території доводиться експлуатантом аеродрому або постійного злітно-посадкового майданчика чи уповноваженою ним особою до відома відповідних органів місцевого самоврядування, на території здійснення повноважень яких знаходиться земельна ділянка, яка повністю чи частково належить до приаеродромної території. Розмір приаеродромної території залежить від розмірів аеродрому та визначається авіаційними правилами України.

Отже, для запобігання порушення умов погодження, незаконному будівництву саме - експлуатант аеродрому повинен здійснювати контроль за станом приаеродромної території.

Згідно з пунктом 149 Положення про використання повітряного простору України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 401 від 29.03.2002 (в редакції чинній на час видачі містобудівних умов та обмежень), з метою запобігання забрудненню атмосферного повітря транспортними та іншими пересувними засобами і установками та зменшення впливу пов`язаних з ними фізичних факторів на здоров`я людей, діяльність підприємств, установ та організацій для кожного аеродрому встановлюються зони обмеження житлово-цивільного, культурно-побутового та промислового будівництва, межі яких повідомляються власником аеродрому (аеропорту) чи уповноваженою ним особою відповідним органам місцевого самоврядування для врахування під час планування, будівництва і розвитку населених пунктів, а також будівництва і реконструкції промислових, сільськогосподарських та інших об`єктів.

Як встановлено колегією суддів на момент надання відповідачу містобудівних умов та обмежень, експлуатантом аеродрому не було надано графічні матеріали схеми планувальних обмежень та схеми меж приаеродромної території, які би візуалізували необхідні обмеження.

Докази надсилання інформації про розмір приаеродромної території Ужгородській міській раді ЗОКП Міжнародний аеропорт Ужгород на момент розгляду питання надання ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень в матеріалах справи відсутні.

Разом з цим судом встановлено, що ЗОКП Міжнародний аеропорт Ужгород повідомило Ужгородську міську раду про розміри приаеродромної території тільки 11.10.2019, скерувавши листа № 27/01-15. Крім того, відповідно до листа Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 23.05.2019 № 119/01-13 на момент надання містобудівних умов та умов експлуатантом аеродрому не було надано графічні матеріали схеми планувальних обмежень та схеми меж приаеродромної території, які б візуалізували необхідні обмеження.

Зазначені обставини вказують на відсутність протиправної бездіяльності Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради в частині непогодження об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1.

Разом з цим ЗОКП Міжнародний аеропорт Ужгород до суду апеляційної інстанції було надіслано пояснення в яких покликається на те, що на виконання ч. 4 ст. 69 ПК України ними доводилось Ужгородській міській раді розміри приаеродромної території, що підтверджується копіями листів ЗОКП Міжнародний аеропорт Ужгород , начальника управління архітектури і містобудування Ужгородської міської ради та повідомленнями про вручення рекомендованого листа.

Однак в силу вимог ч. 4 ст. 308 КАС України такі докази не приймаються, оскільки ЗОКП Міжнародний аеропорт Ужгород не надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ч. 4 ст. 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Також, позивачем не надано доказів на підтвердження здійснення ЗОКП Міжнародний аеропорт Ужгород контролю за станом приаеродромної території для запобігання порушенню умов погодження, незаконному будівництву, що передбачено ч. 5 ст. 69 ПК України, під час якого могло бути встановлено бездіяльність Ужгородської міської ради щодо погодження умов забудови.

Відтак, колегія суддів вважає, що відсутні підстави, для задоволення позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради в частині непогодження умов забудови, використання землі і споруд та здійснення будівництва за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язання вчинити дії щодо погодження вищенаведеного будівництва.

Щодо визнання протиправними дій Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по об`єкту будівництва за адресою: АДРЕСА_1 та скасування їх, колегія суддів зазначає наступне.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства № 109 від 07.07.2011 затверджений Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст (далі - Порядок № 109).

Згідно з п. 2.2 Порядку № 109 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до п. 2.1 Порядку № 109 містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

Згідно з ст. 6 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється, зокрема, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України № 3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Згідно з частинами першою - восьмою ст. 29 Закону України № 3038-VI основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви.

Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

До містобудівних умов та обмежень можуть включатися вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень.

Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Зміни до містобудівних умов та обмежень можуть вноситися тільки за згодою замовника.

Згідно з п. 3.2, 3.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Мінрегінобуду № 109 від 07.07.2011 (чинних станом на 06.04.2016) текстова частина містобудівних умов та обмежень містить розділи: Загальні дані ; Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки .

Розділ Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки містить:

а) граничнодопустиму висоту будівель;

б) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки;

в) максимально допустиму щільність населення (для житлової забудови);

г) відстані від об`єкта, який проектується, до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови;

ґ) планувальні обмеження (зони охорони пам`яток культурної спадщини, зони охоронюваного ландшафту, межі історичних ареалів, прибережні захисні смуги, санітарно-захисні та інші охоронювані зони);

д) мінімально допустимі відстані від об`єктів, які проектуються, до існуючих будинків та споруд;

е) охоронювані зони інженерних комунікацій;

є) вимоги до необхідності проведення інженерних вишукувань згідно з державними будівельними нормами ДБН А.2.1-1-2008 Інженерні вишукування для будівництва ;

ж) вимоги щодо благоустрою з урахуванням положень Закону України Про благоустрій населених пунктів ;

з) забезпечення умов транспортно-пішохідного зв`язку;

и) вимоги щодо наявності місць для постійного зберігання автотранспорту;

і) вимоги щодо охорони культурної спадщини з урахуванням положень Закону України Про охорону культурної спадщини ;

ї) вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень.

Таким чином, планувальні обмеження є складовою частиною містобудівних умов та обмежень, і без врахування всіх передбачених законодавством планувальних обмежень, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не можуть вважатися такими, що відповідають вимогам законодавства.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки були видані Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради у відповідності до Генерального плану м.Ужгорода, затвердженого ХХІХ сесією Ужгородської міської ради ІV скликання № 313 від 04.06.2004 року, згідно з яким земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 призначена для багатоквартирного житлового будівництва.

Відтак, не вбачається порушень з боку Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради під час видачі Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, оскільки відсутній протиправний характер таких дій, з огляду на затвердження Містобудівних умов у відповідності до Генерального плану м.Ужгорода, затвердженого ХХІХ сесією Ужгородської міської ради ІV скликання № 313 від 04.06.2004 року, який в даному судовому провадженні не оскаржується.

Суд не може самостійно робити припущення про те, що Управлінню містобудування та архітектури Ужгородської міської ради очевидно було відомо, що земельна ділянка у АДРЕСА_1, знаходиться у межах приаеродромної території Міжнародного аеропорту Ужгород на час розробки та затвердження Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 12 від 21.08.2017.

З огляду на дані Детального плану - Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради при розгляді і видачі (затвердження) 21.08.2017 наданих йому Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для об`єкта Будівництво багатоквартирних житлових будинків за адресою: АДРЕСА_1, діяло у межах наданих повноважень, встановило їх відповідність Порядку № 109 від 07.07.2011.

Доводи апелянта про те, що Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради не могло не знати про знаходження об`єкта будівництва на приаеродромній території і мало перевірити відсутність пов`язаних з цією обставиною обмежень під час вивчення Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, є не підтвердженим, що не доведено належними та допустимими доказами.

Крім цього згідно з ст. 29 Закону України № 3038-VI рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, та інших підстав для відмови Закон України № 3038-VI не містить.

Враховуючи наведене вище суд вважає, що Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 12 від 21.08.2017 відповідають Генеральному плану, а отже не підлягають скасуванню.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року у справі № 260/890/19 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді В. З. Улицький Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 05 серпня 2020 року