Постанова

від 29.07.2020 по справі 199/3182/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 липня 2020 року

м. Київ

справа № 199/3182/18-ц

провадження № 61-47228св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач) , Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2018 року в складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2018 року позовну заяву першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради повернуто.

Вирішено питання про повернення позивачу сплаченого судового збору.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що прокурором не обґрунтовано належним чином представництво інтересів саме держави, оскільки на думку суду, інтерес держави як такий відсутній, так як у разі задоволення позову про витребування майна, що згідно з позовними вимогами незаконно вибуло з володіння територіальної громади, це майно, яке є конкретним матеріальним благом, повертається у власність територіальної громади, а не держави.

Не погодившись із висновками суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви з підстав, викладених вище, прокуратура Дніпропетровської області звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2018 року апеляційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області задоволено. Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2018 року скасовано, справу передано для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, та передаючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційний суд, проаналізувавши зміст позовної заяви, виходив із того, що прокурором дотримано, встановлений законом порядок звернення з позовом, враховуючи те, що підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради про витребування комунального майна стало невиконання належним чином органом місцевого самоврядування повноважень щодо захисту інтересів держави, які полягають у своєчасному вжитті заходів цивільно-правового характеру щодо повернення до комунальної власності міста нерухомого майна, яке вибуло з власності територіальної громади поза її волею, вважав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у прокурора повноважень на представництво інтересів органів місцевого самоврядування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом не були застосовані норми, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, зокрема, статті 5-7, 131-1, 140, Конституції України, частина друга статті 11, стаття 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні . Наслідком порушень норм процесуального та матеріального права стало неповне з`ясування апеляційним судом обставин, що мають значення для справи. Апеляційний суд не взяв до уваги жодного посилання відповідача у відзиві на відсутність конституційного права на представництво інтересів територіальних громад у прокуратури. Водночас, позовна заява подана прокурором в інтересах Дніпровської міської ради, тобто органу місцевого самоврядування. У свою чергу позовні вимоги направленні на витребування майна з начебто незаконного володіння та повернення зазначеного майна у комунальну власність. Зазначала, що нормами чинного законодавства чітко визначено право прокурора здійснювати представництво у суді, в тому числі шляхом звернення з відповідними позовами до суду, у випадку порушення інтересів держави та для відновлення порушеного інтересу. Проте, апеляційний суд не навів у постанові будь-яких доводів в чому полягє порушений інтерес держави, враховуючи, що майно вибуло з комунальної, а не державної власності та яким чином витребування майна у володіння органу місцевого самоврядування, тобто територіальної громади, а не держави може захистити інтереси саме держави.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2019 року прокуратура Дніпропетровської області подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування немає.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина четверта статті 42 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).

В судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом .

Згідно зі статтею 1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec(2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції , прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру ).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185цього Кодексу (частина четверта статті 56 ЦПК України).

Системне тлумачення абзацу другого частини другої статті 56 ЦПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно з абзацом третім частини другої статті 56 ЦПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього кодексу про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення у разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки усунуті не були.

Отже, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу для продовження розгляду, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що постановляючи ухвалу від 14 травня 2018 року про повернення позовної заяви, судом першої інстанції не враховано, що прокурор звернувся до суду із позовом на захист інтересів територіальної громади як власника спірного майна, яким, на думку прокурора, незаконно розпорядився представницький орган місцевого самоврядування, і на виконання частини третьої статті 56 ЦПК України, абзацу першого частини третьої, абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру у тексті позовної заяви та додаткових поясненнях прокурор обґрунтував наявність інтересу держави у витребуванні майна.

Вказана позиція відповідає правовій позиції, висловленій у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19), від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської областівід 05 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

В. І. Крат