Рішення

від 27.02.2007 по справі 2-126/2007

БАРИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-126

Справа № 2-126

2007 рік

Строка звіту 43

РІШЕННЯ Іменем України

27  лютого 2007   року Баришівський районний суд

Київської області в складі головуючого       

Коваленко К.В. при секретарі       Старенькій С.М.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні в смт. Баришівка справу за позовом ДПІ у Солом 'янському районі м. Києва до ОСОБА_1, ТОВ «ІнБудУкрСервіс» про

визнання недійсним статуту товариства та Свідоцтва платника податку, -

встановив:

до суду з зазначеним позовом звернулась ДПІ у Солом'янському районі

м. Києва свої позовні вимоги мотивує тим, що в

процесі проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ІнБудУкрСервіс" ( код ЄДРПОУ 33739430) було

встановлено, що вказане підприємство здійснює

фінансово-господарську діяльність з порушенням вимог чинного законодавства України, внаслідок чого спричиняє значні

збитки економіці держави. Товариство з обмеженою

відповідальністю "ІнБудУкрСервіс" зареєстроване Деснянською в м.

Києві державною адміністрацією за №НОМЕР_1 22.09.05 р. Місцезнаходження товариства: м. Київ, вул. Червоногвардійська, 5.

Засновником ТОВ "ІнБудУкрСервіс" є ОСОБА_1, паспорт: НОМЕР_2, виданий Московським РВ ГУ МВС

України в м. Києві 15 листопада 2001 p., проживає: АДРЕСА_1. В ході проведення додаткової перевірки було опитано засновника

вищевказаного товариства ОСОБА_1, який

повідомив, що до підприємства ТОВ "ІнБудУкрСервіс" ніякого відношення

не має. Установчі документи даного підприємства не розробляв, рішення про створення підприємства не приймав, внесків до

статутного фонду підприємства не вносив, на посаду

директора підприємства нікого не призначав, доручення на вказані дії від свого імені нікому не давав. Протягом діяльності

підприємства він не підписав жодного протоколу, жодної

податкової декларації, жодних первинних бухгалтерських

документів, договорів, актів виконаних робіт, свідоцтво платника ПДВ та печатку

підприємства він не отримував та не використовував, фінансово-господарською діяльністю

не займався.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов

підтримав в повному обсязі, поросить суд

визнати недійсним Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "ІнБудУкрСервіс" з моменту державної реєстрації,

тобто з 22.09.2005 року та Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану

вартість №НОМЕР_3 Товариства з обмеженою відповідальністю

"ІнБудУкрСервіс" з моменту внесення в реєстр платників ПДВ, тобто з 06.10.2005 року.

Відповідач ОСОБА_1 проти заявленого позову не заперечує, та

пояснив суду, що в дійсності в серпні 2005 року до нього звернувся його знайомий який за винагороду запропонував йому зареєструвати на ОСОБА_1

підприємство. Після отримання згоди він

зареєстрував Товариство з обмеженою відповідальністю "ІнБудУкрСервіс"

( код

ЄДРПОУ 33739430), за що ОСОБА_1 отримав винагороду в сумі 50 гривень, в подальшому він отримав ще 200 гривень. Дане

підприємство було зареєстровано без мети здійснення фінансово-господарської

діяльності.

Представник

відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю

"ІнБудУкрСервіс" в судове засідання не з'явився про час та

місце розгляду справи відповідача належним чином повідомлено.

За таких обставин суд вважає за

можливе розглянути справу заочно.

Заслухавши

пояснення позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи суд вважає, що

заявлений позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення виходячи з наступних

міркувань.

Стаття 203 ЦК України визначає загальні

вимоги, додержання яких є необхідними для чинності

правочину.

Відповідно до ч. З ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути

вільним і відповідати його внутрішній волі.

Ч. 5

ст. 203 ЦК України передбачає, що правочин

має бути спрямований на реальне настання

правових наслідків, що обумовлене ним.

Відповідно до вимог ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин,

який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися

цим правочином. Фіктивний правочин визнається

судом недійсним. Тобто вищевказана стаття кодексу передбачає конкретний та єдиний обов'язок суду щодо фіктивного правочину, а саме - визнання його недійсним.

Судом встановлено, що в серпні 2005 року до відповідача ОСОБА_1 звернувся

його знайомий який за винагороду запропонував йому

зареєструвати на ОСОБА_1 підприємство. Після отримання згоди він зареєстрував Товариство з обмеженою

відповідальністю "ІнБудУкрСервіс" ( код

ЄДРПОУ 33739430), за що ОСОБА_1 отримав винагороду в сумі 50 гривень, в подальшому він отримав ще 200 гривень. Дане

підприємство було зареєстровано без мети здійснення фінансово-господарської

діяльності. Протягом діяльності підприємства ОСОБА_1, як

засновник,не підписав жодного протоколу, жодної податкової декларації, жодних

первинних бухгалтерських документів, договорів, актів виконаних робіт, свідоцтво платника ПДВ та печатку підприємства

він не отримував та не використовував, фінансово-господарською

діяльністю не займався. Тобто ОСОБА_1 жодних правових

наслідків, що виникають з державної реєстрації товариства, не бажав, отже,

виходячи з положень Цивільного кодексу такий правочин повинен бути визнаний

недійсним.

Керуючись

ст.ст. 3,10,60 ЦПК України, ст. 203,234 ЦК України, -

вирішив  

Позов ДПІ у Солом'янському районі м. Києва до ОСОБА_1,

ТОВ «ІнБудУкрСервіс» про визнання

недійсним статуту товариства та Свідоцтва платника податку задовольнити в

повному обсязі.

Визнати недійсним Статут Товариства з обмеженою відповідальністю

"ІнБудУкрСервіс" з моменту державної реєстрації, тобто з 22.09.2005 р.

Визнати недійсним Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану

вартість №НОМЕР_3 Товариства з обмеженою відповідальністю

"ІнБудУкрСервіс" з моменту внесення в реєстр платників ПДВ, тобто з 06.10.2005 р.

Рішення суду

набирає законної сили після 10-ти денного строку для подання заяви про

апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на рішення суду не буде подана протягом 20-ти днів після подання заяви про

апеляційне оскарження, рішення суду набуває законної сили після

закінчення цього строку.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою

заявою відповідача. Заяву про перегляд

заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання

його копії