Рішення

від 30.07.2020 по справі 645/6322/19

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/6322/19

Провадження № 2/645/348/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Горпинич О.В.,

за участю секретаря Романюк А.О.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Харківської міської ради, треті особи: Житловий кооператив Імпульс , Департамент реєстрації Харківської міської ради, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Панченко Оксана Валеріївна, про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом, -

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом Харківської міської ради, треті особи: Житловий кооператив Імпульс , Департамент реєстрації Харківської міської ради, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Панченко Оксана Валеріївна, в якому просить визнати за ним право власності за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 та зобов`язати Департамент реєстрації Харківської міської ради зареєструвати його право власності за заповітом на вищевказане нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що його мати ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , мала за життя, на підставі права власності квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 . За життя ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залишила на його ім`я заповіт, згідно якого заповідала сину все, що залишилось після її смерті. Зазначений заповіт перебував в особистих речах ОСОБА_3 . У зв`язку із тим, що заповіт було знайдено тільки через шість місяців після смерті матері позивача, строк для прийняття спадщини позивачем був пропущений. Враховуючи те, що позивач вважав, що він є законним спадкоємцем після смерті матері, то продовжував володіти і користуватися квартирою, зокрема сплачувати комунальні послуги, проводив ремонтні роботі в ній. 19.09.2019 року приватний нотаріус Панченко О.В. відмовила ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Також зазначає, що не відмовлявся від прийняття спадщини, заяви про це ніколи і нікуди не подавав, фактично прийняв її за заповітом після смерті матері. Таким чином, будучи законним спадкоємцем, ОСОБА_2 не має можливості реалізувати своє право на спадкування, у зв`язку із чим змушений звернутись із позовом до суду.

Ухвалою суду від 11.10.2019 року вищевказану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04.11.2019 року було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27.11.2019 року підготовче провадження у справі закрито та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою судді від 16.01.2020 року частково задоволено клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 про витребування доказів та витребувано у приватного нотаріуса ХМНО Панченко О.В. копію спадкової справи №60878174 від 04.07.2017 року, яка заведена після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На виконання вищевказаної ухвали суду, 06.02.2020 року від приватного нотаріуса ХМНО Панченко О.В. надійшла копія спадкової справи №60878174 від 04.07.2017 року, яка заведена після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі розпорядження керівника Фрунзенського районного суду м. Харкова, проведено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку із перебуванням судді Шевченко Г.С. у відпустці по вагітності та пологам.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 19.05.2020 року, головуючим суддею по справі є Горпинич О.В.

На підставі ухвали судді від 20.05.2020 року, справу прийнято до провадження.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх у повному обсязі, посилаючись на аргументи, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача - Харківської міської ради, у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься заява про слухання справи без його участі. Просив суд вирішити справу у відповідності до норм чинного законодавства.

Представник третьої особи - Житлового кооперативу Імпульс попри належне сповіщення про місце, дату та час судового розгляду у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи - Департаменту реєстрації Харківської міської ради, у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи містяться письмові пояснення, в яких він просить розглянути справу без його участі та відповідно до чинного законодавства. Крім того, зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині зобов`язання Департаменту реєстрації Харківської міської ради зареєструвати його право власності за заповітом на квартиру є передчасними, а тому не підлягають задоволенню.

Представник третьої особи - приватний нотаріус Харківського нотаріального округу Панченко Оксана Валеріївна, у судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву, в якій просила справу розглянути без її участі.

Суд, вислухавши позивача та його представника, дослідивши письмові матеріали справи, матеріали спадкової справи №60878174 від 04.07.2017 року, всебічно та об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач, ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 22.08.1951 року, актовий запис №94.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 02.12.2016 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 17640, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла.

За життя ОСОБА_3 мала на підставі права власності квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , площею 17,6 кв. м., що підтверджується реєстраційним посвідченням №56196 від 11.11.1994 року, виданим Харківським міським бюро технічної інвентаризації.

Крім того, ОСОБА_3 залишила на ім`я свого сина, ОСОБА_2 , заповіт, посвідчений 02.07.1996 року нотаріусом Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за №5-3937.

04 липня 2017 року постановою приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Панченко Оксаною Валеріївною, вих. №150/02-31 від 04.07.2017 р. було відмовлено ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії, оскільки останнім був пропущений шестимісячний строк для прийняття спадщини.

Згідно копії постанови Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.08.2019 року по справі 645/5049/17, провадження №61-2119св19, касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20.06.2018 року, залишеного без змін постановою Харківського апеляційного суду від 17.12.2018 року про відмову у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини, було залишено без задоволення. В обґрунтування постанови вказувалося, що доводи позивача про надання суду достатньо доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини не заслуговують на увагу, оскільки суди надали належну правову оцінку доводам сторін, висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані. Суди попередніх інстанції правильно виходили із того, що ОСОБА_2 не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання заяви, у межах передбаченого законодавством шестимісячного строку про прийняття спадщини, оскільки позивач є сином спадкодавця ОСОБА_3 , йому було відомо про смерть матері та про наявність спадкового майна після її смерті, позивач є спадкоємцем першої черги, проте у шестимісячний строк не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом. Знайдений позивачем заповіт спадкодавця не змінює передбачений ст. 1261 ЦК України, загальний порядок спадкування за законом.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частина ст. 5 ЦПК України передбачає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом ( ч.3 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст.80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1); докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (частина 5).

Згідно ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовано нормами ЦК України, Законом України Про нотаріат ті іншими нормативно-правовим актами.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, які не заборонені законом.

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч.1 ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (частина 1); у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частина 2) ; право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частина 3).

Відповідно до ч.1 ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ст.. 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення (частина 1); заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу (частина 2); заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу (частина 3); заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (частина 4).

Згідно зі статтею 49 Закону України Про нотаріат (в редакції чинній на час вчинення нотаріусом нотаріальної дії), нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України; не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії (пункти 1,2 ч.1); нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього Закону (частина 2). Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії (частина 3); на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову(частина 4).

Так, підставою для відмови приватного нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій за заявою ОСОБА_2 був факт пропущення спадкоємцем за заповітом строку для прийняття спадщини.

Згідно ч.1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У відповідності до ч.1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Згідно копії постанови Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.08.2019 року по справі 645/5049/17, провадження №61-2119св19, касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20.06.2018 року, залишеного без змін постановою Харківського апеляційного суду від 17.12.2018 року про відмову у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини, було залишено без задоволення.

Підставою виникнення спадкування за заповітом є юридичний склад - складання заповіту, смерть спадкодавця, відкриття спадщини, прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини, відповідно до вимог ЦК України спадкоємець подає заяву про прийняття спадщини протягом шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини - смерті спадкодавця.

Проте, ОСОБА_2 протягом шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини із заявою про її прийняття не звертався.

Крім того, рішенням суду йому відмовлено в задоволенні позовних вимог про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

В судовому засіданні представник позивача посилався на ч. 5 ст. 1268 ЦК України, відповідно до якої незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Посилання представника на вищевказану норму не є слушними, оскільки ОСОБА_2 спадщину не прийняв, не подавши у визначений термін заяву про її прийняття.

Оскільки позивачем фактично не було прийнято спадщину та не поновлено у судовому порядку строк для такого прийняття, суд приходить до висновку, що до ОСОБА_2 не перейшли права та обов`язки власника квартири АДРЕСА_3 , після спадкодавця, ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Частина 1 статті 316 ЦК України передбачає, що правом власності є право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно дост. 392 ЦК України власник майна може подати позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється чи не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документів, які б посвідчували його право власності.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до ч.2 ст.15, ст.16, ч.1 ст.20 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Так, відповідно до п.5 ч.3ст.2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема диспозитивність. Яка відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Із змісту ч. 2 ст.5 ЦПК України вбачається, що суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону лише у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду.

З наведеного вище випливає, що суд позбавлений за своїм розсудом визначати інший спосіб захисту права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду якщо законом чи договором передбачено інший спосіб захисту ніж той який особа обрала при зверненні до суду.

Невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Зокрема ч.2 ст.16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Отже звертаючись до суду позивачем на свій розсуд було обрано спосіб захисту свого права заст. 392 ЦК України, який полягає у передбаченому п.1 ч.2 ст.16 ЦК Україниспособу захисту, як визнання права.

Із встановлених судом обставин вбачається, що внаслідок застосуванняст. 392 ЦК України можливо лише у разі якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документу який засвідчує право власності.

Однак, ОСОБА_2 не може вважатись власником квартири АДРЕСА_3 , оскільки в силу строку, визначеного ст. 1270 ЦК України не прийняв спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_3 , та у судовому порядку його не поновив, а тому суд не вбачає підстав для визнання права власності за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не довів обставин порушення, невизнання або оспорювання відповідачем прав позивача, які є підставою на звернення відповідача до суду за захист своїх прав або інтересу відповідно до ст.15 ЦК України та ч.1 ст.4 ЦПК України та наявності в нього правових підстав вважатись законним власником спадкового майна, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись, ст. ст. 4, 5, 12, 77, 81, 263, 265 ЦПК України. -

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.08.2020 року.

Сторони:

Позивач - ОСОБА_2 , рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ;

Відповідач- Харківська міська рада, код ЄДРПОУ 04059243, м. Харків, пл. Конституції, 7;

Треті особи-

Житловий кооператив Імпульс , м. Харків, вул. Рибалка, 42, код ЄДРПОУ 23140703;

Департамент реєстрації Харківської міської ради, м. Харків, пл. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 40214227;

Приватний нотаріус ХМНО Панченко Оксана Валеріївна, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 37 літ А-2.

Головуючий суддя: О.В. Горпинич