Ухвала

від 05.08.2020 по справі 467/186/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 12016150130000332

за апеляційною скаргою прокурора Арбузинського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області ОСОБА_5

на вирок Арбузинського районного суду Миколаївської області від 24 січня 2019 року у відношенні

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Красна Тячівського району Закарпатської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не судимий,

- обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурори ОСОБА_7 , ОСОБА_8

обвинувачений ОСОБА_6

захисник ОСОБА_9 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком Арбузинського районного суду Миколаївської області від 24 січня 2019 року ОСОБА_6 визнаний невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України і виправданий на підставі п.3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю, що в діянні ОСОБА_6 є склад цих кримінальних правопорушень.

Вирішено питання про судові витрати та речові докази.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Прокурор просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України та призначити:

- за ч.1 ст. 358 КК України покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік;

- за ч.4 ст. 358 КК України покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.

На підставі ст. ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.

На підставі п.1 ч.1 ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України, ст.ст. 374, 404 КПК України ОСОБА_6 звільнити від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Прокурор вважає вирок суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

На думку апелянта, висновки суду першої інстанції про необхідність виправдання ОСОБА_6 є помилковими.

Зазначає, що суд безпідставно визнав протокол № 1 зборів Селянського (фермерського) господарства «Лісовий Олександр Володимирович» та реєстраційну картку від 10.12.2013 р. недопустимими доказами, оскільки прокурор не надав наявні у нього процесуальні документи щодо законності отримання цих доказів. Сторона захисту під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження у порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, та під час судового розгляду допустимість цих доказів не оспорювала.

Протокол №1зборів членівСелянського (фермерського)господарства «ЛісовийОлександр Володимирович»від 05.12.2013р.та реєстраційнакартка від10.12.2013р.вилучені напідставі ухвалислідчого суддіАрбузинського районногосуду Миколаївськоїобласті від25.11.2016у державнійустанові - державного реєстратора відділу економічного розвитку, торгівлі та туризму Арбузинської РДА, куди обвинувачений з власної волі їх надав. Під час цієї слідчої дії жодним чином не обмежено та не порушено будь-яких конституційних прав громадян, а тому за відсутності клопотання сторони захисту щодо недопустимості цих доказів, не було необхідності додаткового дослідження підстав отримання цих доказів.

Посилається на те, суд першої інстанції не надав належної оцінки постанові старшого слідчого СВ Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області від 25 листопада 2016 року, згідно якої реєстраційна картка на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи за підписом ОСОБА_10 від 10.12.2013 р. та протокол № 1 зборів членів Селянського (фермерського) господарства «Лісовий Олександр Володимирович» від 05.12.2013 р. отримано стороною обвинувачення на підставі ухвали слідчого судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 25 листопада 2016 року у порядку тимчасового доступу до речей і документів.

Оспорює висновки суду першої інстанції про те, що протокол № 1 зборів членів Селянського (фермерського) господарства «Лісовий Олександр Володимирович» від 05.12.2013 р. не є офіційним документом. На думку апелянта, даний протокол є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 КК України.

В обгрунтування своїх вимог наводить зміст показань обвинуваченого ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .

Посилається на те, що під час судового розгляду 27.09.2017 р. стороною захисту подано, а обвинуваченим підтримано, клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та про закриття кримінального провадження. Проте, у порушення вимого кримінального процесуального закону, судом першої інстанції зазначене клопотання лише долучено до матеріалів кримінального провадження, однак по суті не розглянуто й відповідне рішення у формі ухвали не прийнято.

Узагальнені виклад заперечень обвинуваченого ОСОБА_6 на апеляційну скаргу.

Вважає, що висновки суду першої інстанції про виправдання обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні злочину правильними. Вважає наведені прокурором доводи необґрунтованими, а тому просив апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок без змін.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що у грудні 2013 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, у нього виник умисел, направлений на виготовлення і підробку офіційного документу, а саме протоколу зборів членів Селянського (фермерського) господарства «Лісовий Олександра Володимирович» № 1 від 05.12.2013 р. шляхом зміни організаційно-правової форми та назви з СФГ «Лісовий О.В.» на ФГ «Шепіт» з метою отримання певних прав, введення членів фермерського господарства та обрання його головою фермерського господарства і затвердження нової редакції Статуту ФГ «Шепіт» та подальшого використання підробленого офіційного документу шляхом проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи СФГ « ОСОБА_10 ».

Реалізуючи свій злочинний умисел, розуміючи протиправний характер своїх дій та їх караність, з метою отримання права користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 50 га, яка розташована в межах Садівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області, та наділення себе повноваженнями голови ФГ «Шепіт», введення членів фермерського господарства, в грудні 2013 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_6 , достовірно знаючи про те, що він не є членом ФГ «Лісовий О.В.», а також достовірно знаючи, що збори членів зазначеного господарства не проводились, у невстановленому місці та на невстановленій оргтехніці навмисно, незаконно, порушуючи встановлений законом порядок, виготовив офіційний документ протокол загальних зборів СФГ «Лісовий О.В.» № 1 від 05.12.2013 р., навмисно вніс до нього завідомо неправдиві відомості про те, що 05.12.2013 р. в с. Садове відбулись збори, на яких були присутні 9 чоловік та які одноголосно проголосували за прийняття чотирьох рішень, а саме: 1) введення ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 до членів господарства ; 2) обрання ОСОБА_6 головою ФГ «Шепіт»; 3) зміну організаційно-правової форми СФГ « ОСОБА_10 » та назви на ФГ «Шепіт»; 4) затвердження нової редакції Статуту ФГ «Шепіт» та уповноваження на підписання та державну реєстрацію установчих документів голови ФГ «Шепіт» ОСОБА_6 .

Продовжуючи свої злочинні дії, в грудні 2013 року, точні дата і час досудовим розслідуванням не установлені, ОСОБА_6 надав вищевказаний підроблений офіційних документ секретарю СФГ «Лісовий О.В.» ОСОБА_13 , який, будучи необізнаним про підробку офіційного документу ОСОБА_6 , поставив свій підпис у графі «Секретар зборів» та у подальшому передав протокол зборів членів СФГ «Лісовий О.В.» № 1 від 05.12.2013 р. ОСОБА_6 .

В подальшому ОСОБА_6 виконав підпис в графі «Голова зборів» протоколу зборів членів СФГ «Лісовий О.В.» № 1 від 05.12.2013 р. та скріпив його мастиковою печаткою СФГ «Лісовий О.В.», яку отримав від ОСОБА_10 , підробивши таким чином офіційний документ з метою отримання певних прав та звільнення ОСОБА_10 від виконання обов`язків голови фермерського господарства « ОСОБА_10 » в подальшому.

Продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, направлений на використання підробленого офіційного документу, 10.12.2013 р. ОСОБА_6 подав державному реєстратору відділу економічного розвитку, торгівлі та туризму Арбузинської РДА Миколаївської області, яка розташована за адресою: площа Центральна (колишня Леніна), 18, смт. Арбузинка, Миколаївська область, протокол зборів членів СФГ «Лісовий О.В.» № 1 від 05 грудня 2013 року на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, а саме СФГ «Лісовий О.В.» (код юридичної особи 20884857).

10.12.2013 р. державним реєстратором відділу економічного розвитку, торгівлі та туризму Арбузинської РДА на підставі вищевказаного протоколу проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, а саме: СФГ «Лісовий О.В.», у зв`язку із чим ОСОБА_6 незаконно зареєстрований як голова ФГ «Шепіт», набув певних прав та обов`язків, звільнивши ОСОБА_10 від певних прав та виконання обов`язків голови фермерського господарства «Лісовий О.В.».

Дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковано:

- за ч.1 ст. 358 КК України, як підроблення офіційного документа, який посвідчується особою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем;

- за ч.4 ст. 358 КК України як використання завідомо підробленого документу.

Виправдовуючи ОСОБА_6 за пред`явленим обвинуваченням, суд першої інстанції зазначив, що надані стороною обвинувачення докази винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України, як встановив суд здійснюючи їх перевірку у контексті допустимості/недопустимості, отримані з порушенням норм кримінального процесуального закону України, внаслідок чого є недопустимими, а, відтак, і саме обвинувачення не є таким, що ґрунтується на безспірних фактах.

Зокрема, суд першої інстанції визнав протокол № 1 зборів членів Селянського (фермерського) господарства «Лісовий Олександр Володимирович» та реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів недопустимими доказами, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що ці докази здобуті у спосіб, визначений КПК України. Похідні докази від цих доказів суд визнав також недопустимими доказами. Крім того, суд першої інстанції визнав недопустимим доказом і ксерокопію реєстраційної справи № 1-502-000135-04, оскільки суду була надана неналежно завірена ксерокопія реєстраційної справи, а не оригінал. Крім цього, суд першої інстанції зазначив, що сукупністю інших доказів не доводиться вина ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих злочинів. Суд першої інстанції зазначив, що відсутні підстави вважати протокол № 1 зборів членів СФГ « ОСОБА_10 » від 05.12.2013 р. офіційним документом. У зв`язку і цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що висунуте ОСОБА_6 обвинувачення ґрунтується на припущеннях та є недоведеним.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого та захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, суд дійшов наступного.

Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Однак, при ухваленні вироку зазначених вимог закону суд першої інстанції не дотримався.

В обгрунтування вироку суд першої інстанції послався на показання обвинуваченого ОСОБА_6 , який вину не визнав та заперечував обставини, викладені в обвинуваченні.

Окрім того, суд послався на показання потерпілого ОСОБА_10 , який пояснив, що у 1993 році він отримав державний акт на право користування земельною ділянкою та створив Фермерське господарство «Лісовий». Батьки обвинуваченого допомагали обробляти земельну ділянку, вони разом вирощували зернові культури. Але у 2001 році він з дружиною змінили місце проживання, а обробіток земельної ділянки довірити сім`ї ОСОБА_6 . Декілька разів на рік він приїздив до батьків ОСОБА_6 , але в грудні 2013 року він у них не був, про збори членів господарства нічого не знав, ніяких домовленостей не підтримував. При реєстрації нового господарства також присутнім не був, так як у цей час знаходився у Київській області, де й зараз проживає. Ніякого доходу від земельної ділянки він не отримував, податків не сплачував, але й не займався її обробітком. Землею користувалась сім`я ОСОБА_6 , яку він їм передав без документів. Про існування ФГ «Шепіт» дізнався лише у 2016 році, коли приїхав до батька обвинуваченого і повідомив, що хоче самостійно обробляти землю, проте, останній сказав, що його земельної ділянки вже немає і вигнав його, після чого він і звернувся до поліції.

Окрім того, суд першої інстанції допитав свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , експерта ОСОБА_18 , детально навівши їх показання, але взагалі не проаналізував ці показання, не з`ясував, чи спростовують або чи доводять їх показання висунуте ОСОБА_6 обвинувачення.

Однак, як видно з вироку, зі змісту цих доказів, вони як підтверджують, так і спростовують висунуте ОСОБА_6 обвинувачення, але ці суперечності судом першої інстанції не усунуті. Також, суд першої інстанції не надав оцінки цим показанням у сукупності з іншими письмовими доказами.

Також, суд першої інстанції в обгрунтування вироку послався на ряд письмових доказів, зокрема, протокол № 1 зборів членів Селянського (фермерського) господарства «Лісовий Олександр Володимирович» від 05 грудня 2013 року, реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, висновки експерта №2349 від 23.12.2016 р. та № 226 від 31 травня 2018 року, а також на письмові докази, які надала сторона захисту.

При цьому, суд першої інстанції перелічив ці докази та навів їх зміст, і не проаналізував усі дослідженні докази.

Виправдовуючи обвинуваченого, суд першої інстанції послався лише на те, що протокол № 1 зборів членів Селянського (фермерського) господарства «Лісовий Олександр Володимирович» від 05 грудня 2013 року та реєстраційна картка на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи від 10.12.2013 р. та визнав їх недопустимими доказами.

Також, суд першої інстанції послався на те, що похідні докази від вищевказаного протоколу та реєстраційної картки висновки експерта № 2349 від 23 грудня 2016 року та № 226 від 31 травня 2018 року є теж недопустимими доказами. Суд першої інстанції послався на те, що стороною обвинувачення не обгрунтовано, чому слід вважати протокол зборів членів СФГ «Лісовий О.В.». від 05.12.2013 р. офіційним документом.

Фактично, суд першої інстанції вдався в теоретичні судження, та взагалі не проаналізував докази, які перелічив у вироку. Разом із тим, відповідно до ст. 94 КПК України, суд повинен надати оцінку усім зібраним доказами, у тому числі в їх сукупності, - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Таким чином, судом першої інстанції порушено вимоги ст. 94 КПК України.

За такого, суд приходить до висновку, що висновки суду першої інстанції про невинуватість обвинуваченого не ґрунтуються на доказах, що були досліджені під час судового розгляду. Крім того, суд приходить до висновку, що судом першої інстанції не наведено належні і достатні мотиви ухвалення судового рішення.

Суд вважає, що з огляду на наведені порушення, судове рішення не можна вважати законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Згідно з вимогами п.1 ч.1 ст. 415 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлені порушення, передбачені п.п.2,3,4,5,6,7 ч.2 ст. 412 КПК України.

Однак, положеннями КПК України не врегульовані питання кримінального провадження, які полягають у вище наведених порушеннях судом норм кримінального процесуального кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 цього Кодексу. Значення загальних засад полягає в тому, що вони мають вищий ступінь нормативності, є підґрунтям для тлумачення норм кримінального процесуального права та для подолання прогалин у правовому регулюванні кримінальних процесуальних правовідносин.

Враховуючи наведені положення ч.6 ст.9 КПК України та порушення судом першої інстанції загальної засади кримінального провадження - законності (п.2 ч.1 ст.7 КПК України), ухвалений вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду судом першої інстанції.

У зв`язку із скасуванням вироку з процесуальних підстав, судом апеляційної інстанції не перевіряються доводи апелянта по суті ухваленого судового рішення. Однак, ці доводи підлягають перевірці під час нового розгляду.

На підставі вищевикладеного, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки містять вимогу про скасування вироку.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 412, 415, 424, 425, 532 КПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу прокурора Арбузинського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Вирок Арбузинського районного суду Миколаївської області від 24 січня 2019 року у відношенні ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3