Постанова

від 06.08.2020 по справі 915/1976/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/1976/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі :

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: Л.О. Будішевської, С.В. Таран,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.02.2020 (суддя Ткаченко О.В., м. Миколаїв, повний текст складено 13.03.2020)

у справі № 915/1976/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївпромстальконструкція»

до відповідачів :

1. Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області

2. Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області

про стягнення грошових коштів в розмірі 86323,48 грн.,

В С Т А Н О В И В :

10.09.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Миколаївпромстальконструкція» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Державного бюджету України грошові кошти в розмірі 86323,48 грн. та 1 921грн. судового збору.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив про те, що державним виконавцем були неправомірно списані як виконавчий збір грошові кошти, при цьому відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16 безпідставно стягнуті органом ДВС грошові кошти мають бути стягнуті з Державного бюджету України на підставі ст.1212 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.02.2020 у справі №915/1976/19 позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївпромстальконструкція» грошові кошти в розмірі 86323,48 грн. та стягнуто з Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївпромстальконструкція» 1921,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення з Державного бюджету України неправомірно списаних державним виконавцем як виконавчий збір грошових коштів, враховуючи правову позицію, вирішення аналогічних спорів, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16.

Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не погодився із зазначеним рішенням місцевого господарського суду та звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, скаржник вважає, що застосування ст. 1212 ЦК України щодо повернення безпідставно набутого майна не відповідає нормам матеріального права, оскільки станом на 23.03.2020 у відділі відсутні відомості щодо скасування чи визнання такою, що не підлягає виконанню постанова № 14754998 від 14.09.2009р. про стягнення виконавчого збору.

Крім того, скаржник вважає, що оскільки за наслідком розгляду справи, рішення ухвалено на користь позивача, втім таке рішення підлягає виконанню шляхом стягнення спірної суми з Державного бюджету України то і судові витрати також підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Станом на час прийняття даної постанови до суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку без проведення судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, у Ленінському відділі державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції на виконанні перебувало виконавче провадження № 14754998 з примусового виконання наказу № 8/113 виданого 28.04.2009 року Господарським судом Миколаївської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївпромстальконструкція" боргу у сумі 863234,83 грн. на користь ВАТ "Українська гірничо-металургійна компанія".

Постановою державного виконавця від 14.09.2009 у ВП № 14754998 було накладено арешт на майно позивача.

24.09.2009 року державним виконавцем було винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 86323,48 грн. у зв`язку з невиконанням у добровільному порядку рішення у наданий боржнику строк.

03.06.2010, на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого документа без виконання винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. Виконавчий збір за виконавчим провадженням № 14754998 не стягнуто.

04.06.2010 старшим державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 20071708 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору за постановою № 14754998, виданою 24.09.2009 Ленінським відділом державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції.

На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.08.2018 по справі № 814/1381/18 Інгульський відділ державної виконавчої служби м. Миколаєва виніс постанову про зняття арешту нерухомого майна позивача, що був накладений постановою державного виконавця від 14.09.2009 ВП № 14754998.

22.11.2018 заступником начальника відділу Інгульського відділу ДВС м. Миколаєва винесено постанову про відновлення втрачених матеріалів виконавчого провадження № 20071708 відповідно до п.1 Розділу 15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, якою передбачено, що за заявою сторони виконавчого провадження або з ініціативи виконавця відновленню підлягають: втрачене виконавче провадження або його матеріали. Одночасно державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника (виконавче провадження № 20071708) у межах суми виконавчого збору 86323,48 грн.

Не погодившись з правомірністю постанови про арешт майна від 22.11.2018 № 14754998, позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області про скасування вказаної постанови та визнання протиправними дій щодо поновлення виконавчого провадження ВП №20071708.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.01.2019 року по справі № 400/3176/18 у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 року вказане рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.01.2019 року у справі № 400/3176/18 скасовано, прийнято у справі постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївпромсталь-конструкція" до Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання протиправними дій та скасування постанови задоволено. Визнано протиправними дії Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області щодо поновлення виконавчого провадження ВП №20071708. Визнано протиправною та скасовано постанову Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про арешт майна боржника від 22 листопада 2018 року, винесену у виконавчому провадженні ВП №20071708.

Ухвалою Верховного суду України від 25.06.2019 року у відкритті касаційного провадження за скаргою на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року було відмовлено.

Разом з тим під час знаходження справи на розгляді у П`ятому апеляційному адміністративному суді, Відповідачем-1 постановою від 12.02.2019 року в рамках поновленого виконавчого провадження № 20071708 було накладено арешт на грошові кошти позивача в установі банку, а 23.04.2019 р. з поточного рахунку позивача було списано 86323,48 грн. Як свідчать наявні в матеріалах справи копії реєстру від 24.04.2019 та платіжного доручення № 4505 від 25.04.2019 кошти, стягнуті за виконавчим провадженням № 20071708 у сумі 86323,48 грн. були перераховані до бюджету.

Позивач звернувся до Відповідача-1 з листом, в якому, по силаючись на встановлену судом протиправність дій з поновлення виконавчого провадження та відсутність підстав для стягнення виконавчого збору, просив негайно здійснити дії щодо повернення неправомірно списаних грошових коштів ТОВ "Миколаївпромстальконструкція", при цьому листом відповідач-1 повідомив про відсутність, на його думку, підстав для повернення виконавчого збору, що і стало підставою для звернення позивача до суду із відповідним позовом з метою відшкодування безпідставно стягнутої за постановою державного виконавця суми виконавчого збору згідно приписів ст. 1212 ЦК України.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися способом захисту свого права, який має відповідати встановленим законом і крім того, забезпечувати ефективний захист порушеного права.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

За приписами ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Тобто, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 ЦК може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 року у справі № 400/3176/18 також було визнано протиправною та скасовано постанову Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про арешт майна боржника від 22 листопада 2018 року, винесену у виконавчому провадженні №20071708, а отже відпала й правова підстава, на якій було стягнуто Інгульським відділом державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївпромстальконструкція» виконавчий збір за відповідним виконавчим провадженням у сумі 86323,48 грн., а тому отримані відповідачем-1 кошти в зазначеній сумі підлягають поверненню позивачу. У вказаній постанові зазначено, що положеннями частини 1 статті 46 Закону №606-XIV передбачено, що у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом. З аналізу наведеного можна дійти висновку, що виконавчий збір стягується за умови примусового фактичного виконання судового рішення (повністю або частково) та розраховується виходячи з відповідного об`єму (розміру) суми, що фактично була стягнена, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається та сторонами підтверджено, що за даним спірним виконавчим провадженням щодо виконання наказу Господарського суду Миколаївської області не було стягнено боргу у розмірі 863234,83 грн. з боржника (позивач) на користь стягувача (ТОВ Українська гірничо-металургійна компанія ), що свідчить про відсутність підстав для стягнення виконавчого збору. Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15 лютого 2018 року у справі № 910/1587/13.

При цьому, відповідачем-1 не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що кошти ним не отримано чи вони утримуються ним за наявності правових підстав чи були повернуті позивачу.

Водночас, ст. 27 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Оскільки відповідно до наведеної вище норми набувачем сплаченого боржником у виконавчому провадженні збору є Державний бюджет України, помилково або надмірно сплачені суми виконавчого збору підлягають стягненню саме з Державного бюджету України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №910/23967/16 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу він неї.

Таким чином, враховуючи вище викладене, а також, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з вірним висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з Державного бюджету України грошових коштів у сумі 86323,48 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Доводи апелянта з приводу неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Крім того, колегією суддів відхиляються і твердження апелянта про неправомірне стягнення місцевим господарським судового збору з відповідача 1 замість Державного бюджету України, оскільки саме дії Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області призвели до безспірного стягнення коштів, а тому місцевим господарським судом цілком правомірно покладено на нього обов`язок зі сплати судового збору.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, Господарського суду Миколаївської області від 26.02.2020 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - без задоволення.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.02.2020 року у справі №915/1976/19 залишити без змін, апеляційну скаргу Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - без задоволення.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська