Ухвала

від 06.08.2020 по справі 918/25/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

УХВАЛА

м. Рівне

"06" серпня 2020 р. Справа № 918/25/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у матеріалах справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Фармація" (07300, Київська область, м. Вишгород, вул.Шолуденка,18, код ЄДРПОУ 32678236)

до відповідача Комунального підприємства "Аптека" Дубенської міської ради (35600, Рівненська область, м.Дубно, вул. Львівська, буд. 73, код ЄДРПОУ 34134118)

про стягнення в сумі 224 169,01 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

від органу ДВС: не з`явився

Скаргу Комунального підприємства "Аптека" Дубенської міської ради на дії державного виконавця

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 19.02.2019 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Фармація" задоволено, стягнуто з Комунального підприємства "Аптека" Дубенської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Фармація" 56 159,91 грн. (п`ятдесят шість тисяч сто п`ятдесят дев`ять гривень 91 коп.) заборгованості згідно Договору купівлі - продажу № 01-р від 08.09.2017 року, 4766,02 грн. 10 % річних, 39107,78 грн. штрафу, 2476,79 грн. інфляційних збитків, 17052,05 грн. пені за період з 12.07.2018 по 19.12.2018 року та 1793,44 грн. витрат по сплаті судового збору.

15.03.2019 р. Господарським судом Рівненської області було видано наказ на примусове виконання рішення від 19.02.2019 року.

24.06.2020 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Комунального підприємства "Аптека" Дубенської міської ради надійшла скарга на дії державного виконавця, в якій останнє просить:

- поновити Комунальному підприємству «Аптека» Дубенської міської ради строк на подання скарги на дії державного виконавця;

- визнати протиправними дії старшого державного виконавця Дубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Бабич Л.П. та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 10.06.2019 ВП 59215834 в частині арешту рахунку ІІА363204780000026005924442343 в ПАТ АБ «Укргазбанк» .

Дану скаргу обгрунтовує наступним. З метою виконання наказу № 918/25/19 виданого 15.03.2019 господарським судом Рівненської області, двома постановами старшого державного виконавця Дубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Бабич Л.П. від 10.06.2019 ВП 59215834 та однією від 12.10.2019 ВП 59764293 було накладено арешт на всі кошти, що містяться на всіх рахунках та всіх інших рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містять на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику комунальному підприємству «Аптека» Дубенської міської ради. Таким чином, було накладено арешт на рахунки комунального підприємства «Аптека» Дубенської міської ради, які відкриті в АТ КБ «Приватбанк» та в ПАТ АБ «Укргазбанк» .

Скаржник вважає постанови виконавця незаконними та такими, що підлягають скасуванню за наступних підстав.

Відповідно до п. 6 розділу І. Загальних положень Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/4 під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов. Постанова як окремий документ містить такі обов`язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа; за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови. Постанова підписується виконавцем та скріплюється печаткою.

Однак зазначає, що, оскаржувані постанови від 10.06.2019, всупереч вищезазначених норм Інструкції з організації примусового виконання рішень, не підписані державним виконавцем, який їх виніс. Так, у вступній частині всіх постанов зазначається, що постанову винесено старшим державним виконавцем Дубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Бабич Л.П., однак постанови підписані зовсім іншою особою - начальником відділу державної виконавчої служби Мулик Г.П.

Постановами про арешт коштів боржника було накладено арешт, зокрема й на поточний рахунок в ПАТ АБ «Укргазбанк» UA363204780000026005924442343, про що свідчить довідка цього банку від 24.10.2019 № 5-117/17/230/2019. Скаржник зазначає, що через вказаний рахунок здійснювалась виплата заробітної плати та сплата податків, зборів і обов`язкових платежів до місцевого та державного бюджетів, що підтверджує інформацією зазначеного банку.

Скаржник вказує, що відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено Законом. При накладенні арешту на рахунки боржника, державний виконавець не з`ясував, які рахунки є спеціальними та використовуються для виплати заробітної плати та податків і зборів, а відтак мають спеціальний режим використання, чим порушив вимоги п. 7 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» , яка передбачає, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Скаржник зазначає, що рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до державного та місцевих бюджетів, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а відокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

Крім того, Скаржник просить поновити Комунальному підприємству «Аптека» Дубенської міської ради строк на подання скарги на дії державного виконавця посилаючись на те, що оскаржувана постанова отримана ним тільки 29.05.2020 року, що підтверджує вхідним №32 від 29.05.2020 року.

Дубенський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області надав суду письмові пояснення щодо скарги в яких проти її задоволення заперечив пославшись на те, що оскаржувані постанови направлені скаржнику у порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Фармація" відзиву на скаргу суду не надав.

У судове засідання 03 серпня 2020 року представники сторін не з`явилися. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Фармація" та Дубенський міськрайонний відділ державної виконавчої служби про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

До господарського суду повернулася ухвала суду від 30 червня 2020 року про призначення до розгляду скарги КП "Аптека", яка направлялась на адресу скаржника - м.Дубно, вул. Львівська, 73, з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою". Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Комунального підприємства «Аптека» Дубенської міської ради є м.Дубно, вул. Львівська, 73.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того пунктом сьомим статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду

Розглянувши документи і матеріали, які подані Скаржником, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що Скарга Комунального підприємства «Аптека» Дубенської міської ради підлягає залишенню без розгляду. При цьому господарський суд керувався наступним.

Правовідносини з приводу виконання судових рішень регулюються Законом України "Про виконавче провадження, стаття 1 якого визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У розділі Х Закону України "Про виконавче провадження" встановлено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців, та посадових осіб органів державної виконавчої служби.

Господарський процесуальний кодекс України у своєму розділі VІ "Судовий контроль за виконанням судових рішень" також містить положення, які регламентують, зокрема, порядок оскарження дій чи бездіяльності осіб, на яких покладено виконання судових рішень у господарських справах.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з ст. 340 ГПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ст. 341 ГПК України).

З матеріалів справи вбачається, що Скаржник оскаржує дії старшого державного виконавця Дубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Бабич Л.П. щодо винесення постанову про арешт коштів боржника від 10.06.2019 ВП 59215834 в частині арешту рахунку ІІА363204780000026005924442343 в ПАТ АБ «Укргазбанк» . Крім того Скаржник просить поновити Комунальному підприємству «Аптека» Дубенської міської ради строк на подання скарги на дії державного виконавця посилаючись на те, що оскаржувана постанова отримана ним тільки 29.05.2020 року, що підтверджує вхідним №32 від 29.05.2020 року.

Щодо строків подання скарги суд зазначає наступне.

Суд відзначає, що судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб органів ДВС передбачено частинами першою та п`ятою статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження . Згідно із цими нормами рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Положення ГПК України, який набрав чинності з 15.12.2017, щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення передбачають вчинення таких дій у строки, що обчислюються не в робочих, а календарних днях.

Так, згідно зі статтею 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Одночасно підпунктом а частини першої статті 341 ГПК України встановлено, що відповідну скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 07.07.1998 № 11-рп/98 у справі щодо офіційного тлумачення частин другої і третьої статті 84 та частин другої і четвертої статті 94 Конституції України (справа щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України) зазначив: Термін дні , якщо він вживається у зазначених правових актах без застережень, означає лише календарні дні.

З огляду на встановлений статтею 115 ГПК України порядок обчислення процесуальних строків зазначений десятиденний строк підлягає обчисленню в календарних днях. Такий порядок обчислення строків є єдиним для всіх норм ГПК України та застосовується й у інших процесуальних кодексах України.

Згідно із частиною першою статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, законів України Про міжнародне приватне право , Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, за змістом цієї норми при здійсненні судочинства господарський суд керується положеннями ГПК України, а не Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ Про виконавче провадження .

ГПК України регулює порядок оскарження саме до господарського суду дій та бездіяльності державного виконавця, на виконанні якого перебуває судове рішення цього суду. Право на звернення зі скаргою і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов`язані з наявністю ухваленого за правилами ГПК України судового рішення та з його примусовим виконанням. Відповідні положення вміщено у розділі VI цього Кодексу Судовий контроль за виконанням судових рішень . Стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ Про виконавче провадження регулює оскарження дій та бездіяльності державного виконавця не тільки до суду, а й до інших органів. Так, відповідно до частини третьої статті 74 зазначеного Закону рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ Про виконавче провадження регулює відносини з оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців при виконанні не тільки судових рішень, але й інших виконавчих документів. Так, у частині першій статті 3 цього Закону серед інших виконавчих документів, примусове виконання яких здійснюється ДВС, перераховано: виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з урахуванням особливостей, передбачених Законом України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; рішення (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень (пункти 3-9).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ Про виконавче провадження є загальною нормою по відношенню до статей 339-341 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі за текстом - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі Белле проти Франції (Bellet v. France) ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Основною складовою права на суд є право доступу до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу І Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення про дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 розділу І Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами й поставленою метою (див. рішення від 12 липня 2001 року у справі Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини ).

Практика ЄСПЛ щодо України стосовно гарантій, закріплених статтею 6 розділу І Конвенції, знайшла своє відображення у справах, які стосуються права доступу до суду та справедливого судового розгляду.

Аналізуючи таку практику у контексті гарантій, закріплених статтею 6 розділу І Конвенції, можна зробити висновок, що причини порушення прав людини частіше за все полягають у недосконалому законодавстві або в його практичному застосуванні державними органами та судовими інстанціями.

ЄСПЛ у рішенні від 6 вересня 2005 року у справі Салов проти України зауважує, що однією з вимог, яка постає з вислову передбачений законом , є передбачуваність відповідних заходів. Та чи інша норма не може вважатись законом , якщо її не сформульовано з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку: він повинен мати можливість (за необхідності й за належної правової допомоги) передбачити наслідки, до яких може призвести певна дія. Крім того, ЄСПЛ підкреслює, що рівень передбачуваності значною мірою залежить від змісту заходу, сфери, яку він має охопити, а також кількості й статусу тих, до кого він застосовується.

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство "Аптека" звернуло до суду зі скаргою на діяльність державного виконавця 23 червня 2020 року, тобто майже через сім місяців після винесення оскаржуваних постанови та дій органу ДВС.

Посилання Скаржника, як на причину поважності пропуску строку, на те, що він оскаржувану постанову отримав лише 29 травня 2020 року є безпідставними з огляду на наступне.

Згідно статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Дубенський міжрайонний відділ ДВС з поясненнями на скаргу надав суду докази направлення Скаржнику оскаржуваних постанов простим поштовим відправленням 10.06.2019 року (а.с. 145-148). Крім того про обізнаність Скаржника з наявністю оскаржуваних постанов свідчить Довідка ПАТ АБ "Укргазбанк" від 24.10.2019 року (а.с. 132), яка додана до скарги. Однак лише 25.05.2020 року (майже через сім місяців) Скаржник звернувся до Дубенського міжрайонного відділу ДВС з запитом про надання йому постанов.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що Комунальне підприємство "Аптека" Дубенської міської ради звернулося до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Дубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Бабич Л.П. щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 10.06.2019 ВП 59215834 в частині арешту рахунку ІІА363204780000026005924442343 в ПАТ АБ «Укргазбанк» із пропуском десятиденного строку, встановленого пунктом а частини першої статті 341 ГПК України, про зміст якої скаржник не міг не бути обізнаним, адже ГПК України є основним нормативним актом, який регулює здійснення судочинства господарськими судами і відповідно визначає процесуальний порядок звернення з такими скаргами та їх розгляду судом, оскільки скаржник був обізнаним з оскаржуваними діями органу ДВС з 24.10.2019 року (а.с. 132). Тобто з 24.10.2019 року скаржник вже знав про можливе порушення його права, як боржника.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.03.2019 у справі №920/149/18 дійшла наступного висновку щодо застосування норм права у вищезгаданих правовідносинах, а саме: Під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, вміщених у розділі Судовий контроль за виконанням судових рішень , зокрема щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом а частини першої статті 341 цього Кодексу.

Процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності і сторони повинні очікувати їх застосування.

За правилами статей 113, 115, 119 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, установлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом установлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини другої статті 341 ГПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги на дії та бездіяльність органів ДВС може бути поновлено судом.

Проте, причини пропущення строку на подання скарги, наведені Скаржником не є поважними.

За змістом ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 7 статті 119 ГПК України про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Відтак скарга Комунального підприємству «Аптека» Дубенської міської ради на дії старшого державного виконавця Дубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Бабич Л.П. щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 10.06.2019 ВП 59215834 в частині арешту рахунку ІІА363204780000026005924442343 в ПАТ АБ «Укргазбанк» підлягає залишенню без розгляду.

Крім того, поряд із вказаним вище, суд зазначає, що у постанові про арешт коштів боржника від 10.06.2019 ВП 59215834 передбачено, що арешт не стосується коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі статей 119, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

1. У задоволенні заяви Комунального підприємства "Аптека" Дубенської міської ради про поновлення пропущеного процесуального строку на подання скарги на дії органу ДВС відмовити.

2. Скаргу Комунального підприємства "Аптека" Дубенської міської ради залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду, через місцевий суд, що її постановив, або безпосередньо до апеляційного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя В.В.Марач