Рішення

від 30.07.2020 по справі 160/638/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 року Справа № 160/638/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНеклеса О.М. за участі секретаря судового засіданняКолесника І.О. за участі: представника позивача представника відповідачаГрищенко М.О. Атрошенко В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім АВ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім АВ" (далі-позивач, ТОВ "Торговий Дім АВ") до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі- відповідач, ГУ ДПС у Дніпропетровській області), в якій позивач просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 22.10.2019 року№ 0004221402; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 22.10.2019 року №0004231402.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено планову перевірку, результати якої відображені в акті перевірки Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Торговий Дім АВ (код 40975633, E-mail 40975633@okpo.dp.ua) від 12.06.2019 року №32450/04-36-14-02/40973633. Відповідно до висновків якого, в частині, що оскаржується цим позовом, контролюючим органом встановлено порушення положень п. 198.2, 198.5 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 721 180 грн. та положень п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму 123 555 грн, в тому числі за грудень 2017 року на суму 123 555 грн. На підставі висновків, викладених у акті перевірки, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення, що оскаржуються. Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягає скасуванню у зв`язку із відсутністю порушень з боку останнього.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року у справі відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження. Справу призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 10.02.2020 року.

07 лютого 2020 року від Головного управління ДПС в Дніпропетровській області на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні адміністративного позову у повному обсязі, посилаючись на доводи викладені в акті перевірки від 12.06.2019 року №32450/04-36-14-02/40975633, в якому зафіксовані порушення позивачем вимог: пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, пп. 139.1.1. п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 545 292 грн, в тому числі за 4 квартал 2018 року у сумі 545 292 грн.; п. 198.2, 198.5 та п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 721 180 грн, в тому числі по періодам: за січень 2018 року на суму 123 555 грн; за квітень 2018 року на суму 70 373 грн; за травень 2018 року на суму 66 667 грн; за червень 2018 року на суму 34 787 грн; за серпень 2018 року на суму 38 905 грн; за вересень 2018 року на суму 12 801 грн; за жовтень 2018 року на суму 141 158 грн; за листопад 2018 року на суму 463 206 грн; за грудень 2018 року на суму 769 728 грн.; п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму 123 555 грн, в тому числі за грудень 2017 року на суму 123 555 грн., пп. б п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України, а також порушено вимоги розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4, що призвело до подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, сум утриманого з них податку за формою 1ДФ в частині відображення не вірних ідентифікаційних кодів у 3 кв. та 4 кв. 2018 року.

10 лютого 2020 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення разом з доказами по справі.

11 березня 2020 року від представника відповідача надані додаткові пояснення.

12 березня 2020 року позивачем надано до суду додаткові пояснення з доказами по справі.

Ухвалою суду від 12 березня 2020 від відповідача витребувані додаткові докази у справі.

08 квітня 2020 року від представника відповідача надійшли пояснення у справі разом з доказами на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року.

21 травня 2020 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення разом з доказами у справі.

04 червня 2020 року від представника відповідача на адресу суду надійшло клопотання про виклик свідка.

19 червня 2020 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.

07 липня 2020 року від позивача надійшли додаткові пояснення у справі разом з доказами у справі.

02.07.2020 р. підготовче судове засідання було закрито, суд перейшов до розгляду справи по суті в даному судовому засіданні та оголосив перерву до 09.07.2020 року.

09.07.2020 року в судовому засіданні перед судовими дебатами оголошено перерву до 30.07.2020 року.

Позивач в судовому засідання позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін та свідка, вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, дійшов наступних висновків.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім АВ" зареєстроване 23.11.2016 року номер запису 1 234 102 0000 001259, основним видом економічної діяльності є Код КВЕД 46.34 Оптова торгівля напоями.

В період з 22.04.2019 по 05.06.2019 року, співробітниками ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім АВ", код ЄДРПОУ 40975633, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 23.11.2016 по 31.12.2018, валютного - за період з 23.11.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування - за період з 23.11.2016 по 31.12.2018 .

За наслідками проведення перевірки ГУ ДФС у Дніпропетровській області було складено акт від 12.06.2019 року №32450/04-36-14-02/40975633 "Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім АВ" (код ЄДРПОУ 40975633)".

Згідно з висновками акту, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

1. пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, пп. 139.1.1. п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 545 292 грн, в тому числі за 4 квартал 2018 року у сумі 545 292 грн.;

2. п. 198.2, 198.5 та п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 721 180 грн, в тому числі по періодам: за січень 2018 року на суму 123 555 грн; за квітень 2018 року на суму 70 373 грн; за травень 2018 року на суму 66 667 грн; за червень 2018 року на суму 34 787 грн; за серпень 2018 року на суму 38 905 грн; за вересень 2018 року на суму 12 801 грн; за жовтень 2018 року на суму 141 158 грн; за листопад 2018 року на суму 463 206 грн; за грудень 2018 року на суму 769 728 грн.;

3. п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму 123 555 грн, в тому числі за грудень 2017 року на суму 123 555 грн. т

4. пп. б п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України, а також порушено вимоги розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4, що призвело до подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, сум утриманого з них податку за формою 1ДФ в частині відображення не вірних ідентифікаційних кодів у 3 кв. та 4 кв. 2018 року.

28.10.2019 року позивачем від ГУ ДПС у Дніпропетровській області отримано податкові повідомлення-рішення:

1) за формою Р № 0004221402 від 22.10.2019 року, яким донараховано податок на додану вартість у розмірі 1 721 180,00 грн. і застосовано штрафну санкцію в розмірі 430 295,00 грн.;

2) за формою ПН №0004231402 від 22.10.2019 року, яким донараховано штрафну санкцію у розмірі 61 777,50 грн.

ТОВ Тоговий Дім АВ було направлено скаргу до Державної податкової служби України від 07.11.2019 року №946/19/ТД на податкові повідомлення - рішення від 22.10.2019 №0004211402, №0004221402 та №0004231402. Рішенням Державної податкової служби України від 28.12.2019 №15007/6/99-00-08-05-01 про результати розгляду скарги, скасоване податкове повідомлення - рішення від 22.10.2019 №0004211402 та залишено без змін податкові повідомлення - рішення від 22.10.2019 №0004221402 та №0004231402, а скаргу ТОВ Торговий Дім АВ -частково задоволено. Вказане рішення отримано платником податків 08.01.2020 року.

Не погоджуючись з наведеними рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Щодо податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області за формою Р №0004221402 від 22.10.2019 року, яким донараховано податок на додану вартість у розмірі 1 721 180,00 грн. і застосовано штрафну санкцію в розмірі 430 295,00 грн.

Підставою вказаних нарахувань з податку на додану вартість у розмірі 123 555,00 грн. та відповідної суми штрафної санкції слугувало встановлення порушення положень п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, що виразилось у заниженні податкових зобов`язань з податку на додану вартість, по операціям, що не є господарською діяльністю платника податків.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення за агентськими договорами.

Згідно з положеннями п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХIV (далі - Закон №996).

Згідно із ст.1 Закону №996 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Ч. 2 ст.3 Закону №996 передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст.9 Закону №996 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2 ст. 9 даного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Приписами пп.2.1 та пп.2.2 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995. №88 (далі - Положення №88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Аналогічна норма міститься в ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні . До того ж, ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996 визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, зокрема, назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, судом встановлено, що між позивачем та його контрагентами були укладені договори про надання послуг, а саме: з техобслуговування транспортних засобів з ТОВ ТЛА Миколаїв (код ЄДРПОУ 39225340), ТОВ Фірма Алмаз мотор ЛТД (код за ЄДРПОУ 23946642) та ТОВ Сервісний центр Діамант (код за ЄДРПОУ 23946642); з надання рекламних послуг з ТОВ Рітейл Україна (код за ЄДРПОУ 36808029) та ПП Мережа - Сервіс Львів); з надання послуг телекомунікаційного зв`язку з ТОВ АЙТІ - ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 3714777); з надання послуг транспортного експедирування з ДЛПК Ексім - Юніверс (код ЄДРПОУ 37006034), ТОВ ВИП-Транс (код ЄДРПОУ 38790224), ТОВ ЕЛКАРО ХОЛДІНГ (код ЄДРПОУ 3988549), ТОВ БАР-КОМ (код ЄДРПОУ 36604173); з надання маркетингових послуг з ТОВ ОМЕГА (код ЄДРПОУ 30982361), СУАП ЄВРОПОЛЬ (код ЄДРПОУ 30751167), ПП Міська оренда (код ЄДРПОУ 36873226) та ТОВ СТОРМАРК (код ЄДРПОУ 40548445). Надання та отримання вище перелічених послуг підтверджується актами виконаних робіт (наданих послуг) від 31.12.2017 року №ОМ-00043229, від 31.12.2017 року №ОМ-00044365, від 31.12.2017 №ОМ-00043755, від 31.12.2017 №ОМ-00042803, від 31.12.2017 №ОМ-00042437, від 31.12.2017 №ОМ-00045842, від 31.12.2017 №ОМ-00045811, від 31.12.2017 №ОМ-00045792, від 31.12.2017 №2484, від 31.12.2017 №2484, від 30.11.2017 №2224, від 21.10.2017 №2151, від 04.12.2017 №2801, від 21.12.2017 №2823, від 21.12.2017 №3133, від 31.12.2017 №2796, від 31.12.2017 №7284, від 30.11.2017 №6605, від 31.10.2017 №5878, від 30.09.2017 №4411, від 31.12.2017 №ОУ-0007294, від 31.12.2017 №ОУ-0007291, від 31.12.2017 №ОУ-0007290, від 10.11.2017 №СУ-У7314-031, від 06.11.2017 №СУ-У7310-011, 19.10.2017 №СУ-У7292-013, від 7.12.2017 №СФ-PZ-2-2913, від 29.12.2017 №54211, від 29.12.2017 №54201, від 29.12.2017 №54202, від 29.12.2017 №54211, від 31.12.2017 №МО/2-2-17/54-6934510527, від 25.12.2017 №НКДМН-00000000006017, від 19.12.2017 №78, від 23.11.2017 №23, від 06.12.2017 №GL-STR-01317, від 31.12.2017 №5091-3/17, від 31.12.2017 №5090-3/17, від 04.10.2017 №5599. В свою чергу, вказані факти та первинні документи, в тому числі їх складання не оскаржуються контролюючим органом, а від так вказані докази вважаться таким, що не потребують доказування в межах положень ч.1 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Спірні послуги були надані позивачу в повному обсязі, а їх вартість сплачена позивачем у встановленому договорами порядку, що підтверджується поясненнями позивача, відповідними банківськими виписками, що містяться в матеріалах справи та не спростовується відповідачем. Усі вище викладені послуги були надані товариству з метою використання у власній господарській діяльності, що було підтверджено та аргументовано позивачем, шляхом надання письмових пояснень та інших письмових доказів, зокрема, штатний розклад, наявність на балансі транспортних засобів, здійснення безпосередньої господарської діяльності на всій території України. Вказані доводи позивача, також, не спростовувались відповідачем та не піддавались сумніву з боку останнього.

Відповідно до абз. а) п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання послуг. При цьому, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу України).

Таким чином, при тлумаченні, діючих на час вчинення господарських операцій, приписів Податкового кодексу України вбачається, що законотворцем не висуваються вимоги щодо господарського використання, а також використання в оподатковуваних операціях придбаних товарів, робіт (послуг) саме при формуванні податкового кредиту. Натомість, відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Так, позивачем було включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість: у грудні 2017 року податкові накладні від 31.12.2017 №2059, від 31.12.2017 №3202, від 31.12.2017 №2586, від 31.12.2017 №1633, від 31.12.2017 №1267, від 31.12.2017 №4829, від 31.12.2017 №4798, від 31.12.2017 №4779, від 01.12.2017 №6, від 29.12.2017 №118, від 29.12.2017 №128, від 22.12.2017 №2472, від 22.12.2017 №2472, від 04.12.2017 №63, від 21.12.2017 №138, від 31.12.2017 №183, від 31.12.2017 №165, від 31.12.2017 №5815, від 31.12.2017 №1842, від 31.12.2017 №1839, від 31.12.2017 №1838, від 19.12.2017 №652, від 19.12.2017 №633, від 19.12.2017 №632, від 29.12.2017 №1001, від 31.12.2017 №2636, від 25.12.2017 №705499, від 19.12.2017 №1, від 06.12.2017 №44, від 28.12.2017 №632, від 28.12.2017 №633, від 06.12.2017 №44; у листопаді 2017 року податкові накладні від 22.11.2017 №2194, від 30.11.2017 №5239, від 10.11.2017 №201, від 06.11.2017 №107, від 30.11.2017 №976; у жовтні 2017 року податкові накладні від 31.10.2017 №4476, від 19.10.2017 №288, від 04.10.2017 №604; у вересні 2017 року податкові накладні від 29.09.2017 №137, від 30.09.2017 №3877. Факт включення означених податкових накладних підтверджується відповідними деклараціями платника податків.

В свою чергу, на думку відповідача позивач не використовував зазначені вище операцій у господарській діяльності, оскільки витрати, понесені підприємством у 2017 році, і своєчасно невідображені на дату балансу, були проведені підприємством у 2018 році через коригування сальдо по рахунку 441 Прибуток нерозподілений . А від так, як зазначає відповідач ТОВ Торговий Дім АВ повинен був у відповідності до приписів абз.г) п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

При цьому, з вказаними твердженнями суд погодитись не може з огляду на наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи у відповідні періоди, а саме вересень, жовтень, листопад та грудень 2017 року, позивачем були отримані послуги, що перелічені вище, які використовувались з метою їх безпосереднього використання у власній господарській діяльності. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, зокрема бухгалтерських довідок, журналів - ордерів, бухгалтером підприємства не були відображені вказані послуги у фінансовій звітності відповідного періоду, що спричинило допущення бухгалтерської помилки, яка була виявлена пізніше. Факт виявлення зазначеної помилки підтверджується бухгалтерськими довідками, що містяться в матеріалах справи. З метою виправлення вказаних помилок позивач керувався приписами наказів Міністерства фінансів. Так, Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291 закріплено, що виправлення помилок за минулий рік, що виявлені в поточному році, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах" відображається кореспонденцією рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" з рахунками бухгалтерського обліку відповідних об`єктів класів 1 - 6. Рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" кореспондує, зокрема з рахунком 68 "Розрахунки за іншими операціями", що й був використаний платником податків під час виправленні помилки. Відповідно до п.4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах , затверджені наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999 року №137, виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх роках, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку). Таким чином, у відповідності до діючого законодавства, позивачем було відображено виявлену помилку у бухгалтерській довідці, а потім у фінансовій звітності, що підтверджується й контролюючим органом. Аналогічний спосіб виправлення помилки пропонується й у листі Мінфіну від 17.07.2013 року №31-08410-07-29/2130.

Враховуюче вищевикладене, суд не вбачає в діях позивача порушень п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України. У зв`язку з чим у позивача відсутній обов`язок щодо реєстрації зведеної податкової накладної за послугами, у разі якщо такі послуги призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу), у зв`язку з відсутністю останніх. А від так, в діях позивача відсутній склад правопорушення передбаченого п.1201.2 ст.120 Податкового кодексу України. Таким чином, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області за формою ПН №0004231402 від 22.10.2019 року, яким донараховано штрафну санкцію у розмірі 61 777,50 грн. є таким, що підлягає скасуванню.

Також, контролюючим органом встановлено порушення п.198.2 та п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого завищено суми податкового кредиту на загальну суму 1 597 625,00 грн. та відповідної суми штрафних санкцій, яке відображено в податковому повідомленні - рішенні ГУ ДПС у Дніпропетровській області за формою Р №0004221402 від 22.10.2019 року.

Як зазначає відповідач в акті перевірки, вказані порушення виникли внаслідок віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми по маркетинговим послугам, що не відносяться до господарської діяльності платника податків. При цьому, при аналізі та співставленні даних, викладених в акті перевірки стр.28-стр.31, первинних документах, переліку наданих контролюючим органом податкових накладних, за якими встановлено порушення, а також пояснень сторін, судом встановлено, що сума порушення у розмірі 1 597 625,00 грн складається з сум 1 320 605,84 грн. - сума податку на додану вартість за маркетинговими послугами та 277 019,16 грн. - сума податку на додану вартість за логістичними послугами.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ПП Полагропром (код ЄДРПОУ 23810475) був укладений договір комплексних логістичних послуг від 17.08.2018 року №1, в силу якого в порядку на умовах, визначених цим договором , виконавець (ПП Полагропром ) бере на себе зобов`язання надавати комплексні логістичні послуги, пов`язані з обслуговуванням вантажів замовника (ТОВ Торговий Дім АВ ) за адресою: Полтава, вул. Ветеринарна, 11, а замовник зобов`язується приймати та своєчасно сплачувати надані виконавцем послуги. Факт надання послуг підтверджується актами надання послуг від 30.11.2018 №ПА148847, від 31.10.2018 року №ПА136836, від 31.08.2018 №ПА111596, від 30.09.2018 №ПА124252, від 31.12.2018 №ПА158873, на загальну суму ПДВ 47 967,16 грн. Зазначені послуги були оплачені в повному об`ємі, що підтверджується виписками з банку. Аналогічні договори за своїм змістом були укладені з ТОВ ВКФ АЗОВОПТТОРГ (код ЄДРПОУ 25222351, договір від 01.03.2018 №10/03/182, адреса надання послуг: м. Запоріжжя, вул. Гребельна, буд.5), ТОВ С.К.С. (код ЄДРПОУ 38591109, договір від 01.02.2018 №01/02/2018/3, адреса надання послуг: м. Одеса, вул. Моторна, 8/58 та м. Харків, Вологодський 2-й в`їзд, 2). Факт надання послуг підтверджується відповідними актами наданих послуг, зокрема, від 17.12.2018 №1474, від 01.06.20118 №1102144, №1102143, №1102140, №1101974, від 02.05.2018 №1101463, №1101975, №1101974, від 02.04.2018 31100839, №1100842, №1100841. Зазначені логістичні послуги, були оплачені в повному об`ємі, що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи. Судом також встановлено, що до комплексу логістичних послуги, згідно умов договорів належить комплекс послуг пов`язаний із зберіганням, складським обслуговуванням, організацією та забезпеченням перевезення вантажів Замовника, проведення інвентаризації. Включає, але не обмежується наступними видами робіт/послуг: прийом вантажу, складування, зберігання, накопичення, сортування, подрібнення, пакування, палетування, навантаження/ розвантаження, перевезення, здача, доставка документів, прийом товару на складі, його контролю за кількістю та якістю, відповідального зберігання, вантажних операцій, інвентаризації, перевезення товару до складу та від складу до одержувача, документального супроводження та інших дій з товаром, узгоджених між Сторонами.

При цьому, акт перевірки не містить жодних зауважень, опису, оцінки зазначеним господарським операціям. Як зазначає свідок ОСОБА_1 у своїх поясненнях, вказане вище виникло внаслідок допущеної помилки під час складання акту перевірки.

В свою чергу, суд вказує на неприпустимість встановлення порушення без його опису та зазначення в акті перевірки, оскільки вказані дії прямо порушують п.86.10 ст.86 Податкового кодексу України та положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20 серпня 2015 року №727. А від так, сума податку на додану вартість у розмірі 277 019,16 грн. по контрагентам ПП Полагропром (код ЄДРПОУ 23810475), ТОВ С.К.С. (код ЄДРПОУ 38591109) та ТОВ ВКФ АЗОВОПТТОРГ (код ЄДРПОУ 25222351) є необґрунтованою та такою, що зазначена в акті перевірки неправомірно, адже остання не відносяться до маркетингових послуг та взагалі не були дослідженні контролюючим органом в акті перевірки.

Що стосується суми 1 320 605,84 грн. - сума податку на додану вартість за маркетинговими послугами, то судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та його контрагентами були укладені договори надання маркетингових послуг: ТОВ С.К.С - договір від 02.10.2018 року №37148-ОП, в силу якого Замовник замовляє, а Виконавець (ТОВ С.К.С ) зобов`язується надати наступні послуги: моніторинг споживчого попиту продукції Замовника в роздрібних мережах, а саме аналіз споживчого попиту в торгівельних точках Львівської області у жовтні та листопаді 2018 року; а також консультування споживачів щодо продукції замовника з питань її якісних характеристик в роздрібних мережах. Вказані послуги надавались в роздрібних мережах, в яких реалізується товар Замовника, перелік вказаних роздрібних точок надавався та затверджувався в замовленні на надання послуг. Так, у жовтні 2018 року ТОВ С.К.С повинно було надати послуги з охопленням двадцяти роздрібних мереж, а у листопаді вісімнадцять роздрібних мереж. Відповідальним з боку Виконавця був ОСОБА_2 , про що є відповідна інформація в звіті про наданні послуги. Строк надання послуг відповідає календарному місяцю. Період їх надання, також, визначено в заявках про надання послуг; ТОВ Кредо - договір від 02.10.2018 №37115-ОП, згідно з яким останнім були надані послуги з просування товарів Замовника у торгівельних точках, що полягало у розташуванні продукції у торгівельних точках в місцях, що користується більшим попитом, а також контроль за їх знаходженням протягом встановленого періоду та після продажна підготовка товарів. Підтвердженням надання вказаних послуг слугує акти прийому - здачі робіт (наданих послуг) від 31.10.2018 року №1 на суму ПДВ 4 219,28 грн., від 30.11.2018 року №2 на суму ПДВ 2 846,76 грн., від 31.12.2018 року №3 на суму ПДВ 2739,00 грн., а також звіти про наданні послуги від 31.10.2018 року №1, від 30.11.2018 року №2 та від 31.12.2018 року №3, та додаткові угоди відповідно до яких вказані послуги замовлялись Замовником; ПП ПОЛАГРОПРОМ - договір від 17.08.2018 року №2, згідно з яким останнім були надані Замовнику послуги, зокрема, з розміщення банерів в торгівельному залі біля стелажу з алкогольними напоями, консультування споживачів в роздрібних мережах (торгівельних точках), стосовно якісних характеристик товару, що постачається Замовником, відтворення аудіо записів з відомостями про продукцію. Факт надання вказаних послуг підтверджуються актами прийому - здачі робіт (наданих послуг) від 24.10.2018 №ПА129542 на суму ПДВ 3521,67 грн. та №ПА129551 на суму ПДВ 2818,00 грн., від 14.11.2018 №ПА138683 на суму ПДВ 2035,00 грн., від 30.11.2018 №ПА150476 на суму ПДВ 6475,00 грн., від 26.12.2018 №ПА158237 на суму ПДВ 5758,33 грн., а також додаткові угоди відповідно до яких вказані послуги замовлялись Замовником, ТОВ Прикарпатський Торговий Дім - договір від 02.10.2018 року №37047-ОП, у відповідності до якого, Виконавцем (ТОВ Прикарпатський Торговий Дім ) були надані послуги з просування продукції в торгівельних точках, моніторинг споживчого попиту, консультування споживачів в роздрібних мережах (торгівельних точках), стосовно якісних характеристик товару, що постачається Замовником. Вказані послуги були надані в повному обсязі, що не заперечується Відповідачем та підтверджується актами прийому - здачі робіт (наданих послуг) від 14.11.2018 №FS - 00341843 на суму ПДВ 96065,83 грн., від 13.12.2018 № FS -00371510 на суму ПДВ 131140,04 грн., а також відповідними звітами; ТОВ Закарпатська продовольча компанія - договір від 02.10.2018 №37084-ОП, в силу якого останнім надавались послуги просування продукції, що підтверджується актами прийому - здачі робіт (наданих послуг) від 31.10.2018 №660 на суму ПДВ 49100,14 грн., від 30.11.2018 №703 на суму ПДВ 31231,84 грн. та від 31.12.2018 №31 на суму ПДВ 100 960,16 грн., а також звітами; ТОВ РОМА - договір 02.10.2018 №820-ОП, відповідно до якого Виконавець (ТОВ РОМА ) надавав послуги з просування продукції, консультування споживачів в роздрібних мережах (торгівельних точках), стосовно якісних характеристик товару, що постачається Замовником. Здійснення вказаних послуг підтверджується актами від 31.10.2018 №286362 на суму ПДВ 13231,04 грн. та №28363 на суму ПДВ 24744,40 грн., від 30.11.2018 №309086 на суму ПДВ 12612,36 грн. та №309084 на суму ПДВ 16938,28 грн., від 31.12.2018 №356881 на суму ПДВ 117817,56 грн. та №356880 на суму ПДВ 64877,32 грн.; ТОВ ВІСЛЕНД - договір від 02.10.2018 №370090-ОП, згідно з яким надавались послуги з просування продукції в торгівельних точках, що підтверджується відповідними звітами та актами прийому - здачі робіт (наданих послуг) від 31.10.2018 №9356 на суму ПДВ 16042,10 грн., від 30.11.2018 №10833 на суму ПДВ 4156,24грн., від 31.12.2018 №12024 на суму ПДВ11244,16 грн.; ПП Спіріт Захід - договір від 02.10.2018 №37095-ОП, в силу якого ПП Спіріт Захід надавав послуги з просування продукції в торгівельних точках, що підтверджується відповідними звітами та актами прийому - здачі робіт (наданих послуг) від 31.10.2018 №5013 на суму ПДВ 10825,62 грн., від 30.11.2018 №5014 на суму ПДВ 13337,80 грн., від 31.12.2018 №5017 на суму ПДВ 11895,42 грн.; ТОВ Північ - Центр ЛТД - договір від 02.10.2018 №542-ОП, згідно з яким надавались послуги з просування продукції і передпродажна підготовка товару в торгівельній точці, надання яких підтверджується акти прийму - передачі наданих послуг від 13.11.2018 №С/01 на суму ПДВ 7874,28 грн. та від 30.11.2018 №С/02 на суму ПДВ 18612,24 грн., а також відповідними звітами; ТОВ АЛМІ - ТРЕЙД - договір від 02.10.2018 №37121-ОП, в силу якого надавались послуги з просування продукції в торгівельній точці, надання яких підтверджується актами прийму - передачі наданих послуг від 19.11.2018 №431 на суму ПДВ 16785,20 грн., від 17.12.2018 №483 на суму ПДВ 14726,48 грн., від 31.12.2018 №516 на суму ПДВ 19591,60 грн., а також звітами наданих послуг; ТОВ МАРСОТ договір від 02.10.2018 №3-040/М, в сил якого останнім надавались послуги з просування продукції в торгівельних точках, моніторинг споживчого попиту, консультування споживачів в роздрібних мережах (торгівельних точках), стосовно якісних характеристик товару, що постачається Замовником. Вказане підтверджується актами прийому - здачі робіт (наданих послуг) від 31.10.2018 №660 на суму ПДВ 49100,14 грн., від 30.11.2018 №703 на суму ПДВ 31231,84 грн. та від 31.12.2018 №31 на суму ПДВ 100 960,16 грн., а також звітами; ТОВ ГЕРМЕС договір від 02.10.2018 №1, в сил якого останнім надавались послуги з просування продукції в торгівельних точках, моніторинг споживчого попиту, консультування споживачів в роздрібних мережах (торгівельних точках), стосовно якісних характеристик товару, що постачається Замовником. Вказане підтверджується актами прийому - здачі робіт (наданих послуг) від 10.12.2018 №ОУ-0000325 на суму ПДВ 113 909,82 грн., від 07.11.2018 №ОУ-0000294 на суму ПДВ 111 545,60 грн., а також звітами.

Спірні послуги були надані позивачу в повному обсязі, а їх вартість сплачена позивачем у встановленому договорами порядку, що підтверджується поясненнями позивача, відповідними банківськими виписками, що містяться в матеріалах справи та не спростовується відповідачем.

В свою чергу, при тлумаченні, діючих на час вчинення господарських операцій, приписів Податкового кодексу України вбачається, що законотворцем не висуваються вимоги щодо господарського використання, а також використання в оподатковуваних операціях придбаних товарів, робіт (послуг) саме при формуванні податкового кредиту. Натомість, відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до положень п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Так, відповідно до вказаної норми Позивачем було правомірно задекларовано податковий кредит за спірними господарськими операціями у сумі 1 597 625,00 грн. До того ж, суд звертає увагу відповідача, що останнім не було наведена в акті перевірки та не надано під час судового розгляду жодного доказу віднесення сум за спірними господарськими операціями не за першою подією.

Згідно з положеннями п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Факт відсутності реєстрації податкових накладних за спірними операціями не був підтверджений ані відповідачем в акті перевірки, ані представником відповідача під час судового розгляду та повністю спростований показаннями свідка ОСОБА_1 , наявність реєстрації у податкових накладних у ЄРПН за спірними господарськими операціями підтверджується й податковими накладними, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи той факт, що в діях платника податків відсутні порушення п.198.2 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, то останній мав усі правові підстави для віднесення суми податку на додану вартість 1 597 625,00 грн до складу податкового кредиту відповідних періодів, що ним й було здійснено.

В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначає, що результат маркетингових досліджень безпосередньо відноситься лише до фінансово - господарської діяльності, що не дає право на формування податкового кредиту. Суд не може погодитись з вказаним твердженням.

Відповідно до положень пп.14.1.108. п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги). Положеннями пп.14.1.36. п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України закріплено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорам.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що в межах своєї господарської діяльності позивач мав право на отримання вказаних маркетингових послуг. Так будучи ексклюзивним дистриб`ютором, що реалізує товар певних торгівельних марок від виробника позивач напряму заінтересований у збільшенні попиту на алкогольну продукцію, що ним реалізується в роздрібних мережах, що призводить до збільшення прибутку підприємства, а від так виконує мету господарської діяльності.

Що стосується тверджень відповідача про однотипність інформації зазначеної в звітах та не визначення в актах виконаних робіт (наданих послуг) назви продукції, яка приймала участь в заходах, то суд зазначає, що для встановлення факту здійснення господарської операції дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок, що витрати фактично понесені. При аналізі первинних документів у своїй сукупності по спірних господарських операціях можна однозначно встановити зміст та обсяг господарської операції, а також місце її надання.

Таким чином, суд вважає , що в діях позивача відсутні порушення положень п.198.2, п.198.5 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого податкове повідомлення - рішення № 0004221402 від 22.10.2019 року, яким донараховано податок на додану вартість у розмірі 1 721 180,00 грн. і застосовано штрафну санкцію в розмірі 430 295,00 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Суд, також, звертає увагу на порушення при оформлені відповідачем акту перевірки.

За змістом пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. При цьому, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З системного аналізу вище викладених норм права та виходячи з правової природу поняття докази вбачається, що останні повинні бути належними та допустимими, тобто такими, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення та повинні бути підтверджені певними засобами доказування.

Пунктом 2 розділу I Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20 серпня 2015 року №727, у редакції, чинній на момент проведення перевірки позивача, визначено, що акт документальної перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Як передбачено пунктами 3, 5 розділу I Порядку №727, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Так, єдиний носій інформації, в якому викладається виявлені порушення оформлений в порушення вимог чинного законодавства, зокрема, положень Порядку №727, внаслідок повної відсутності посилань на первинні документи, які на думку контролюючого органу підтверджують вчинення виявлених правопорушень. В свою чергу, єдиний допустимий засіб доказування, що може підтвердити факт вчинення вказаних у висновках до акту перевірки правопорушень є сам акт перевірки складений у чіткій відповідності до вимог законодавства.

В свою чергу, при аналізі змісту акту перевірки вбачається, що останній не відповідає вище викладеним приписам, а тому не може вважатись допустим та належним доказом у справі розумінні Кодексу адміністративного судочинства. Суд також зазначає, що будь-який доказ повинен бути достовірним, тобто наявність об`єктивної можливості встановити дійсні обставини справи. По при це, акт перевірки не може вважатись достовірним з огляду на нижче викладені суперечності, що однозначно спростовують його достовірність, зокрема: Загальна сума заниження податкових зобов`язань (стр.25-27 акту перевірки), за даними акту перевірки, складає 123 555,00 грн, при цьому при підрахунку загальної суми ПДВ по податкових накладних, наданих контролюючим органом, як ті, що підтверджують вказані порушення, вбачається, що вона складає 122 227,01 грн.; за даними акту перевірки у грудні 2017 року не задекларовано податкових зобов`язань на суму 123 555,00 грн., за даними, що підтверджуються податковими деклараціями - у грудня 2017 року - 98 690,76 грн., в інших періодах 24 864,24 грн.; за даними акту перевірки підстава встановлення порушення з податку на додану вартість на підставі віднесення сум витрат по спірним господарським операціям при визначенні податку на прибуток до рахунку 441 Нерозподілений прибуток , а від так, не можливість використання податкового кредиту у сумі 123 555,00 грн., а за фактичними даними сума витрат по спірним господарським операціям при визначенні податку на прибуток, віднесена до рахунку 441 Нерозподілений прибуток відповідає при арифметичному підрахунку податковому кредиту у суму 118 505,00 грн..

До того ж, відсутність посилань в акті перевірки на первинні документи, що підтверджують, на думку контролюючого органу, порушення платником податку податкового законодавства, а також наявність цілої низки розбіжностей підтверджують, що факти викладені в акті перевірки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, що є суб`єктивним припущенням перевіряючих та порушенням Відповідачем встановленого законодавством порядку проведення перевірки, а викладені Відповідачем висновки в акті зроблені без належного дослідження первинних документів. При цьому, Відповідач вказаними діями перекладає обов`язок щодо проведення перевірки на суд, адже останній, фактично під час судового розгляду, повинен проводити перевірку.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року є джерелом права.

У рішенні від 13 грудня 2001 року у справі "Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови" ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року; "Тошкуце та інші проти Румунії", заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

Враховуючи вище викладене суд вважає, що акт перевірки не відповідає вимогам чинного законодавства, що до нього ставляться та в силу описаних порушень не може вважатись доказом у справі в розумінні Кодексу адміністративного судочинства.

Суд загалом критично оцінює й показання свідка ОСОБА_1 , з огляду на те, що останнім були надані суперечливі відповіді на запитання, зокрема, щодо розбіжностей в акті перевірки. Так, свідок ОСОБА_1 , зазначає, що усі господарські операції в розрізі порушення заниження податкового зобов`язання у сумі 123 555,00 грн. відображені по рахунку 441 нерозподілений прибуток . По при це, контролюючим органом було надано перелік податкових накладних, які на думку контролюючого органу, сформували суму спірних господарських операцій витрати щодо яких були відображені по рахунку 441 Нерозподілений прибуток відповідає при арифметичному підрахунку податковому кредиту у суму 118 505,00 грн. При цьому, різниця у 5 050,00 грн. складається з суми податкового кредиту, по витратах віднесених на 930 Витрати на збут підтверджується витягами з журналів ордерів наданих до суду по рахункам 441 та 930. Також, свідок ухилявся та не дав відповіді щодо пояснення інших розбіжностей, що містяться в акті перевірки, зокрема, недостовірність даних викладених в акті перевірки в описовій частині (стр.27, 29-30 акту) та висновкам акту щодо періодів порушення та щодо того факту, що в акті перевірки сума заниження податкових зобов`язань складає 123 555,00 грн., а за наданим відповідачем переліком 122 227,01 грн. Все це дає підстави вважати, що свідок бажає уникнути встановлення дійсних обставин справи.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, прийнятими не у відповідності до норм чинного законодавства, у зв`язку із чим є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім АВ (вул. Кашатова буд 18-В, кім. 9, м. Синельникове, Дніпропетровська обл., 52500, код ЄДРПОУ 40975633) до Головного управління ДПС в Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 22.10.2019 року№ 0004221402.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 22.10.2019 року №0004231402.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім АВ (місце реєстрації: вул. Кашатова буд 18-В, кім.9, м.Синельникове, Дніпропетровська обл., 52500, код ЄДРПОУ 40975633) судовий збір в розмірі 21020 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 06 серпня 2020 року.

Суддя О.М. Неклеса