Рішення

від 06.08.2020 по справі 360/2225/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

06 серпня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2225/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду складі Смішлива Т.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Старобільського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

05 червня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Старобільського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (далі - відповідач), в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за невикористані дні відпустки при звільненні за 2014 рік у кількості 33 доби у сумі 16772,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 24 вересня 1993 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України, зокрема, з жовтня 2014 року в Старобільському районному відділі ГУМВС України у Луганській області, з 07 листопада 2015 року в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області.

Наказом від 07 листопада 2015 року № 8 о/с позивач, відповідно до п.п. 9.2 розділу XI Закону України Про Національну поліцію , у зв`язку з прибуттям з МВС, призначений з присвоєнням спеціального звання поліції в порядку переатестування та установлення посадових окладів згідно штатного розпису, з 07 листопада 2015 року по Старобільському відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області.

Наказом № 411 о/с від 24 червня 2016 року позивача звільнено зі служби в поліції за статті 77 частини 1 пункту 2 (через хворобу) з 24 червня 2016 року. Вислуга років на день звільнення позивача, а саме 24 червня 2016 року, у календарному обчисленні становить 22 роки 08 місяців 29 днів, в пільговому обчисленні 27 років 04 місяці 21 день, з виплатою компенсації за невикористану в році звільнення відпустку у кількості 19 діб.

Довідками Старобільського ВП ГУНП в Луганській області від 08 січня 2016 року за № 114/111/43-2016 та від 20 квітня 2016 року за № 2322/111/43-2016 підтверджено, що за 2014 рік невикористана відпустка позивача складає 33 доби.

Відповідач компенсацію за невикористані дні відпустки позивачу при звільненні за 2014 рік у кількості 33 доби не виплатив.

Позивач вважає, що дії відповідача щодо невиплати компенсації за невикористану відпустку за період проходження служби в 2014 році, суперечать положенням Закону.

15 липня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) представником Старобільського районного відділу ГУМВС України у Луганській області подано відзив на позов (арк. спр.39-41), в якому зазначено, що Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ регламентувався Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі по тексту - Положення № 114).

У розділі VI (Розділ VI Відпустки) Положення № 114 визначено види відпусток, які надаються особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (п.п. 49-61 вказаного розділу).

У п. 49 Положення № 114 визначені види відпусток, які надаються особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ: а) чергові; б) короткострокові; в) через хворобу; г) канікулярні; д) у зв`язку із закінченням навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх справ; є) додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною), творчі, у зв`язку з навчанням.

Зокрема, правове регулювання надання відповідного виду відпустки з урахуванням законодавчої техніки конструювання Розділу VI Положення № 114 передбачено у п. 56 - чергових, у п. 57 - короткострокових, у п. 5В - через хворобу, у п. 59 - канікулярних, у п. 60 - у зв`язку із закінченням навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх справ, у п. 61 - додаткові і соціальні відпустки.

У абзаці другому п. 56 Положення № 114 вказано, що особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

У свою чергу позивача було звільнено з органів внутрішніх справ у 2015 році (06.11.2015); у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача компенсацію за невикористані дні відпустки при звільненні за 2014 рік. А тому з огляду на зміст норм спеціального законодавства позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Однак, питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки працівниками органів внутрішніх справ, які звільняються, врегульовані нормами Положення № 114, які є спеціальними за своєю правовою природою та підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Позивач для розрахунку застосовує періоди квітень-травень 2016 року, тобто час коли він проходив службу в Старобільському ВП ГУНП в Луганській області, в свою чергу у 2014 році позивач проходив службу в Старобільському РВ ГУМВСУ у Луганській області, таким чином розрахунок компенсації повинен здійснюватися із розрахунку грошового забезпечення під час проходження служби саме в Старобільському РВ ГУМВСУ у Луганській області.

Також позивач зазначає, що компенсації підлягає 33 доби невикористаної відпустки в свою чергу відповідно до наказів Старобільського РВ ГУМВСУ ОСОБА_1 надавались відпустки за 2014 рік у період з 12 листопада 2014 року у кількості 3 -х днів та 09 лютого 2015 року у кількості 12 днів.

Таким чином враховуючи, що позивач мав право на відпустку у кількості 45 діб, а використав 15 днів, то невикористана відпустка за 2014 рік складає 30 діб, а не 33 як зазначено у позові. Крім того позивач у позові посилається на листи Старобільського ВП ГУНП в Луганській області, однак до позову вказані листи не надав.

Просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Старобільського РВ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення компенсації за невикористані дні відпустки відмовити.

22 липня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) позивачем подано відповідь на відзив (арк. спр. 51-54).

Процесуальні рішення по справі:

Ухвалою суду від 10.06.2020 позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 20-21).

Ухвалою суду від 06.07.2020 відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засіданні на 23.07.2020 (арк. спр. 33-34).

Ухвалою суду від 23.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (арк. спр.57).

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов такого.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактична адреса мешкання: АДРЕСА_2 , є учасником бойових дій, проходив службу в органах внутрішніх справ України з 24 вересня 1993 року, з жовтня 2014 року в Старобільському районному відділі ГУМВС України у Луганській області, з 07 листопада 2016 року в ГУНП в Луганській області, звідки був звільнений наказом від 24 червня 2016 року № 411 о/с за ст.77 ч. 1 п. 1 (через хворобу), що підтверджено копією посвідчення учасника бойових дій (арк. спр. 10) та записами трудової книги серії ЕА № 225444 (дублікат) від 06 листопада 2015 року (арк. спр. 30-31).

Відповідно до витягу з наказу № 399 о/с від 06 листопада 2015 року По особовому складу позивача звільнено з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 з (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) (арк. спр. 29, 47).

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Луганській області від 24 червня 2016 року наказом № 411 о/с По особовому складу позивача звільнено зі служби в поліції за ст.77 ч. 1 п.2 (через хворобу) з 24 червня 2016 року. Вислуга років на день звільнення Позивача, а саме 24.06.2016 року у календарному обчисленні становить 22 роки 08 місяців 29 днів, в пільговому обчисленні 27 років 04 місяці 21 день, з виплатою компенсації за невикористану в році звільнення відпустку у кількості 19 діб (арк. спр. 11).

Згідно з наказом № 27 від 07 листопада 2014 року позивачу надано чергову оплачувану відпустку за 2014 рік тривалістю 3 календарних днів (арк. спр. 43).

Наказом № 1 від 09 березня 2015 року позивачу надано чергову оплачувану відпустку за 2014 рік тривалістю 12 календарних днів (арк. спр. 44-45).

Відповідно до довідки Старобільського ВП ГУНП в Луганській області від 08 січня 2016 року за № 114/111/43-2016 (арк. спр. 13) та від 20 квітня 2016 року за № 2322/111/43-2016 (арк. спр. 14) за 2014 рік невикористана відпустка позивача складає 33 доби.

23 квітня 2018 року позивач звернувся до ГУНП в Луганській області із заявою, зокрема, про нарахування та виплату компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні, на яку листом від 18 травня 2018 року за № 2722/111/22/05-2018, повідомлено про необхідність звернення з приводу компенсації за невикористану відпустку за період проходження служби в ГУМВС України у Луганській області звернутись до Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області (арк. спр. 16).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оплату праці заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України Про відпустки від 15 листопада 1996 року № 504-96/ВР (зі змінами та доповненнями, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Частиною третьою статті 24 Закону України Про відпустки передбачає, що у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Однак, суд зауважує, що позивач у 2014 році проходив службу в органах внутрішніх справ, а тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати спеціальні норми законодавства.

Відповідно до статті 18 Закону України Про міліцію від 20 грудня 1990 року №565-XII (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 565) порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Пункту 52 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114) встановлено, що чергова відпустка надається особі рядового або начальницького складу, як правило, до кінця робочого року.

Згідно до частини другої пункту 56 Положення №114, особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на отримання грошової компенсації гарантується особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, виключно за щорічну відпустку, яку ними не використано в році звільнення.

Тлумачення наведеної норми Положення № 114 в контексті аналогічних спірних правовідносин неодноразово здійснювалось Верховним Судом.

Так, зокрема, у постановах від 14 листопада 2018 року (справа № 816/225015), від 16 травня 2019 року (справа № 825/100/15-а) Верховний Суд вказав, що аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що передбачене нею право на отримання грошової компенсації гарантується особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, виключно за відпустку, яку ними не використано в році звільнення.

Доводи позивача, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні норми трудового законодавства, якими й передбачено виплату грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки, є безпідставними з огляду на таке.

Оскільки, питання виплати компенсації за невикористану щорічну відпустку врегульоване спеціальним нормативно-правовим актом, який поширювався на позивача, тому до спірних правовідносин не повинні застосовуватися загальні приписи трудового законодавства, визначені КЗпП України.

Питання субсидіарного застосування норм трудового законодавства до правовідносин, пов`язаних з проходженням та звільненням з публічної служби, також неодноразово розглядались Верховним Судом.

Так, зокрема, у постановах від 15 березня 2019 року (справа № 814/2594/16), від 7 серпня 2019 року (справа № 820/5122/17), від 16 травня 2019 року (справа № 825/100/15-а) Верховний Суд зазначив, що при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному. При цьому можливе субсидіарне застосування загальних норм, тобто, в тих випадках, коли спірні правовідносини не врегульовані нормами спеціального законодавства або врегульовані не повністю.

Можливість субсидіарного застосування загальних правових норм до відносин публічної служби, як правило, закріплена у спеціальному законі, що регулює такий вид публічної служби. Подібна законодавча техніка спрямована на усунення прогалин у правовому регулюванні.

Як зазначалось, питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки працівниками органів внутрішніх справ, які звільняються, врегульовані нормами Положення № 114, які є спеціальними за своєю правовою природою та підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, суд зазначає, що у разі наявності рішень Верховного Суду, у яких викладена різна правова позиція, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (постанова Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі № 755/10947/17).

Позивачем заявлено вимогу щодо стягнення грошової компенсації за невикористані 33 дні відпустки при звільненні за 2014 рік, разом з цим судом встановлено, що позивач використав 15 днів відпустки з 45 можливих, тобто невикористана відпустка складає 30 днів.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми права, які регулюють спірні правовідносини, позивач мав право на грошову компенсацію за невикористані дні відпустки лише зп рік звільнення - 2015 рік, що не є предметом позову, та не має право на вказану компенсацію за попередні роки, перед роком звільнення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26 червня 2020 року у справі № 808/867/16.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі п. 1 ч. 1 статті 5 Закону України Про судовий збір від 08 липня 2011 року №3674-VI позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактична адреса мешкання: АДРЕСА_2 ) до Старобільського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії ( ідентифікаційний код 08670935, місцезнаходження: 92703, Луганська область м. Старобільськ, вул. Айдарська, 20) про стягнення компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні за 2014 рік відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя Т.В. Смішлива