Ухвала

від 06.08.2020 по справі 826/3200/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 серпня 2020 року

Київ

справа №826/3200/14

адміністративне провадження №К/9901/18798/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, яке є правонаступником Головного управління ДФС у м. Києві (правонаступник Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві), на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2020 у справі №826/3200/14 за позовом Малого приватного підприємства "Традиція-98" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Вперше касаційна скарга подана Головним управлінням ДПС у м. Києві 29.05.2020, яку ухвалою від 04.06.2020 Верховний Суд повернув як таку, що не містила підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Верховний Суд, з-поміж іншого, звернув увагу скаржника, що у касаційній скарзі наведено огляд постанов Верховного Суду, у яких вирішувалося питання можливості оскарження наказів про призначення перевірки після її проведення, натомість, у цій справі предметом судового розгляду було визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень. Суди у цій справі задовольнили позов з посиланням на частину четверту статті 78 КАС України з тих підстав, що у справі №826/13091/13-а було визнано протиправними ротиправними дії Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо призначення документальної позапланової виїзної перевірки малого приватного підприємства Традиція-98 згідно з наказом № 493 від 12.08.2013 та скасовано наказ Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 493 від 12.08.2013 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки малого приватного підприємства Традиція-98 . З цих підстав суди дійшли висновку, що податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами перевірки, яка проведена за відсутності законних підстав, підлягають скасуванню. Таким чином, суд визнав, що питання можливості скасування наказу після проведення перевірки виходить за межі предмета доказування у цій справі. Відповідно, наведене скаржником обґрунтування не відповідає формально зазначеній ним підставі - пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки зводиться до незгоди із судовим рішенням у справі №826/13091/13-а, яке покладено в основу судового рішення у цій справі.

30.07.2020 до суду вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві (далі - скаржник), направлена до суду поштою 29.07.2020.

У касаційній скарзі визначено підставу касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: неправильне застосування судами пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпунктів 134.1.1 підпункт 134.1 статті 134, підпункт 135.1 статті 135, пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України за обставин скасування наказу про перевірку. Скаржник зазначає, що скасування наказу не спростовує висновки акта перевірки, на підставі якого були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

При цьому, з огляду на зміст оскаржуваних судових рішень, задовольняючи позов, суди застосовували норму процесуального права - частину четверту статті 78 КАС України, що мало вирішальне значення для вирішення справи. Натомість, ті норми, які зазначає скаржник, що стосуються питання порядку визначення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість, судами не застосовувалися з огляду на висновок про наявність судового рішення про визнання перевірки незаконною.

Зі змісту касаційної скарги не вбачається, що скаржник вважає порушення судами зазначеної норми процесуального права, що у подальшому може вплинути на хід касаційного перегляду судових рішень.

Також колегія суддів повторно звертає увагу скаржника про недоречність наведеного ним огляду постанов Верховного Суду, у яких вирішувалося питання можливості оскарження наказів про призначення перевірки після її проведення, що виходить за межі предмета доказування у цій справі.

Також колегія суддів звертає увагу скаржника, що розгляд справи у судах попередніх інстанцій здійснювався після скасування судових рішень у цій справі Верховним Судом постановою від 20.06.2019 і направлення справи на новий розгляд. Верховний Суд, переглядаючи судові рішення, зазначив, що такий вид перевірок як виїзна документальна може проводиться за наявності декількох підстав, якими є: дійсне місце її проведення, що слідує із назви, - виїзна та процедури допуску ревізорів-інспекторів контролюючого органу до перевірки, що в свою чергу обумовлюється також рядом послідовних дій, таких як пред`явленням повноважним особам платника наказу на призначення перевірки, повідомлення про її проведення та службових посвідчень ревізорів-інспекторів, які будуть проводити перевірку. Разом з тим, не дотримання вимог ПК України може бути підставою для недопущення повноважними особами платника до проведення виїзної перевірки ревізорів-інспекторів контролюючого органу, що оформлюється актом та може мати інші правові наслідки чим ті, що мають місце в даній справі. Крім того, Верховний Суд, проаналізувавши зміст судових рішень попередніх інстанцій зазначив, що вони не містять належних мотивів по не врахуванню під час розгляду даної справи постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2013 (набрало законної сили 26.02.2014), справа №826/13091/13-а, згідно з якою скасований відповідний наказ про проведення податкової перевірки позивача та визнано протиправними дії податкової щодо призначення такої перевірки, наслідками якої прийняті спірні у даній справі податкові повідомлення-рішення. З цих підстав суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Тобто суди попередніх інстанцій при новому розгляді справи виконали вимоги частини п`ятої статті 353 КАС України, відповідно до якої висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Обґрунтування порушення судами попередніх інстанцій цієї норми процесуального права, касаційна скарга не містить.

Крім того, така категорія справ неодноразово розглядалася Верховним Судом України, зокрема, постанови від 27.01.2015 у справі № 21-425а14, від 16.02.2016 у справі № 826/12651/14 та Верховним Судом, зокрема, постанови Верховного Суду від 17.03.2018 року у справі №1570/7146/12, від 24.10.2018 року у справі № 808/1746/15, від 24.01.2019 у справі №826/500/15, від 04.02.2019 у справі № 807/242/14, від 11.07.2019 у справі № 804/8855/14, від 24.04.2020 у справі №0440/5997/18, від 17.06.2020 у справі №807/1672/15; від 28.01.2020 у справі №826/16348/13-а, від 28.04.2020 у справі №815/94/16.

Отже, наведене скаржником обґрунтування не узгоджується із визначеною ним підставою для касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки доводи про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах не відповідають дійсності.

Скаржнику роз`яснювалося, що вимоги касаційної скарги та їх обґрунтування у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України мають бути чіткими, зрозумілими та виключати будь-яку суперечність, задля забезпечення касаційного перегляду, який здійснюється в межах доводів, вимог касаційної скарги та визначеної скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень, згідно з якими відкривається касаційне провадження.

У зв`язку з наведеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої, зокрема, щодо підстав касаційного оскарження, має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі.

Крім того, відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 330 КАС України до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи. Якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.

Проте скаржник до касаційної скарги документ про сплату судового збору не додав та про підстави звільнення від сплати судового збору суд не повідомив.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI), за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI (у редакції чинній на день подання позову до суду) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Позов у цій справі заявлено юридичною особою у 2014 році, який містить вимоги майнового характеру у загальному розмірі 958245 грн. Відповідно, сплаті при поданні позовної заяви підлягав судовий збір, обмежений максимальним розміром в сумі 4872 грн. (1218 грн * 4РМЗП)

З огляду на наведене, за подання касаційної скарги у цій справі скаржник має сплатити судовий збір в сумі 9744 грн (4872 грн * 200%).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду сплачується шляхом внесення або перерахування коштів за реквізитами:

Отримувач коштів - УК у Печерському районі /Печерський район/22030102

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897

Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)

Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007

Код класифікації доходів бюджету - 22030102

Найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055)

Символ звітності банку - 207

Призначення платежу - *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір .

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини першої та другої статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини шостої статті 332 КАС України питання про залишення касаційної скарги без руху вирішується колегією суддів у складі трьох суддів не пізніше двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги. Питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 169, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, яке є правонаступником Головного управління ДФС у м. Києві (правонаступник Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві), на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2020 у справі №826/3200/14 залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:

- надання платіжного документа про оплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі встановленому Законом № 3674-VI;

- надання уточненої касаційної скарги, зміст якої, зокрема щодо підстав касаційного оскарження, має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

Роз`яснити, що відповідно до пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, в редакції Закону України від 18.06.2020 №731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко