Постанова

від 21.01.2021 по справі 826/3200/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року

м. Київ

справа № 826/3200/14

адміністративне провадження № К/9901/26364/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув в письмовому провадженні скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2019 року, у складі судді: Шейко Т.І. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 22 квітня 2020 року, у складі колегії суддів: Черпіцької Л.Т., Глущенко Я.Б., Епель О.В., у справі №826/3200/14 за позовом Малого приватного підприємства Традиція-98 до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Мале приватне підприємство Традиція-98 звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про застосування до МПП Традиція-98 штрафних фінансових санкцій, а саме №0008272202 від 07 жовтня 2013 року та №0008282202 від 07 жовтня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 20 червня 2019 року касаційну скаргу Малого приватного підприємства Традиція-98 задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції..

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2019 року, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 22 квітня 2020 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про застосування до МПП Традиція-98 штрафних фінансових санкцій, а саме №0008272202 від 07 жовтня 2013 року та №0008282202 від 07 жовтня 2013 року.

Присуджено до стягнення на користь Малого приватного підприємства Традиція-98 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Міндоходів у м. Києві (Державної податкової інспекції у Оболонському районі) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 487,20 грн.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

МПП Традиція-98 зареєстроване 04 вересня 1998 року Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією. Відповідно до виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ №717928 основними видами діяльності є діяльність у сфері права.

29 травня 2013 року ДПІ в Оболонському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві на адресу позивача було направлено запит №12774/10/15.2-55 Про надання пояснень та документальних підтверджень (надалі - Запит №12774), в якому відповідач просив надати в десятиденний строк з моменту отримання вказаного запиту первинні документи з питань взаємовідносин із ТОВ Лізінг-Сіті за період з липня 2012 року по вересень 2012 року.

У зв`язку із ненаданням позивачем документів та відповіді на вказаний Запит, у період з 13 серпня 2013 року по 19 серпня 2013 року відповідачем на підставі направлення від 13 серпня 2013 року №463/26-54-22 та наказу №493 від 12 серпня 2013 року (надалі - Наказ №493), виданих ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, згідно із підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка МПП Традиція-98 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Лізінг-Сіті за період з 01 липня 2012 року по 30 вересня 2012 року, за результатами якої складено акт №403/26-54-22-02-10/30045559 від 27 серпня 2013 року Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства МПП Традиція-98 (код ЄДРПОУ 30045559) при взаємовідносинах з ТОВ Лізінг-Сіті (код ЄДРПОУ 37649629) за період з 01.07.2012 р. по 30.09.2012 р. (надалі - Акт перевірки №403), в якому зафіксовано про наступні виявлені порушення вимог законодавства, а саме:

- підпункту 14.1.27 та підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статі 14, пункту 44.1 та пункту 44.6 статті 44, пункту 138.2 та пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, статті 1 та статті 9 Закону №996, а також підпункту 1.2, підпункту 2.1 та підпункту 2.4 Положення №88, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 327 206,00 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2012 року - 327 206,00 грн.;

- пункту 44.1 та пункту 44.6 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1-198.3 та пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 та пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість (надалі - ПДВ), яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 311 624,00 грн., в тому числі : за липень 2012 року - 237 291,00 грн.; за серпень 2012 року - 55 500,00 грн.; за вересень 2012 року - 18 833,00 грн.

Як убачається з Акту перевірки №403/26-54-22-02-10/30045559 від 27 серпня 2013 року Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства МПП Традиція-98 (код ЄДРПОУ 30045559) при взаємовідносинах з ТОВ Лізінг-Сіті (код ЄДРПОУ 37649629) за період з 01.07.2012 р. по 30.09.2012 р. , з метою вручення копії наказу №493 від 12 серпня 2013 року та ознайомлення із направленням на перевірку від 13 серпня 2013 року №463/26-54-22 посадовою особою ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було здійснено виїзд за податковою адресою МПП Традиція-98 : 04114, м. Київ, вул. Вишгородська буд. 46 кв. 41. В ході проведення перевірки місцезнаходження МПП Традиція-98 за вказаною адресою було встановлено відсутність МПП Традиція-98 та посадових осіб МПП Традиція-98 або його законних (уповноважених) представників. Разом з тим, в приміщенні ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві копію наказу ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 12 серпня 2013 року №493 вручено засновнику МПП Традиція-98 Гриньковському С.П. за дорученням №03/2009 від 24 вересня 2009 року та під розписку ознайомлено із направленням про проведення перевірки №463/26-54-22 від 13 серпня 2013 року.

Окрім того, в Акті перевірки зазначено, що до перевірки МПП Традиція-98 первинних документів, що свідчать про взаємовідносини із ТОВ Лізінг-Сіті (код ЄДРПОУ 37649629) за період з 01 липня 2012 року по 30 вересня 2012 року не було надано, про що складено акти про ненадання документів від 13 серпня 2013 року та 19 серпня 2013 року.

07 жовтня 2013 року на підставі Акту перевірки №403 ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві були прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

-за формою Р №0008272202, яким збільшено розмір грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства на загальну суму 490 809,00 грн. (з яких 327206,00 грн. - за основним платежем, 163 603,00 грн - за штрафними санкціями);

- за формою Р №0008282202, яким збільшено розмір грошового зобов`язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів на загальну суму 467 436,00 грн (з яких 311 624,00 грн. - за основним платежем, 155 812,00 грн - за штрафними санкціями).

Не погоджуючись із винесеними відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, за результатами якого рішенням ГУ Міндоходів у м. Києві Про результати розгляду первинної скарги від 11 грудня 2013 року №7447/10/26-15-10-04, а в подальшому, рішенням Міністерства доходів і зборів Про результати розгляду скарги від 14 лютого 2014 року №2318/6/99-9-9-10-01-15, були залишені без задоволення подані МПП Традиція-98 скарги, а податкові повідомлення-рішення від 07 жовтня 2013 року - без змін.

Позивач не погодився із такими рішеннями податкового органу та оскаржив їх до суду.

Судом першої інстанції також встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2013 року у справі №826/13091/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2014 року, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо призначення документальної позапланової виїзної перевірки малого приватного підприємства Традиція-98 згідно з наказом № 493 від 12 серпня 2013 року та скасовано наказ Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 493 від 12 серпня 2013 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки малого приватного підприємства Традиція-98 .

При цьому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 березня 2014 року №К/800/14897/14 було відмовлено податковому органу у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою у справі №826/13091/13-а.

Судове рішення, яким скасовано наказ №493, є таким, що набрало законної сили 26.02.2014.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що наказ, на підставі якого була призначена та проведена перевірка, скасовано в судовому порядку, а дії при проведенні перевірки визнано протиправними, що є безумовною підставою для визнання незаконними і прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги відповідача ґрунтуються на правомірності призначення та проведення перевірки, а також відсутності у судів попередніх інстанції повноважень щодо визнання безумовною підставою для визнання незаконними, прийнятих за результатами перевірки податкових повідомлень-рішень лише з підстав скасування наказу, на підставі якого була призначена та проведена перевірка, не досліджуючи при цьому первинні документи, що стосуються порушень податкового законодавства, викладених в акті перевірки. Також, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Вказує (з урахуванням додаткових пояснень від 12.11.2020), що скасування наказу про призначення перевірки з огляду на факт вичерпання останнім дії внаслідок його реалізації є протиправним, що підтверджується правовою позицією, викладеною Верховним судом у справах №807/2062/17, №826/17123/18. А в постанові від 28.01.2020 по справі №826/16348/13-а Верховний Суд вказав: Посилання Підприємства на обставини, встановлені постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2013 у справі № 826/5263/13-а (скасування наказу на перевірку), є безпідставними, оскільки з огляду на предмет та матеріально-правові підстави даного позову, наказ від 10.04.2013 № 755 про проведення перевірки Підприємства, як ненормативний правий акт одноразового застосування, вичерпав свою дію фактом його виконання. Після прийняття контролюючим органом за результатами перевірки податкових повідомлень-рішень про збільшення сум грошових зобов`язань, з якими Підприємство не згодне, існує спір стосовно саме податкових повідомлень-рішень, як діючих ненормативних правових актів. При фактично існуючому податковому конфлікті стосовно виконання позивачем податкового обов`язку, встановленого законом, перенесення вирішення цього конфлікту в процесуальну площину шляхом звернення Підприємства (після проведення перевірки та після прийняття Інспекцією податкових повідомлень-рішень) до суду з позовом про визнання протиправними дій контролюючого органу щодо незаконності призначення і проведення перевірки та про скасування наказу про проведення цієї перевірки не може вважатися вирішенням спору стосовно правомірності податкових повідомлень-рішень безвідносно до результатів розгляду судом зазначеного позову.

Позивачем були подані заперечення на касаційну скаргу, в яких посилаючись на обґрунтованість та законність прийнятих судами попередніх інстанцій рішень, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з положеннями пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 цієї статті, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Зокрема, документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

У відповідності з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з пунктом 78.5 цієї статті допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Кодексу посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

-направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

-копії наказу про проведення перевірки;

-службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Як наголосив Верховний Суд у постанові від 20 червня 2019 року по даній справі, такий вид перевірок як виїзна документальна може проводитись за наявності декількох підстав, якими є: дійсне місце її проведення, що слідує із назви, - виїзна та процедури допуску ревізорів - інспекторів контролюючого органу до перевірки, що в свою чергу обумовлюється також рядом послідовних дій, таких як пред`явленням повноважним особам платника наказу на призначення перевірки, повідомлення про її проведення та службових посвідчень ревізорів - інспекторів, які будуть проводити перевірку.

Разом з тим, не дотримання вимог Податкового кодексу України може бути підставою для недопущення повноважними особами платника до проведення виїзної перевірки ревізорів - інспекторів контролюючого органу, що оформлюється актом та може мати інші правові наслідки чим ті, що мають місце у даній справі.

Відповідно до ч. 4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, за наявності остаточного судового рішення у справі №826/13091/13-а обставини щодо дотримання порядку проведення перевірки та її призначення не підлягають повторному дослідженню у даній справі, а учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді справи №826/13091/13-а, та мають право посилатися на зміст судового рішення у цій справі, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

При цьому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що наведена преюдиція не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Однак для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази.

Проте, відповідачем на підтвердження своєї правової позиції щодо законності наказу на проведення перевірки та, як наслідок, правомірності донарахування позивачу грошових зобов`язань та винесення податкових повідомлень-рішень, належних доказів не представлено.

Колегія суддів вказує, що судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.02.2020 по справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 КАС України.

Таким чином, визнання незаконною документальної позапланової невиїзної перевірки, проведеної контролюючим органом, виключає необхідність переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства та є підставою для визнання незаконними і прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Що стосується доводів скаржника про незаконність визнання протиправним та скасування наказу, то вони до уваги Судом не беруться, оскільки судове рішення у справі №826/13091/13-а щодо дотримання порядку проведення перевірки та її призначення не підлягають повторному дослідженню у даній справі з підстав набрання законної сили цим рішенням.

Також, Суд не приймає до уваги доводи скаржника, щодо правової позиції, викладеної Верховним Судом в постанові від 28.01.2020 по справі №826/16348/13-а, оскільки судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.02.2020 по справі №826/17123/18 сформулювала інший правовий висновок.

Відтак є цілком об`єктивні підстави погодитись з правовою позицією судів попередніх інстанцій, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

Ураховуючи вищевикладене, колегією суддів встановлено, що доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли підтвердження.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління Державної податкової служби у м. Києві не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 22 квітня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М. М. Яковенко