Рішення

від 03.08.2020 по справі 569/1649/17

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/1649/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2020 року Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді - Ковальова І.М.

при секретарі - Соломон О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Рівненської міської ради, треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення Рівненської міської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку,-

в с т а н о в и в:

В Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_2 , Рівненської міської ради про визнання рішення органу місцевого самоврядування незаконним та скасування, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку звернулася ОСОБА_1 .

У якості третіх осіб без самостійних вимог до справи ухвалами суду було залучено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за їх клопотаннями.

В судовому засіданні позивач та представник позивача заявлені позовні вимоги повністю підтримали, просять суд їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві, та визнати незаконним та скасувати рішення Рівненської міської ради від 26.06.2012 р. за № 2122 в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0391 га за адресою АДРЕСА_1 , визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 367680 з кадастровим номером 5610100000:01:028:0532.

В судове засідання представник відповідача - Рівненської міської ради не з`явився, подавши письмову заяву про розгляд справи її без участі, в попередніх судових засіданнях у вирішенні спору покладалася на розсуд суду.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_3 вважає, що позовні підлягають задоволенню.

Представник третьої особи ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, однак у попередніх судових засіданнях просив у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування квартири з надвірними будівлями від 31 липня 2013 року, який посвідчено приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Філюк В.М., зареєстрованого в реєстрі за № 3407 та договору дарування земельної ділянки від 31 липня 2013 року, який посвідчено приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Філюк В.М., зареєстровано в реєстрі за №3410, позивачу, ОСОБА_1 та третій особі без самостійних вимог - ОСОБА_3 , належить на праві спільної часткової власності - по Ѕ частині кожному квартира АДРЕСА_2 та земельна ділянка, на якій розташована квартира площею 0,0543 га кадастровий номер 5610100000:01:028:0537.

Відповідно до п.2 Договору дарування квартири від 31 липня 2013 року відчужувана квартира з надвірними будівлями належала Дарувальнику - ОСОБА_7 згідно Ухвали Рівненського міського суду від 02 червня 2011 року, справа № 2-797/11, ухвали Рівненського міського суду від 08 липня 2011 року, справа №2-797/11, Витягу про державну реєстрацію прав №31247189, виданого Комунальним підприємством Рівненське міське бюро технічної інвентаризації 09 вересня 2011 року.

02 червня 2011 року по цивільній справі № 2-797/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні будинком та земельною ділянкою, про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та встановлення порядку користування горищем будинку Рівненським міським судом між співвласниками житлового будинку з надвірними будівлями було визнано мирову угоду, за якою, зокрема, за ОСОБА_7 залишилася частина садиби по АДРЕСА_1 , до якої увійшли приміщення будинку: жила кімната 2-5 площею 16 кв.м., жила кімната 2-6 площею 7,1 кв.м., жила кімната 2-8 (мезанін) площею 8,5 кв.м., кухня 2-4 площею 7,5 кв.м., санвузол 2-3 площею 5,5 кв.м, коридор 2-1 площею 1,4 кв.м., коридор 2-2 площею 6,7 кв.м., кладова 2-7 площею 1,0 кв.м. та надвірні будівлі сараї к , В , Л , гараж-сарай З , вбиральня Ж . За ОСОБА_2 залишила частини садиби, до якої належить жила кімната 1-1 площею 16,0 кв.м., веранда 1-1 площею 8,8 кв.м., тамбур площею 1,7 кв.м., гараж Д , сарай Б , вбиральня г .

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 30.06.2011 року було визнано мирову угоду у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , Рівненської міської ради про визначення порядку користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 , згідно із Додатком №1 до мирової угоди. Зазначений додаток передбачає, зокрема, що в користування ОСОБА_2 як власника квартири в„–1 переходить земельна ділянка площею 384 , 8 кв.м., а у користування ОСОБА_7 - 543,2 кв.м.

Відповідно до Висновку експертів за результатами проведення комплексної судової земельно-технічної і будівельно-технічної експертизи від 04.10.2017 року за № 05/08-2017, виконаного судовими експертами Українського незалежного інституту судових експертиз Коваленко Л.А., Голубенко І.М. встановлено, що приміщення 2-8 квартири №2 ( станом на 19.01.2006р. та станом на 23.07.2015р.), що належить ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , розташовані на приміщеннями квартири №1 ОСОБА_2 .

Накладення приміщення квартири в„–2 , що належить позивачці на приміщення квартири в„–1 , що належить ОСОБА_2 , підтверджується також матеріалами технічної інвентаризації КП РМБТІ та встановлено під час огляду земельної ділянки та житлового будинку судом.

В судовому засіданні представник позивача пояснила, що 29.03.2016 року ОСОБА_2 звернулася до Рівненського міського суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , у якому, зокрема, просить зобов`язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою з кадастровим номером 5610100000:028:0532 за адресою: АДРЕСА_1 шляхом демонтажу утворених внаслідок реконструкції приміщень другого поверху належної їм квартири в„–2 (справа №569/4077/16-ц). Із додатків до вказаної позовної заяви позивачці ОСОБА_1 стало відомо, що частина земельної ділянки, на якій розміщена частина житлового будинку, що належать Зінгерам (мезанін) та ОСОБА_2 (житлова кімната 1-го поверху), і яка мала перебувати у їх спільному користуванні, була передана рішення Рівненської міської ради у власність лише для ОСОБА_2 , чим порушено право позивачки на користування земельною ділянкою, на якій розміщений належний їй об`єкт нерухомого майна.

Зазначила, що відповідачці передана у власність земельна ділянка більшої площі, ніж за умовами мирової угоди, визнаної судом.

Так, рішенням Рівненської міської ради від 26 червня 2012 року за № 2122 громадянці ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 15 грудня 2002 року було безоплатно передано у власність земельну ділянку площею 391 кв.м. на АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель житлової та громадської забудови, які згідно із земельно-обліковими документами міста Рівного обліковувалися за громадянами ОСОБА_7 та ОСОБА_8

06 листопада 2012 року ОСОБА_2 на підставі рішення Рівненської міської ради від 26.06.2012 р. видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №367680 площею 0,0391 га з кадастровим номером 5610100000:01:028:0532 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Таким чином, на час прийняття оскаржуваного рішення Рівненської міської ради спірна земельна ділянка обліковувалася за ОСОБА_7 , як власником квартири АДРЕСА_2 , а частина цієї земельної ділянка перебувала у спільному користування власників виділених в натурі приміщень будинку, які накладаються - ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , і не могла бути передана лише одному із власників. Тому оскаржуваним рішенням міської ради порушено право власника квартири в„–2 , яким на даний час є позивачка, на користування частиною земельної ділянки, на якій розміщена частина квартири в„– 2.

Також, рішення Рівненської міської ради не відповідає умовам мирової угоди, визнаної ухвалою апеляційного суду Рівненської області 30.06.2011 року.

Суд, не приймає до уваги доводи представника відповідача, про те, що права позивачки оскаржуваним рішенням не порушені, оскільки вона має право лише на земельну ділянку, яка перебуває у її власності на підставі договору дарування, так як визнав та не спростував належними та допустимими доказами, що позивачці на підставі договору дарування належить частина квартири в„–2 , яка розміщена над приміщеннями квартири, належної відповідачці та на спірній земельній ділянці.

Згідно зі ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується та набувається і реалізується громадянами виключно до закону.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно із ч.1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України (в редакції чинній на час прийняття оспорюваних рішень) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Статтями 15 , 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ) передбачено право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно із ч.1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина статті 21 ЦК України ).

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Згідно зі статтею 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України , цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 24 Закону України Про місцевого самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і Законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Частиною другою статті 158 Земельного кодексу України встановлено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Відповідно до статей 125, 126 Земельного Кодексу України в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення право власності на земельну ділянку виникало з моменту видачі державного акту на право власності на земельну ділянку.

Таким чином, оскільки зазначені вище норми законодавства встановлювали нерозривний зв`язок між виникненням права власності на земельну ділянку на підставі рішення органу місцевого самоврядування з обов`язковим одержанням її власником документів на право власності, то скасування судом рішення органу місцевого самоврядування, яке було підставою для одержання документів на право власності, є підставою для визнання недійсними виданих на їх підставі документів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що рішення 18 сесії 6 скликання Рівненської міської ради від 26 червня 2012 року № 2122 Про передачу безоплатно у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 слід визнати незаконним та скасувати його, а Державний акт на земельну ділянку, виданий на підставі даного рішення слід визнати недійсним, оскільки були відсутні правові підстави для передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 391 кв.м., так як це не відповідає умовам мирової угоди, визнаної ухвалою суду, та вимогам цивільного та земельного законодавства, так до її складу спірної земельної ділянки включена частина земельної ділянки, на якій розміщені приміщення квартири, належної позивачці, і це порушує право позивачки на користування цією земельною ділянкою, а тому позовні вимоги необхідно задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.15,16,377,391,393 ЦК України, ст.ст. 120,125, 126,152,155,158 ЗК України, ст.ст.10,12,263,264,265,268,273,354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Рівненської міської ради треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення Рівненської міської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку задоволити.

Визнати незаконним та скасування рішення Рівненської міської ради від 26 червня 2012 року в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0391 га за адресою АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 367680 з кадастровим номером 5610100000:01:028:0532.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_8 , РНОКП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 АДРЕСА_9 ,РНОКП НОМЕР_2 .

Відповідач: Рівненська міська рада,33028, м.Рівне, вул. Соборна, 12-а ЄДРПОУ 34847334.

Треті особи:

ОСОБА_3 АДРЕСА_2 , РНОКП НОМЕР_3 .

ОСОБА_4 АДРЕСА_9 , РНОКП НОМЕР_4 .

Суддя : І.М.Ковальов