Рішення

від 06.08.2020 по справі 573/571/20

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/571/20

Номер провадження 2/573/204/20

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 серпня 2020 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді - Замченко А.О.,

з участю секретаря - Півньової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Номировський про розірвання договорів оренди землі,

в с т а н о в и в :

26 березня 2020 року ОСОБА_1 здала на пошту позов до ФГ Номировський про розірвання договору оренди землі, який у подальшому уточнила. Вказує, що їй на праві власності належать земельні ділянки, розташовані на території Павлівської сільської ради, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 16 лютого 2018 року вона уклала з ФГ Номировський договір оренди вказаних земельних ділянок. Посилаючись на те, що відповідач другий рік поспіль розорює належні їй сіножаті, розірвати договір оренди в добровільному порядку не бажає, просить розірвати договори оренди земельних ділянок площею 4,3007 га та 0,5642 га, укладені між нею та ФГ Номировський 16 лютого 2018 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 березня 2020 року визначено склад колегії суддів у складі головуючої судді Свиргуненко Ю.М.

У зв`язку з перебуванням судді Свиргуненко Ю.М. з 01 квітня 2020 року у відпустці по вагітності та пологам, рішенням зборів суддів Білопільського районного суду Сумської області від 01 квітня 2020 року №3 вирішено всі нерозглянуті справи під головуванням вказаної судді допустити до повторного перерозподілу.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 квітня 2020 року визначено склад колегії суддів у складі головуючої судді Замченко А.О.

Ухвалою судді Білопільського районного суду Сумської області від 02 квітня 2020 року справу прийнято до свого провадження, а позовну заяву, у зв`язку з тим, що вона не відповідала вимогам ст. ст. 176-177 ЦПК України, залишено без руху.

Ухвалою судді Білопільського районного суду Сумської області від 10 квітня 2020 року відкрито провадження в справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

29 квітня 2020 року від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в загальному позовному провадженні, яке було задоволено ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 04 травня 2020 року.

13 липня 2020 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог у зв`язку з необгрунтованістю.

13 липня 2020 року проведено підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 просила позов задовольнити. При цьому пояснила, що оскільки одну із земельних ділянок відповідач використовує не за призначенням, тому вона хоче розірвати обидва договори оренди, щоб у подальшому передати їх в оренду іншій особі.

Представники відповідача ФГ Номировський - Номировський М.М., Калюжний М.І. у задоволенні позову просили відмовити мотивуючи тим, що земля використовуються за призначенням.

Заслухавши позивачку, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить наступного висновку.

Судом встановлено, що на підставі розпорядження голови Білопільської районної державної адміністрації від 20 березня 2002 року ОСОБА_1 передано в приватну власність земельну ділянку загальною площею 4,8649 га, з яких: 4,3007 га - рілля, 0,5642 га - сіножаті, розташовану на території Павлівської сільської ради, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, про що 29 березня 2002 року видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-СМ №005030 (а. с. 5, 11-14, 21-24).

22 грудня 2017 року право власності ОСОБА_1 на земельні ділянки з площею 4,3007 га, кадастровий номер 5920686600:06:004:0084, та площею 0,5642 га, кадастровий номер 5920686600:08:012:0308, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а. с. 10, 20).

16 лютого 2018 року між ОСОБА_1 та ФГ Номировський укладено договір оренди земельної ділянки, на підставі якого ОСОБА_1 передала господарству в оренду земельну ділянку - ріллю загальною площею 4,3007 га з кадастровим номером 5920686600:06:004:0084. Договір укладено строком на 7 років по 31 грудня 2025 року. Цього ж дня складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, в якому зазначено, що ділянка знаходиться в задовільному стані (а. с. 6-8).

Крім того, 16 лютого 2018 року між ОСОБА_1 та ФГ Номировський укладено договір оренди земельної ділянки, на підставі якого ОСОБА_1 передала господарству в оренду земельну ділянку - сіножаті загальною площею 0,5642 га з кадастровим номером 5920686600:08:012:0308. Договір укладено строком на 7 років по 31 грудня 2025 року. Цього ж дня складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, що ділянка знаходиться в задовільному стані (а. с. 16-18).

Право оренди спірних земельних ділянок за ФГ Номировський зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 лютого 2018 року (а. с. 19).

Відповідно до пунктів 13-15, 19 вказаних договорів оренди земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Умови збереження стану об`єкта оренди - додержувати стан земельної ділянки зафіксований в момент передачі в оренду.

Після припинення дії договору, орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду.

Згідно з пунктами 26, 27, 28 зазначених договорів орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельних ділянок за цільовим призначенням згідно з договором оренди, додержання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, а також має право контролювати умови виконання всіх умов цього договору.

Орендар має право самостійно визначати напрями своєї господарської діяльності відповідно до призначення земельної ділянки та умов договору, одержувати продукцію і доходи.

Орендар зобов`язаний використовувати землю за призначенням.

Відповідно до п. 36 вказаних договорів дія договору оренди припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї зі сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 4,3007 га з кадастровим номером 5920686600:06:004:0084 має цільове призначення - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до кадастрового плану вказана земельна ділянка є ріллею (а. с. 11-15).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 0,5642 га з кадастровим номером 5920686600:08:012:0308 має цільове призначення - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до кадастрового плану вказана земельна ділянка є сіножатями (а. с. 21-24).

Частиною 2 ст. 792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У статті 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з положеннями ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки.

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Статтею 35 Закону України Про охорону земель передбачено, що власники і землекористувачі, у тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 37 цього ж закону власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі (абз. 1 ч. 1 ст. 25 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України Про оренду землі орендар земельної ділянки зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про землеустрій цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (ст. 19 ЗК України.)

Відповідно до п.п. 1.2, 1.4 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 р. № 548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 р. за №1011/18306 (далі - Класифікація), код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Частиною 5 статті 20 ЗК України передбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Таким чином, земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені в Класифікації. За приписами ч. 5 ст. 20, ст. 34 ЗК України земельна ділянка для сінокосіння і випасання худоби може використовуватися лише у межах вказаного виду використання.

Саме такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі №468/1498/17-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Звертаючись з позовом до суду ОСОБА_1 свої вимоги мотивувала тим, що відповідач ФГ Номировський другий рік поспіль розорює належні їй сіножаті та засаджує однолітніми культурами, при цьому просила розірвати, як договір оренди сіножатей, так і договір оренди ріллі.

Як вбачається з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81, ст. 76 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників, та інших осіб, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства в площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності в такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року в справі №127/13957/16-ц.

Всупереч вказаним вимогам позивачкою не надано суду належних і допустимих доказів того, що відповідач розорює сіножаті та використовує їх не за призначенням.

Зображення земельної ділянки з Google maps суд вважає неналежним доказом, оскільки він не підтверджує того, що відповідач використовує спірні земельні ділянки не за призначенням (а. с. 26, 27).

Фотографії земельних ділянок також є неналежним доказом, оскільки з них неможливо встановити які саме земельні ділянки на них зображені. Крім того, фотографії зроблені зі значної відстані до місця розташування спірних земельних ділянок, у зв`язку з чим з них взагалі неможливо розібрати, що на них сфотографовано.

При цьому суд також враховує, що в судовому засіданні позивачка визнала, що земельна ділянка (рілля) використовується за призначенням. А тому зазначена обставина доказуванню не підлягає.

З огляду на викладене, оскільки позивачка не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 280-285 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Фермерського господарства Номировський (57320, Миколаївська область, Снігурівський район, с. Поляна, 31609397) про розірвання договорів оренди землі відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 06 серпня 2020 року.

Суддя -