Постанова

від 05.08.2020 по справі 279/4737/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/4737/18 Головуючий у 1-й інст. Волкова Н. Я.

Категорія 76 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Трояновської Г.С.

суддів: Павицької Т.М., Миніч Т.І.

з участю секретаря судового засідання Кучерявого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №279/4737/18 за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Агентство професійної безпеки Атлант про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, скасування наказу

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 січня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Волкової Н.Я. у м. Коростені,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в кінцевій редакції якого просив стягнути з відповідача на свою користь невиплачену заробітну плату за період лютий - квітень 2018 року в сумі 11084,48 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з моменту звільнення по день постановлення рішення у справі, скасувати наказ № 15-к від 16.04.2018 року, зобов`язавши відповідача внести зміни до трудової книжки зазначивши, що звільнення відбулося на підставі п. 1 ст. 38 КЗпП.

Позов мотивував тим, що з червня 2017 року перебував у трудових відносинах із ДП Агентство професійної безпеки Атлант . В зв`язку з невиплатою заробітної плати 28.02.2018 року ним була подана заява про звільнення за власним бажанням, було відпрацьовано 14 календарних днів та на 15-ий день він звернувся до керівництва з вимогами про звільнення, проведення повного розрахунку, видачу трудової книжки, які виконані не були, а зазначено, що він повинен відшкодувати 8000 грн. за майно, яке, нібито, ним втрачено при охороні. В подальшому на роботу він не виходив. 20 квітня 2018 року направив відповідачеві заяву про видачу трудової книжки, яка видана йому не була. Неодноразові звернення, в тому числі і письмові, залишались без задоволення. Під час судового розгляду трудова книжка ним була отримана 29.11.2018 року і він виявив, що він звільнений 16.04.2018 року на підставі наказу №15-к згідно п.4 ст.40 КЗпП України. Таке звільнення вважає незаконним, а наказ №15-к від 16.04.2018 року таким, що підлягає скасуванню.

26 липня 2019 року позивач провів розрахунок заборгованості по невиплаченій заробітній платі та визначив її в сумі 11 084,48 грн. за період з лютого по квітень 2018 року, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку обчислив в сумі 57 930,40грн.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено .

На вказане рішення представник позивача ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, невідповідність висновків суду обставинам справи. Аргументи апеляційної скарги у переважній більшості є аналогічними доводам, викладеним у позовній заяві. Додатково позивач зазначив, що ним було дотримано вимоги ст. 38 КЗпП щодо попередження роботодавця за два тижні перед звільненням про вказані наміри. Зазначає, що останнім днем вказаного строку було 11.04.2018 року, проте вказаний день згідно графіку роботи був вихідним днем, а тому складання актів про відсутність його на робочому місці 11.04 та 12.04 є незаконним, відповідно і звільнення на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України вважає таким, що проведено з порушенням трудового законодавства.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що 12.09.2017 року ОСОБА_1 на підставі наказу № 30-к від 11.09.2017 року був прийнятий на посаду охоронника в Дочірнє підприємство Агентство професійної безпеки Атлант (т.1 а.с. 23).

Наказом № 15-к від 16.04.2018 року позивача звільнено із займаної посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП (за прогул) (т.1 а.с. 23,71).

Встановлено, що 28.03.2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про звільнення із займаної посади (т.1 а.с. 113).

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив із того, що звільнення позивача було здійснене з дотриманням вимог трудового законодавства.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитися колегія суддів апеляційної інстанції.

Так, відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39 КЗпП України), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41 КЗпП України) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45 КЗпП України).

Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Як встановлено вище, позивач звернувся із заявою про звільнення 28.03.2018 року.

На вказаній заяві, уповноваженою роботодавцем особою - ОСОБА_3 було визначено дні для відпрацювання 14-денного строку, передбаченого ч. 1 ст. 38 КЗпП України, а саме - 31.03, 01.04, 04.04, 05.04, 08.04, 09.04, 12.04, 13.04 (т. 1 а.с.113).

11.04.2018 та 12.04.2018 комісією у складі трьох представників ДП Агентство професійної безпеки Атлант було складено два акти про відсутність на роботі ОСОБА_1 без поважних причин 11 та 12 квітня 2018 року (а.с. 76, 75).

Підставою звільнення позивача із займаної посади згідно дослідженого вище наказу № 15-к від 16.04.2018 став акт про відсутність на роботі, при цьому який саме із зазначених актів у наказі не вказано.

Однак, враховуючи, що 14-денний строк, визначений ч. 1 ст. 38 КЗпП України, з урахуванням того, що заява про звільнення була подана позивачем 28.03.2018, закінчився 10.04.2018, позивач правомірно не вийшов на роботу 11 квітня 2018 року, до того ж наступним робочим днем згідно графіку відпрацювання мало бути 12 квітня 2018 року.

Вказана обставина залишилася поза увагою суду першої інстанції, який врахував зазначення на заяві позивача ОСОБА_3 днів відпрацювання до 13.04.2018, що виходить за межі 14-денного строку.

Посилання відповідача на те, що заява про звільнення від позивача на підприємство надійшла 31 березня 2018 року є безпідставними, оскільки не підтверджені жодними доказами як того вимагають положення ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України. На заяві відсутні дата та вхідний номер підприємства, що могло б підтверджувати період отримання відповідачем заяви на звільнення від ОСОБА_1 .

З огляду на наведене підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді звільнення на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (за прогул) у директора ДП Агентство професійної безпеки Атлант не було.

Таким чином наказ про звільнення позивача на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України не може вважатися законним, а тому необхідно визнати неправомірним звільнення ОСОБА_1 з роботи охоронником Дочірнього підприємства Агентство професійної безпеки Атлант за п. 4 ст. 40 КЗпП України, проведеного наказом № 15-к від 16 квітня 2018 та вважати його звільненим з роботи за п. 1 ст. 38 КЗпП України.

Відтак є обгрунтованими вимоги про зобов`язання відповідача внести зміни до трудової книжки зазначивши, що звільнення відбулося на підставі п. 1 ст. 38 КЗпП.

Звертаючись до суду з позовом, позивач вказав, що відповідач не виплатив йому заробітну плату за період з лютого по квітень 2018 року в сумі 11084,48грн.

Проте, зазначені вимоги не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відомостями на виплату готівки № 9 та №11 по ДП Агентство професійної Безпеки Атлант підтверджується, що ОСОБА_1 за лютий виплачено 2997,01грн. ( 1190,07+1806,94) (т.1 а.с.128-130). Зазначене підтверджується і Індивідуальними відомостями про застраховану особу Пенсійного Фонду України щодо позивача по ДП Агентство професійної Безпеки Атлант (код 31507775) (а.с.97-100).

Матеріалами справи також підтверджено, що відповідач направляв позивачу листи від 16.04.2018 №29/14 та від 02.05.2018 №35/14 з повідомленнями про його звільнення та необхідність прибуття за отриманням розрахунку та документів (т.1 а.с. 69,70, 116,117).

Є неспростованими пояснення відповідача про те, що позивач після 10.04.2018 на підприємстві не з`являвся, до роботодавця не звертався, за розрахунковими коштами не приходив. Натомість відповідач вживав усіх заходів для того, щоб розрахуватись з позивачем та видати йому трудову книжку, направляв неодноразово листи на адресу, зазначену позивачем у його особовій справі і навіть намагався його знайти за цією адресою. Представник відповідача пояснив, що трудову книжку видано представнику позивача, а від отримання розрахункових коштів представник відмовилась.

Та обставина, що позивач не отримував поштову кореспонденцію за зазначеною ним адресою підтверджується, зокрема, тим, що відповідач, бажаючи провести остаточний розрахунок з позивачем, направив 26.07.2019 на адресу останнього розрахункові кошти ( в тому числі заборгованість по заробітній платі), які повернулися за зворотньою адресою, і лише після з`ясування відповідачем іншої адреси проживання позивача (за матеріалами позовної заяви) розрахункові кошти в сумі 2990, 19 грн. були виплачені 02.09.2019 (т.1 а.с. 181,182). Доказів того, що кошти виплачені не в повному обсязі матеріали справи не містять.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Виплата працівникові середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільненні є формою матеріальної відповідальності роботодавця, яка виникає у випадку вчинення ним порушення норм трудового законодавства. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця.

Встановивши, що у день звільнення позивач не працював, роботодавець вчиняв дії з видачі йому трудової книжки та виплати належної при звільненні заробітної плати, переказавши заробітну плату засобами поштового зв`язку, враховуючи, що вимог про проведення розрахунку при звільненні позивач до моменту звернення до суду не пред`являв, поштову кореспонденцію, яка надходила на його адресу від роботодавця не отримував, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з моменту звільнення по день постановлення рішення у справі є безпідставними і задоволенню не підлягають, а тому рішення суду першої інстанції у цій частині є законним і обгрунтованим.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі №682/3060/16-ц.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на законність рішення суду першої інстанції у нескасованій його частині та не спростовують його висновків.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 січня 2020 року в частині відмови в скасуванні наказу та внесенні змін до трудової книжки скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати неправомірним звільнення ОСОБА_1 з роботи охоронником Дочірнього підприємства Агентство професійної безпеки Атлант за п. 4 ст. 40 КЗпП України, проведеного наказом № 15-к від 16 квітня 2018 та вважати звільненим ОСОБА_1 з роботи за п. 1 ст. 38 КЗпП України.

Зобов`язати ДП Агентство професійної безпеки Атлант внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 , зазначивши, що звільнення відбулося на підставі п. 1 ст. 38 КЗпП України.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06.08.2020.

Головуючий Судді