Постанова

від 04.08.2020 по справі 910/7844/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2020 р. Справа№ 910/7844/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Куксова В.В.

Іоннікової І.А.

при секретарі Токарева А.Г.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 04.08.2020.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2020 у справі № 910/7844/19 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Державного підприємства "Шепетівське лісове господарство"

до 1. Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України

2. Державної казначейської служби України

про стягнення 662 673,79 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2020 у справі №910/7844/19 задоволено повністю заяву про ухвалення додаткового рішення.

Стягнуто з Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України на користь Державного підприємства "Шепетівське лісове господарство" 74 000 (сімдесят чотири тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Закарпатська митниця Державної фіскальної служби України звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2020 у справі №910/7844/19 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені заяви позивача про стягнення судових витрат.

Також у апеляційній скарзі викладено клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та проведення відеоконференції доручити Господарському суду Закарпатської області.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена.

Також скаржник зазначає, що сплата позивачем адвокатському об`єднанню завідомо завищеного розміру гонорару авансом вказують на ознаки розкрадання коштів державного підприємства.

25.05.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді:Яковлєв М. Л., Куксов В. В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 задоволено клопотання Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України про участь у судовому засіданні у режимі відео конференції, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2020 у справі №910/7844/19 та призначено до розгляду на 01.07.2020.

22.06.2020 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу у відповідності до якого останній просить суд відмовити в її задоволенні, а додаткове рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/1807/20 від 01.07.2020, у зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М. Л. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В. В., Іоннікова І. А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 апеляційну скаргу Закарпатська митниця Державної фіскальної служби України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2020 у справі №910/7844/19 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В. В., Іоннікова І. А. та призначено до розгляду на 04.08.2020.

В судовому засіданні 04.08.2020 представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити її, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2020 у справі №910/7844/19 просить скасувати.

В судовому засіданні 04.08.2020 представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням відзиву поданого під час апеляційного провадження та просив відмовити в її задоволенні, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2020 у справі №910/7844/19 просив залишити без змін.

В судове засідання 04.08.2020 відповідач-2 свого представника не направив, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, дотримання якого є процесуальною гарантією дотримання прав сторін спору.

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача-2.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 244 ГПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

2. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

3. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

4. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

5. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Як вбачається з позовної заяви та встановлено судом першої інстанції, позивачем було наголошено на тому, що встановлення остаточного розміру послуг адвоката та їх оплата здійснюється за результатами розгляду справи, з огляду на що позивач до закінчення судових дебатів не зможе подати доказів розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, в судовому засіданні 26.09.2019 в суді першої інстанції по розгляду справи по суті до вступного слова учасників судового процесу позивачем наголошено, що він до закінчення судових дебатів не зможе подати доказів розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

Як встановлено ст. 123 ГПК України, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно:

- встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено);

- вартість економних транспортних послуг;

- час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець;

- вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні;

- наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг;

- тривалість розгляду і складність справи тощо.

Як встановлено ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Позивачем до стягнення за рахунок відповідача заявлені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 74.000,00 грн.

Між позивачем (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Прайм" (Адвокатське об`єднання) 22.05.2019 було укладено Договір № 22/05/19 про надання правничої допомоги (Договір).

Сторонами, у Додатку 1 від 29.05.2019 було погоджено попередній розрахунок обсягу та вартості правничої допомоги по дорученню Клієнта по стягненню з Державного бюджету України грошових коштів в рахунок відшкодування шкоди, завданої протиправною бездіяльністю Закарпатської митниці ДФС.

У відповідності до платіжного доручення № 86 від 30.05.2019 Клієнт сплатив Адвокатському об`єднанню аванс в сумі 65.000,00 грн. та платіжним дорученням № 3580 від 04.10.2019 сплатив ще 9.000,00 грн., на загальну суму 74.000,00 грн.

Між Клієнтом та Адвокатським об`єднанням 30.09.2019 було підписано Акт здачі-приймання послуг з надання професійної правничої допомоги по Договору на загальну суму 74.000,00 грн., до якого включено наступні послуги:

- вивчення із аналіз нормативно-правових актів у сфері митного законодавства; вивчення та аналіз документів, що надаються Клієнтом для вивчення питання наявності підстав для відшкодування збитків завданих неправомірними діями митного органу, підбір нормативно-правових актів, що підлягають застосуванню, вивчення та аналіз практики Верховного Суду в аналогічних спорах, вивчення та аналіз справ, що мають преюдиційне значення для цієї справи, аналіз документів (контрактів, вантажних митних декларацій, актів загальної форми) для розрахунку збитків, що підлягають відшкодуванню по вагонах № 67672113, 67180521, № 68147156, та були покладені в основу позовних вимог у справі № 910/7844/19 - вартість 15.000,00 грн.;

- підготовка та подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва про стягнення з Державного бюджету України через Державну і казначейську службу України на користь Клієнта грошових коштів в рахунок відшкодування шкоди, завданої протиправною бездіяльністю Закарпатської митниці ДФС (включаючи підготовку додатків в кількості екземплярів, необхідних для всіх учасників судового процесу). Позовна заява подана 14.06.2019 - вартість 25.000,00 грн.;

- участь у судових засіданнях підготовчого провадження у справі № 910/7844/19: 25.07.2019, 15.08.2019 та при розгляді справи по суті 26.09.19. - на загальну суму 24.000,00 грн. (по 8.000,00 грн. за засідання);

- підготовка, відправка та подання процесуальних документів у процесі розгляду справи № 910/7844/19: відповідь на відзив Закарпатської митниці ДФС України від 24.07.2019 року. Подано через канцелярію суду 25.07.2019 - вартість 10.000,00 грн.

Скаржник наголошує на нерозумності і не співмірності такого гонорару зі складністю справи та об`ємом наданих адвокатом позивача послуг останньому.

Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції дійшов до висновку з яким погоджується суд апеляційної інстанції про те, що враховуючи всі матеріали справи № 910/7844/19, якість поданих позивачем процесуальних документів, доказове наповнення матеріалів справи та їх об`єм, ціну позову, що заявлена до відшкодування сума гонорару у розмірі 74.000,00 грн. є співмірною та обґрунтованою фактично наданим послугам, а тому означена сума підлягає стягненню з відповідача-1 на користь позивача.

Доводи скаржника про те, що сплата позивачем адвокатському об`єднанню завідомо завищеного розміру гонорару авансом вказують на ознаки розкрадання коштів державного підприємства не приймаються апеляційним судом, оскільки ґрунтуються на припущеннях скаржника та не підтверджуються жодними доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з відповідача-1 на користь позивача підлягають стягненню 74.000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, оскільки є доведеними, співмірними з предметом позову, наданими послугами, часом, витраченим на надання послуг, обсягом таких послуг, а тому, правомірно задовольнив заяву про ухвалення додаткового рішення по справі № 910/7844/19.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2020 у справі №910/7844/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2020 у справі №910/7844/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2020 у справі №910/7844/19 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/7844/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.08.2020.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді В.В. Куксов

І.А. Іоннікова