ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
06.08.2020Справа № 910/2226/20
Господарський суд міста Києва в складі судді Андреїшиної І.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу
За позовом Фізичної особи-підприємця Сергієнко Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю ФУД СЕРВІС СОЛЮШНС (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, код ЄДРПОУ 38960455)
про стягнення 475 884, 43 грн,
ОСТАВИНИ СПРАВИ:
Фізична особа-підприємець Сергієнко Володимир Іванович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ФУД СЕРВІС СОЛЮШНС про стягнення за договором поставки товару №01/03 від 01.03.2019 339 620,81 грн основного боргу, 12 852, 75 грн 3 % річних та 126 768,55 грн пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено процесуальні строки для подання пояснень по суті спору.
Судом встановлено, що сторони належним чином повідомлялися про здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Так, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.02.2020 була відправлена за адресами місцезнаходження сторін, які визначені в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: позивача (36000, м. Полтава, вул. Олександра Бідного, 5, кв. 120) та відповідача (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63).
В матеріалах справи наявне повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що відповідач отримав кореспонденцію суду 24.02.2020, а позивач - 28.02.2020.
Після відкриття провадження у справі судом встановлено, що позивачем не надано належним чином зробленої та завіреної копії договору поставки товару № 01/03 від 01.03.2019, на який останній посилається у позовній заяві.
Ухвалою Господарського суду 05.05.2020 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Сергієнко Володимира Івановича до Товариства з обмеженою відповідальністю ФУД СЕРВІС СОЛЮШНС залишено без руху; встановлено позивачу спосіб для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду оригіналу чи належним чином зробленої та завіреної копії усіх сторінок договору поставки товару № 01/03 від 01.03.2019 протягом п`яти днів.
19.05.2020 на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Також 19.05.2020 через відділ діловодства суду позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначає, що відповідачем здійснено оплату в розмірі 30 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 172 від 27.02.2020 та 20 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 269 від 30.03.2020. Позивач просить стягнути з відповідача 475 884, 43 грн, з яких: 289 620, 81 грн - сума основної заборгованості, 17 516, 98 грн - 3 % річних та 168 746, 64 грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 продовжено розгляд справи №910/2226/20 в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; запропоновано сторонам виконати вимоги ухвали суду від 21.02.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 запропоновано позивачу подати письмові уточнення з обґрунтованими розрахунками пені та 3% річних, з яких би чітко вбачалась кожна сума, відносно якої розраховано ці санкції, та з урахуванням проплат відповідача, виходячи з того, що більшість платіжних доручень не містять посилання на накладні, за якими оплачено товар.
23.06.2020 через відділ діловодства суду позивачем подано заяву про уточнення розрахунку пені та 3% річних.
Також, 23.06.2020 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що згідно посилань позивача в позовній заяві на перелік видаткових накладних, загальна сума видаткових накладних становить 1 166 488, 93 грн, що менше на 448 477, 59 грн, ніж зазначено в позовній заяві. Також, відповідач зазначає, що згідно доданих до позовної заяви платіжних доручень останній сплатив позивачу 1 325 345, 71 грн.
Позивач правом на подання до суду відповіді на відзив не скористався.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч.3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на те, що заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 46, 170 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, до неї додано докази направлення примірника відповідачу, суд визнає за необхідне прийняти до розгляду відповідну заяву Фізичної особи-підприємця Сергієнко Володимира Івановича, у зв`язку з чим має місце нова ціна позову - 475 884, 43 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID - 19" від 11.03.2020 №211 на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року.
За приписами пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, в редакції від 02.04.2020, із змінами внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30.03.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Разом з тим, 17.07.2020 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) , яким пункт 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції: 4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином .
Пунктом 2 Перехідних положень даного Закону встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Отже, процесуальні строки, що були продовжені на час дії карантину, закінчилися 06.08.2020.
Враховуючи вищевикладені норми ГПК України щодо процесуальних строків, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
01.03.2019 між Фізичною особою-підприємцем Сергієнком Володимиром Івановичем с(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ФУД СЕРВІС СОЛЮШНС (покупець) укладено Договір поставки № 01/03 (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, в порядку та на умовах визначених цим Договором, а покупець - прийняти і своєчасно оплатити суму вказану у видатковій накладній на товар у термін, передбачений Договором (пункт 1.1. Договору).
Відповідно до п.2.1. Договору вартість і кількість товару визначається у видаткових накладних.
Згідно з п.2.2. Договору покупець зобов`язаний провести розрахунок за поставлений товар з відтермінуванням платежу у 14 календарних днів, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. У випадку, якщо покупець не оплатить в обумовлений строк поставлену його відповідну партію товару, постачальник має право затримати поставку наступних партій товару покупцю до повного розрахунку з боку покупця. При цьому постачальник не вважається таким, що прострочив поставку товару.
Відповідно до п.4.1. Договору покупець подає заявку на конкретну партію товару згідно асортименту.
У випадку порушення строків оплати поставленого товару, покупець сплачує постачальнику суму бору з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь строк затримки платежу, а також пеню, що нараховується на несплачену суму за весь час прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення (пункт 5.2. Договору).
Стороні погодили, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019 або до повного виконання зобов`язань по договору.
На виконання умов договору № 01/03 позивачем на адресу відповідача здійснювалась поставка товару, що підтверджується видатковими накладними:
№ ФПД:024503 від 23.04.2019 на суму 86 739, 30 грн;
№ ФПД:024494 від 01.05.2019 на суму 108 120, 92 грн;
№ ФПД:039519 від 24.06.2019 на суму 112 425, 31 грн;
№ ФПД:041710 від 08.07.2019 на суму 113 503, 86 грн;
№ ФПД:043188 від 17.07.2019 на суму 70 749, 29 грн;
№ ФПД:045257 від 01.08.2019 на суму 50 467, 43 грн;
№ ФПД:046087 від 06.08.2019 на суму 56 228, 94 грн;
№ ФПД:048326 від 21.08.2019 на суму 164 581, 63 грн;
№ ФПД:050402 від 30.08.2019 на суму 196 006, 91 грн;
№ ФПД:051515 від 05.09.2019 на суму 136 229, 30 грн;
№ ФПД:053943 від 13.09.2019 на суму 123 868, 25 грн;
№ ФПД:055953 від 20.09.2019 на суму 59 049, 76 грн.
У позовній заяві, позивач зазначає, що згідно з видатковими накладними загальна сума поставленого товару становить 1 614 966, 52 грн.
Позивач стверджує, що станом на 12.02.2020 відповідачем здійснений частковий розрахунок за отриманий товар на загальну суму 1 325 345, 71 грн, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, що підтверджується платіжними дорученнями:
№ 369 від 21.03.2019 на суму 35 345, 71 грн;
№ 532 від 23.04.2019 на суму 50 000, 00 грн;
№ 519 від 22.04.2019 на суму 20 000, 00 грн;
№ 482 від 12.04.2019 на суму 40 000, 00 грн;
№ 643 від 20.05.2019 на суму 20 000, 00 грн;
№ 635 від 17.05.2019 на суму 30 000, 00 грн;
№ 615 від 13.05.2019 на суму 30 000, 00 грн;
№ 561 від 02.05.2019 на суму 40 000, 00 грн;
№ 790 від 25.06.2019 на суму 35 000, 00 грн;
№ 757 від 18.06.2019 на суму 30 000, 00 грн;
№ 921 від 25.07.2019 на суму 30 000, 00 грн;
№ 873 від 15.07.2019 на суму 25 000, 00 грн;
№ 842 від 08.07.2019 на суму 50 000, 00 грн;
№ 822 від 02.07.2019 на суму 30 000, 00 грн;
№ 1054 від 29.08.2019 на суму 60 000, 00 грн;
№ 1048 від 28.08.2019 на суму 60 000, 00 грн;
№ 1036 від 23.08.2019 на суму 40 000, 00 грн;
№ 1000 від 15.08.2019 на суму 28 000, 00 грн;
№ 118 від 15.08.2019 на суму 18 000, 00 грн;
№ 999 від 15.08.2019 на суму 24 000, 00 грн;
№ 954 від 05.08.2019 на суму 40 000, 00 грн;
№ 1141 від 17.09.2019 на суму 50 000, 00 грн;
№ 1140 від 16.09.2019 на суму 50 000, 00 грн;
№ 1137 від 16.09.2019 на суму 60 000, 00 грн;
№ 1112 від 11.09.2019 на суму 50 000, 00 грн;
№ 1098 від 09.09.2019 на суму 50 000, 00 грн;
№ 1075 від 04.09.2019 на суму 80 000, 00 грн;
№ 1365 від 18.11.2019 на суму 20 000, 00 грн;
№ 1346 від 11.11.2019 на суму 20 000, 00 грн;
№ 1317 від 04.11.2019 на суму 50 000, 00 грн;
№ 1502 від 21.12.2019 на суму 20 000, 00 грн;
№ 1458 від 13.12.2019 на суму 25 000, 00 грн;
№ 1422 від 02.12.2019 на суму 20 000, 00 грн;
№ 172 від 27.02.2020 на суму 30 000, 00 грн;
№ 269 від 30.03.2020 на суму 20 000, 00 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач у порушення умов договору не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в сумі 289 620, 81 грн, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Отже, укладений договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Як зазначалось вище, у позовній заяві, позивач зазначає, що згідно з видатковими накладними загальна сума поставленого товару становить 1 614 966, 52 грн.
Проте, суд дослідив долучені до позовної заяви видаткові накладні та встановив, що загальна сума за видатковими накладними становить 1 277 970, 90 грн.
Згідно платіжних доручень № 369 від 21.03.2019 на суму 35 345, 71 грн, № 532 від 23.04.2019 на суму 50 000, 00 грн, № 519 від 22.04.2019 на суму 20 000, 00 грн, № 482 від 12.04.2019 на суму 40 000, 00 грн, № 643 від 20.05.2019 на суму 20 000, 00 грн, № 635 від 17.05.2019 на суму 30 000, 00 грн, № 615 від 13.05.2019 на суму 30 000, 00 грн, № 561 від 02.05.2019 на суму 40 000, 00 грн, № 790 від 25.06.2019 на суму 35 000, 00 грн, № 757 від 18.06.2019 на суму 30 000, 00 грн, № 921 від 25.07.2019 на суму 30 000, 00 грн, № 873 від 15.07.2019 на суму 25 000, 00 грн, № 842 від 08.07.2019 на суму 50 000, 00 грн, № 822 від 02.07.2019 на суму 30 000, 00 грн, № 1054 від 29.08.2019 на суму 60 000, 00 грн, № 1048 від 28.08.2019 на суму 60 000, 00 грн, № 1036 від 23.08.2019 на суму 40 000, 00 грн, № 1000 від 15.08.2019 на суму 28 000, 00 грн, № 118 від 15.08.2019 на суму 18 000, 00 грн, № 999 від 15.08.2019 на суму 24 000, 00 грн, № 954 від 05.08.2019 на суму 40 000, 00 грн, № 1141 від 17.09.2019 на суму 50 000, 00 грн, № 1140 від 16.09.2019 на суму 50 000, 00 грн, № 1137 від 16.09.2019 на суму 60 000, 00 грн, № 1112 від 11.09.2019 на суму 50 000, 00 грн, № 1098 від 09.09.2019 на суму 50 000, 00 грн, № 1075 від 04.09.2019 на суму 80 000, 00 грн, № 1365 від 18.11.2019 на суму 20 000, 00 грн, № 1346 від 11.11.2019 на суму 20 000, 00 грн, № 1317 від 04.11.2019 на суму 50 000, 00 грн, № 1502 від 21.12.2019 на суму 20 000, 00 грн, № 1458 від 13.12.2019 на суму 25 000, 00 грн, № 1422 від 02.12.2019 на суму 20 000, 00 грн, № 172 від 27.02.2020 на суму 30 000, 00 грн, № 269 від 30.03.2020 на суму 20 000, 00 грн, судом встановлено, що відповідачем здійснений розрахунок за отриманий товар на загальну суму 1 325 345, 71 грн.
Таким чином, станом на дату складання позовної заяви у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за поставлений товар.
Матеріали справи не містять докази протилежного.
Згідно з ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищенаведені норми, враховуючи безпідставність позовних вимог, а також не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Оскільки судом основна вимога про стягнення з відповідача заявленої позивачем суми не задовольняється, стягнення пені в розмірі 168 746, 64 грн та 3 відсотків річних в розмірі 17 516, 98 грн, які є похідними вимогами від основної, задоволенню не підлягають.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
При зверненні з позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 7 188, 63 грн, який відповідно до вимог 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, покладається судом на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Сергієнка Володимира Івановича відмовити повністю.
Позивач - Фізична особа-підприємець Сергієнко Володимир Іванович ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю ФУД СЕРВІС СОЛЮШНС (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, код ЄДРПОУ 38960455)
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено: 06.08.2020
Суддя І.О. Андреїшина
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 06.08.2020 |
Оприлюднено | 07.08.2020 |
Номер документу | 90826012 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Андреїшина І.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні