Постанова

від 16.11.2020 по справі 910/2226/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2020 р. Справа№ 910/2226/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

при секретарі судового засідання Позюбан А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сергієнка Володимира Івановича на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2020

у справі № 910/2226/20 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Сергієнка Володимира Івановича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД СЕРВІС СОЛЮШНС"

про стягнення 475 884, 43 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Сергієнко Володимир Іванович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД СЕРВІС СОЛЮШНС" про стягнення за договором поставки товару від 01.03.2019 №01/03 основного боргу в сумі 289 620,81 грн, 3 % річних - 17 516,98 грн та пені - 168 746,64 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 у справі № 910/2226/20 у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Сергієнка В. І. відмовлено повністю.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд за відсутності доказів наявності у відповідача заборгованості за договором поставки, керуючись ст. ст. 525, 526, 610, 629 ЦК України, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Сергієнко В.І. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 у справі № 910/2226/20 та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи з порушення норм матеріального і процесуального права. Так, апелянт зазначає, що згідно видаткових та податкових накладних за відповідачем рахується заборгованість в сумі 289 620, 81 грн, оскільки позивачем здійснено поставку товару на загальну суму 1 614 966,52 грн. Крім того, апелянт зазначає, що суд з метою встановлення дійсних обставин справи мав право запропонувати позивачу надати роз`яснення або уточнення позовних вимог, зокрема, щодо суми позову з наданням підтверджуючих документів. На думку позивача, суд самоусунувся від здійснення процесуальних дій щодо повного всебічного встановлення обставин, що мають значення для справи. Крім того, до матеріалів апеляційної скарги стороною надано перелік із 84 документів, а саме, видаткові накладні, платіжні доручення, податкові накладні, акти звірки розрахунків.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2020 року, справу № 910/2226/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О.( головуючий ), Мартюк А.І., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 поновлено позивачу пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Сергієнка В.І. на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2020; запропоновано учасникам справи подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання та повідомлено строки на їх подання.

Згідно поштового повідомлення про вручення поштового відправлення рекомендовану кореспонденцію суду з ухвалою від 28.09.2020 відповідачем отримано 07.10.2020, однак в межах встановлених судом строків письмового відзиву на апеляційну скаргу не надано, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 розгляд справи призначено на 16.11.2020.

В судове засідання 16.11.2020 представник позивача не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про що свідчить долучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно якого 27.10.2020 апелянтом було отримано ухвалу суду про призначення справи до розгляду.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, повідомленого належним чином про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.11.2020 заперечив проти доводів апелянта та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Також відповідач просив здійснювати розгляд справи за наявними матеріалами та відмовити позивачу в залученні нових доказів, що не були подані в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

01.03.2019 між Фізичною особою-підприємцем Сергієнком В.І. (постачальник за договором, позивач у справі) та ТОВ ФУД СЕРВІС СОЛЮШНС (покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір поставки № 01/03 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, в порядку та на умовах визначених цим договором, а покупець - прийняти і своєчасно оплатити суму вказану у видатковій накладній на товар у термін, передбачений договором (пункт 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору вартість і кількість товару визначається у видаткових накладних.

Датою поставки товару, згідно п. 4.4. договору, вважається дата фактичного отримання товару, що підтверджується підписанням видаткової накладної уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п. 2.2. договору покупець зобов`язаний провести розрахунок за поставлений товар з відтермінуванням платежу у 14 календарних днів, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. У випадку, якщо покупець не оплатить в обумовлений строк поставлену йому відповідну партію товару, постачальник має право затримати поставку наступних партій товару покупцю до повного розрахунку з боку покупця. При цьому постачальник не вважається таким, що прострочив поставку товару.

В п. 4.1. договору сторонами узгоджено, що покупець подає заявку на конкретну партію товару згідно асортименту.

У випадку порушення строків оплати поставленого товару, покупець сплачує постачальнику суму бору з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь строк затримки платежу, а також пеню, що нараховується на несплачену суму за весь час прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення (пункт 5.2. договору).

Сторони погодили, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2019 або до повного виконання зобов`язань по договору.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначав, що відповідач в порушення умов договору не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в сумі 289 620, 81 грн. Крім того, позивачем у відповідності до п. 5.2 договору нараховано пеню в сумі 168 746,64 грн та 3 % річних - 17 516,98 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 173 ГК України, що кореспондується зі ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Дослідивши зміст договору № 01/03 від 01.03.2019, який укладений між Фізичною особою-підприємцем Сергієнком В.І. та ТОВ ФУД СЕРВІС СОЛЮШНС , колегія суддів встановила, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, правове регулювання якого здійснюється за правилами норм Цивільного, Господарського кодексів України та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ч. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 664 ЦК України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Місцевим господарським судом на підставі поданих позивачем до матеріалів справи документів вірно встановлено, що Фізичною особою-підприємцем Сергієнком В.І. здійснено поставку товару за вказаним договором на загальну суму 1 277 970,90 грн, а саме за видатковими накладними № ФПД:024503 від 23.04.2019 позивач поставив товар на суму 86 739, 30 грн; № ФПД:024494 від 01.05.2019 - на суму 108 120, 92 грн; № ФПД:039519 від 24.06.2019 - на суму 112 425, 31 грн; № ФПД:041710 від 08.07.2019 - на суму 113 503, 86 грн; № ФПД:043188 від 17.07.2019 - на суму 70 749, 29 грн; № ФПД:045357 від 01.08.2019 - на суму 50 467, 43 грн; № ФПД:046087 від 06.08.2019 - на суму 56 228, 94 грн; № ФПД:048326 від 21.08.2019 - на суму 164 581, 63 грн; № ФПД:050402 від 30.08.2019 - на суму 196 006, 91 грн; № ФПД:051515 від 05.09.2019 - на суму 136 229, 30 грн; № ФПД:053943 від 13.09.2019 - на суму 123 868, 25 грн; № ФПД:055953 від 20.09.2019 - на суму 59 049, 76 грн.

При цьому оплата відповідачем за товар здійснена на суму 1 325 345,71 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 369 від 21.03.2019 на суму 35 345, 71 грн, № 532 від 23.04.2019 на суму 50 000, 00 грн, № 519 від 22.04.2019 на суму 20 000, 00 грн, № 482 від 12.04.2019 на суму 40 000, 00 грн, № 643 від 20.05.2019 на суму 20 000, 00 грн, № 635 від 17.05.2019 на суму 30 000, 00 грн, № 615 від 13.05.2019 на суму 30 000, 00 грн, № 561 від 02.05.2019 на суму 40 000, 00 грн, № 790 від 25.06.2019 на суму 35 000, 00 грн, № 757 від 18.06.2019 на суму 30 000, 00 грн, № 921 від 25.07.2019 на суму 30 000, 00 грн, № 873 від 15.07.2019 на суму 25 000, 00 грн, № 842 від 08.07.2019 на суму 50 000, 00 грн, № 822 від 02.07.2019 на суму 30 000, 00 грн, № 1054 від 29.08.2019 на суму 60 000, 00 грн, № 1048 від 28.08.2019 на суму 60 000, 00 грн, № 1036 від 23.08.2019 на суму 40 000, 00 грн, № 1000 від 15.08.2019 на суму 28 000, 00 грн, № 118 від 15.08.2019 на суму 18 000, 00 грн, № 999 від 15.08.2019 на суму 24 000, 00 грн, № 954 від 05.08.2019 на суму 40 000, 00 грн, № 1141 від 17.09.2019 на суму 50 000, 00 грн, № 1140 від 16.09.2019 на суму 50 000, 00 грн, № 1137 від 16.09.2019 на суму 60 000, 00 грн, № 1112 від 11.09.2019 на суму 50 000, 00 грн, № 1098 від 09.09.2019 на суму 50 000, 00 грн, № 1075 від 04.09.2019 на суму 80 000, 00 грн, № 1365 від 18.11.2019 на суму 20 000, 00 грн, № 1346 від 11.11.2019 на суму 20 000, 00 грн, № 1317 від 04.11.2019 на суму 50 000, 00 грн, № 1502 від 21.12.2019 на суму 20 000, 00 грн, № 1458 від 13.12.2019 на суму 25 000, 00 грн, № 1422 від 02.12.2019 на суму 20 000, 00 грн, № 172 від 27.02.2020 на суму 30 000, 00 грн, № 269 від 30.03.2020 на суму 20 000, 00 грн.

Таким чином, з наявних в матеріалах справи первинних бухгалтерських документів слідує, що у відповідача відсутня заборгованість за поставлений товар згідно договору поставки № 01/03 від 01.03.2019.

Однак, звертаючись з апеляційної скаргою позивачем в суді апеляційної інстанції, зокрема, було надано видаткові накладні № ФПД:011185 від 01.03.2019 - на суму 35 345,74 грн; № ФПД:013862 від 12.03.2019 - на суму 91 029,79 грн; № ФПД:014730 від 14.03.2019 - на суму 43 786,00 грн; № ФПД:017518 від 27.03.2019 - на суму 18 926,56 грн; № ФПД:018967 від 02.04.2019 - на суму 74654,32 грн; № ФПД:020299 від 09.04.2019 - на суму 73253,24 грн. Загальна сума 336 995,62 грн.

Вказані документи не були предметом дослідження в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, виходячи із правового аналізу чинних норм процесуального законодавства, за загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що були зібрані місцевим господарським судом, піддані оцінці і за результатами оцінки покладені в основу рішення цього суду або відхилені судом. Водночас суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Однак подання сторонами додаткових доказів апеляційному суду обмежено. Додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази, має довести обставини, що об`єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду. Обмеження права на подання доказів в суд апеляційної інстанції покликано активізувати змагальний процес в суді першої інстанції. Його можливо розглядати як своєрідну процесуальну санкцію за невиконання особою, що бере участь у справі, своїх обов`язків по доказуванню в суді першої інстанції (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 916/332/17).

Зі змісту апеляційної скарги, до якої скаржником було приєднано нові докази, вбачається, що позивачем жодними доводами та доказами обставин неможливості подання до суду першої інстанції цих документів не обґрунтовано, клопотання про залучення нових доказів не заявлено.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів, користуючись правами суду першої інстанції в межах повноважень, наданих процесуальним законом апеляційному господарському суду, а також з дотриманням принципів справедливості та балансу інтересів, здійснює розгляд справи за наявними у справі документами з огляду на недоведення позивачем наявності виключного випадку для прийняття до розгляду нових доказів на стадії перегляду справи в апеляційному порядку.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що у відповідності до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження запропоновано надати суду відзив на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ГПК України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство.

Позивачу у строк протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов запропоновано надати суду відповідь на відзив із врахуванням вимог ст. 166 ГПК України, з урахуванням положень ч. 3-6 ст. 165 ГПК України.

Запропоновано відповідачу у строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив (якщо така буде подана) надати суду заперечення на відповідь на відзив.

Після відкриття провадження у справі судом встановлено, що позивачем не надано належним чином завіреної копії договору поставки товару № 01/03 від 01.03.2019, на який останній посилається у позовній заяві. У зв`язку з цим, позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

19.05.2020 позивачем до суду першої інстанції подано заяви про усунення недоліків та зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також було звернуто увагу сторін на необхідності виконання вимог ухвали суду від 21.02.2020 щодо надання письмових пояснень по суті спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 запропоновано позивачу подати письмові уточнення з обґрунтованими розрахунками пені та 3% річних.

23.06.2020 від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона звертає увагу на те, що подані до матеріалів справи видаткові накладні не доводять наявності заборгованості ТОВ ФУД СЕРВІС СОЛЮШНС за отриманий ним товар з огляду на здійснення ним оплати на загальну суму 1 325 345,71 грн.

Вказаний відзив на позовну заяву був надісланий позивачу за поштовою накладною № 0407034977413 та ним отриманий, згідно відомостей з пошукової системи відстеження поштових відправлень АТ Укрпошта , 20.07.2020.

Відповідно до ч. 4 ст. 166 ГПК України відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Згідно ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як вже зазначалось у даній постанові, судом встановлено п`ятиденний строк для подання відповіді на відзив, який спливав 27.07.2020 (понеділок).

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 запропоновано позивачу подати відповідь на відзив. Також зі змісту названого процесуального документа вбачається, що судом в описовій його частині вказано про подання відповідачем відзиву на позовну заяву, в якому останній зазначає про те, що подані позивачем документи не доводять наявність у відповідача заборгованості.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення вказана ухвала суду отримана позивачем 09.07.2020 (а.с. 132).

З урахуванням вищевстановленого, колегія суддів приходить до висновку, що місцевим господарським судом було вчинено усі необхідні дії для забезпечення принципів змагальності сторін, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, однак, позивач не скористався наданим йому процесуальним законом правом на подання відповіді на відзив в межах встановлених судом процесуального строку та, відповідно, не надав усього переліку видаткових накладних, якими б було підтверджено поставку товару на суму вказану ним в позові.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що у відповідності до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції самоусунувся від встановлення дійсних обставин справи та не запропонував позивачу надати роз`яснення щодо суми позову з наданням підтверджуючих документів, - судовою колегією відхиляються, оскільки збирання доказів не є обов`язком господарського суду, а в силу вимог ст. ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається.

Таким чином, аналізуючи оскаржуване рішення суду першої інстанції на предмет дотримання наведених вище завдань та обсягів процесуальних повноважень наданих суду під час розгляду справи в господарському судочинстві, судова колегія констатує, що місцевий господарський суд на підставі вірної оцінки усієї сукупності поданих на його дослідження доказів дійшов цілком обґрунтованих висновків про недоведення позивачем належними засобами доказування обставин наявності заборгованості за поставлений товар в рамках вирішення даного спору.

Водночас, судова колегія звертає увагу на те, що позивач не позбавлений права пред`явити позов про стягнення відповідної заборгованості з урахуванням неподаних у даній справі видаткових накладних.

Відтак, аргументація апеляційної скарги щодо прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи з порушення норм матеріального і процесуального прав, - не знайшла свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 у справі № 910/2226/20 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сергієнка Володимира Івановича на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 у справі №910/2226/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 у справі №910/2226/20 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Фізичну особу-підприємця Сергієнка Володимира Івановича.

4. Справу №910/2226/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець

Повний текст постанови складено 24.11.2020