Рішення

від 02.07.2020 по справі 210/5384/18

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/5384/18

Провадження № 2/210/138/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"02" липня 2020 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді Сільченко В. Є.

при секретарі судового засідання Семко Н. А.,

за участі:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

свідків ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з даним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначила (зокрема), що вона з відповідачем зареєстрували шлюб 22.01.1983 року.

Відповідно до Рішення Апостолівського районного народного суду Дніпропетровської області від 05.03.1990 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було розірвано.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Кодексу про шлюб та сім`ю України, шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану.

Відповідач зареєстрував факт розірвання шлюбу лише 20.02.2018 р .

Відповідач подав Заяву до органів поліції, що вона його начебто пограбувала через 6 днів після того, як вона фактично вивезла свої особисті речі з будинку. За цей час можна було іншим особам вивезти будь яке майно.

Як молодий фахівець,вона 09.04.1994 р. отримала 3 кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яку вона приватизувала05.05.2006 року. Відповідач не приймав участі у приватизації даної квартири, так як на момент приватизації квартири не був там прописаний.

Відповідно до Договору купівлі-продажу квартири від 11.09.2012 року, дана квартира була продана ОСОБА_6 . У п. 1.5 даного Договору вказано, що на продаж квартири отримана письмова згода подружжя, зокрема -відповідача ОСОБА_5 .

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду.

Нею у присутності відповідача, 04.08.2012 р. було дано Завдаток у сумі 5000 доларів США за продаж будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до Договору купівлі - продажу житлового будинку з господарськими будівлями серія ВТВ № 486917 від 12.12.2012 р. було придбано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 у ОСОБА_7 . Даний житловий будинок було оформлено на ОСОБА_5 У п. 4.6 даного Договору вказано, що придбання будинку здійснено за письмовою згодою дружини покупця ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. З ст. 65 СК України, для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Відповідно до Договору дарування права на земельну частку (пай) серія АВА в„– 198867 від 13.03.1999 р. ОСОБА_8 подарувала мені право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності КСП "Дніпро" Апостолівського району с. Марянське Марийської сільської ради, розміром 6,73 в умовних кадастрових гектарів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу на підставі договору дарування.

Факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_9 у будинку за адресою: АДРЕСА_2 з квітня 2012 р, підтверджено Актом від 14.06.2018 року

Під час спільного проживання позивача з відповідачем було на спільні кошти подружжя було придбано за 22000 грн. легковий автомобіль марки ВАЗ 21053 реєстраційний номер НОМЕР_2 (Договір купівлі - продажу № 2661 від 16.01.1996 р.) та причеп "Асканія" за 4131 грн. червоного кольору реєстраційний номер НОМЕР_3 . Вищевказані транспорті засоби було зареєстровано на ОСОБА_5 за письмовою згодою дружини ОСОБА_1 .

Також під час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в інтересах сім`ї ОСОБА_1 взяла кредит у КБ "Приватбанк" на суму 28000 грн. На час припинення шлюбних відносин між позивачем та відповідачем заборгованість по кредитній картці склала 26982 грн. Відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 368 ЦК України, майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Посилалася на інші норми законодавства, надала письмові докази та документи.

Просила позов задовольнити.

Відповідач (представник відповідача) в судовому засіданні позов не визнав. У заяві по суті справи та поясненнях показав, що згідно документів про реєстрацію шлюбу, в них допущено неправильне написання його дати народження, а тому позивач укладала шлюб не з ним, а з іншою особою.

Він вважав, що шлюб між ними розірваний ще від 05.03.1990 року, оскільки, згідно вимог СК України ч.2 ст. 115 СК України, рішення суду про розірвання шлюбу надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану.

Сімейних відносин між ними не було з 1990 року, спільного домашнього господарства та спільного сімейного бюджетувони не вели та не могли вести, оскільки, не були сім`єю.

Акт від 14.06.2018 року щодо визнання факту проживання позивачки в моєму будинку АДРЕСА_2 , засвідчений підписами двох сусідів, з якими у нього раніше неодноразово виникали неприязні відносини, не засвідчений підписом посадової особи житлово-експлуатаційної організації, або голови вуличного комітету.

З 1983 року по квітень 2012 року вони з позивачкою та їх спільними двома малолітніми дітьми проживали в квартирі АДРЕСА_1 .

11.09.2012 року позивачка без будь-якої домовленості з ним продала вказану квартиру. Гроші позивачка витратила на власні потреби.

12.12.2012 року за свої особисті кошти він придбав у свою приватну власність розмір частки 1/1 житловий будинок з господарськими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Будь-яких грошових коштів на купівлю будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 йому не надавала.

Щодо наявної в матеріалах цивільної справи за позовом ОСОБА_1 копії договору про завдаток, складеного від 04.08.2012 року між позивачкою, та ОСОБА_7 , предметом якого був нібито, належний йому житловий будинок АДРЕСА_2 , хоче заперечити та зазначити, що йому про вказаний договір не було ні чого відомо, і взагалі, вважає, що останній є фіктивним, оскільки договір нотаріально не посвідчений та не має ні якого доказового значення.

Щодо поділу належного йому легкового автомобіля марки ВАЗ 2105 реєстраційний номер НОМЕР_4 та причепу легкового В ХТР 81024 реєстраційний номер НОМЕР_3 , то він також заперечує проти виділення його часток, поділу вказаного майна та стягнення з нього на користь позивачки грошових коштів, в рахунок частки належного йому майна, оскільки вказані транспортні засоби, придбані ним за його особисті кошти, не за кошти позивачки, оскільки, сімейного бюджету вони з останньою не вели, так як не проживали однією сім`єю.

Щодо стягнення з нього боргу за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ КБ Приватбанк , то про останній йому нічого невідомо, будь-яких доказів його укладення позивачка не надала. В додатках до позовної заяви, надісланої на його адресу позивачкою ОСОБА_1 міститься лише виписка по картці ПАТ КБ Приватбанк ОСОБА_1 , в якій зазначено кредитний ліміт по картці в розмірі 28 000,00 гри., та витрати на продукти харчування в розмірі 76,10 грн. в магазині Продукти по Гагаріна, 46 , та будь-яких відомостей, щодо боргу у виписці не міститься, а тому вказані обставини жодним чином не доведені позивачем.

Відносини між ним та позивачкою стали нестерпними ітому остання вирішила з`їхати з його будинку, при цьому самовільно вивезла з належного йому житлового будинку належне йому особисте майно та грошові кошти всього на загальну суму 168190,00 грн.

18.03.2015 року, за той час, коли позивач проживала в його житловому будинку, перебувала на його повному утриманні, хоча вони і не були у сімейних відносинах, він придбав у власність земельну ділянку загальною площею 7.6712 га, зареєстровану під кадастровим номером №1220385500:01:039:0001, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 604816012203, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану за адресо: Дніпропетровська обл., Апостолівський р., с/рада Мар`янська, яку вони за фіктивним договором дарування оформили на ОСОБА_1 .

Надалі посилається на відповідні норми права в обґрунтування своєї позиції, просить у позові відмовити.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав, що позивач проживала у АДРЕСА_2 з 2012 по 2017 рік.

У нього поряд проживає донька, він приїздив до неї, то бачив, що вона там проживала.

Сварок між нею та відповідачем не чув та не бачив.

Позивач та відповідач давали йому якийсь акт, він підписав його. В акті нічого не було написано, він думав, що то акт по землі чи по воді.

Суд, вислухавши пояснення позивача, її представника, представника відповідача, покази свідка, допитаного в судовому засіданні, та дослідивши письмові докази, документи та матеріали, що надані сторонами, витребувані судом за їх клопотаннями та долучені до матеріалів провадження, доходить наступних висновків:

Сторонами у справі не оспорюється, що рішенням Апостолівського районного народного суду від 05.03.1990 року було розірвано шлюб між позивачем та відповідачем (а.с.12).

При цьому, реєстрація вказаного судового рішення та розірвання шлюбу відбулася тільки 20.02.2018 року, що також не оспорюється сторонами (а.с.13, 14).

Згідно ст.44 Кодексу України про шлюб та сім`ю, який діяв на момент винесення вказаного рішення, шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану.

Таким чином, з моменту винесення вищевказаного рішення і до 27.07.2010 року, коли Кодекс України про шлюб та сім`ю втратив чинність, шлюб між позивачем та відповідачем припиненим не був.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача про обов`язок суду направити до органів РАЦС копію рішення суду про розірвання шлюбу, передбачений ч.2 ст.115 СК України, оскільки вказаний обов`язок суду встановлений змінами до Сімейного Кодексу України тільки 01.07.2010 року.

Більш того, в редакції СК України, що діяла з моменту його прийняття до 01.07.2010 року було передбачено, що розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бути зареєстроване в державному органі реєстрації актів цивільного стану, за заявою колишньої дружини або чоловіка, що ані позивачем, ані відповідачем здійснено не було.

Таким чином, суд доходить до висновку, що шлюб між позивачем та відповідачем було припинено саме 20.02.2018 року.

Окрім того, незалежно від часу розірвання шлюбу, суд доходить до висновку про те, що позивач та відповідач з 05.03.1990 року по 14.02.2018 року проживали однією сім`єю, як чоловік та дружина, вели спільне господарство, тощо, виходячи з наступного:

Як вбачається зі свідчень свідка ОСОБА_4 , позивач та відповідач проживали разом, однією сім`єю, як чоловік та дружина, у АДРЕСА_2 з 2012 по 2017 рік.

Сварок між ними не бачив, відвідував свій сусідній з ними будинок регулярно.

Цей же факт підтверджується актом, підписаним вказаним свідком а також ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (а.с.15).

При цьому, суд критично сприймає свідчення ОСОБА_4 щодо того, що він ніби то підписував чистий бланк, оскільки підписи осіб у вказаному акті складаються з безпосередньо підпису та зазначення прізвища та ініціалів, виконаних самою особою, що підписує акт, і вказані підписи розміщено у спеціально призначеному та виділеному рядками та написом Підписи місці бланку.

Тобто, у випадку підписання свідком пустого аркушу паперу розташування його підпису в подальшому точно у призначеному для цього місці заповненого акту суд вважає таким, що не відповідає критеріям поза розумного сумніву .

Крім того, згідно талонів-повідомлень, відповідей, висновків за матеріалами ЖЄО Металургійного ВП КВП ГУПН у Дніпропетровській області (а.с.77-88), неодноразово зазначається про факти сімейних (саме сімейних!) сварок та конфліктів між позивачем та відповідачем, з застосуванням при цьому стосовно них визначень чоловік та дружина .

Крім того, згідно договору купівлі-продажу квартири від 11.09.2012 року, у п.1.5 нотаріусом зазначено щодо перевірки згоди другого з подружжя на укладання даної угоди та другим у подружжі вказано саме відповідача ОСОБА_5 (а.с.17).

Отже, відповідач ОСОБА_5 був присутнім при укладанні даної угоди і був обізнаним проти визнання його чоловіком позивача та не заперечував цього факту, оскільки згоду надав.

Крім того, він же був присутнім при наданні завдатку за купівлю будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується його рукописним записом на звороті Угоди про завдаток від 08.08.2012 року (а.с.18).

При цьому, суд не приймає до уваги його позицію щодо того, що вказаний запис йому не належить і про вказаний завдаток він нічого не знає, оскільки відповідач належним чином в порядку ст.81 ЦПК України вказаний факт доказами не довів, клопотання про проведення дослідження чи проведення експертизи вказаного напису на предмет належності йому не заявив, інших доказів не надав.

Крім того, згідно договору купівлі-продажу вказаного вище будинку від 12.12.2012 року (а.с.21), у п.4.6 договору зазначається про отримання згоди на купівлю даного будинку у дружини покупця ОСОБА_5 (відповідача) - ОСОБА_1 (позивача).

Договір підписаний самим відповідачам, і, отже, він не міг не знати при його укладанні та підписанні, що позивач зазначена у договорі саме як його дружина і не заперечував проти цього.

Окрім того, сам по собі факт присутності обох - і позивача, і відповідача, при укладанні всіх вказаних договорів та угод свідчить саме про їх спільне ведення господарства, участі в укладанні суттєвих для сім`ї угод, спільного розпорядження майном сім`ї і, отже, беззастережно підтверджує сам факт їх проживання однією сім`єю.

Крім того, поза розумним сумнівом, факт спільного проживання двох осіб протягом 28 років після винесення судового рішення про розірвання шлюбу за однією адресою, спільно, які при цьому спільно розпоряджаються сімейним майном, здійснюють за спільною згодою (згідно тексту договорів) розпорядження нерухомим майном, його придбання та продаж, спільно та одночасно змінюють місце проживання та продовжують жити після цього за однією адресою, на переконання суду беззаперечно свідчить про факт проживання позивача та відповідача з 05.03.1990 року по 14.02.2018 року однією сім`єю, як чоловік та дружина, незалежно від наявності чи відсутності зареєстрованого шлюбу між ними.

Таким чином, суд доходить одночасно до висновків про те, що шлюб між позивачем та відповідачем було припинено тільки 20.02.2018 року і увесь час з 05.03.1990 року по 14.02.2018 року позивач та відповідач проживали спільно, однією сім`єю, як чоловік та дружина.

За таких обставин, питання про розподіл спільного майна подружжя суд вирішує з урахуванням презумпції спільної власності майна подружжя, набутого під час шлюбу.

Згідно ч.ч.1,2 ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Крім того, згідно ч.1 ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності (…).

Таким чином, суд доходить до висновку, що усе майно, про розділ якого просить позивач, набуто позивачем та відповідачем під час шлюбу, і, отже, є спільною сумісною власністю подружжя, у зв`язку з чим підлягає поділу, а позовна заява в даній частині - задоволенню.

При цьому суд доходить до висновку про безпідставність позовних вимог щодо збільшення частки позивача у долі спільно придбаного у шлюбі майна, оскільки ч.1 ст. 60 СК України встановлює, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Таким чином, посилання позивача на те, що відповідач не мав постійного місця роботи і, отже, не приймав участь у придбанні вказаного майна, його утриманні, веденні домашнього господарства, тощо суд не приймає до уваги.

Крім того, вказана позиція спростовується наданою відповідачем копіює паспорту для виїзду за кордон з численними відмітками щодо виїзду за межі України на роботу.

Вказані дані позивачем належними та допустимими доказами не спростовано.

Згідно ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, суд доходить до висновку про необхідність визначення рівних часток позивача та відповідача у праві власності на майно, яке позивач вважає за необхідне розділити згідно позовних вимог.

Разом з тим, суд доходить до висновку про необхідність відмови в позові в частині розподілу боргу за взятим нею кредитом у ПАТ КБ Приватбанк , оскільки позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що вказані кредитні кошти використовувалися відповідачем або на його утримання, або для спільних потреб подружжя.

Таким чином, позивачем щодо даної позовної вимоги не виконано обов`язок доказування згідно ст.81 ЦПК України, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову в даній частині.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, судовий збір за подачу даного позову складає 955,38 грн. Окрім того, позивачкою проведено експертизу та отримано висновок з оцінки майна - житловий будинок, автомобіль. Так,позивачкою витрачено на отримання висновку 1150 грн.

На підставі викладеного, враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, слід дійти висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 477,69 грн.; суму витрат за проведення оцінки у розмірі 575 (п`ятсот сімдесят п`ять) гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 79-82, 141, 265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя, а саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_5 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_6 , наступне майно:

-Житловий будинок з господарськими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який складається з 2/3 шл. літі, 1/3 цегла житлового будинку А-1, загальною площею 80,4 кв. м., житловою площею 60,2кв.м., літньої кухні Б, гаражу Г, сараю Д, погрібу Е, 1 огорожі, І вимощеня, 2 ворота та розташований на земельній ділянці площею 0,0451 га, кадастровий номер 1211000000:02:105:0024, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель вартістю 131910 грн.;

-Легковий автомобіль ВАЗ 2105, державний реєстраційний номер НОМЕР_7 вартістю11064 грн.;

-Причеп легковий - В ХТР 81024 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , вартістю 4131 грн.

Розділити майно подружжя, яке є спільною сумісною власністю у такому порядку:

-Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_5 , право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який складається з 2/3 шл. літі, 1/3 цегла житлового будинку А-1, загальною площею 80,4 кв. м., житловою площею 60,2кв.м., літньої кухні Б, гаражу Г, сараю Д, погрібу Е, 1 огорожі, І вимощеня, 2 ворота та розташований на земельній ділянці площею 0,0451 га, кадастровий номер 1211000000:02:105:0024, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель.

-Визнати за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_6 , право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який складається з 2/3 шл. літі, 1/3 цегла житлового будинку А-1, загальною площею 80,4 кв. м., житловою площею 60,2кв.м., літньої кухні Б, гаражу Г, сараю Д, погрібу Е, 1 огорожі, І вимощеня, 2 ворота та розташований на земельній ділянці площею 0,0451 га, кадастровий номер 1211000000:02:105:0024, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель.

Залишити у власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_6 , наступне майно:

-Легковий автомобіль ВАЗ 2105, державний реєстраційний номер НОМЕР_7 вартістю11064 грн.;

-Причеп легковий - В ХТР 81024 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , вартістю 4131 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_5 , вартість 1/2 частини легкового автомобіля ВАЗ 2105, державний реєстраційний номер НОМЕР_7 , що складає 5532 (п`ять тисяч п`ятсот тридцять дві) гривні.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_5 , вартість 1/2 частини причепу легкового - В ХТР 81024, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , що складає 2065 (дві тисячі шістдесят п`ять) гривень 50 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_5 , сплачений судовий збір у розмірі 477,69 грн. (чотириста сімдесят сім гривень шістдесят дев`ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_5 суму витрат за проведення оцінки у розмірі 575 (п`ятсот сімдесят п`ять) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів в порядку, передбаченому статтею 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складно та підписано суддею 16.07.2020 року.

Суддя: В. Є. Сільченко