Рішення

від 07.08.2020 по справі 279/418/20

КОРОСТЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

вул. Сосновського,38 м. Коростень Коростенський район Житомирська область Україна 11500

провадження №2/279/1095/20

Справа № 279/418/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2020 року м.Коростень Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Волкової Н.Я., з секретарем Прокопчук І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу №279/418/20 за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Грушевського,36 про визнання відмови в наданні інформації протиправною, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, зазначивши, що 04.12.2019 року було проведено державну реєстрацію ОСББ Грушевського 36 . 09.12.2019 року позивач направив до відповідача запит про надання інформації, в якому просив надати завірені копії Статуту відповідача, протоколу засіданні ініціативної групи, реєстру співвласників будинку, протоколу установчих зборів співвласників будинку, листків письмового опитування співвласників будинку щодо питань, які були винесені на розгляд установчих зборів, повідомити про підстави внесення до ЕДРЮФОПГФ інформації про ОСОБА_2 як підписанта, причини відсутності в ЕДРЮФОПГФ інформації щодо обмежень повноважень голови ОСББ. Запит направлено 09.12.2019 року, отримано відповідачем 20.12.2019 року. 08.01.2010 року позивачем отримано відповідь, зміст якої свідчить про те, що його запит відповідач фактично не розглядав, в наданні запитуваної інформації відмовив. Відповідач послався на відсутність в його розпорядженні інформації про власника квартири АДРЕСА_1 , що він не є суб`єктом владних повноважень та розпорядником публічної інформації. Таку відмову позивач вважає протиправною, посилаючись на положення Закону України Про інформацію . Вказав, що в запиті він не посилався на положення Закону України Про доступ до публічної інформації . Оскільки позивач отримував повідомлення про проведення установчих зборів, відповідач обізнаний про нього як власника. Відповідач, відмовляючи позивачеві в наданні інформації, обмежує його право на подальший судовий захист порушеного права, оскільки не дає можливості сформувати доказову базу.

Просив визнати відмову відповідача в наданні інформації та завірених копії документів протиправною, зобов`язати надати запитувані документи на інформацію.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги відповідач вважає безпідставними, оскільки на запит позивача 27.12.2019 року за №1 йому була надана відповідь, в якій роз`яснено, що співвласниками багатоквартирного будинку є власники квартир та нежитлових приміщень в багатоквартирному будинку, ОСББ - юридична особа, створена власниками, що на день створення ОСББ ним не було надано правовстановлюючих документів, які підтверджували його право власності на квартиру АДРЕСА_1 , про що було складено відповідний акт, що право отримувати інформацію щодо створення та діяльності ОСББ має співвласник будинку, запитувані документи містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими та загальнодоступними. У відповіді позивачеві було роз`яснено можливість отримання інформації у відкритому доступі та інформації, що стосується господарської діяльності відповідача після надання підтвердження власності на квартиру, оскільки право на отримання такої інформації має співвласник, що позивач не підтвердив, тому документи, що стосуються господарської діяльності та містять персональні дані членів ОСББ, на поширення якої такі члени дозволу не надавали, надані не були. Статус позивача (власник, орендар, тимчасовий користувач) відповідачеві не відомий, своє членство в ОСББ він не підтвердив. Такі документи не представлено і суду. Запитувана позивачем інформація згідно ст.21 Закону України Про інформацію є службовою. Відповідач не обмежує права позивача, тому його вимоги є безпідставними.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначено про те, що оскільки подані відповідачем копії доказів ним не засвідчені, такі докази є недопустимими. Посилання відповідача про необізнаність про те, що він є власником квартири, спростовується попередженням відповідача на його ім`я про наявність боргу за послуги з утримання будинку. Позивач не заперечує факт відмови надати відповідачеві копії правовстановлюючих документів на квартиру, така інформація є у відкритому доступі, суду такі документи подано. Запитувана ним інформація не має статусу службової. Відповідач за своїм статусом є юридичною особою приватного права. В п.4 резолютивної частини відповіді на відзив заявив вимогу, яка не підлягає розгляду та вирішенню в порядку цивільного процесу.

Крім цього, позивач надав додаткові письмові пояснення, в яких просив продовжити розгляд справи.

Враховуючи пояснення сторін, викладені в їх заявах по суті справи, дослідивши письмові докази та проаналізувавши їх в сукупності, суд дійшов висновку про наступне :

Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо права на отримання інформації. Свої вимоги позивач обґрунтовує положеннями ст.34 Конституції України, Закону України Про інформацію від 02.10.1992 р. №2657-ХІІ, посилаючись на те, що йому безпідставно було відмовлено в наданні інформації. Відповідач заперечує доводи позивача, посилаюсь на те, що запитувана інформація носила характер службової, стосується господарської діяльності, містить персональну інформацію членів ОСББ.

Відповідно до ст.34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в будь-який інший спосіб - на свій вибір. Підстави та порядок обмеження вказаного права визначено частиною 3 ст.34 Конституції України. Офіційне тлумачення вказаної норми дано Конституційним Судом в Рішенні в справі №2-рп/2012 від 20.01.2012.

Вказаним Рішенням КСУ зазначив (п.3.2), що інформацією про фізичну особу є відомості чи сукупність відомостей про таку особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (частина перша статті 11 Закону № 2657).

За порядком доступу інформація поділяється на відкриту та з обмеженим доступом (частина перша статті 20 Закону № 2657). Відкритою є будь-яка інформація, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом (частина друга статті 20 Закону № 2657). Зокрема, відкритою є публічна інформація, крім випадків, встановлених законом, яка відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених законом (частина перша статті 1 Закону № 2939).

Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частини перша, друга статті 21 Закону № 2657).

До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження (частина друга статті 11 Закону № 2657). Конституційний Суд України в абзаці першому пункту 1 резолютивної частини Рішення від 30 жовтня 1997 року № 5-зп відніс до конфіденційної інформації про фізичну особу, крім вказаної, ще й відомості про її майновий стан та інші персональні дані. Таким чином, Конституційний Суд України вважає, що перелік даних про особу, які визнаються як конфіденційна інформація, не є вичерпним.

Як зазначив КСУ у вказаному рішення (п. 4), згідно з частинами першою, другою статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Цим конституційним положенням відповідають приписи Цивільного кодексу України, якими встановлено, що фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію (абзац перший частини першої статті 302).

Таке конституційне та законодавче регулювання права особи вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію узгоджується із Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року, яким визначено, що кожна людина має право на вільне вираження свого погляду; це право включає свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими способами на свій вибір (пункт 2 статті 19).

Однією з гарантій реалізації конституційних прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації є законодавче закріплення права кожного на доступ до інформації, яке згідно зі статтею 5 Закону № 2939 забезпечується систематичним та оперативним оприлюдненням інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах та будь-яким іншим способом, а також шляхом надання інформації на запити.

Разом з тим відповідно до частини третьої статті 34 Конституції України здійснення прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Таке конституційне обмеження прав особи збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію узгоджується з положеннями пункту 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, в яких зазначено, що при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Таким чином, Конституцією України визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких законами України може передбачатися обмеження прав особи на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації, оскільки реалізація цих прав не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (абзац другий статті 5 Закону № 2657), у тому числі й конституційне право особи на невтручання в її особисте і сімейне життя, встановлене частиною першою статті 32 Основного Закону України.

Даючи офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 32 Конституції України у системному зв`язку з частиною другою статті 34 цієї Конституції, Конституційний Суд України дійшов висновку, що збирання, зберігання, використання та поширення державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням в її особисте та сімейне життя, яке допускається винятково у визначених законом випадках і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У вказаному Рішенні КСУ дійшов висновків про те, що в аспекті конституційного подання положення частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України слід розуміти так: - інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов`язані з особою та членами її сім`ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною; - збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації врегульовано Законом України Про інформацію від 02.10.1992 р. №2657-ХІІ (далі: Закон) .

Згідно ст.4 вказаного Закону фізичні та юридичні особи є суб`єктами інформаційних відносин. Згідно ст.5 Закону визначає, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя ст.6 ч.2 Закону). Статтею 7 Закону передбачено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію. Право на інформацію, створену в процесі діяльності фізичної чи юридичної особи, суб`єкта владних повноважень або за рахунок фізичної чи юридичної особи, Державного бюджету України, місцевого бюджету, охороняється в порядку, визначеному законом.

Згідно ст.20 Закону за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом, якою відповідно до ст.21 Закону є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов`язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.

Згідно наявних у справі письмових доказів позивач звернувся до відповідача з вимогою про надання йому інформації щодо утворення, реєстрації та діяльності відповідача в багатоквартирному будинку, одним із співвласників якого є позивач. В надані запитуваної інформації позивачеві було відмовлено з тих підстав, що частина інформації є загальнодоступною, а щодо отримання іншої частини інформації, то позивач не підтвердив своє право співвласника будинку, така інформація є службовою та конфіденційною.

Вказані доводи суд визнає необґрунтованими, оскільки можливість отримання інформації з іншого джерела не є підставою для відмови в її наданні особою, якій було адресовано запит, відповідачем нараховується оплата за надані відповідачеві послуги, що свідчить про те, що відповідач визнає його членом об`єднання співвласників. Підстави для віднесення запитуваної інформації до конфіденційної та службової не встановлені.

Відмова в наданні запитуваної інформації перешкоджає позивачеві в реалізації його прав, одним з яких може бути право на звернення до суду за захистом свого права, що потребує відповідного обґрунтування.

За таких обставин, суд визнає доводи позовної заяви обґрунтованими та задовольняє.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, несплачений ним судовий збір стягується з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.263-265 ЦПК України, ст. ст.34 Конституції України, Законом України Про інформацію від 02.10.1992 р. №2657-ХІІ,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Відмову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Грушевського,36 надати ОСОБА_1 інформацію відповідно до його заяви від 09.12.2019 року незаконною.

Зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Грушевського,36 надати ОСОБА_1 інформацію відповідно до його заяви від 09.12.2019 року.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Грушевського,36 судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано .

Сторони та учасники:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Грушевського,36 , місце знаходження: м.Коростень, вул.Грушевського, 36, ЄДРПОУ 43382396.

Суддя Волкова Н.Я.

копія згідно оригіналу