Рішення

від 03.08.2020 по справі 120/754/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

03 серпня 2020 р. Справа № 120/754/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

розглянувши письмово в місті Вінниці адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Вінницькій області

про визнання дій протиправними, скасування рішення та відшкодування матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області, у якому просив суд:

- визнати протиправними дії центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (до 19.06.2019 року - Головного управління ДФС у Вінницькій області, після - Головного управління ДПС у Вінницькій області) щодо нарахування ОСОБА_1 як самозайнятій особі сум Єдиного соціального внеску до сплати за період з червня 2017 року по дату винесення рішення у справі та скасувати нарахування ОСОБА_1 як самозайнятій особі сум Єдиного соціального внеску до сплати за минулий період: за 2017 рік у сумі 8448,00 грн, за 1-й квартал 2018 року - у сумі 2457,18 грн, за 2-й квартал 2018 року - у сумі 2457,18 грн, за 3-й квартал 2018 року. - у сумі 2457.18 грн, за 4-й квартал 2018 року - у сумі 2457,18 грн, за 1-й квартал 2019 року - у сумі 2754.18 грн, за 2-й квартал 2019 року - у сумі 2754,18 грн, за 3-й квартал 2019 року - у сумі 2754.18 грн, за 4-й квартал 2019 року - у сумі 2754,18 грн, нарахування за 1-й квартал 2020 року та зобов`язати Головне управління ДПС у Вінницькій області не вчиняти такі протиправні дії у майбутньому;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 21.12.2018 року №Ф-9240-17-У;

- стягнути з Відповідачів солідарно на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 10706,65 грн (десять тисяч сімсот шість гривень 65 копійок), заподіяну протиправними рішенням центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що є адвокатом, але не є самозайнятою особою, оскільки є працівником в межах своєї діяльності. Починаючи з 2017 року позивач здійснює діяльність у формі адвокатського бюро, а саме, є його керівником. Також з 2017 року адвокатським бюро за нього сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. За таких обставин позивач вважає вимогу, якою визначено суму ЄСВ само зайнятій особі, протиправною та просить її скасувати.

Ухвалою суду від 02.03.20 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання дій протиправними, скасування рішення та відшкодування матеріальної шкоди залишено без руху.

16.03.2020 року недоліки позовної заяви позивачем усунено.

Ухвалою суду від 02.03.20 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено її розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

21.04.2020 року надійшов відзив, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову вказуючи, що за позивачем рахується борг по єдиному внеску. Зазначає, що згідно реєстраційних даних ОСОБА_1 являється особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність, відтак, має сплачувати ЄСВ. На підставі інформації, отриманої від Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області стосовно фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність на території Вінницької області та включені до відповідних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, зокрема в Єдиному реєстрі адвокатів України виявлено, що ОСОБА_1 є адвокатом, який здійснює незалежну професійну діяльність. Також вказує, що ФОП та особи, які провадять незалежну професійну діяльність та одночасно є найманими працівниками (застрахованими особами), не звільняються від сплати ЄВ за себе. Відтак, прийняте рішення, яким визначено суму внеску є правомірним.

Ухвалою від 03.08.2020 року клопотання представника позивача про зменшення розміру позовних вимог - задоволено. Позовну заяву в частині стягнення з Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у сумі 10706,65 грн (десять тисяч сімсот шість гривень 65 коп.) - залишити без розгляду. В іншій частині позовних вимог продовжити судовий розгляд.

Дослідивши адміністративну справу, оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є адвокатом з 2004 року.

22.12.2016 року ОСОБА_1 зареєструвався як самозайнята особа за ознакою незалежної професійної діяльності - адвокат.

01 березня 2017 року Позивачем було засновано та зареєстровано як юридичну особу Адвокатське бюро Жуковський і партнери (код за ЄДРПОУ-41181418) та відповідно до наказу №01-К від 01.03.2017 року приступив до виконання обов`язків керівника Бюро без виплати винагороди. З 14 червня 2017 року АБ Жуковський і партнери почало здійснювати господарську діяльність як юридична особа, а ОСОБА_1 здійснював свою діяльність як адвокат через вищезазначене Адвокатське бюро при цьому, перебуваючи з Бюро у трудових відносинах.

21.12.2018 року до позивача контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № ф-924017-у.

Не погоджуючись з вказаною вимогою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі Закон № 2464-VІ), єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону № 2464-VІ.

Так, особи, які провадять в тому числі адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з пункту 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ до платників єдиного внеску.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, слід зауважити, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак, не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

У свою чергу, положеннями статті 65 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Для взяття на облік фізичної особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, така особа повинна подати заяву та документи особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем постійного проживання.

Аналогічний порядок реєстрації самозайнятої особи передбачений розділом VI Порядку обліку платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588 (далі - Порядок №1588).

Так, підпунктом 1 пункту 6.7 розділу VI Порядку №1588 передбачено, що для взяття на облік фізична особа, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, у строк 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, зобов`язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання:

- заяву за формою №5-ОПП;

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, якщо заявник є адвокатом, який провадить адвокатську діяльність індивідуально;

Аналіз викладених норм свідчить про те, що реєстрація фізичної особи як самозайнятої, проводиться на підставі відповідної заяви та доданих до неї документів, які подаються такою особою до контролюючого органу за місцем постійного проживання.

Окремо слід вказати, що правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №5076-VI, адвокат це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно частини третьої статті 4 Закону №5076-VI, адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Частиною першою статті 6 Закону №5076-VI передбачено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (ч. 1 ст. 13 Закону).

Водночас, положення статті 14 Закону №5076-VI визначають, що адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив.

Державна реєстрація адвокатського бюро здійснюється у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Адвокатське бюро має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням.

Про створення, реорганізацію або ліквідацію адвокатського бюро адвокат, який створив адвокатське бюро, протягом трьох днів з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців письмово повідомляє відповідну раду адвокатів регіону.

Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське бюро.

Адвокатське бюро може залучати до виконання укладених бюро договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське бюро зобов`язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

Із вищевикладеного видно, що адвокат є самозайнятою особою, якщо він здійснює адвокатську діяльність індивідуально. В свою чергу, адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Слід вказати, що законом не передбачено обов`язкового здійснення індивідуальної адвокатської діяльності керівником адвокатського бюро.

Як видно із матеріалів справи, рішенням учасника Адвокатського бюро Жуковський і Партнери №1 від 28.02.2017 року, у відповідності до Статуту Адвокатського бюро Жуковський і Партнери , покладено виконання обов`язків керуючого бюро на ОСОБА_1 . Окрім того, згідно відомостей про нарахування заробітної плати, адвокатським бюро ОСОБА_1 нараховувалась заробітна плата, з якої сплачувалось ЄСВ.

Окремо слід вказати й на те, що відповідачем не надано доказів, що ОСОБА_1 займається професійною незалежною діяльністю та здійснення адвокатської діяльності індивідуально, та отримує дохід від такої.

Таким чином, позивач не є самозайнятою особою, а реалізує своє право на заняття адвокатською діяльністю як особа, яка працює на посаді в адвокатському бюро та отримує заробітну плату, з якої сплачується ЄСВ. Відтак, відповідачем нараховано позивачу ЄСВ за відсутності на те правових підстав.

При вирішені цього спору суд керується також положеннями частини другої статті 77 КАС України, згідно яких, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо вимоги зобов`язання Головного управління ДПС у Вінницькій області не нараховувати ОСОБА_1 як самозайнятій особі сум Єдиного соціального внеску у майбутньому, суд зазначає, що вона є передчасною, та не підлягає задоволенню, оскільки судовому захисту підлягають тільки порушені права.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується такими мотивами.

Статтею 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (ч. 3 статті 134 КАС України ).

У силу частини 3 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Як свідчать матеріали справи, в підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано договір про надання правової допомоги №01-20 та орієнтовний розрахунок судових витрат на момент подання позовної заяви, у якому зазначено витрати на професійно правничу допомогу - 5000 грн.

Будь яких інших доказів понесених витрат на правову допомогу позивачем не надано.

Крім того, згідно з позицією, сформульованою Верховним Судом у постанові від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне приведення укладених до 15 грудня 2017 року договорів у відповідність до вимог діючого КАС України та доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року №481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення", зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за № 1686/24218.

Враховуючи те, що наданими до суду документами обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що судові витрати на правову допомогу з відповідача суб`єкта владних повноважень не підлягають стягненню.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Стосовно вирішення питання про компенсацію витрат на правничу допомогу Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Аналогічна правова позиція висловлена у поставі Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року по справі №813/4989/17.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити.

Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Вінницькій області та Головного управління ДПС у Вінницькій області щодо нарахування ОСОБА_1 як самозайнятій особі сум Єдиного соціального внеску до сплати за період з червня 2017 року по дату звернення до суду із цим позовом.

Скасувати нарахування ОСОБА_1 як самозайнятій особі сум Єдиного соціального внеску до сплати за минулий період: за 2017 рік у сумі 8448,00 грн, за 1-й квартал 2018 року - у сумі 2457,18 грн, за 2-й квартал 2018 року - у сумі 2457,18 грн, за 3-й квартал 2018 року. - у сумі 2457.18 грн, за 4-й квартал 2018 року - у сумі 2457,18 грн, за 1-й квартал 2019 року - у сумі 2754.18 грн, за 2-й квартал 2019 року - у сумі 2754,18 грн, за 3-й квартал 2019 року - у сумі 2754.18 грн, за 4-й квартал 2019 року - у сумі 2754,18 грн, нарахування за 1-й квартал 2020 року.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 21.12.2018 року №Ф-9240-17-У.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду з цим позовом судовий збір у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 (який зареєстрований та мешкає: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління ДПС у Вінницькій області (21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 код за ЄДРПОУ-43142454, (0432) 59-23-01; факс - 59-23-10, електронна пошта: vin.official@tax.gov.ua)

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар