Рішення

від 16.07.2020 по справі 160/13245/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року Справа № 160/13245/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Царікової О.В.,

Секретар судового засідання Безрученко К.В.,

за участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):

Представника позивача Тиховліса В.Р.,

Представника відповідача Єгорова А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Август Пром до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Август Пром до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2019 № 0004124614, прийнятого Офісом великих платників податків Державної податкової служби;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2019 № 0004084614, прийнятого Офісом великих платників податків Державної податкової служби.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що вказані податкові повідомлення-рішення винесені необґрунтовано, без урахування податковим органом всіх обставин, що мають значення для винесення рішення, тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року відкрито провадження у справі № 160/13245/19, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30 січня 2020 року. Останнє судове засідання відбулося 16 липня 2020 року.

29 січня 2020 року (вх. № 6439/20) представником відповідача наданий відзив на позовну заяву, в якому останнім викладені заперечення проти позовних вимог та вказано, що під час проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача було встановлено ряд порушень податкового законодавства, які зафіксовані в акті перевірки від 09.10.2019 № 2/28-10-50-12/39176765, з урахуванням чого податковим органом правомірно винесені податкові повідомлення-рішення від 05.11.2019: № 0004124614, № 0004084614.

10 лютого 2020 року (вх. № 9157/20) представником відповідача надано додаткові пояснення, в яких зазначено, що фактично позивачем здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної операції із ПП Гармсель , що фактично не здійснювалася із зазначеним контрагентом, оскільки останній не має належної ресурсної бази для здійснення задекларованих господарських операцій.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року зобов`язано Приватне підприємство Гармсель (ідентифікаційний код 42287242, вул. Повітрофлотська, буд. 2А, офіс 44, м. Дніпро, 49017) надати до суду документи щодо походження товару, який був поставлений ТОВ Август Пром на підставі договору поставки від 01.09.2018 № 1/09 та інформацію стосовно того, хто є виробником зазначеного товару; документи на підтвердження місцезнаходження потужностей/ приміщень ПП Гармсель за адресами, що зазначені у товарно- транспортних та видаткових накладних, якими оформлене транспортування товару від ПП Гармсель до ТОВ Август Пром в графі пункт навантаження; документи, на підтвердження наявності у ПП Гармсель складських приміщень для зберігання поставленого ТОВ Август Пром товару; документи на підтвердження кількості працюючих на підприємстві ПП Гармсель у період взаємовідносин із ТОВ Август Пром ; документи щодо придбання та прибуткування товару, поставленого ТОВ Август Пром на підставі договору поставки від 01.09.2018 № 1/09; документи на підтвердження наявності основних засобів; документи щодо оплати поставленого ТОВ Август Пром на підставі договору поставки від 01.09.2018 № 1/09 товару; інформацію та документи стосовно відображення вказаних господарських операцій за результатами взаємодії з ТОВ Август Пром на підставі договору постачання від 01.09.2018 № 1/09 у податковій звітності постачальника та сплати постачальником ПДВ за наслідками вказаних господарських операцій до бюджету. Проте, витребувані судом докумети до суду не надійшли.

04 травня 2020 року (вх. № 27093/20) представником відповідача надано додаткові пояснення, в яких зазначено, що контрагента позивача ПП Гармсель 03.01.2020 внесено до облікової картки суб`єкта фіктивного підприємництва, у зв`язку з тим, що 03.01.2020 зазначене підприємство було зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

У судовому засіданні 16 липня 2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача заперечив проти позову, просив суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Август Пром (код ЄДРПОУ 39176765) перебуває на обліку в Дніпропетровському управлінні Офісу великих платників податків ДПС та відповідно до свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ від 24.02.2016 № 200255291 є платником податку на додану вартість, а також є платником податку на прибуток.

На підставі наказу Офісу великих платників податку ДПС від 27.09.2019 року №194 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Август Пром , згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.1 п. 78.1 ст. 78, пп. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України.

Відповідно до приписів п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та наказу Офісу великих платників податків ДФС від 27.09.2019 №194 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Август Пром» , надісланого разом із повідомленням про проведення перевірки від 27.09.2019 №2/28-10-50-12 засобами поштового зв`язку та отриманого позивачем 04.10.2019, головним державним ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств житлово-комунального господарства та інших галузей Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДПС Столєтовою Л.В. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Август Пром" з питання дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні при взаємовідносинах з ПП "Гармсель" (код ЄДРПОУ 42287242) за жовтень, листопад 2018 року показників декларації з податку на додану вартість та за 2018 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 09.10.2019 № 2/28-10-50-12/39176765 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Август Пром , код за ЄДРПОУ 39176765, з питання дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні при взаємовідносинах з ПП Гармсель (код ЄДРПОУ 42287242) за жовтень, листопад 2018 року показників декларації з податку на додану вартість та за 2018 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств .

Згідно з висновками означеного акта контролюючим органом встановлено порушення позивачем приписів:

- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, абз. в п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21) у сумі 3574861,62 грн у листопаді 2018 року;

- п.п. 14.1.13, п.п. 14.1.202 п. 14.1, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток за 2018 рік на суму 3860850,56 грн.

Висновки означеного акта перевірки обґрунтовані тим, що в ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, які призвели до завищення ТОВ Август Пром від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у листопаді 2018 року на суму 3574861,62, а також заниження ним податку на прибуток приватних підприємств за 2018 рік на суму 3860850,56 грн, внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними контрагентом позивача - ПП Гармсель (стара назва - ПП Сіндекс ), оскільки правочини, укладені з цим суб`єктом господарювання, не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, а отримана нібито за цими правочинами сільськогосподарська продукція фактично отримана ТОВ Август Пром безоплатно від невстановлених осіб, а тому її вартість мала бути віднесена до складу доходів позивача відповідного періоду, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток. Однак, фактично позивачем цього зроблено не було, що і привело до заниження податку на прибуток. З аналізу баз даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних податкової звітності не встановлено придбання ПП Сіндекс (ПП Гармсель ) послуг по оренді складських приміщень та іншого майна для зберігання сільськогосподарської продукції та придбання автотранспортних послуг по її перевезенню. ТОВ Август Пром документально не підтверджено реальність вказаних господарських операцій із ПП Сіндекс (ПП Гармсель ), оскільки не надано, зокрема, сертифікати або паспорти якості на поставлений товар, в той час, як умовами договорів з цим контрагентом передбачено, що сільськогосподарська продукція, яка постачається, має відповідати ГОСТ, ДСТУ або ТУ, а якість має бути підтверджена відповідними товаросупроводжувальними документами, що надаються разом із товаром. Сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб`єктів господарювання в ланцюгу руху товару по ПП Сіндекс (ПП Гармсель ), свідчить про те, що метою їх функціонування є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди.

На підставі акта перевірки від 09.12.2019 № 2/28-10-50-12/39176765 Офісом великих платників податків ДПС винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 05.11.2019 № 0004124614 про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 3574862 грн;

- від 05.11.2019 № 0004084614 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5791277 грн., з яких основний платіж у розмірі 3860851,00 грн, за штрафними ( фінансовими) санкціями у розмірі 1930426,00 грн.

Не погодившись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з означеним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п. 14.1.181п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПК України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Пунктами 44.1, 44.2, 42.3 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 135.1 статті 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до ст.3 розділу 1 Національного положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за № 336/22868 (далі - НП (С)БО № 1 доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

За змістом приписів п.5 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (далі - П(С)БО 15) дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Відповідно до п.7 П(С)БО 15 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи. До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Пунктом 21 П(С)БО 15 визначено, що дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

За змістом приписів п.п. 14.1.13 п.14.1 ст.14 ПК України, безоплатно надані товари, роботи, послуги це:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186 (далі - Інструкція), рахунок 74 Інші доходи призначено для обліку доходів, які виникають в процесі діяльності, але не пов`язані з операційною та фінансовою діяльністю підприємства. За кредитом рахунку 74 Інші доходи відображається збільшення (одержання) доходу, за дебетом - належна сума непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного податку та інших зборів (обов`язкових платежів)) та списання в порядку закриття на рахунок 79 Фінансові результати . Рахунок 74 Інші доходи має, зокрема, такий субрахунок, як 745 Дохід від безоплатно одержаних активів .

Таким чином, вартість безоплатно отриманих товарів відноситься до складу доходів, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та отримання послуг.

При цьому п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За змістом приписів абз. 1 п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України, у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України, визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з абз. 1 п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, фінансовий результат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.

Згідно зі ст. 1 Закону № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні доходів, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність .

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, хоч і первинний документ наявний, у податковому та бухгалтерському обліку вони не можуть відображатися.

З аналізу наведених норм слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування фінансового результату до оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Таким чином, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

З матеріалів справи встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Август Пром (покупець), та Приватним підприємством Сіндекс (нова назва з 25.07.2019 - ПП Гармсель ) (код ЄДРПОУ 42287242) (постачальник), укладено договір поставки від 01.09.2018 № 1/09, відповідно до умов якого постачальник передає покупцю товар у власність відповідно до видаткової накладної, а покупець сплачує обумовлену сторонами вартість товару у строки та порядку, що визначаються цим Договором.

Згідно з п. 2 Розділу 2 договору від 01.09.2018 № 1/09, найменування товару, його кількість та одиниця виміру визначаються Сторонами у відповідній видатковій накладній.

Пунктом 3 Розділу 2 договору від 01.09.2018 № 1/09 встановлено, що якість товару, що постачається за цим Договором, має відповідати ГОСТ, ДСТУ або ТУ.

Відповідно до п. 2 Розділу 3 договору від 01.09.2018 № 1/09 поставка товару здійснюється на умовах Інкотермс-2010: EXW, склад Постачальника: Дніпропетровська область, Царичанський район, с. Ляшківка, вул. Центральна, 52.

На думку позивача, надані первинні документи (видаткові та податкові накладні) в повній мірі підтверджують реальність вищевказаних господарських операцій із ПП Сіндекс (ПП Гармсель ), оскільки свідчать про зміни у майновому стані підприємства.

Однак, суд не погоджується з такими твердженнями позивача, з огляду на таке.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем ані до перевірки, ані до суду не надано жодних доказів транспортування сільськогосподарської продукції (олії соняшникової нерафінованої) від ПП Сіндекс (ПП Гармсель ) до ТОВ Август Пром , а також не надано жодних пояснень, яким чином таке транспортування здійснювалося.

Згідно з Інкотермс 2010, умови поставки EXW (англ. Ex Works, або Франко завод (…назва місця) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі, тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, включаючи вантаження, отримати експортні ліцензії, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника.

Доказів укладення позивачем, як покупцем, будь-яких договорів з перевізниками, або здійснення транспортування товару власними силами суду не надано, як і не надано доказів зміни умов договорів поставок, укладених із ПП Сіндекс (ПП Гармсель ), щодо здійснення постачання на інших умовах та/або доказів здійснення перевезення товару саме постачальником.

При цьому, суд зауважує, що вимогами Розділу 10 ДСТУ 4492:2005 Олія соняшникова. Технічні умови взагалі передбачено спеціальні умови транспортування олії соняшникової (або у спеціально призначених для перевезення олій залізничних цистернах з нижнім зливом згідно з ДСТУ 3445 (ГОСТ 10674), що мають трафарети і написи Олія відповідно до чинних правил перевезення вантажів; або в автоцистернах з щільно закритими люками згідно з ГОСТ 9218 та в інших критих транспортних засобах відповідно до правил перевезень вантажів, чинних на відповідному виді транспорту, або відкритим автотранспортом у бочках, флягах та ящиках з фасованою олією соняшниковою за попереднім погодженням з замовником; при цьому залізничні цистерни і автоцистерни повинні відповідати вимогам, що встановлені для перевезень харчових продуктів, а транспортування бочок, фляг, а також ящиків з фасованою олією соняшниковою транспортними пакетами проводять відповідно до вимог ГОСТ 21650, ГОСТ 22477, ГОСТ 23285, ГОСТ 26663).

Також, позивачем не надано доказів, які б підтверджували навантаження, розвантаження, зберігання, підрахунок товару для встановлення його об`єму та кількості. Водночас, зазначені поставки є значними не тільки за об`ємом, але ж і за кількістю, за масою, а тому контролюючим органом правомірно зазначено щодо недоведеності з боку позивача документами первинного обліку факту поставки товару відповідно до умов договорів.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПП Сіндекс (ПП Гармсель ) не є виробником вказаної сільськогосподарської продукції, яка постачалася відповідно до умов договорів поставки, укладених з позивачем.

Разом з тим, як слідує з акта перевірки, контролюючим органом за результатами аналізу ЄРПН не встановлено придбання ПП Сіндекс (ПП Гармсель ) послуг по оренді складських приміщень та іншого майна для зберігання сільськогосподарської продукції, в тому числі, і складських приміщень, за адресами, вказаними у договорі поставки 01.09.2018 від № 1/09, а саме: Дніпропетровська область, Царичанський район, с. Ляшківка, вул. Центральна, АДРЕСА_1 та м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117, а також не встановлено придбання автотранспортних послуг по її перевезенню.

Водночас, відповідно до отриманої відповідачем податкової інформації від 19.08.2019 №11183/7/04-36-14-12-13, у ПП Сіндекс (ПП Гармсель ) станом на листопад 2018 року фактично відсутні виробничі активи, земельні ділянки, спецтехніка, необхідні трудові ресурси (чисельність працюючих відповідно до звіту за формою № 1-ДФ - 1 особа (директор ОСОБА_1 )), складські приміщення (у тому числі, і ті, які вказані у договорах поставки, укладених з позивачем) та інше майно, необхідне для здійснення господарської діяльності.

Прийняття вищевказаної податкової інформації, як належного доказу зумовлене положеннями п.п. 83.1.2 п. 83.1 ст. 83 ПК України, відповідно до якого для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, зокрема, податкова інформація, тому такий доказ має враховуватися та йому має бути надана оцінка у сукупності з іншими доказами у справі.

Окрім того, позивачем не надано ні до перевірки, ні суду передбачені умовами додаткової угоди від 10.10.2018 № 10/10-18 до договору поставки від 01.09.2018 № 1/09, сертифікати або паспорти якості на поставлений товар, у той час, як умовами договорів з цим контрагентом передбачено, що сільськогосподарська продукція, яка постачається, має відповідати ГОСТ, ДСТУ або ТУ, а якість має бути підтверджена відповідними товаросупроводжувальними документами, що надаються разом із товаром.

Разом з цим, відповідно до п.12.1 розділу 12 ДСТУ 4492:2005 Олія соняшникова. Технічні умови приймання олії соняшникової здійснюють партіями. Партія - кількість олії соняшникової з однаковими фізико-хімічними показниками згідно з видом, ґатунком і маркою, яка призначена до одночасного відвантаження і оформлена одним документом, щодо якості та безпеки.

Позивачем не надано жодного з передбачених вищенаведеними вимогами ДСТУ документів, як і не надано пояснень причин неможливості їх надання.

Окрім того, позивачем не надано доказів фактичного приймання товару (сільськогосподарської продукції (олії соняшникової нерафінованої)) по кількості та якості, складських квитанцій, а також витягів з книг складського обліку сільськогосподарської продукції тощо.

Таким чином, за результатами дослідження первинних документів, аналізу податкової інформації, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено спосіб, засоби, умови, у тому числі, здійснення навантажувальних та розвантажувальних робіт в різних міста країни, об`єкти, з яких здійснювалось таке навантаження, технічну можливість здійснення цього, а так само і перевезення від одного пункту до іншого, при тому, що таке за своєю кількістю перевезення мало свої специфічні особливості, з огляду на відстань, рух та специфіку товару.

Позивачем не надані пояснення та документально не підтверджено об`єкти, звідки таке завантаження здійснювалося, його спосіб та інші деталі, пов`язані з цим. Будь-які припущення сторони позивача з цього приводу за позицією суду не можна вважати належними доказами та означене не може бути покладено в основу доведеності таких обставин.

За наведених обставин, судом за наслідком судового розгляду встановлена неможливість фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентом, поряд з цим, позивачем, крім податкових та видаткових накладних, не надано жодних інших первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, які б свідчили про належне оприбуткування та зберігання придбаного товару, його подальше використання у власній господарській діяльності.

До того ж, суд відзначає, що відповідно до отриманої контролюючим органом податкової інформації від 19.08.2018 № 11183/7/04-36-14-12-13 відносно ПП Сіндекс (ПП Гармсель ), останнє, не маючи в штаті достатньої кількості працівників, не залучаючи сторонні трудові ресурси у достатній кількості, здійснює придбання специфічних товарів, що мають різноманітні характеристики та потребують застосування особливих умов їх транспортування та зберігання, при цьому їх обсяги та властивості не відповідають матеріально-технічним та технологічним можливостям ПП Сіндекс (ПП Гармсель ).

Матеріалами справи підтверджено, що ПП Сіндекс (ПП Гармсель ) є фігурантом кримінального провадження від 08.08.2019 № 42018/000000001979 (справа № 757/39562/19-к), в рамках якого встановлено, зокрема, що ПП Сіндекс (ПП Гармсель ) було створено (придбано) невстановленими особами з метою документального оформлення безтоварних операцій для ряду суб`єктів господарювання з формування податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з підприємствами, які входять до складу транзитно-конвертаційних груп та мають стійкі ознаки фіктивності. Вказана незаконна діяльність здійснюється з метою подальшого документального оформлення безтоварних операцій щодо реалізації товару з ціною собівартості, що призводить до формування схемного податкового кредиту для транзитно-конвертаційних груп, які в подальшому здійснюють реєстрацію податкових накладних замовникам схеми з номенклатурою товару олія соняшникова, соняшник… .

Сукупність вищенаведених фактів та обставин, що характеризують діяльність суб`єктів господарювання, задіяних в ланцюгу постачання товару, а також відсутність належного документального підтвердження господарських операцій позивача із придбання сільськогосподарської продукції у ПП Сіндекс (ПП Гармсель ), дають підстави для висновку про нереальність таких господарських операцій.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що сукупність наданих доказів не підтверджує факт реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ПП Сіндекс (ПП Гармсель ), отже, фактично товар був отриманий ТОВ Август Пром від невстановлених осіб без укладання будь-яких угод та за відсутності документального підтвердження оплати за нього.

Наявність податкових накладних, за відсутності інших первинних документів, які відображають реальний економічний зміст господарських операцій, підтверджують перевезення товарно-матеріальних цінностей, прийняття та передачу, а також рух активів, не дає платнику податків права формувати на підставі таких податкових накладних свій податковий кредит та витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність віднесення платником податків до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними в рамках таких господарських операцій, незважаючи на наявність у останнього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного податкового законодавства.

Окрім того, приписи абз. 2 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України прямо забороняють платнику податків формувати показники податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності та іншими документами, пов`язаними з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Будь-які документи, в тому числі договори, видаткові і податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Встановивши, зокрема відсутність можливості у контрагента позивача здійснити господарські операції з постачання товарів внаслідок відсутності у них складських приміщень, виробничих потужностей, технічних можливостей, людських ресурсів та кваліфікованого персоналу в необхідній кількості для вчинення задекларованих операцій; не підтвердження факту придбання контрагентами проданого позивачу товару; відсутність можливості дослідити рух продукції по ланцюгу постачання (оскільки відсутні операції щодо придбання постачальниками контрагентів товарів, які поставлялися позивачу), суд дійшов висновку, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій із зазначеним вище контрагентом, є формально складеними, а господарські операції між позивачем та цим підприємством не є реальними.

За наведених обставин, відповідачем обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а також на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, які скасуванню не підлягають.

З огляду на вищенаведене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до статті 139 КАС судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 132, 132, 139, 194, 242 - 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Август Пром (пр. Аношкіна, буд. 80/1, кв. 24, 41, 42, м. Кам`янське, Дніпропетровська обл., 51934, і.к. 39176765) до Офісу великих платників податків ДПС (вул. Дегтярівська, буд. 11Г, м. Київ, 04119, і.к. 43141471) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 27 липня 2020 року.

Суддя О.В. Царікова