Рішення

від 30.07.2020 по справі 520/6922/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 липня 2020 р. № 520/6922/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шляхової О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промметсплав" (вул. Залютинська, буд. 6,м. Харків,61174, код ЄДРПОУ 25611992) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промметсплав", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом та просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області:

від 31 березня 2020 року №00000580511, щодо визначення ТОВ "Промметсплав" податкового зобов`язання з ПДВ в сумі 546610,0 грн. - податкового зобов`язання та 273305,0 грн. - штрафних санкцій;

від 31 березня 2020 року №00000590511, щодо визначення у ТОВ "Промметсплав" суми завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду (за квітень 2019 року) на суму 1 103 390,0 грн.;

судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що контролюючим органом оскаржувані рішення прийняті необґрунтовано, відтак підлягають скасуванню у судовому порядку.

Ухвалою суду від 05.06.2020 року, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено розгляд справи у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

Сторони для розгляду справи по суті призначену на 30.07.2020 р., не прибули, через канцелярію суду представник позивача надав заяву в якій просив провести засідання за його відсутності в письмовому провадженні за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд керуючись п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до висновку про можливість розгляду заяви у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши позовні вимоги та долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

У період з 18.02.2020 по 24.02.2020 року фахівцями відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Промметсплав (код за ЄДРПОУ 25611992) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час господарських взаємовідносин з ТОВ Дексія Груп (код за ЄДРПОУ 42523380) за квітень 2019 року та відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності.

За результатами перевірки складено акт від 28.02.2020 р. №579/20-40-05-11-10/25611992.

Актом встановлені, в тому числі, порушення п. 198.1. п. 198.2. п. 198.3 ст.198. п. 201.1. п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит в квітні 2019 року на суму ПДВ 1650000грн., що призвело до заниження податку на додану вартість до сплати в квітні 2019 року на суму ІІДВ 546610грн., та до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в квітні 2019 року на суму ПДВ 11033901 гривень.

Зазначені вище порушення вимог податкового законодавства стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 31 березня 2020 року №00000580511, щодо визначення ТОВ "Промметсплав" податкового зобов`язання з ПДВ в сумі: 546 610.00 грн. - податкового зобов`язання та 273 305.00 грн. - штрафних санкцій та від 31 березня 2020 року №00000590511, щодо визначення у ТОВ "Промметсплав" суми завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду (за квітень 2019 року) на суму 1 103 390.00 грн.

Перевіряючи оскаржувані рішення відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст.44 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп.4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Відповідно до п.198.1 -198.3. ст..198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6. ст. 198 ПК України).

Відповідно до абз. 2 та 3 п. 201.10 Податкового кодексу України - податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Тобто, з 1 липня 2017 року податкові накладні / розрахунки коригування, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, повинні безапеляційно підтверджувати податковий кредит.

Отже, законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ст. ст. 3,9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб (ст. 712 ЦК України).

Судовим розглядом встановлено, що державна реєстрація позивача відбулася 22.06.1998 року, місце проведення державної реєстрації є Виконавчий комітет Харківської міської ради, про що був зроблений запис номеру про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 480 120 0000 015230. Позивач є платником податку на додану вартість.

В господарській діяльності позивач займається код КВЕД 24.42 виробництво алюмінію (основний), 24.44 виробництво міді, 46.77 оптова торгівля відходами та брухтом, 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 38.32 відновлення відсортованих відходів.

Позивач має відповідну ліцензію по заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових металів Міністерства промислової політики України АВ№548770 від 03.08.2010р. строк дії ліцензії необмежений.

Позивач має свідоцтво Міністерства економічного розвитку і торгівлі України ГОМС ТОВ Науково - Дослідний інститут Сінтеко , код ЄДРПОУ 34290860, щодо атестації аналітичної лабораторії на проведення вимірювань від 22.10.2015р., чинне до 22.10.2020р., має свідоцтво ДП Харківстандартметрологія про повірку засобу вимірювальної техніки №80003/1 від 15.01.2019 року. Свою господарську діяльність проводить відповідно до Сертифікату ISO 9001:2015 термін діє до 30.09.2022 р., позивач має відповідні дозволи для здійснення господарської діяльності, дозволи Територіального управління державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Харківській області: №1019.14.63 діє з 12.11.2014 по 11.11.2019; №1018.14.63 діє з 12.11.2014 по 11.11.2019; №681.18.63 діє 23.11.2018 по 23.11.2023; №682.18.63 діє з 23.11.2018 по 23.11.2023, дозволи Харківської обласної Державної адміністрації Департаменту екології та природних ресурсів: №6310137200-2687 від 31.10.2016р - термін дії необмежений, №6310137200-1132 від 18.06.2014, термін дії необмежений.

Позивач, не має власних приміщень, але для здійснення господарської діяльності позивачем укладені наступні договори оренди з ДП «Харківський механічний завод» за фактичною адресою м. Харків, вул. Залютинська, 6, договір оренди офісу №26/28-09 від 28.09.2016, договір оренди №28/28-09 від 28.09.2016, №55/15-03 від 15.03.2017, для заготівлі, переробки та відвантаження металобрухту кольорових металів, договір оренди №02/01-18 від 02.01.2018 склад по зберіганню ТМЦ.

На підтвердження наявності у позивача необхідного обладнання та кваліфікованого штату працівників позивачем надано до суду: договір №38/08-03 від 03.08.2015 оренди обладнання для ливарного виробництва в кількості 4 одиниці. Піч газова відбивна для плавки лому алюмінію - 3 одиниці та магнітно грейферний кран - 1 одиниця, що підтверджується також технічними паспортами на піч для плавки кольорових металів та договір про надання послуг зважування №145/12-02 від 20.12.2010, технічний паспорт №80-00.000 НОМЕР_1 на піч роторну для плавки лому алюмінієвого, технічний паспорт 82019-пс на піч для плавки кольорових металів 2 -шт., документи на навантажувач телескопічний ТО 2213АХ, автонавантажувач № НОМЕР_2 , автонавантажувач вилковий з противагою FD30T3Z, Оборотно-сальдову відомість по рахунку №10.

На підтвердження наявності трудових ресурсів та кваліфікованого штату складських працівників позивачем надано до суду: протоколи засідань комісії з перевірки знань з питань охорони праці, копії посвідчень працівників (водіїв навантажувача, плавильників металу та сплавів, майстру плавильної дільниці, майстру виробництва, підсобного робітника, слюсар).

Судовим розглядом встановлено, що 01.04.2019 року, між позивачем та ТОВ «Дексія Груп» укладений письмовий правочини у формі договору поставки №01042019, предметом якого є купівля-продаж продукції виробничо-технічного призначення, а саме: алюмінієвий сплав АК12пч згідно ГОСТ 1583-93.

На момент укладення згаданого правочину сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб. Від імені сторін правочин було укладено повноважними особами.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що проведені в межах вказаних правочинів, позивачем подані до суду податкові накладні з квитанціями про реєстрацію, а саме: №6 від 16.04.2019 на суму 1 650 000.00 грн., №7 від 17.04.2019 на суму 1 650 000.0 грн., №8 від 19.04.2019 на суму 1 650 000,0 грн., №9 від 22.04.2019 на суму 1 650 000.0 грн., №10 від 24.04.2019 на суму 1 650 000.0 грн., №11 від 25.04.2019 р. на суму 1 650 000.0 грн. які відповідають приписам наказу МФ України від 30.12.2015 року № 1307 у редакції наказу від № 763 від 17.09.2018, а отже у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Представником відповідача в відзиві на позов не спростовується та підтверджено, що розрахунки з постачальником, позивачем проведено в повному обсязі.

Доказів наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо пов`язаності цих осіб, до матеріалів справи суб`єктом владних повноважень не подано.

На підтвердження реальності зазначених господарських операцій позивачем надано видаткові накладні: №16/04-1 від 16.04.2019 року на суму 1 650 000.0 грн., №17/04-1 від 17.04.2019 року на суму 1 650 000.0 грн., №19/04-1 від 19.04.2019 року на суму 1 650 000.0 грн., №22/04-1 від 22.04.2019 року на суму 1 650 000.0 грн., №24/04-1 від 24.04.2019 року на суму 1 650 000.0 грн., №25/04-1 від 25.04.2019 року на суму 1 650 000.0 грн.

Також на підтвердження господарських операцій із ТОВ «Дексія Груп» позивачем надано суду сертифікати якості товару надані контаргентом - постачальником для позивача з поставкою товару: №160419 від 16.04.2019, №170419 від 17.04.2019, №190419 від 19.04.2019, №220419 від 22.04.2019, №240419 від 24.04.2019 , №250419 від 25.04.2019.

Отриманий товар оприбутковано позивачем за даними рахунку 201 Плану рахунків бухгалтерського обліку України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999 року.

Переміщення (перевезення) товару підтверджується наданими до суду товарно-транспортними накладними: №Р16/04-1 від 16.04.2019, №Р17/04-1 від 17.04.2019, №Р19/04-1 від 19.04.2019, №Р22/04-1 від 22.04.2019, №Р24/04-1 від 24.04.2019, №Р25/04-1 від 25.04.2019 та актами виконаних робіт та рахунками за послуги перевезення де перевізник ФО-П ОСОБА_1 . Акт та рахунок від 17.04.2019 на суму 6000,00 грн., акт та рахунок від 18.04.2019 на суму 6000,0 грн., акт та рахунок від 20.04.2019 на суму 6000,00 грн., акт та рахунок від 23.04.2019 на суму 6000,0 грн., акт та рахунок від 25.04.2019 на суму 6000,00 грн., акт та рахунок від 26.04.2019 на суму 6000,0 грн., платіжними дорученнями на оплату послуг перевезення товару.

Фактичне надходження товару в розпорядження позивача підтверджується даними складського обліку, а саме: протоколами перевірки зразків товару (хімічний аналіз товару) за період квітень 2019 року, довіреністю на отримання товаро-матеріальних цінностей №259 від 16.04.2019 р., накладними вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення до виробництва) матеріалів за: квітень-травень 2019 року.

Придбаний товар використано позивачем при організації власної господарської діяльності, а саме використано у виробництві марочних алюмінієвих сплавів, є надані до суду: попередні калькуляції вартості виробництва продукції за квітень-травень 2019 року, накладні вимоги на відпуск (вихід готової продукції) матеріалів за квітень-травень 2019 року, звіт начальника виробництва про виробництво продукції за квітень-травень 2019 року, остаточна калькуляція вартості виробництва продукції за квітень-травень 2019 року, паспорти плавок сировини та вихід готової продукції за квітень-травень 2019 р., сертифікати якості на готову продукцію за квітень-червень 2019 року.

Документи які підтверджують подальшу реалізацію вже готової продукції: договори на поставку алюмінієвого сплаву між позивачем (як постачальником) та наступними покупцями: ПАТ МК АЗОВСТАЛЬ договір №089ЛС-02/652 від 27.03.2017, ПРАТ ММК ім.Ілліча договір №1296 від 11.06.2016, ТОВ АВТОПРИВОД договір №01022018 від 01.02.2018, ТОВ ТОГОВИЙ ДІМ БІОЛ договір №02022018 від 02.02.2018, видаткові накладні на продаж готової продукції, акти, податкові накладні на продаж готової продукції, платіжні доручення на оплату поставленого товару, товарно-транспортні накладні на продаж готової продукції, акти виконаних робіт та рахунки за надання послуг перевезень товару, договори на перевезення та її організацію вантажу: ТОВ «Трейдзон» договір №25042018 від 25.04.2018, ТОВ «Р.К. Груп» договір №01-1511-к від 07.09.2015, ФО-П ОСОБА_2 договір №5 від 01.04.2017 , декларація з ПДВ з квитанцією № 2 за квітень 2019 року в яких зазначено як постачальників сировини так і покупців вже готової продукції.

Щодо посилань відповідача на недоліки в заповненні ТТН (дефектність), суд зазначає, що товарно - транспортні накладні не є первинними документами бухгалтерського обліку, що підтверджують здійснення господарської операції з постачання товарів, оскільки не відображають відомості про господарську операцію перевезення. Відповідно до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України товаротранспортна накладна підтверджує факт укладення договору про перевезення вантажу, а не реалізації товару.

Відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 зі змінами та доповненнями, товарно-транспортна накладна документація - комплект юридичних (первинних) документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - це єдиний документ для всіх учасників транспортного процесу, що призначений для обліку виконаної роботи, тощо. Товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується видатковими накладними.

Що стосується деяких недоліків в оформленні ТТН, то слід зауважити, що деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у своїх Постановах від 04.06.2020 року у справі №340/422/19, від 09.04.2019 року у справі №2340/4021/18, від 02.04.2019 року у справі №826/6245/18 суд зазначає, що доводи податкового органу щодо недоліків товарно-транспортних накладних як обставини, що свідчить про нереальність господарських операцій, є безпідставними, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому. В межах спірних відносин податковий кредит по факту придбання послуг перевезення позивачем не формувався, що обумовлює неприйнятність доводів податкового органу у цій частині.

Відсутність в товарно-транспортних накладних конкретної адреси пункту навантаження, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Щодо посилань відповідача на недоліки в заповненні сертифікатах якості на товар суд зазначає, що позивачем надані докази того, що до перевірки та із запереченнями на акт перевірки було надано відповідачу відповідні сертифікати якості, крім того, отриманий позивачем товар, не підлягає обов`язковій сертифікації, також відсутність сертифікатів якості на придбані товариством товари не впливає на реальність господарських операцій, за результатами яких сформовані валові витрати та податковий кредит.

Судом встановлено, що з 01.01.2018 - втратив чинності Декрет КМУ Про стандартизацію і сертифікацію, з 16.03.2018 - втратив чинності Наказ 01.02.2005 №28 "Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов`язковій сертифікації в Україні".

Крім того, суд звертає увагу, що сертифікаційні документи на товар, які не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції, оскільки вони не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому неподання платником сертифікаційних документів на придбаний товар не може слугувати спростуванням реального виконання господарської операції.

Тобто, самі по собі паспорти/сертифікати якості/відповідності не є первинними документами в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та ПК України, не приймають участі у формування даних бухгалтерського та податкового обліку, а відтак і не можуть слугувати підставами для висновків щодо реальності господарських операцій.

Крім цього, суд зазначає, що посилання відповідача на відсутність у позивача будь-яких сертифікатів є необґрунтованим, з огляду на те, що оцінка поведінки учасників податкових правовідносин здійснюється насамперед із застосуванням норм податкового, а не інших галузей законодавства. Для з`ясування змісту господарської операції необхідно брати до уваги термінологію та вимоги податкового законодавства, а обґрунтування податкових правопорушень не може здійснюватися з посиланням на недотримання норм інших галузей законодавства.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у своїх Постановах від 15 квітня 2020 року у справі №826/13929/17, від 25 червня 2019 року у справі №1240/1982/18, від 21 грудня 2018 року у справі №805/2030/16-а суд зазначає, що припущення податкового органу про неповну або недостовірну інформацію, наведену у сертифікатах якості на товар не є доказом нереальності господарських операцій, оскільки ці документи не є первинними у розумінні вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, відсутність зазначених документів ніяким чином не може вплинути на реальність господарських операцій та правомірність формування податкового кредиту.

Щодо посилання відповідача на проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017111200000142 від 17.03.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст.205, ч.2 ст.209, ч.3 ст.212, ч.2 ст.222-1, ч.2 ст.364 КК України суд зазначає, що посилання податковим органом на кримінальне провадження №42017111200000142 від 17.03.2017р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст.205, ч.2 ст.209, ч.3 ст.212, ч.2 ст.222-1, ч.2 ст.364 КК України, не може братися судом до уваги оскільки відповідач не надав суду доказів про наявність в даному кримінальному провадженні вироку суду який набрав законної сили. Крім того відповідачем не надано до суду будь яких доказів які б свідчили що контрагент позивача або сам позивач є учасниками даного кримінального провадження та мають відношення до суб`єкту або до об`єкту даного кримінального провадження та в рамках даного кримінального провадження вивчалися питання, щодо господарської діяльності позивача з контрагентом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у Постанові від 18 березня 2020 року у справі №826/18952/14 результати проведення органами досудового слідства слідчих дій в рамках кримінальної справи не можуть вважатися належним та допустимим доказом в розумінні статті 72 Кодексу адміністративного суду України (у редакції чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції), а є лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом - закріпленням у обвинувальному вироку суду, що набрав законної сили.

Відтак, отримана у ході досудового слідства по кримінальних справах інформація, на яку посилається відповідач в обґрунтування доводів про недобросовісність операцій позивача з ТОВ, не може слугувати належним підтвердженням нереальності таких операцій. Наявність у Єдиному державному реєстрі судових рішень записів про проведення правоохоронними органами слідчих дій в рамках досудового слідства у кримінальних провадженнях не свідчить і не може свідчити про вину особи у вчиненні кримінального правопорушення і не може слугувати підставою для висновків про вчинення особою порушень вимог чинного податкового законодавства. При цьому, факт відкриття кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Тому, матеріали досудового розслідування за кримінальними провадженнями щодо фіктивного підприємництва товариства, його створення та створення інших підприємств з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у незаконному відшкодуванні податку на додану вартість з державного бюджету України не можуть бути враховані як доказ фіктивності товариства. Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у від 6 листопада 2018 року у справі № 822/551/18, на яку посилався суд апеляційної інстанції.

До винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту під час досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили. Крім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а, від 6 березня 2018 року у справі № 2а-9375/11/1370 та від 13 березня 2018 року у справі № 826/13582/13-а.

Щодо посилання відповідачем на узагальнену податкову інформацію ГУ ДПС у Сумській області від 13.11.2019 №339/18-28-04-01-27 на обліку у якого знаходився контрагент позивача ТОВ Дексія Груп (код ЄДРПОУ 42523380) за звітний період декларування ПДВ лютий-червень 2019р. з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами покупцями та контрагентами постачальниками в частині формування податкового кредиту та податкового зобов`язання суд зазначає, що дана податкова інформація не може бути доказом у розумінні до ст.75 КАС України, оскільки дана податкова інформація відсилає виключно на факти, що стосуються господарської діяльності контрагента позивача з його відносинами з іншими контрагентами. Надана податкова інформація не містить аналізу господарської діяльності позивача та в ній не зазначено факти здійснених порушень саме позивачем та взагалі не зазначено у чому полягає недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків позивачем та надана до суду у вигляді електронної роздруківки та не підписана жодною із зазначених посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у Постанові від 04 червня 2020 року у справі №340/422/19 будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Між тим, судом встановлено, що оприбуткування товару і, відповідно, віднесення їх до складу податкового кредиту з ПДВ, відбувалося на підставі видаткових і податкових накладних.

Суд зазначає, що укладені між позивачем та його контрагентом договір поставки містить відповідні положення щодо найменування, ціни (вартості), умов постачання тощо, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоди, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Крім того, п.п. 1. п.5. Розділу ІІІ Порядку №727 «Про оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами» передбачено, що висновок акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином зазначається опис виявлених перевіркою порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

В висновку акту перевірки та в податкових повідомленнях - рішеннях відповідач посилається на порушення позивачем норм п. 198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п. 201.1, п.201.10 ст. 201 ПК України, суд звертає увагу що, п. 198.1 передбачає - 5 підпунктів, п. 198.2. передбачає - 4 частини, п. 198.3 передбачає - 3 частини, п. 201.1 передбачає - 11 підпунктів, п. 201.10 передбачає - 7 підпунктів, але відповідачем ні в акті перевірки, ні в спірних податкових повідомленнях - рішеннях не конкретизовано, який саме п.п., п., ч. статті було порушено позивачем.

З сайту ДПС України (розділ «Дізнайся більше про свого Бізнес-партнера» за адресою https://tax.gov.ua/businesspartner, який створювався для перевірки надійності ділових партнерів) вбачається, що контрагент позивача ТОВ «ДЕКСІЯ ГРУП» відноситься до надійних платників та партнерів, оскільки станом на 21.07.2020 перебуває на обліку в органах доходів та зборів та не має податкового боргу.

Крім того, відповідачем не спростовано та не надано до суду будь яких пояснень, заперечень, доказів щодо посилання позивача у позові та у поясненнях керівника підприємства позивача про порушення відповідачем порядку проведення документальної виїзної перевірки, що проведена перевірка не відповідає ознакам виїзної перевірки, та про порушення права позивача бути присутнім під час розгляду його заперечень на акт перевірки.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у Постанові від 16 липня 2020 року у справі № 820/539/16 - суд зазначає, що на відповідача як на суб`єкта владних повноважень, покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення.

В ході розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування податкового кредиту з ПДВ.

Отже, в контексті ст.83 ПК України за відсутності вироку суду, що набрав законної сили, відомості набуті під час досудових кримінальних проваджень, мають доказове значення виключно в рамках цих проваджень та не є належними доказами відсутності реального характеру господарських відносин між позивачем та контрагентами.

Суд також зазначає, що контролюючий орган не проводив документальної перевірки контрагента-постачальника позивача, отже, висновки контролюючого органу про нереальність операцій не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи. Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду по справі К/9901/2558/18 від 16.01.2018, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16 де вказано, що акти про результати проведення податкових перевірок контрагентів позивача не доводять обставин, з якими відповідач пов`язує висновки акту перевірки позивача та прийняті на підставі нього спірні податкові повідомлення-рішення. Твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі реальності господарської операції, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Згідно п.36.5 ст.36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Таким чином Податковим кодексом України та судовою практикою закріплено принцип індивідуалізації відповідальності платника податків.

Аналіз складеного контролюючим органом акту перевірки, не доводить, що на момент проведення господарських операцій контрагенти позивача були фіктивними підприємств; вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб`єктів господарювання, та укладали нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держав і суспільства. Також контролюючим органом не наведено жодних суттєвих порушень форми чи змісту первинних документів.

Оскільки, жодного застереження, окрім посилання на нереальність господарських операцій, в порушення норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, податковий орган не навів. А висновки відповідача ґрунтуються на інформації, отриманої від інших податкових органів щодо перевірок контрагентів позивача по ланцюгу постачання, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у справі №820/4687/16).

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено в судовому засіданні правомірності висновків акту перевірки щодо нереальності господарських операцій з зазначеними контрагентами, та як наслідок збільшення/зменшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість/прибуток та нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до ст.ст.7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст.139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242-246, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промметсплав" (вул. Залютинська, буд. 6,м. Харків,61174, код ЄДРПОУ 25611992) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 43143704) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 31 березня 2020 року №00000580511 та від 31 березня 2020 року №00000590511.

Стягнути на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промметсплав" (вул. Залютинська, буд. 6, м. Харків, 61174, код ЄДРПОУ 25611992) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 43143704) судовий збір у розмірі 21020 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Строк апеляційного оскарження рішення продовжується на строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення в порядку письмового провадження виготовлено 07.08.2020 року.

Суддя О.М. Шляхова