Рішення

від 06.08.2020 по справі 580/1967/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2020 року справа № 580/1967/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОРЯ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ:

05.06.2020р. до Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОРЯ" (далі - відповідач) в якій позивач просить:

- стягнути з відповідача на користь позивача 25 453,57 грн. адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2019 році та 382,00 грн. пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач не виконав у 2019 році норматив щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, що має наслідком сплату адміністративно-господарських санкцій, які відповідач у добровільному порядку не сплатив.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 05.06.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

01.07.2020р. відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказував, що середньооблікова кількість штатних працівників у 2019 році по ТОВ Зоря становила 17 осіб. Норматив щодо працевлаштування осіб з інвалідністю становить 1 особу. У 2019 році у відповідача працювало 3 особи з інвалідністю. Отже, відповідач вчинив усі заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю.

08.07.2020р. суд ухвалою залишив без задоволення клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

17.07.2020р. позивач подав суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що у 2019 році на підприємстві працювало 3 особи з інвалідністю. В ході досудового врегулювання спору відповідач повідомляв позивача лише про одну особу з інвалідністю - ОСОБА_1 , який працював на підприємстві. Проте надані відповідачем документи щодо працевлаштування ОСОБА_1 не підтверджують факт працевлаштування особи з інвалідністю за основним місцем роботи у відповідача, а отже не може бути зарахованим на виконання нормативу для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні .

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

05.02.2020р. відповідач подав до Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік, у якому вказав середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу - 14 осіб; з них середньооблікову кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб; кількість інвалідів, штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» - 1 особа; середньорічну заробітну плату штатного працівника - 50907,14 грн.; суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 0 грн.

10.02.2020р. за №338/01-27 позивач направив відповідачу лист, у якому запропонував до 15.04.2020р. сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 25453,57 грн. за одне робоче місце, не зайняте особою з інвалідністю та повідомив, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.

Відповідач не сплатив адміністративно-господарські санкції, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з позивача адміністративно-господарських санкцій та пені за їх несвоєчасну сплату.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року N 129 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2011 року за N 528/19266 (далі - Положення №129), є неприбутковою бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України.

Згідно з пунктом 12 Положення №129 Фонд утворює, ліквідовує та реорганізовує територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності працівників Фонду і коштів, передбачених на утримання Фонду, за погодженням з Мінсоцполітики.

Зі змісту п. 6 Положення №129 вбачається, що Фонд відповідно до покладених на нього завдань:

1) спрямовує, координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду з питань діяльності, визначеної в положеннях про відділення, у тому числі щодо:

організації прийому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до нормативу таких робочих місць, їх аналізу та перевірки правильності в них розрахунків;

збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю;

обліку заборгованості зі сплати сум адміністративно-господарських санкцій і пені, які нараховані підприємствам, установам, організаціям, у тому числі підприємствам, організаціям громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичним особам, які використовують найману працю;

ведення претензійно-позовної роботи в судах різних інстанцій.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів наділені повноваженнями здійснювати аналіз та перевірку правильності розрахунків у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів, а також займатися збором сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, в тому числі шляхом звернення до суду.

Законом, що визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон № 875).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону № 875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 затверджено форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", та Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)". Відповідно до пунктів 3, 5 Порядку подання форми звітності N 3-ПН така звітність заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. Форма N 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Судом встановлено, що згідно Звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік, поданого відповідачем позивачу 05.02.2020р., середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача у 2019 році становила 14 осіб, особи з інвалідністю у 2019 році не працювали.

Отже, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю складає одне робоче місце.

З матеріалів справи судом встановлено, відповідно до наказу від 01.05.2010р. № 3 на роботу у ТОВ Зоря прийнято 3 особи, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Відповідно копії пенсійного посвідчення Серії ААІ № 069891 ОСОБА_2 встановлено ІІІ групу інвалідності; ОСОБА_3 відповідно копії пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_1 встановлено ІІІ групу інвалідності; ОСОБА_4 відповідно до копії посвідчення Серії НОМЕР_2 встановлено ІІ групу інвалідності (а.с. 59 - 65).

Згідно копії наказу від 11.06.2019р. № 29 ОСОБА_3 звільнено з роботи у ТОВ Зоря , відповідно до наказу від 31.07.2019р. № 32 з роботи у ТОВ Зоря звільнено ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що також підтверджується відповідними записами у трудових книжках вказаних осіб, що додані до матеріалів справи (а.с.39 - 44).

Отже, з матеріалів справи встановлено, що відповідач виконував свій обов`язок щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю та їх працевлаштування до 01.08.2019р.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України Про зайнятість населення від 05.07.2012 №5067-VI (далі Закон №5067-VI) роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

На виконання зазначеної вище норми Закону №5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (далі Порядок №316).

В контексті положень Закону №5067-VI та Порядку №316 на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Разом з тим, періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, під час розгляду справи судом встановлено, що у відповідача після прийняття наказу про звільнення осіб з інвалідністю з 31.07.2019 не пізніше трьох робочих днів 05.08.2019 (з урахуванням вихідних днів) виник обов`язок своєчасно та в повному обсязі надати інформацію про попит на вакансії підприємства для працевлаштування осіб з інвалідністю.

З копії листа Христинівської районної філії Черкаського обласного центру зайнятості від 14.05.2020 № 3201-16/166, судом встановлено, що ТОВ Зоря у 2019 році не подавало звітів Форми 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) з відміткою про необхідність працевлаштування осіб з інвалідністю до центру зайнятості.

Отже в такому випадку відповідач не вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

В той же час матеріалами справи не підтверджено, а відповідачем не надано доказів працевлаштування на роботу у ТОВ Зоря особи з інвалідністю - ОСОБА_1 .

Загальні засади відповідальності учасників господарський відносин, зокрема і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що передбачені адміністративно-господарські санкції), регламентовано главою 24 Господарського кодексу України (Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин).

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Отже, за умови виконання підприємством обов`язку щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, своєчасного інформування центру зайнятості про наявність вакантних посад, а також за відсутності даних про відмову інваліду у прийнятті на роботу, не виникає підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Так, обов`язком підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують працю найманих осіб, є:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю;

- у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції.

Обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Вказаний правовий висновок висловлений у постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №817/650/17 та від 21.08.2018 у справі 3817/650/17.

Судом встановлено, що відповідач не вжив заходів, спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання з 05.08.2019, що є підставою для притягнення його до відповідальності згідно Закону № 875.

Відповідно до Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік середня річна заробітна плата штатного працівника відповідача у 2019 році склала 50907,14 грн.

Адміністративно-господарські санкції за період з 05.08.2019р. по 31.12.2019р. складають 9368,31 грн.

Розрахунок: (50907,14 грн. : 2) х 1 - 0 = 25453,57 грн.

25453,57 грн : 365 дн = 63,73 грн.

63,73 грн. х 147 дн = 9368,31 грн.

Позивач заявив позовну вимогу про стягнення пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарський санкцій за період прострочення з 16.04.2020р. по 04.06.2020р., всього за 50 днів прострочення.

Згідно розрахунку суми позову одноденний розмір пені за ставкою Національного банку НБУ 8% річних складає 0,03%.

Сума пені за 50 днів прострочення складає 140,50 грн. Розрахунок: 9368,31 грн. х 0,03% х 50 дн.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково у сумі 9368,31 грн. адміністративно-господарських санкцій та 140,50 грн. пені за прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій.

Згідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позивач довів наявність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу створення робочих місць для осіб з інвалідністю за період з 05.08.2019р. по 31.12.2019р. у сумі 9368,31 грн. та пені у сумі 140,50 грн., а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже судові витрати позивача зі сплати судового збору не підлягають розподілу.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 241-246, 255, 263, 295, КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЗОРЯ (20051, Черкаська обл., Христинівський р-н, с. Кузьмина Гребля, вул. Миру, буд. 3, код ЄДРПОУ 36557134) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (18002, м. Черкаси, вул. Благовісна, буд. 269/105, код ЄДРПОУ 21368023) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця інвалідами у 2019 році у сумі 9368,31 (дев`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 31 коп. і пеню у сумі 140 (сто сорок) грн. 50 коп., всього 9508 (дев`ять тисяч п`ятсот вісім) грн. 81 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень, частини 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.А. Білоноженко