Постанова

від 21.12.2020 по справі 580/1967/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1967/20 Суддя (судді) першої інстанції: М.А. Білоноженко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю ЗОРЯ , Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю ЗОРЯ про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

ВСТАНОВИЛА:

Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до ТОВ ЗОРЯ , в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача 25453,57 грн. адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2019 році та 382,00 грн. пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ ЗОРЯ на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця інвалідами у 2019 році у сумі 9368,31 грн. 31 коп. і пеню у сумі 140 грн. 50 коп., всього 9508 грн. 81 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняте нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача 25453,57 грн адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2019 році та 382,00 грн пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що у випадку невиконання нормативу для працевлаштування осіб з інвалідністю до роботодавця застосовуються адміністративно-господарські санкції у розмірі середньорічної заробітної плати працівника. Також у ході аналізу та співставлення інформації, описаної відповідачем у відзиві, та у документах, що подані відповідачем до позивача та суду, встановлено ряд розбіжностей, які істотно впливають на результати розгляду справи по суті. Тобто, позовні вимоги до відповідача є цілком обґрунтованими та підлягають повному їх задоволенню.

Відповідач також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначив, що для визначення наявності підстав для застосування адміністративно-господарських санкції за невиконання нормативу, необхідно виходити з середньооблікової кількості працівників, яка визначається за звітний період, тобто календарний рік з 01.01.2019 по 31.12.2019, при цьому, подання Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 року з помилками, не може бути підставою для застосування до підприємства адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, за умови, що було встановлено фактичне працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості що відповідає нормативу встановленого законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 карантин на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 05.02.2020 ТОВ ЗОРЯ подало до Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік, у якому зазначило середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу 14 осіб; з них середньооблікову кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб; кількість інвалідів, штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні - 1 особа; середньорічну заробітну плату штатного працівника 50907,14 грн.; суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 0 грн (а.с.11).

10.02.2020 за №338/01-27 позивачем направлено ТОВ ЗОРЯ лист, у якому запропоновано до 15.04.2020 сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 25453,57 грн. за одне робоче місце, не зайняте особою з інвалідністю та повідомив, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені (а.с.12).

У зв`язку з несплатою ТОВ ЗОРЯ адміністративно-господарські санкції, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідач не вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення. В той же час, матеріалами справи не підтверджено, а відповідачем не надано доказів працевлаштування на роботу у ТОВ Зоря особи з інвалідністю - ОСОБА_1 .

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 №129 передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, ч. 2 ст. 19 вказаного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною 1 ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні .

Наведене свідчить про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні .

Натомість, підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 440/2008/19, від 18.08.2020 у справі №580/2188/19.

Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що у документах, поданих відповідачем позивачу встановлено ряд розбіжностей, які істотно впливають на результати розгляду справи по суті, а саме з приводу середньооблікової кількості штатних працівників, а саме: середньооблікова кількість штатних працівників у звітному році становила 17 осіб, тоді як відповідно до Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік , що подається роботодавцями щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, наданого відповідачем 05.02.2020, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2019 році у Відповідача становила 14 осіб.

Втім, матеріалами справи підтверджено, що з метою виправлення допущеної помилки відповідач повторно подав Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік (а.с.138), який було надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення від 14.02.2020 (а.с.139).

В даному звіті зазначено:

рядок 01 , середньооблікова кількість штатних працівників - 14;

рядок 02 , з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлено інвалідність - 1;

рядок 03 кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до статті 19 Закон № 875-ХІІ - 1;

рядок 06 сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів - пусто, оскільки рядок 02 - рядок 03 = 0.

Втім, незважаючи на направлення відповідачем на адресу Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів листа від 13.02.2020 із підтвердженням про направлення звіту за формою №10ПІ за 2019 рік із вірними даними (а.с.18), позивачем не спростовано їх достовірність, як і не надано в апеляційній скарзі аргументів щодо протиправності дій відповідача, пов`язаних із виправленням допущених у звіті помилок.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, відповідно до наказу від 01.05.2010 № 3 на роботу у ТОВ Зоря прийнято 3 особи, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с.38).

Відповідно копії пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_1 та довідки МСЕК ОСОБА_2 встановлено ІІІ групу інвалідності (а.с.61-62); ОСОБА_3 відповідно копії пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_2 та довідки МСЕК встановлено ІІІ групу інвалідності (а.с.59-60); ОСОБА_4 відповідно до копії посвідчення Серії НОМЕР_3 та довідки МСЕК встановлено ІІ групу інвалідності (а.с. 63-64).

Згідно з копії наказу від 11.06.2019 № 29 (а.с.39) ОСОБА_3 звільнено з роботи у ТОВ Зоря , відповідно до наказу від 31.07.2019 № 32 з роботи у ТОВ Зоря звільнено ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с.40), що також підтверджується відповідними записами у трудових книжках вказаних осіб, що додані до матеріалів справи (а.с.41-44).

Відтак, відповідач виконував свій обов`язок щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю та їх працевлаштування до 01.08.2019 в кількості 3 осіб.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України Про зайнятість населення №5067 (далі - Закон №5067) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону № 5067 наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) . В контексті прийнятого Закону №5067 та затвердженого Порядку подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Отже, системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом №5067 та Наказом №316;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Законом №875-ХІІ та Порядком №70;

- у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Колегія суддів звертає увагу, що періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, натомість передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). В такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17, від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 13.07.2020 у справі №804/4097/18.

Так, з копії листа Христинівської районної філії Черкаського обласного центру зайнятості від 14.05.2020 № 3201-16/166 вбачається, що ТОВ Зоря у 2019 році не подавало звітів Форми 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) з відміткою про необхідність працевлаштування осіб з інвалідністю до центру зайнятості (а.с.15).

Однак, колегія суддів підкреслює, що відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Верховний Суд розглядав справи з подібними правовідносинами (постанови від 07.02.2018 у справі П/811/693/17, 02.05.2018 у справі № 804/8007/16, 13.06.2018 у справі №819/639/17, 20.05.2019 у справі № 820/1889/17) та висловлював правовий висновок про те, що закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів. Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми №3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316.

Водночас, протягом 2019 року відповідачем виконувалися вимоги щодо працевлаштування осіб з інвалідністю та у період з 01.01.2019 по 31.07.2019 у ТОВ ЗОРЯ працювали три особи з інвалідністю і неподання інформації відповідачем до центру зайнятості не свідчить про невиконання нормативу при працевлаштуванні осіб з інвалідністю за весь 2019 рік.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі №160/4443/19.

При цьому, встановлена ст. 20 Закону №875-ХІІ господарська санкція підлягає застосуванню саме за не дотримання нормативу з середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю, який в повному обсязі було дотримано відповідачем, а не за подання звіту за формою 10-ПІ з помилкою чи не подання до центрів зайнятості звітів за формою 3-ПН.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем були створені робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, подано виправлену звітність за формою №10-ПІ у 2019 році до Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у позивача підстав для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статтею 20 Закону №875-ХІІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на викладені обставини за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів доходить висновку, що позивачем не доведено наявності підстав для нарахування та сплати відповідачем адміністративно-господарської санкції за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2019 році

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, неправильне тлумачення закону, призвели до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ЗОРЯ - задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 21 грудня 2020 року

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма