Ухвала

від 06.08.2020 по справі 569/9837/19

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/9837/19

1-кс/569/4092/20

УХВАЛА

06 серпня 2020 року м. Рівне

Рівненський міський суд у складі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу директора ТОВ «Рівне-Етил» ОСОБА_3 про повернення тимчасово влученого майна, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Рівненського міського суду надійшла скарга директора ТОВ «Рівне-Етил» у якій він просить суд зобов`язати начальника СУ ФР ГУ ДФС у Рівненській області ОСОБА_4 та (або) уповноваженого слідчого СУ ФР ГУ ДФС у Рівненській області , який здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні №32019180000000002 від 09.01.2019, повернути ТОВ «Рівне-Етил» майно, вилучене у ході проведення обшуку 09.06.2020, а сме: розчинник органічний універсальний «Роухім» у кількості 11128,6 кг, чистильний засіб «Профмікс» у кількості 2114,64 кг.

В обґрунтування скарги зазначено, що СУ ФР ГУ ДФС у Рівненській області проводилось досудове розслідування кримінального провадження №32019180000000002 від 09.01.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч.1 ст. 199 КК України.

09.06.2020 старшим слідчим ОСОБА_5 на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду від 26.05.2020 проведено обшук в приміщеннях, які використовуються ТОВ «Рівне-Етил» за адресою: Рівненська область, с. Шпанів, вул. Заводська, 1д.

У ході обшуку вилучене майно, яке належить ТОВ «Рівне-Етил», а саме розчинник органічний універсальний «Роухім» у кількості 11128,6 кг, чистильний засіб «Профмікс» у кількості 2114,64 кг, та передано на відповідальне зберігання заступнику директора з виробництва Товариства ОСОБА_6

09.06.2020 у ТОВ «Рівне-Етил» вилучене майно, яке не входило до перліку, щодо якого надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та яке не відноситься до предметів, вилучених законом з обігу.

Відтак, арешт на вилучене 09.06.2020 майно Товариства не накладено у порядку, передбаченому ст. 171 КПК України, а кримінальне провадження №32019180000000002 від 09.01.2019 закрито, а тому майно підлягає поверненню його володільцю.

В судове засідання представник заявника не з`явився, подав заяву про розгляд даного клопотання без його участі, та задовллити з підстав викладених у ньому.

Заступник начальника СУ ГУ ДФС у Рівненській області подав суду заяву про розгляд клопотання без його участі, не заперечує щодо задоволення клопотання..

Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів скарги, СУ ФР ГУ ДФС у Рівненській області проводилось досудове розслідування кримінального провадження №32019180000000002 від 09.01.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч.1 ст. 199 КК України.

09.06.2020 старшим слідчим ОСОБА_5 на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду від 26.05.2020 проведено обшук в приміщеннях, які використовуються ТОВ «Рівне-Етил» за адресою: Рівненська область, с. Шпанів, вул. Заводська, 1д, в ході якого було вилечено перелік майна наведенного у клопотанні.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», а саме частиною 3 пункту 1 зазначено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

У відповідності до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбаченихстаттями 160-166,170-174цього Кодексу.

У відповідності до ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення.

Так, згідно ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Згідно ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено за по становою прокурора, якщо він визнає таке вилучення безпідставним, а також у випадку, передбаченому ч. 5 ст. 171 КПК України.

При вирішенні питання про арешт майна або його скасування для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Згідно з п. 7 ч. 2ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Протокол № 1 стаття 1 «Захист власності» говорить «Кожна фізична або юридична особа має право на повагу своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права». Тим самим у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод чітко встановлено: право власності кожної фізичної і юридичної особи, неурядової організації й групи приватних осіб, повинне поважатися. Тим самим у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод чітко встановлено: право власності кожної фізичної і юридичної особи, неурядової організації й групи приватних осіб, повинне поважатися.

За статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і використання практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду є джерелом права у національній правовій системі.

З погляду Європейського Суду повага власності основний метод права, міжнародного й внутрішнього дотримання. У Конвенції говориться, що держава зобов`язана дотримувати, виконувати, зміцнювати, захищати й забезпечувати права власності фізичних і юридичних осіб. Порушення Конвенції й Протоколів будуть тоді, коли піде недотримання, невиконання й не забезпечення державою зазначених норм.

Відповідно до ст.1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Статтею 41 Конституції Українипередбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р., для з"ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід"ємним принципом всієї Конвенції, що відбито в структурі ст. 1 Протоколу №1 Європейської конвенції з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов"язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( див. п. 46 рішення у справі " Устименко проти України", п.п. 51,52 рішення у справі " Рябих проти Росії", п. 31 рішення у справі " Марушин проти Росії", п. 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії").

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини ( рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «новоселець кий проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).

Як встановлено слідчим суддею, вилучене у ТОВ «Рівне-Етил» 09.06.2020 вищевказане майно, не входило до перліку, щодо якого надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відноситься до предметів, вилучених законом з обігу, а також станом на день розгляду клопотання, арешт на внього не накладено. Кримінальне провадження закрито, при цьому питання тимчасово вилученого майна, при закритті кримінального повадження не вирішено.

Згідно ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути повернуто особі, у якої його було вилучено.

У зв`язку з чим, суд вважає доцільним повернути тимчасово вилучене у ТОВ «Рівне-Етил» 09.06.20 вищевказане майно, не вбачаючи потреби для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

На підставі вище викладеного, враховуючи норми Конституції України, ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2016 року №5 " Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», дослідивши надані матеріали, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає до задоволення.

На підставівищенаведеного такеруючись ст.ст.98,100,167-169, 309 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Клопотання директора ТОВ «Рівне-Етил» ОСОБА_3 про про повернення тимчасово влученого майна - задоволити.

Зобов`язати начальника СУ ФР ГУ ДФС у Рівненській області ОСОБА_4 та (або) уповноваженого слідчого СУ ФР ГУ ДФС у Рівненській області , який здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні №32019180000000002 від 09.01.2019, повернути ТОВ «Рівне-Етил» майно, вилучене у ході проведення обшуку 09.06.2020, а сме: розчинник органічний універсальний «Роухім» у кількості 11128,6 кг, чистильний засіб «Профмікс» у кількості 2114,64 кг.

Ухвалаоскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1